Рішення

від 04.10.2016 по справі 914/2269/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.10.2016р. Справа№ 914/2269/16

За позовною заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю В«Агрозахист ДонбасВ» , смт. Чабани, Києво-Святошинстький район, Київська область

до відповідача: ОСОБА_1 обслуговуючого кооперативу В«ФОРТУНАВ» , с. Дідилів, Кам'янка-Бузький район, Львівська область

про стягнення заборгованості в розмірі 210689,96 грн.

Суддя Ділай У.І.

Секретар Сало О.

За участі представників сторін:

Від позивача: не з'явився

Від відповідача: не з'явився

Клопотань в порядку ч. 6 ст. 81 1 ГПК України про технічну фіксацію судового процесу не поступало.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглядається справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю В«Агрозахист ДонбасВ» до відповідача ОСОБА_1 обслуговуючого кооперативу про стягнення заборгованості в розмірі 210 689,96 грн.

Ухвалою суду від 05.09.2016р. за даним позовом порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 20.09.2016р.

Представник позивача в судовому засіданні 20.09.2016р. надав для огляду оригінали документів долучених до позовної заяви та просив позовну заяву задоволити.

Відповідач явки повноважного представника в судове засідання 20.09.2016р. не забезпечив, вимог ухвали суду не виконав.

Ухвалою суду від 20.09.2016р. розгляд справи відкладено на 04.10.2016р.

Позивач в судове засідання 04.10.2016р. явку повноважного представника не забезпечив, проте, направив на електронну пошту суду клопотання про розгляд справи без участі представника за наявними в ній матеріалами. Також надіслав довідку про стан заборгованості, відповідно до якої заборгованість відповідача становить 106 040,70грн., жодних платежів по оплаті не надходило.

Відповідач в судове засідання 04.10.2016р. повторно явку повноважного представника не забезпечив, причин неявки та невиконання вимог ухвал суду не повідомив, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення.

В матеріалах справи міститься повідомлення про вручення поштового відправлення, відправлене судом на адресу зазначену в позовній заяві: с. Дідилів, Кам'янка-Бузький район, Львівська область (така ж адреса зазначена в ЄДРЮО та ФО).

Відповідно до п. 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 N 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Отже, відповідач повідомлений про час та місце судового розгляду справи.

Господарським судом виконані всі можливі заходи щодо сповіщення відповідача про час та місце судового засідання.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Відповідач не скористався своїм правом подання відзиву на позовну заяву та надання доказів в порядку статті 33 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи те, що норми статті 38 Господарського процесуального кодексу України щодо обов'язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а пункт 4 частини 3 статті 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства - свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом створені належні умови для надання сторонами доказів в обґрунтування своєї правової позиції.

У зв'язку з тим, що відповідач не використав наданого законом права на участь у судовому засіданні, подання відзиву на позов та доказів, а матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін і неявка відповідача не перешкоджає вирішенню спору, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України - за наявними у ній матеріалами.

В процесі розгляду матеріалів справи суд -

встановив:

16.05.2013р. між позивачем та відповідачем укладено договір поставки № РR19-13, відповідно до якого позивач зобов'язався поставити у власність відповідача товар, а відповідач зобов'язувався прийняти та оплатити його.

Умови поставки, загальна ціна товару, порядок оплати вартості товару, понесені витрати визначені наступними додатками до укладеного договору: Додаток № 1 від 16 травня 2013 року, Додаток № 2 від 21 травня 2013 року, Додаток № 3 від 22 травня 2013 року, Додаток № 4 від 22 травня 2013 року, Додаток № 5 від 22 травня 2013 року,. Додаток № 6 від 30 травня 2013 року, Додаток № 7 від 31 травня 2013 року, Додаток № 8 від 04 червня 2013 року. Копії долучено до матеріалів справи, оригінали оглянуто судом.

На виконання умов договору позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 144 940,70 гривень згідно видаткових накладних: №5693 від 16.05.2013р., №6042 від 21.05.2013р., №6114 від 22.05.2013р., №6307 від 23.05.2013р., №6200 від 22.05.2013р., №6893 від 30.05.2013р., №6959 від 31.05.2013 р., №7151 від 04.06.2013р. Копії долучено до матеріалів справи, оригінали оглянуто судом.

Відповідач частково розрахувався за поставлену продукцію, внаслідок чого утворилась заборгованість відповідача перед позивачем у розмірі 106 040,70грн. Вказаний розмір заборгованості підтверджено також актом звіряння між сторонами взаємних розрахунків за період 01.01.2013р.-03.11.2015р.

Спір виник внаслідок того, що відповідач не виконав договірних зобов'язань щодо своєчасної сплати вартості поставленого товар, ТзОВ В«Агрозахист ДонбасВ» звернулося до господарського суду Львівської області із позовною заявою про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 106 040,70 грн. основного боргу, 9537,85 грн. 3% річних та 95 111,41грн. інфляційних втрат.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини (ст. 11 ЦК України).

Як підтверджується матеріалами справи, позивач та відповідач уклали договір поставки № РR19-13 від 16.05.2013р. та додатки до нього, у зв'язку із чим набули взаємних прав і обов'язків.

За договором поставки, відповідно до вимог п. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно із ч. 2 ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Позивач свої зобов'язання щодо передачі товару за спірним договором виконав повністю, відповідач оплату за поставлений товар здійснив частково, в результаті чого утворилась заборгованість відповідача перед позивачем в розмірі 106 040,70 грн.

Підписання відповідачем накладних, які є первинними обліковими документами у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» і яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.

Відповідач про дійсність поставки та проти наявності заборгованості не заперечив, не спростував доводів позовної заяви, не надав суду належних та допустимих доказів про наявність інших обставин ніж ті, що досліджені в ході судового розгляду.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 96 Цивільного кодексу України, юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями.

Відповідач як юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями та відсутність коштів не виправдовує бездіяльність відповідача і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення договірного зобов'язання.

Згідно із ст. 617 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Доказів наявності обставин зазначених у ст. 617 ЦК України, які є підставами звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання відповідачем не подано.

Отже, відповідач своїх зобов'язань не виконав у строки встановлені договором, чим порушив вимоги ч. 2 ст. 193 ГК України, якою передбачено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що в судовому засіданні позивачем доведено факт несвоєчасного виконання відповідачем зобов'язань за договором поставки № РR19-13 від 16.05.2013р. та додатки до нього.

Перевіривши поданий позивачем розрахунок, підстави та правильність нарахування суми 3 % річних, відповідно до вимог ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, за якою боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, судом встановлено, що позивачем допущені помилки у нарахуванні інфляційних втрат, які не зменшують суму, що підлягає до стягнення, оскільки за розрахунками суду загальна сума таких проведених нарахувань є більшою, ніж просить стягнути позивач. Враховуючи, що суд при прийнятті рішення не може вийти за межі позовних вимог, а позивач не подавав такої заяви, відтак, позовні вимоги про стягнення з відповідача 9537,85 грн. 3% річних слід задоволити.

Стосовно вимоги позивача про стягнення з відповідача 95 111,41грн. інфляційних втрат, перевіривши поданий позивачем розрахунок, підстави та правильність нарахування, відповідно до вимог ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, судом встановлено, що позивачем допущено арифметичні помилки. Відтак, судом самостійно здійснено перерахунок суми інфляційних втрат, відповідно до якого до стягнення з відповідача підлягає 94 507,96грн. інфляційних втрат. В решті позовних вимог в цій частині слід відмовити.

Судовий збір покладається на відповідача пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись вимогами ст.ст. 22, 28, 33, 34, 44, 48, 49, 82-84, 116 ГПК України суд, -

ВИРІШИВ:

1.Позовні вимоги задоволити частково.

2.Стягнути з ОСОБА_1 обслуговуючого кооперативу (80462, Львівська область, Кам'янка-Бузький район, с. Дідилів, ідентифікаційний номер 31148023) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю В«Агрозахист ДонбасВ» (08162, Київська область, Києво-Святошинський район , смт. Чабани, вул. Машинобудівників, 4в, ідентифікаційний код 30048570) 106 040,70 грн. основного боргу, 9537,85 грн. 3% річних, 94 507,96грн. інфляційних втрат та 3 151,30 судового збору.

3.В решті позовних вимог відмовити.

4.Наказ видати згідно ст.116 ГПК України.

Повний текст складено 06.10.2016р.

Суддя Ділай У.І.