Ухвала

від 29.09.2016 по справі 808/6384/15

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 вересня 2016 року м. Київ К/800/12216/16

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Островича С.Е., Степашка О. І., Борисенко І. В.

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Комунарському районі м.Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 04 листопада 2015 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 13 квітня 2016 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційна фірма «Елта» до Державної податкової інспекції у Комунарському районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальності Виробничо-комерційна фірма «Елта» (далі - ТОВ ВКФ «Елта») звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Комунарському районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області (далі - ДПІ у Комунарському районі) в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 04 листопада 2015 року позовні вимоги задоволено.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 13 квітня 2016 року апеляційну скаргу ДПІ у Комунарському районі залишено без задоволення, а постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 04 листопада 2015 року - залишено без змін.

Не погоджуючись з вказаними рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій ДПІ у Комунарському районі подала касаційну скаргу в якій просить скасувати постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 04 листопада 2015 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 13 квітня 2016 року та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачеві в задоволенні позовних вимог.

Сторони в судове засідання не з'явились, а тому відповідно до вимог ст. 222 КАС України розгляд справи проведено в письмовому провадженні.

Відповідно до ч. 1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлені такі фактичні обставини справи.

ДПІ у Комунарському районі в період з 18 червня 2015 року по 10 липня 2015 року проведена позапланова виїзна документальна перевірка ТОВ ВКФ «Елта» з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість, за період з 01 лютого 2015 року по 30 квітня 2015 року. За результатами перевірки складено акт №1869/08-27-2203/23790967 від 14 липня 2015 року.

Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог п.п.14.1.36, п.п.14.1.181 п.14.1 ст.14, п.198.1, п.198.3 ст. 198, п.200.1, п.200.2 ст.200 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість у сумі 1916219,00 грн., у тому числі за лютий 2015 року у сумі 727383,00 грн., за березень 2015 року у сумі 878747,00 грн., за квітень 2015 року на суму 310089,00 грн.

На підставі акта перевірки відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення №0000912203 від 21 липня 2015 року, згідно якого позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 2874328,50 грн., в тому числі за основним платежем - 1916219,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 958109,50 грн.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що протягом періоду, який перевірявся, ТОВ ВКФ «Елта» мало господарські відносини з ПП «Промресурс-Інструмент» (договір поставки товару №37 від 07 квітня2014 року), ПП «Енотек» (договір постачання товару №033 від 01 червня 2014 року), ПП «Техновіст» (договір поставки товару №22/14 від 01 червня 2014 року), ТОВ «Торнадо Макс» (договір постачання товару №3 від 02 березня 2015 року), ТОВ «Торент Пром» (договір постачання товару №34 від 01 березня 2015 року), ТОВ «Гідролайн Контрол» (договір постачання товару №8 від 01 березня 2015 року), ПП «Альтком» (договір постачання товару №4 від 01 березня 2015 року), перевезення товару здійснювалось водієм перевізника на автомобілях: «Таврія пікап» (державний номер НОМЕР_1) та «МАН» (державний номер НОМЕР_2). Реальність, товарність та виконання договорів між позивачем та його контрагентами підтверджується матеріалами справи.

Відповідно до підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий кредит визначено як суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті, інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу, крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Частиною 2 ст. 9 Закону Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачені вимоги до первинних документів.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ТОВ ВКФ «Елта» підтверджено здійснення господарських операцій відповідними податковими накладними та іншими документами що за своєю формою та змістом відповідають ст. 201 ПК України , ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та містять всі обов'язкові реквізити.

Крім того, невиконання контрагентами платника своїх зобов'язань щодо сплати податку на додану вартість до бюджету має негативні наслідки лише щодо цієї особи і платник податку не може бути позбавлений права на податковий кредит та відшкодування сум податку на додану вартість у разі, якщо він виконав усі вимоги чинного законодавства та має документальні підтвердження розміру податкового кредиту.

За таких обставин суди першої та апеляційної інстанцій дійшли до висновку про те, що ТОВ ВКФ «Елта» правомірно включено суми за господарськими операціями зі своїми контрагентами до податкового обліку.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про задоволення позовних вимог ТОВ ВКФ «Елта».

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід відхилити, оскільки рішення судів першої та апеляційної інстанцій постановлені з додержанням норм процесуального та матеріального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги висновок суду не спростовують.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Комунарському районі м.Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області залишити без задоволення, постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 04 листопада 2015 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 13 квітня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України.

Судді С.Е. Острович О. І. Степашко І. В. Борисенко