Постанова

від 13.12.2010 по справі 2а-1711/10

НОВООДЕСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Новоодеський районний суд Миколаївської області

м. Нова Одеса, вул. Леніна, 190, 56600, (05167) 2-13-62

Справа №2а-1711/2010

ПОСТАНОВА

Іменем України

13 грудня 2010 року м. Нова Одеса

Суддя Новоодеського районного суду Миколаївської області Ітрін М.В., розглянувши у скороченому провадженні в залі суду м. Нова Одеса справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Новоодеському районі Миколаївської області про нарахування та виплату щомісячної державної соціальної допомоги по Закону України «Про соціальний захист дітей війни», -

ВСТАНОВИВ:

30 листопада 2010 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до відповідача. В обґрунтування позовних вимог посилалася на те, що на підставі Закону України «Про соціальний захист дітей війни» (далі - Закон № 2195-ІУ) має статус дитини війни. На підставі статті 6 Закону № 2195-ІУ з 1 січня 2006 року їй як дитині війни щомісячно повинні виплачувати соціальну допомогу в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком.

Статтями 77 і 110 Закону України «Про державний бюджет України на 2006 рік» і пунктом 12 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» дію статті 6 Закону № 2195-ІУ призупинено.

Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 р. визнано неконституційними норми Закону України «Про державний бюджет на 2007 р.», яким призупинено дію норми ст. 6 Закону № 2195-ІУ.

Статтею 41 Закону України «Про державний бюджет України на 2008 р.» внесено зміни у ст. 6 Закону № 2195-ІУ, якими встановлена виплата щомісячної соціальної допомоги у розмірі 10 відсотків від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 р. визнано неконституційними норми Закону України «Про державний бюджет на 2008 р.», яким внесено зміни до ст. 6 Закону № 2195-ІУ.

Таким чином, позивач вважає, що не виконуючи вимоги ст. 6 Закону № 2195-ІУ їй недоплачено: у 2006 році - 1290,60 грн., в 2007 році - 1442,70 грн., в 2008 році -1368,30 грн., в 2009 році - 2315,40 грн., а в 2010 році - 3197,70 грн., що разом складає 8453,70 грн., у зв'язку з чим звернулася до суду і просила відновити строк на оскарження, оскільки їй не було відомо про належні виплати, визнати дії відповідача неправомірними та зобов'язати відповідача нарахувати і виплатити на її користь зазначену суму державної соціальної допомоги.

Відповідач у своїх письмових запереченнях заявлені вимоги не визнав та просив в їх задоволенні відмовити, посилаючись на пропущений позивачем термін звернення до суду за захистом прав, і відсутність законодавчого визначення мінімального розміру пенсії за віком для громадян, яким пенсію слід підвищувати відповідно до Закону № 2195-ГУ, законодавчо не визначеного механізму нарахування та виплати цієї соціальної допомоги.

Дослідивши обставини справи і перевіривши їх письмовими доказами, оцінивши досліджені в судовому засіданні докази, суд приходить до висновку, що позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Статтею 1 Закону № 2195-ГУ (який набрав чинності 01.01.2006 р.) визначено, що дитиною війни є громадянин України, якій на час закінчення (2 вересня 1945 року) Другої світової війни було менше 18 років.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1, є пенсіонером і має статус дитини війни. Ці обставини беззаперечні, визнаються відповідачем, а тому суд вважає їх доведеними і такими, що не викликають сумніву щодо їх достовірності та добровільності визнання.

Відповідно до статті 6 Закону № 2195-ГУ дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

За правилами ч. 2 ст. З Закону № 2195-1V державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами, що узгоджується з вимогами ст. 22 Конституції України, яка визначає, що «при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод».

Згідно ст. 7 цього Закону фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

В силу пункту 17 ст. 77 і пункту 12 ст. 71 відповідно Законів України «Про державний бюджет України на 2006 рік» і «Про державний бюджет України на 2007 рік» дію статті 6 Закону № 2195-1У на ці роки зупинено. Законом України «Про державний бюджет України на 2008 рік» виплата державної соціальної гарантії дітям війни була передбачена у розмірі, встановленої для учасників війни, а саме 10 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року № 6-рп/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) положення пункту 12 ст. 71 та ст. 111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», а також рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 положення закону, яким зупинено та змінено дію статті 6 Закону № 2195-ІУ визнані неконституційними. У резолютивній частині зазначених рішень Коституційним Судом України наголошено, що вони мають преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень Закону України «Про державний бюджет України» і є обов'язковими до виконання на території України.

Таке твердження ґрунтується на основі положень ч. 2 ст. 152 Конституції України, в якій викладено, що закони, інші правові акти або окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним судом України рішення про їх неконституційність.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про те, що право позивача на отримання державної соціальної допомоги порушене і вона має право на її нарахування та виплату у період часу з 09 липня 2007 року до 31 грудня 2007 року і донарахування і виплату з 22 травня 2008 року по 13 грудня 2010 року, тобто по день винесення рішення.

Пункт 17 ст. 77 Закону України «Про державний бюджет України на 2006 рік» не був предметом розгляду Конституційного Суду України на його відповідність Конституції України, а тому у вказаний період соціальна допомога виплаті не підлягала.

За правилами ст. 99 КАС адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (частини 1, 2 вказаної статті).

Позивач звернулася до суду з позовною заявою до відповідача 30 листопада 2010 р. з вимогою нарахування та здійснення соціальних виплат починаючи з 01 січня 2006 року і по день винесення рішення суду.

Отже позовні вимоги за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року і з 22 травня 2008 р. по 29 травня 2010 р. заявлені з пропуском строку на звернення до суду.

Позивач у своїй заяві просила про поновлення строку звернення до адміністративного суду, посилаючись на юридичну необізнаність, яка не може бути визнана поважною причиною пропуску строку. Суд не встановив поважних причин для поновлення строку на звернення до суду.

Суд не бере до уваги твердження відповідача як на підставу у відмові в задоволенні заявлених вимог невизначеність розміру пенсії за віком для обчислення підвищення до пенсії особам, яким встановлено статус «дитина війни» і вважає ці доводи безпідставними.

Так, мінімальний розмір пенсії за віком, відповідно до абзацу 8 ч. 2 ст. 5 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон № 1058 від 09.07.2003 р.) встановлюється виключно цим Законом.

Законодавством України не передбачено визначення розміру мінімальної пенсії за віком, з якого має вираховуватися, передбачена ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" 30 відсоткова державна соціальна допомога.

Згідно абзацу 1 ч. 1 ст. 28 Закону № 1058 від 09.07.2003 р. мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок 20 років страхового стажу встановлений в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, але відповідно до ч. З ст. 28 цього ж Закону, абзац 1 ч. 1 вищевказаної статті застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим законом.

Відповідно до ст. 8 КАС України, яка зобов'язує суд керуватись в своїй діяльності принципом верховенства права, передбачено, що людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Тому суд, відповідно до вимог ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини", при вирішенні даної справи застосовує принцип верховенства права, з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини, як джерела права.

Крім того, суд зазначає, що законодавчий орган держави в численних прийнятих ним законах при визначені мінімальної пенсії за віком посилається саме на ч. 1 ст. 28 Закону № 1058 від 09.07.2003 р.

З огляду на викладене, ураховуючи, що позивачу пенсія вже призначена і вирішується питання про підвищення її розміру відповідно до Закону № 2195-ІУ, а також приймаючи до уваги, що іншими Законами України, окрім Закону № 1058 від 09.07.2003 р. розмір мінімальної пенсії іншими законодавчими актами не визначено, суд, керуючись принципом верховенства права, вважає за можливе застосувати до даних спірних правовідносин аналогію закону (ст. 8 ЦК України) і для визначення позивачу розміру, передбаченої законом надбавки до пенсії як дитині війни, бере розмір мінімальної пенсії визначений Законом № 1058 від 09.07.2003 р.

Керуючись ст.ст. 6-11,15, 86, 158-163 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати неправомірними дії управління Пенсійного фонду України в Новоодеському районі Миколаївської області щодо не нарахування підвищення до пенсії як дитині війни ОСОБА_1 в період часу з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та щодо нарахування не в повному обсязі підвищення до пенсії як дитині війни в період з 22 травня 2008 року по 13 грудня 2010 року.

Зобов'язати управління Пенсійного фонду України в Новоодеському районі Миколаївської області перерахувати та виплатити ОСОБА_1 підвищення до пенсії як дитині війни виходячи з розміру 30 відсотків мінімального розміру пенсії за віком за період з 30 травня 2010 року по 13 грудня 2010 року.

В решті позовних вимог відмовити.

Постанова суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через Новоодеський районний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої ст. 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя: