Ухвала

від 26.09.2016 по справі 761/33733/16-к

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 761/33733/16-к

Провадження № 1-кс/761/20584/2016

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 вересня 2016 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі:

слідчого судді: ОСОБА_1 ,

при секретарі: ОСОБА_2 ,

розглянувши клопотання старшого слідчого відділу поліції № 4 Шевченківського управління поліції Головного управління Національної поліції в м. Києві ОСОБА_3 про арешт майна,-

В С Т А Н О В И В:

Старший слідчий відділу поліції № 4 Шевченківського управління поліції Головного управління Національної поліції в м. Києві ОСОБА_3 , 26.09.2016 року звернувся до Шевченківського районного суду м. Києва з клопотанням, погодженим прокурором у кримінальному провадженні - прокурор Київської місцевої прокуратури №10 ОСОБА_4 , внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12016100100010941 від 02.092016 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України.

Кримінальне провадження №12016100100010941, зареєстроване за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України, а тому виникла необхідність у накладенні арешту на майно, оскільки, арешт накладається виключно на підставі рішення суду.

Клопотання мотивовано тим, що в ході проведення досудового розслідування було встановлено, що квартира АДРЕСА_1 на праві приватної власності належить громадянці ОСОБА_5 на підставі договору дарування від 30 вересня 2008 року.

13 листопада 2008 року вказана квартира виступила об`єктом забезпечення за договором іпотеки, укладеним між ОСОБА_6 та канадською компанією «ТОВ ДоткомРекордінз».

У вересні 2014 року громадянином України ОСОБА_7 було здійснено спробу зняти обтяження із належних приміщень Віри Вітер квартир АДРЕСА_2 .

Під час проведення досудового розслідування стало відомо, що у вересні 2014 року обтяження щодо квартири АДРЕСА_1 на деякий час припинялось із причини, що воно нібито помилково було зареєстровано.

Підставою припинення обтяження стало рішення Макарівського районного суду Київської області за № 2-1429/2009 від 23 грудня 2009 року.

Під час перевірки стало відомо, що зазначене рішення у Єдиному державному реєстрі судових рішень відсутнє.

16 березня 2016 року о 12 годині 36 хвилин 09 секунд право власності Віри Вітер на квартири АДРЕСА_3 було припинено та зареєстровано за ОСОБА_7 (ід. код НОМЕР_1 , паспорт громадянина України НОМЕР_2 , виданий Феодосійським MB ГУ МВС України в Автономній республіці Крим 09 липня 1996 року). Підстава припинення права власності ОСОБА_8 .Вітер і реєстрації права за ОСОБА_9 названо рішення Макарівського районного суду Київської області за № 2-1429/2009 від 23 грудня 2009 року, яке як вище було вказано не виносилось Макарівським районним судом

Реєстраційна дія вчинена державним реєстратором Управління державної реєстрації головного територіального управління юстиції в м. Києві ОСОБА_10 . Нею ж припинено право власності ОСОБА_11 на квартири АДРЕСА_4 , 6 вже 22 березня 2016 року о 10 годині 52 хвилини 34 секунди та зареєстровано право на ці квартири за Товариством з обмеженою відповідальністю «Подільське збіжжя» (ід. код 32472885).

Після цього, ОСОБА_12 через неповні три місяці відчужив квартири - ОСОБА_13 , купівлю нібито здійснено за суму 1 650 000 гривень.

Як вбачається із документів, із березня 2016 року квартира АДРЕСА_4 була тричі перепродана, останній раз - 25 липня 2016 року ОСОБА_14 .

У судовому засіданні прокурор у кримінальному провадженні - прокурор Київської місцевої прокуратури №10 ОСОБА_4 підтримав подане клопотання, просив його задовольнити та накласти арешт на вказане у клопотанні майно.

Власники майна в судове засідання не викликалися на підставі ч. 2 ст. 172 КПК України, оскільки слідчий суддя, враховуючи обставини, зазначені слідчим у клопотанні, дійшов висновку, що це є необхідним з метою забезпечення арешту майна.

Вивчивши клопотання та додані до нього матеріали, слідчий суддя прийшов до висновку, що клопотання є таким, що не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 131 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження. Одним із таких заходів є арешт майна.

Згідно з ч. 1 ст.170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку..

Арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди. У випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу (ч. 2, ч. 3 ст. 170 КПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна (ч. 10 ст. 170 КПК України).

Слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу. (ч. 1 ст. 173 КПК України).

Беручи до уваги зміст клопотання, додані до нього матеріали та пояснення прокурора, враховуючи те, що до клопотання не додано належних доказів для підтвердження зазначених у ньому обставин, відсутні будь-які документи, що підтверджують перехід права власності майна від власника ОСОБА_15 іншій особі, а також документи суду щодо фальшування рішення суду, а тому слідчий суддя вважає, що у клопотанні належним чином не обґрунтовано необхідність у накладенні арешту на майно та відсутні достатні підстави для вчинення таких дій, тому в задоволенні клопотання необхідно відмовити.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 98, 131, 170-173 КПК України, слідчий суддя,

У Х В А Л И В :

Клопотання старшого слідчого відділу поліції № 4 Шевченківського управління поліції Головного управління Національної поліції в м. Києві ОСОБА_3 про арешт майна залишити без задоволення.

На ухвалу слідчого судді безпосередньо до Апеляційного суду міста Києва протягом п`яти днів з дня її оголошення може бути подана апеляційна скарга. Якщо ухвалу слідчого судді було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.

Слідчий суддя