Рішення

від 05.10.2016 по справі 909/764/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 жовтня 2016 р. Справа № 909/764/16 Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Ткаченко І. В., при секретарі судового засідання Сегін І. В., за участю представника позивача ОСОБА_1, розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Івано-Франківськгаз Збут" про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "ІТС" 9 783 грн 13 коп. за договором на постачання природного газу для потреб непобутових споживачів.

ТОВ "Івано-Франківськгаз Збут" звернулось до господарського суду Івано-Франківської області із позовом про стягнення з ТОВ "ІТС" 9 783 грн 13 коп. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що в порушення своїх договірних зобов'язань, згідно з умовами укладеного між сторонами договору на постачання природного газу для потреб непобутових споживачів, відповідач не оплатив прийнятий від позивача за відповідними актами приймання-передачі природний газ на загальну суму 8 378 грн 29 коп. У зв'язку із порушенням договірних зобов'язань позивач також нарахував відповідачу 1 041 грн 50 коп. пені, 87 грн 46 коп. 3 % річних та 275 грн 88 коп. інфляційних втрат.

14 вересня 2016 р., господарський суд Івано-Франківської області порушив провадження у справі № 909/764/16 та призначив її до розгляду на 22 вересня 2016 р.

22 вересня 2016 р., розгляд справи суд відклав на 05 жовтня 2016 р.

Представник відповідача в жодне судове засідання не з'явився, відзиву на позов суду не надіслав.

За наведених обставин, керуючись положеннями п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 р. про те, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку, положеннями ст. 69 ГПК України про строки вирішення спорів господарським судом, подальше відкладення розгляду справи суд визнав неможливим і, згідно з вимогами ст. 75 ГПК України, розглянув справу по суті за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши та оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, суд

в с т а н о в и в:

01 січня 2016 р., між ТОВ "Івано-Франківськгаз Збут" (постачальник) та ТОВ "ІТС" (споживач) був укладений договір № 11410U0H3FAP016 на постачання природного газу для потреб непобутових споживачів, відповідно до п. 1.1 якого, продавець зобов'язується передати у власність споживачу у 2016 році природній газ, а споживач зобов'язується прийняти і оплатити вартість газу у розмірах, строки та порядку, що визначені Договором.

Згідно з п. 3.2. Договору, загальна ціна за 1 000 куб. м. природного газу з ПДВ становить 7 693 грн 56 коп.

Як зазначено в розділі IV Договору, оплата газу здійснюється споживачем шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок постачальника в наступному порядку: 100 % місячної вартості запланованого обсягу газу сплачується до 25 числа місяця, що передує місяцю постачання. Остаточний розрахунок по оплаті місячної вартості газу здійснюється до 10 числа місяця, наступного за місяцем постачання газу.

Відповідно до п.п. 6.2.1 Договору, у разі порушення споживачем строків оплати, передбачених розділом IV Договору, споживач сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Так, на виконання своїх договірних зобов'язань, позивач поставив відповідачу природний газ на загальну суму 8 378 грн 29 коп., зокрема, у січні 2016 р. на суму 3 846 грн 78 коп., у лютому 2016 р. на суму 2 723 грн 52 коп., у березні 2016 р. на суму 1 807 грн 99 коп., що підтверджується даними підписаних сторонами актів приймання-передачі за січень - березень 2016 р.

Однак, в порушення узятих на себе договірних зобов'язань, відповідач поставлений йому позивачем природний газ не оплатив, що підтверджується наявним у справі підписаного сторонами акту звірки взаємних розрахунків від 13 квітня 2016 р.

Отже, предметом даного спору є вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості за поставлений природний газ.

Відповідно до ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Як визначено у ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно з положеннями статей 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Із наявних в матеріалах справи документів вбачається, що належним чином виконавши свої договірні зобов'язання позивач поставив відповідачу природний газ, який останній не оплатив.

За наведених обставин, суд прийшов до висновку, що в результаті неоплати отриманого від позивача природного газу відповідач порушив укладений між сторонами договір, що спричинило виникнення боргу відповідача перед позивачем на суму 8 378 грн 29 коп., отже, позов у цій частині підлягає задоволенню.

На підставі п.п. 6.2.1. Договору позивач нарахував відповідачу 1 041 грн 50 коп. пені.

За змістом ч. 1 ст. 546 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Разом з тим, оскільки, при проведенні розрахунку пені позивач допустив арифметичну помилку, а суд позбавлений можливості виходити за межі позовних вимог, то вимогу позивача про стягнення з відповідача 1 041 грн 50 коп. пені суд задовольняє в повному обсязі.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

У застосуванні індексації суд враховує рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, зокрема, викладені в листі Верховного Суду України від 03 квітня 1997 р. № 62-97 р.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми, так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Розрахунок інфляційних втрат на суму 275 грн 88 коп. позивачем проведено арифметично правильно, відтак й позовні вимоги в цій частині є правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

У зв'язку із простроченням виконання грошового зобов'язання, на підставі положень ст. 625 ЦК України, позивач також нарахував відповідачу 3 % річних на суму 87 грн 46 коп. При чому, позивач нараховує 3 % річних з 10 квітня по 15 серпня 2016 р.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив, що останній день проведення відповідачем оплати отриманого у березні 2016 р. природного газу припадав на 10 квітня 2016 р. (вихідний день).

Згідно з ч. 5 ст. 254 ЦК України, якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Отже, останнім днем оплати отриманого у березні 2016 р. природного газу на суму слід вважати 11 квітня 2016 р., а першим днем прострочення оплати за березень 2016 р. - 12 квітня 2016 р.

При цьому, при визначенні сум нарахувань за порушення грошового зобов'язання суд не виходить за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання.

Таким чином, періоди прострочення оплати отриманого відповідачем природного газу такі: на суму 6 570 грн 30 коп. - з 10 квітня по 15 серпня 2016 р., на суму 1 807 грн 99 коп. - з 12 квітня по 15 серпня 2016 р.

Відтак, здійснивши перерахунок 3 % річних, суд встановив, що вимогу позивача про стягнення з відповідача 87 грн 46 коп. 3 % річних слід задовольнити частково, а саме в сумі - 86 грн 92 коп.

Витрати по сплаті судового збору, згідно з положеннями ст. 49 ГПК України, суд покладає на відповідача.

Керуючись статтями 49, 82 - 85 ГПК України, суд

в и р і ш и в:

позов - задовольнити частково;

з товариства з обмеженою відповідальністю "ІТС" (76018, АДРЕСА_1; ідентифікаційний код 30017123) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Івано-Франківськгаз Збут" (76010, м. Івано-Франківськ, вул. Ленкавського, 20; ідентифікаційний код 39595350) стягнути 8 378 (вісім тисяч триста сімдесят вісім) грн 29 коп. основного боргу, 1 041 (одну тисячу сорок одну) грн 50 коп. пені, 86 (вісімдесят шість) грн 92 коп. трьох процентів річних, 275 (двісті сімдесят п'ять) грн 88 коп. інфляційних втрат та 1 378 (одну тисячу триста сімдесят вісім) грн судового збору;

в частині стягнення 0 грн 55 коп. трьох процентів річних - відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Ткаченко І. В.

Повне рішення складено 07.10.16