Ухвала

від 28.09.2016 по справі 552/5457/15-ц

ВИЩИЙ СПЕЦІАЛІЗОВАНИЙ СУД УКРАЇНИ З РОЗГЛЯДУ ЦИВІЛЬНИХ І КРИМІНАЛЬНИХ СПРАВ

Ухвала

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 вересня 2016 року м. Київ Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України

з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючогоХопти С.Ф., суддів:Гулька Б.І.,Журавель В.І., Закропивного О.В., Штелик С.П., розглянувши у судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6 до приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія», третя особа - ОСОБА_7, про стягнення страхового відшкодування за касаційною скаргою приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» на рішення Київського районного суду м. Полтави від 22 грудня 2015 року та рішення апеляційного суду Полтавської області від 22 лютого 2016 року,

в с т а н о в и л а :

У вересні 2015 року ОСОБА_6 звернулася до суду із позовом до приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» (далі - ПрАТ «УПСК») про стягнення страхового відшкодування.

В обґрунтування вимог зазначала, що 02 березня 2015 року по вул. Жовтневій в напрямку вул. Ватутіна у м. Полтаві близько 18-20 год. сталася дорожньо-транспортна пригода (далі - ДТП) за участю автомобіля ВАЗ-21053, номерний знак НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_7, який не витримав безпечної дистанції та допустив зіткнення з автомобілем Mitsubishi Lancer , номерний знак НОМЕР_2, під її керуванням, у зв'язку з чим автомобілі зазнали механічних пошкоджень. Вартість відновлювального ремонту її автомобіля становить 20 029 грн. Постановою Полтавського районного суду Полтавської області від 13 березня 2015 року ОСОБА_7 визнано винним у скоєнні даної ДТП.

Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_7 була застрахована в ПрАТ «УПСК», що підтверджується полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності від 29 серпня 2014 року.

Посилаючись на те, що страхова компанія відмовила їй у виплаті страхового відшкодування у добровільному порядку, ОСОБА_6 просила стягнути цю суму примусово.

Рішенням Київського районного суду м. Полтави від 22 грудня 2015 року позов ОСОБА_6 задоволено. Стягнуто із ПрАТ «УПСК» на користь ОСОБА_6 суму страхового відшкодування у розмірі 20 029 грн. Вирішено питання про судові витрати.

Рішенням апеляційного суду Полтавської області від 22 лютого 2016 року рішення суду першої інстанції змінено, зменшено розмір стягнутого із ПрАТ «УПСК» на користь ОСОБА_6 суми страхового відшкодування із 20 029 грн до 11 048,95 грн.

У касаційній скарзі ПрАТ «УПСК», посилаючись на порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати рішення судів та ухвалити нове рішення про відмову у позові ОСОБА_6

Заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає відхиленню.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Судами встановлено, що 02 березня 2015 року по вул. Жовтневій в напрямку вул. Ватутіна у м. Полтаві близько 18-20 год. сталася ДТП за участю автомобіля ВАЗ-21053, номерний знак НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_7, який не витримав безпечної дистанції та допустив зіткнення з автомобілем Mitsubishi Lancer, номерний знак НОМЕР_2, під керуванням позивачки, у зв'язку з чим автомобілі зазнали механічних пошкоджень. Постановою Полтавського районного суду Полтавської області від 13 березня 2015 року ОСОБА_7 визнано винним у скоєнні даної ДТП.

Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_7 була застрахована в ПрАТ «УПСК» , що підтверджується полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності від 29 серпня 2014 року.

ПрАТ «УПСК» оспорює право вимоги ОСОБА_6 щодо відшкодування шкоди, завданої ДТП, посилаючись на те, що позивач керувала автомобілем без законних підстав. Вказані доводи касаційної скарги є безпідставними з огляду на таке.

Стаття 395 ЦК України визначає види речових прав на чуже майно, до яких належить право володіння. Речове право на чуже майно, як і право власності, носить абсолютний характер. Суб'єкт речового права на чуже майно вступає у відносини з усіма іншими суб'єктами, хто його оточує.

Таким чином, абсолютний характер речового права проявляється в тому, що порушником речового права на чуже майно може бути будь-яка особа із числа тих, з ким він вступає у відносини.

Відповідно до статті 396 ЦК України правила про захист права власності, які встановлені главою 29 ЦК України, поширюються на речові права власності на чуже майно.

Якщо порушення речового права на чуже майно, з вини третіх осіб, завдало певних майнових збитків особі, якій належить це право, то ця особа може звернутися за захистом належних їй прав на підставі статті 396 ЦК України.

Факт правомірності володіння майном є достатньою підставою для особи, яка володіє речовим правом на чуже майно, для звернення за захистом цього права.

Таким чином, спричинення шкоди користувачу майна випливає з факту його користування цим майном на достатній правовій підставі відповідно до пункту 2.2 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306.

Зазначена правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України № 6-183цс14 від 03 грудня 2014 року,яка згідно зі ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковою для усіх судів України.

За змістом п. 2.2 Правил дорожнього руху, власник транспортного засобу, а також особа, яка використовує такий транспортний засіб на законних підставах, можуть передавати керування транспортним засобом іншій особі, що має при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії. Власник транспортного засобу може передавати такий засіб у користування іншій особі, що має посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії, передавши їй реєстраційний документ на цей транспортний засіб.

Із матеріалів справи вбачається, що у момент ДТП ОСОБА_6 володіла транспортним засобом на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу - автомобіля Mitsubishi Lancer , номерний знак НОМЕР_2, в якому вона вказана користувачем, та з наявністю відповідного посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії. Тобто, ОСОБА_6 правомірно володіла транспортним засобом.

Відповідно до змісту пункту 36.2. статті 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його. Якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника), сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість. При цьому доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту.

Наведена норма закону регулює порядок виплати страхового відшкодування у досудовому порядку.

Встановивши, що виплата страхового відшкодування буде проведена на підставі судового рішення, а матеріалами справи підтверджено, що позивачка сплатила кошти за ремонт її пошкодженого автомобіля ТОВ «Інтеравто-Полтава», суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про необхідність стягнення з відповідача на користь позивачки страхового відшкодування з урахуванням податку на додану вартість.

З інших підстав розмір зменшеної апеляційним судом суми страхового відшкодування заявником не оспорюється.

Відповідно до ст. 337 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» відхилити.

Рішення апеляційного суду Полтавської області від 22 лютого 2016 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий С.Ф. Хопта

Судді: Б.І. Гулько

В.І. Журавель

О.В. Закропивний

С.П. Штелик