Ухвала

від 16.09.2016 по справі 314/1163/15-ц

ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

16 вересня 2016 року м. Київ

Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

Лященко Н.П., Охрімчук Л.І., Яреми А.Г., розглянувши заяву товариства з обмеженою відповідальністю «Зоря» про перегляд рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 24 липня 2015 року, рішення Апеляційного суду Полтавської області від 19 січня 2016 року та ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 19 травня 2016 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Зоря» до фермерського господарства «Пилипенко В.М.», ОСОБА_5, третя особа - реєстраційна служба Вільнянського районного управління юстиції Запорізької області, про визнання договору оренди землі недійсним та скасування його державної реєстрації, за зустрічним позовом ОСОБА_5 до товариства з обмеженою відповідальністю «Зоря» про визнання договору оренди землі недійсним,

в с т а н о в и л а:

Рішенням Вільнянського районного суду від 26 листопада 2015 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Запорізької області від 3 лютого 2016 року, у задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю «Зоря» (далі - ТОВ «Зоря») та зустрічного позову ОСОБА_5 відмовлено.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 8 червня 2016 року касаційну скаргу ТОВ «Зоря» відхилено. Рішення Вільнянського районного суду Запорізької області від 26 листопада 2015 року та ухвалу Апеляційного суду Запорізької області від з лютого 2016 року залишено без змін.

У поданій до Верховного Суду України заяві про перегляд судових рішень ТОВ «Зоря» порушує питання про скасування судових рішень у справі та ухвалення нового рішення про задоволення позовних вимог товариства з передбачених пунктами 1 та 4 частини першої статті 355 Цивільного процесуального права України (далі - ЦПК України) підстав неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах та невідповідності судового рішення суду касаційної інстанції викладеному у постанові Верховного Суду України висновку щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права, а саме статей 203, 210, 215, 640 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статей 125, 126 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), статей 13, 15, 18, 20, 33 Закону України «Про оренду землі».

На підтвердження зазначених підстав подання заяви про перегляд судових рішень ТОВ «Зоря» посилається на ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 8 та 17 лютого 2016 року та постанову Верховного Суду України від 18 вересня 2013 року.

Перевіривши наведені в заяві доводи, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України вважає, що у допуску справи до провадження слід відмовити з таких підстав.

Відповідно до статті 353 ЦПК України Верховний Суд України переглядає судові рішення у цивільних справах виключно з підстав і в порядку, встановлених цим Кодексом.

За положеннями пунктів 1, 4 частини першої статті 355 ЦПК України підставами для подання заяви про перегляд судових рішень у цивільних справах є неоднакове застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах та невідповідність судового рішення суду касаційної інстанції викладеному у постанові Верховного Суду України висновку щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права.

При цьому під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі, де тотожними є предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних відносин.

У справі про перегляд якої подано заяву, відмовляючи в задоволенні позову ТОВ «Зоря», суд першої інстанції, з висновком якого погодилися й суди апеляційної та касаційної інстанцій, виходив з того, що на підставі статті 31 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі укладений між позивачем та ОСОБА_5 20 травня 2009 року терміном на 5 років припинив свою дію, переважним правом на укладання договору оренди землі відповідно до статті 33 Закону України «Про оренду землі» позивач не скористався, а тому у ОСОБА_5 не було перешкод для укладання договору оренди спірної земельної ділянки з ФГ «Пилипенко В.М.» 1 серпня 2014 року. Відмовляючи в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_5, суд виходив з того, що за змістом статті 215 ЦК України недійсним у судовому порядку може бути визнаний тільки такий договір, який реально створює для його учасників права та обовбѕїязки, проте оспорюваний ОСОБА_5 договір припинив свою дію в силу закону.

Разом з тим, постанова Верховного Суду України від 18 вересня 2013 року на яку посилається заявник ухвалена в справі про витребування земельної ділянки з незаконного володіння і в ній зроблено висновок про те, що договір оренди землі є укладеним з моменту його державної реєстрації, а отже - оспорюваним й витребування спірної земельної ділянки із чужого незаконного володіння без визнання цього договору оренди землі недійсним не ґрунтується на вимогах, встановлених статтями 210, 640 ЦК України, статті 125 ЗК України й статті 18 Закону України «Про оренду землі».

У наданій для порівняння ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 8 лютого 2016 року встановлено, що орендар скористався своїм переважним правом на укладання договору оренди на новий строк та повідомив про це орендодавця у визначеному статтею 33 Закону України «Про оренду землі» прядку.

Ухвала Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 лютого 2016 року прийнята у справі про розірвання договорів оренди, стягнення заборгованості та зобовбѕїязання повернути земельні ділянки.

Отже, у справі про перегляд якої подано заяву та у справах, судові рішення в яких надано заявником для порівняння, наявні різні підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені різні фактичні обставини, що не свідчить про неоднакове застосування судом касаційної інстанції норм матеріального права та невідповідність судового рішення суду касаційної інстанції викладеному у постанові Верховного Суду України висновку щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права.

За викладених обставин вважати заяву ТОВ «Зоря» обґрунтованою немає підстав.

Відповідно до статті 360 ЦПК України Верховний Суд України відмовляє в допуску справи до провадження, якщо подана заява є необґрунтованою.

Керуючись статтями 353, 355, 356, 360 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

у х в а л и л а:

У допуску справи за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Зоря» до фермерського господарства «Пилипенко В.М.», ОСОБА_5, третя особа - реєстраційна служба Вільнянського районного управління юстиції Запорізької області, про визнання договору оренди землі недійсним та скасування його державної реєстрації, за зустрічним позовом ОСОБА_5 до товариства з обмеженою відповідальністю «Зоря» про визнання договору оренди землі недійсним до провадження Верховного Суду України відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: Н.П. Лященко Л.І. Охрімчук А.Г. Ярема