Ухвала

від 29.09.2016 по справі 761/33896/16-к

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 761/33896/16-к

Провадження № 1-кс/761/20672/2016

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 вересня 2016 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі:

слідчого судді: ОСОБА_1 ,

при секретарі: ОСОБА_2 ,

розглянувши клопотання старшого слідчого слідчого управління ГУ Національної поліції у м. Києві підполковника поліції ОСОБА_3 про арешт майна,-

В С Т А Н О В И В:

Старший слідчий слідчого управління ГУ Національної поліції у м. Києві підполковник поліції ОСОБА_3 ,28.09.2016 року звернувся до суду з клопотанням погодженим процесуальним керівником у кримінальному провадженні прокурором відділу прокуратури міста Києва юристом 1 класу ОСОБА_4 , внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42015100000001087 від 24.09.2015зафактами вчинення шахрайських дій, самовільного присвоєння владних повноважень та підкупу особи, яка надає публічні послуги, підроблення та використання підробленого документа, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 2 ст. 353, ч.ч. 3, 4 ст. 358, ч. 2 ст. 368-4 КК України, про арешт майна.

Кримінальне провадження №42015100000001087 зареєстроване за фактами вчинення шахрайських дій, самовільного присвоєння владних повноважень та підкупу особи, яка надає публічні послуги, підроблення та використання підробленого документа, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 2 ст. 353, ч.ч. 3, 4 ст. 358, ч. 2 ст. 368-4 КК України, а тому виникла необхідність у накладенні арешту на майно, оскільки, арешт накладається виключно на підставі рішення суду.

Клопотання мотивовано тим, що Слідчим управлінням ГУНП у м. Києві здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №42015100000001087, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за фактами вчинення шахрайських дій, самовільного присвоєння владних повноважень та підкупу особи, яка надає публічні послуги, підроблення та використання підробленого документа, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 2 ст. 353, ч.ч. 3, 4 ст. 358, ч. 2 ст. 368-4 КК України.

У судовому засіданні старший слідчий слідчого управління ГУ Національної поліції у м. Києві підполковник поліції ОСОБА_3 підтримав подане клопотання, просив його задовольнити та накласти арешт на вказане у клопотанні майно.

Власники майна в судове засідання не викликалися на підставі ч. 2 ст. 172 КПК України, оскільки слідчий суддя, враховуючи обставини, зазначені слідчим у клопотанні, дійшов висновку, що це є необхідним з метою забезпечення арешту майна.

Вивчивши клопотання та додані до нього матеріали, слідчий суддя прийшов до висновку, що клопотання є таким, що підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів клопотання, відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 14.09.2016 року № 68050676, власником квартири за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 161 кв.м., реєстраційний номер:40944480000, є Товариство з обмеженою відповідальністю «АВІПРО ФУД» (ЄДРПОУ 37571165).

Відповідно до ст. 131 КПК України, заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження. Одним із таких заходів є арешт майна.

Згідно з ч. 1 ст.170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.

Арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди. У випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу (ч. 2, ч. 3 ст. 170 КПК України).

Арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна (ч. 10 ст. 170 КПК України).

Відтак, враховуючи правову підставу для арешту майна; достатність доказів, що вказують на вчинення кримінального правопорушення; можливий розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням; наслідки арешту майна для інших осіб; розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, слідчий суддя прийшов до висновку, що слідчим доведено необхідність арешту вказаного у клопотанні майна.

Заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у випадках, якщо існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до зникнення, втрати, знищення, перетворення, пересування, відчуження майна (ч. 7 ст. 170 КПК України).

Крім того, як вбачається з матеріалів клопотання, слідчий просить заборонити Товариству з обмеженою відповідальністю «АВІПРО ФУД» (ЄДРПОУ 37571165) розпоряджатися будь-яким чином вказаною квартирою та використовувати її, заборонити проводити будь-які реєстраційні дії щодо вищезазначеної квартири, однак слідчим не надано підтвердження того, що незастосування заборони розпорядження майном призведе до зникнення, втрати, знищення, перетворення, пересування, відчуження майна, а тому слідчий суддя відмовляє у задоволенні клопотання в цій частині.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 131, 170-173, 175, 309, 392, 393, 395, 532 КПК України, слідчий суддя,

У Х В А Л И В :

Клопотання старшого слідчого слідчого управління ГУ Національної поліції у м. Києві підполковника поліції ОСОБА_3 про арешт майна задовольнити частково.

Накласти арешт наквартиру № 27, загальна площа 161 кв.м., житлова площа 86,1 кв.м., розташованої по вул. Ділова (колишня Дмитрова), 2Б, власником якої є Товариство з обмеженою відповідальністю «АВІПРО ФУД» (ЄДРПОУ 37571165).

Копію ухвали надати слідчому, а також надіслати прокурору та власнику майна.

На ухвалу слідчого судді безпосередньо до Апеляційного суду міста Києва протягом п`яти днів з дня її оголошення може бути подана апеляційна скарга. Якщо ухвалу слідчого судді було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.

Ухвала про арешт майна виконується негайно слідчим, прокурором.

Слідчий суддя