Рішення

від 03.10.2016 по справі 910/15003/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.10.2016Справа №910/15003/16

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "ЕкоТрейдПро"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Літера-Друк"

про стягнення 21 491, 91 грн.

Суддя Бондарчук В.В.

Представники:

від позивача: Микласевич О.М.;

від відповідача: не з'явились.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "ЕкоТрейдПро" (далі -позивач/ ТОВ "Торговий дім "ЕкоТрейдПро") звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Літера-Друк" (далі -відповідач/ТОВ "Літера-Друк") про стягнення заборгованості у розмірі 21 491, 91 грн., у тому числі: 20 097, 44 грн. - основний борг, 384, 71 грн. - 3 % річних та 1 009, 76 грн. - інфляційні нарахування.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язання щодо оплати поставленого товару.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.08.2016 порушено провадження у даній справі, призначено її до розгляду у судовому засіданні на 19.09.2016 за участю представників сторін, яких зобов'язано надати суду певні документи.

25.08.2016 через відділ автоматизованого документообігу суду представник позивача подав клопотання, у якому просив суд забезпечити можливість участі представника позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "ЕкоТрейдПро" у судових засіданнях в режимі відеоконференції, зокрема, доручити Господарському суду Львівської області проведення відеоконференції у зв'язку з віддаленістю Господарського суду міста Києва та з метою запобігання відкладення розгляду справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.08.2016 задоволено клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "ЕкоТрейдПро" про проведення судового засідання в режимі відеоконференції, доручено забезпечення проведення відеоконференції Господарському суду Львівської області, судове засідання призначено у Господарському суді міста Києва на 19.09.2016.

01.09.2016 представником позивача через відділ автоматизованого документообігу суду подано документи на виконання вимог ухвали суду про порушення провадження у справі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.09.2016 розгляд справи відкладено та призначено судове засідання на 03.10.2016, доручено забезпечення проведення відеоконференції Господарському суду Львівської області.

У даному судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги.

Представник відповідача у судове засідання вдруге не з'явився, причин неявки суду не повідомив, однак про дату, час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.

Приймаючи до уваги, що представник відповідача був належним чином повідомлений про дату та час судового засідання, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи по суті, суд вважає, що неявка у судове засідання представників відповідача не є перешкодою для прийняття рішення у даній справі.

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих позивачем та витребуваних судом.

У судовому засіданні 03.10.2016 відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "ЕкоТрейдПро" поставлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Літера-Друк" товар на загальну суму 143 904, 93 грн., що підтверджується видатковими накладними: № 73 від 15.01.2014 на суму 2 895, 84 грн., № 2477 від 26.05.2015 на суму 14 531, 52 грн., № 3089 від 23.06.2015 на суму 2 613, 00 грн., № 3328 від 10.07.2015 на суму 12 847, 80 грн., № 3351 від 13.07.2015 на суму 2 706, 00 грн., № 3404 від 16.07.2015 на суму 3 585, 96 грн., № 3543 від 27.07.2015 на суму 7 466, 66 грн., № 3601 від 30.07.2015 на суму 4 328, 10 грн., № 3689 від 06.08.2015 на суму 7 321, 74 грн., № 4001 від 28.08.2015 на суму 7 973, 58 грн., № 4312 від 18.09.2015 на суму 7 019, 28 грн., № 4397 від 25.09.2015 на суму 4 454, 40 грн., № 4517 від 02.10.2015 на суму 1 653, 12 грн., № 4603 від 09.10.2015 на суму 4 774, 93 грн., № 4 777 від 20.10.2015 на суму 9 342, 00 грн., № 4805 від 21.10.2015 на суму 7 124, 04 грн., № 4827 від 22.10.2015 на суму 7 124, 04 грн., № 4831 від 23.10.2015 на суму 7 124, 04 грн., № 4896 від 27.10.2015 на суму 7 128, 24 грн., № 4926 від 28.10.2015 на суму 5 203, 20 грн., № 4956 від 29.10.2015 на суму 4 647, 36 грн. № 5455 від 07.12.2015 на суму 700, 08 грн., № 5505 від 10.12.2015 на суму 5 148, 00 грн., № 1046 від 12.01.2016 на суму 5 400, 00 грн. та № 1061 від 15.01.2016 на суму 702, 00 грн., які підписані представниками сторін та скріплені їх печатками.

Проте, відповідач за поставлений товар розрахувався частково у розмірі 123 807, 49 грн., що підтверджується банківським виписками по особовому рахунку № 26004130655, внаслідок чого за відповідачем утворилась заборгованість у розмірі 20 097, 44 грн.

Позивачем на адресу відповідача направлялась вимога про сплату заборгованості № 31-03/16-1 від 31.03.2016, в якій ТОВ "Торговий дім "ЕкоТрейдПро" просило погасити заборгованість, шляхом перерахування коштів на поточний рахунок позивача, що підтверджується описом вкладення в конверт та копією фіскального чеку № 5808 від 01.04.2016.

Відповідач на вимогу відповіді не надав, заборгованість не погасив.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що відповідач неналежним чином виконує свої зобов'язання щодо оплати поставленого товару, зокрема, щодо погашення заборгованості у розмірі 20 097, 44 грн. Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 384, 71 грн. - 3 % річних за періоди з 16.01.2016 по 19.05.2016 та з 20.05.2016 по 11.08.2016 та 1 009, 76 грн. - інфляційних втрат за період з 16.01.2016 по 19.05.2016.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Основними видами господарських зобов'язань є майново-господарські зобов'язання та організаційно-господарські зобов'язання.

Статтею 174 Господарського кодексу передбачено, що господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно статті 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом. Якщо майново-господарське зобов'язання виникає між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами, зобов'язаною та управненою сторонами зобов'язання є відповідно боржник і кредитор.

Відповідно до ст. 179 Господарського кодексу України, майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Згідно ст. 181 Господарського кодексу України, господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Таким чином, суд дійшов висновку, що в силу вимог ст. 181 Господарського кодексу України, між позивачем та відповідачем було укладено господарський договір поставки у спрощений спосіб на загальну суму 143 904, 93 грн.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Отже, позивач, укладаючи із відповідачем господарський договір у спрощений спосіб, мав на меті поставити товар та отримати кошти за поставлений товар.

Так, згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

У відповідності до положень ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Так, відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 691 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

Згідно ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Частиною другою статті 692 ЦК України встановлено, що покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Судом встановлено, що позивач виконав свої зобов'язання за договором належним чином, поставив відповідачеві товар на загальну суму 143 904, 93 грн., який прийнятий останнім по видатковим накладним без зауважень.

Однак, відповідач оплати поставленого товару в повному обсязі не провів, доказів зворотного суду не надав.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України вставлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до п. 1.7. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань», якщо у договорі або законі не встановлено строку (терміну), у який повинно бути виконано грошове зобов'язання, судам необхідно виходити з приписів частини другої статті 530 ЦК України. Цією нормою передбачено, між іншим, і можливість виникнення обов'язку негайного виконання; такий обов'язок випливає, наприклад, з припису частини першої статті 692 ЦК України, якою визначено, що покупець за договором купівлі-продажу повинен оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього; відтак якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлено інший строк оплати товару, відповідна оплата має бути здійснена боржником негайно після такого прийняття, незалежно від того, чи пред'явив йому кредитор пов'язану з цим вимогу. При цьому передбачена законом відповідальність за невиконання грошового зобов'язання підлягає застосуванню починаючи з дня, наступного за днем прийняття товару, якщо інше не вбачається з укладеного сторонами договору. Відповідні висновки випливають зі змісту частини другої статті 530 ЦК України.

Таким чином, приймаючи до уваги рекомендації Пленуму ВГСУ, суд приходить до висновку, що строк виконання відповідачем своїх грошових зобов'язань є таким що настав та починаючи з 16.01.2016 відбулося прострочення виконання грошового зобов'язання.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Частиною 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Відповідно до ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи вищевикладене, оскільки відповідач не надав суду жодних доказів належного виконання свого зобов'язання щодо оплати поставленого товару у повному обсязі та не спростував заявлених позовних вимог, суд дійшов висновку, що відповідачем було порушено умови договору поставки та положення ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, а тому підлягають задоволенню вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 20 097, 44 грн.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 384, 71 грн. - 3 % річних за періоди з 16.01.2016 по 19.05.2016 та з 20.05.2016 по 11.08.2016 та 1 009, 76 грн. - інфляційних втрат за період з 16.01.2016 по 19.05.2016.

Так, згідно зі статтю 625 Цивільного кодексу України, боржник, не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом перевірено наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат та 3 % річних, і встановлено, що нарахування відповідають вимогам законодавства, зокрема, проведені з урахуванням моменту виникнення прострочення виконання грошового зобов'язання та за відповідний період прострочення.

Таким чином, суд визнає обґрунтованими вимоги позивача про стягнення з відповідача 384, 71 грн. - 3 % річних за періоди з 16.01.2016 по 19.05.2016 та з 20.05.2016 по 11.08.2016 та 1 009, 76 грн. - інфляційних втрат за період з 16.01.2016 по 19.05.2016 і такими, що підлягають задоволенню.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ :

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "ЕкоТрейдПро" задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Літера-Друк" (04212, м. Київ, вул. Маршала Малиновського, буд. 15/3, офіс 110, ідентифікаційний код - 32979649) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "ЕкоТрейдПро" (79040, м. Львів, вул. П'ясецького, буд. 12, ідентифікаційний код - 38141925) 20 097 (двадцять тисяч дев'яносто сім) грн. 44 коп. - заборгованості, 1 009 (одну тисячу дев'ять) грн. 76 коп. - інфляційних втрат, 384 (триста вісімдесят чотири) грн. 71 коп. - 3 % річних та 1 378 (одну тисячу триста сімдесят вісім) грн. 00 коп. - судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено: 07.10.2016.

Суддя Бондарчук В.В.