Рішення

від 05.10.2016 по справі 910/16586/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.10.2016Справа №910/16586/16

За позовом Публічного акціонерного товариства "Страхова компанія "Країна"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "АМ-Транс ЛТД"

третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача

ОСОБА_1

про стягнення 9029,83 грн.

суддя Пукшин Л.Г.

Представники:

від позивача Усенко А.М. - представник за довіреністю № 35 від 11.01.16 від відповідача не з'явився від третьої особине з'явився

В судовому засіданні 05.10.2016 в порядку ст. 85 ГПК України було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство "Страхова компанія "Країна" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "АМ-Транс ЛТД" про стягнення 9029,83 грн. сплаченого страхового відшкодування в порядку регресу.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказував на те, що 30.04.2015 між ним та відповідачем було укладено Поліс № АІ/8115318 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів щодо автомобіля "ГАЗ 33021», реєстраційний номер НОМЕР_1. Як зазначив позивач, 17.03.2016 по вулиці Ахматової, 50 в м. Києві відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля "ГАЗ 33021» , реєстраційний номер НОМЕР_1, під керуванням водія ОСОБА_4 та автомобіля "Chevrolet», реєстраційний номер НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_5 Постановою Дарницького суду м. Києва від 05.08.2013 у справі № 753/5733/16-п ОСОБА_1 був визнаний винним у вчиненні правопорушення передбаченого ст.. 124 та ч.1 ст. 130 КУпАП та притягнутий до адміністративної відповідальності. На підставі страхового акту № 49-1/39203/3.2.29 від 05.05.2016 позивачем було виплачене страхове відшкодування в розмірі 9029,83 грн. власнику автомобіля «Chevrolet», реєстраційний номер НОМЕР_2.

Враховуючи те, що за твердженням позивача відповідач вчасно не повідомив його про настання страхової події та водій забезпеченого транспортного засобу перебував у стані алкогольного сп'яніння, позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення з відповідача виплаченого страхового відшкодування в порядку регресу.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 12.09.2016 порушено провадження у справі № 910/16586/16, в порядку ст. 27 Господарського процесуального кодексу України залучено до участі у розгляді справи в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_4, розгляд справи призначено на 05.10.2016.

05.10.2016 через відділ діловодства господарського суду міста Києва позивач надав документи на виконання вимог ухвали суду.

В судовому засіданні 05.10.2016 представник позивача надав пояснення по суті спору, позовні вимоги підтримав.

Відповідача та третя особа не забезпечили явку повноважних представників в судове засідання, про причини неявки суд не повідомили, вимоги ухвали суду не виконали, обґрунтованих клопотань щодо своєї неявки не направляли, хоча про дату, час і місце судового засідання були повідомлені належним чином.

При цьому, судом враховано, що відповідно до п. 3.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на те, що неявка представника відповідача та третьої особи не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

Судом, враховано, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі "Смірнова проти України").

Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України від 25 січня 2006 р. № 1-5/45, у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив:

30 квітня 2015 року ТОВ "АМ-Транс ЛТД" (далі - відповідач, страхувальник) та Публічне акціонерне товариство "Страхова компанія "Країна" (далі - позивач,, страховик) уклали Договір добровільного страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, який оформлено Полісом № АІ/8115318, за умовами якого був застрахований транспортний засіб марки "ГАЗ 33021", державний номер НОМЕР_1 (далі по тексту - забезпечений транспортний засіб).

Згідно Полісу страховик повинен відшкодовувати шкоду, що трапилась в результаті страхового випадку, а саме: пошкодження, втрата або знищення транспортного засобу або додаткового обладнання внаслідок ДТП - дорожньо-транспортної пригоди за участю транспортного засобу.

Згідно з умовами полісу страхова сума (ліміт відповідальності) на одного потерпілого складає:

- за шкоду заподіяну життю і здоров'ю: 100000,00 грн;

- за шкоду заподіяну майну: 50000,00 грн;

Розмір франшизи: 500 грн., строк дії полісу з 00 год. 00хв. 04.06.2015 по 03.06.2016.

Як вбачається з матеріалів справи, зокрема з довідки № 87782819 про дорожньо-транспортну, 17 березня 2016 на вул. Ахматової в м. Києві мала місце дорожньо-транспортна пригода за участю автомобілів «ГАЗ 33021", державний номер НОМЕР_1, що належить ТОВ «АМ-Транс ЛТД» під керуванням водія ОСОБА_4 та «Chevrolet», реєстраційний номер НОМЕР_2, під керуванням власника ОСОБА_5 Після ДТП автомобілі отримали механічні пошкодження в результаті чого завдано матеріальних збитків.

Як вбачається з матеріалів справи, особа, яка працює водієм у відповідача - ОСОБА_1, визнаний винним в у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ст.. 124 КУпАП. Враховуючи, що цивільно-правова відповідальність водія забезпеченого транспортного засобу, застрахована позивачем, то в останнього виник обов'язок по відшкодуванню завданих збитків в результаті ДТП потерпілій особі. За даних обставин, після вищезазначеної події потерпілий в ДТП - ОСОБА_5 звернувся до позивача із заявою про виплату страхового відшкодування відповідно до страхового Полісу АІ/8115318 по події, що мала місце 17.03.2016.

Позивач даний випадок був визнаний страховим, заява ОСОБА_5 була прийнята до розгляду та були здійснені дії по встановленню всіх обставин щодо визначення розміру збитку та виплаті страхового відшкодування.

Так, позивач на підставі зібраних документів по справі, враховуючи Акт огляду транспортного засобу та умови страхування, а також заяву потерпілої особи - ОСОБА_5 щодо погодження розміру страхового відшкодування від 14.04.2016 здійснив виплату страхового відшкодування потерпілому - власнику пошкодженого транспортного засобу, в розмірі 9029,83 грн., що підтверджується страховим актом № 49-1/39203/3.2.29 від 05.05.2016, платіжним дорученням № 1004 від 06.05.2016 та реєстром готівкових/безготівкових термінових переказів від 05.05.2016.

Як зазначено в постанові Дарницького районного суду м. Києва від 31.03.2016 у справі № 753/5763/16-п, ОСОБА_1 17.03.2016 о 21 год. 22 хв. В м. Києві по вул. А. Ахматової, 50, керував автомобілем «ГАЗ 33021» д.н.з. НОМЕР_1, з ознаками алкогольного сп'яніння. Огляд на стан сп'яніння проводився в присутності 2-х свідків за допомогою спец. тех.. засобу газоаналізатору «Drager». Вказаною постановою встановлено, що ОСОБА_1 порушив п.2.9 (а) ПДР України та його було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді позбавлення права керування всіма видами транспортних засобів строком на 1 рік.

Враховуючи, що застрахована особа керувала транспортним засобом під час скоєння ДТП в стані алкогольного сп'яніння позивач 20.07.2016 (вихідний номер 4671) направив на адресу відповідача вимогу про відшкодування шкоди в порядку регресу в розмірі 9029,83 грн., яка за даними позивача залишена без розгляду, що і стало підставою для звернення до суду з позовною заявою про стягнення з відповідача вказаної суми страхового відшкодування.

Відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулюються Конституцією України , Цивільним кодексом України , Законом України "Про страхування", Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" та іншими законами України і нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про страхування" страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій, страхових випадків, визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів, страхових внесків, страхових премій, і доходів від розміщення коштів цих фондів.

Договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору (ч.1 ст.16 Закону України "Про страхування" ).

Дана норма кореспондується зі статтею 979 Цивільного кодексу України , якою визначено, що за договором страхування страховик зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити страхувальникові або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Таким чином, страхова компанія зобов'язана сплатити страхову компенсацію, визначену договором страхування.

Частиною 1,2,16 ст. 9 Закону України "Про страхування" визначено, що страхова сума - грошова сума, в межах якої страховик відповідно до умов страхування зобов'язаний провести виплату при настанні страхового випадку; страхова виплата - грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку; страхове відшкодування - страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку.

Відповідно до умов Договору страхування та ст.6 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страховим випадком є подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором.

Згідно статті 990 ЦК України страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката). Страховий акт (аварійний сертифікат) складається страховиком або уповноваженою ним особою у формі, що встановлюється страховиком.

За змістом ст. 22 Закону при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи, в тому числі й моральну шкоду.

На виконання умов договору та приписів чинного законодавства, після настання страхового випадку, позивач виплатив потерпілому страхове відшкодування на загальну суму 9029,83 грн.

Відповідно до статті 27 Закону України "Про страхування" та статті 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Крім того, статтею 38 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено право страховика після виплати страхового відшкодування подати регресний позов.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на норми пп.38.1.1 ст. 38 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", якою передбачено право страховика після виплати страхового відшодування подати регрес ний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив ДТП, якщо:

- він не повідомив страховика у строки і за умов, визначених у пп…3.1.4 п.33.1 ст. 33 цього закону, а саме: невідкладно, не пізніше 3 робочих днів з дня настання ДТП письмово надати страховику, з яким укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду встановленого МТСБУ зразка, а також відомості про місцезнаходження свого транспортного засобу та пошкодження майна, контактний телефон та свою адресу;

- він керував транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Стосовно неповідомлення страховика: не пізніше 3 робочих днів з дня настання про ДТП, суд зазначає наступне.

Законом України від 17.02.2011 № 3045-VІ у статтю 33 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" внесено зміни, за якими підпунктом 33.1.4. пункту 33.1. статті 33 вказаного Закону передбачено обов'язок водія транспортного засобу, причетного до дорожньо-транспортної пригоди, яка може бути підставою для здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати), у разі настання такої пригоди невідкладно, але не пізніше трьох робочих днів з дня настання дорожньо-транспортної пригоди, письмово надати страховику, з яким укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону , - МТСБУ), повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду встановленого МТСБУ зразка, а також відомості про місцезнаходження свого транспортного засобу та пошкодженого майна, контактний телефон та свою адресу. Якщо водій не мав змоги виконати зазначений обов'язок, він повинен це підтвердити документально.

У постанові Верховного Суду України від 12.02.2014, прийнятій з підстав неоднакового застосування тих самих норм Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у подібних правовідносинах у справі № 6-1цс14, розглянутій на спільному засіданні судових палат у цивільних та господарських справах Верховного Суду України викладено висновок, згідно з яким ,,виходячи з аналізу статей 33, 38 Закону України ,,Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (у редакції з 18 вересня 2011 по 8 січня 2012 року), слід зазначити, що у зв'язку із внесеними до цього Закону змінами було збережено як обов'язок страхувальника щодо вжиття заходів для невідкладного, але не пізніше трьох робочих днів, повідомлення страховика про настання ДТП, так і відповідне право страховика після виплати страхового відшкодування подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, якщо він не повідомив його про настання ДТП.

Неузгодженість нумерації підпунктів пункту 33.1 статті 33 та підпунктів пункту 38.1 статті 38 Закону, після внесених до них змін Законом України від 17 лютого 2011 року № 3045-VI ,,Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо дорожньо-транспортних пригод та виплати страхового відшкодування", не може обмежувати встановлене статтею 38 Закону право страховика подати регресний позов до страхувальника у разі недотримання строків і умов повідомлення страховика про дорожньо-транспортну пригоду, а тому й не може бути підставою для відмови в задоволенні такого позову".

Таким чином, внесеними законодавчими змінами збережено як обов'язок страхувальника щодо вжиття заходів для невідкладного, але не пізніше трьох робочих днів, повідомлення страховика про настання ДТП, так і відповідне право страховика після виплати страхового відшкодування подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, якщо він не повідомив його про настання ДТП, незважаючи на неузгодженість правових норм.

Разом з тим, у постанові Верховного Суду України від 16.09.2015 у справі № 6-284цс15 про стягнення в порядку регресу витрат зі сплати страхового відшкодування зазначено таке: "встановлений наведеними правовими нормами обов'язок учасника дорожньо-транспортної пригоди вжити заходів для невідкладного, але не пізніше трьох робочих днів, повідомлення страховика, з яким було укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності встановлено законодавством для надання страховику можливості перевірити обставини дорожньо-транспортної пригоди власними силами і запобігти необґрунтованим виплатам У даному випадку факт настання страхового випадку ніким не оспорюється, такий страховий випадок зафіксований правоохоронними органами у встановленому порядку, особа, винна в дтп, притягнута до адміністративної відповідальності, а сам позивач його визнав, добровільно сплативши страхове відшкодування.

Враховуючи вищевказані положення Цивільного кодексу України , Закону України „Про страхування", положення статей 3, 6, 22, 29, 33, 38 (та інших) Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", та за наслідками їх правового аналізу, а також враховуючи фактичні обставини даної справи, суд зазначає, що сам по собі факт неповідомлення або несвоєчасного повідомлення третьою особою-1 (водій транспортного засобу, винний у скоєнні дтп та завданні майнової шкоди) позивача (страховика за полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів) про настання страхового випадку (дтп) за умови належного оформлення правоохоронними органами страхового випадку та відсутності його оспорення будь-якими заінтересованими особами, у тому числі страховиками (як за договором добровільного страхування наземного транспорту та і за полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів), притягнення винної у ДТП особи до адміністративної відповідальності, визначення належним чином розміру майнової шкоди, завданої внаслідок дтп, вчинення всіх необхідних дій та проведення виплати страховиком (за договором добровільного страхування наземного транспорту) потерпілій особі у відповідності до договору добровільного страхування наземного транспорту та із дотриманням вимог Закону України „Про страхування", вчинення потерпілим та страховиком (за договором добровільного страхування наземного транспорту) і іншими особами всіх інших необхідних дій, встановлених положеннями Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", обов'язкових для прийняття страховиком (за полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів) рішення про здійснення відшкодування виплаченого страхового відшкодування та добровільного проведення його виплати, не може бути підставою для виникнення у позивача (страховика за полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів) після виплати страхового відшкодування права на подання регресного позову до відповідача (страхувальника) або третьої особи-1 (водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду) про стягнення суми виплаченого страхового відшкодування за таким страховим випадком, так як вказане не відповідає суті та меті здійснення обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".

Наведені вище постанови Верховного Суду України не суперечать одна одній, а стосуються різних питань застосування Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".

Як встановлено судом, страховий випадок, що стався 17.03.2016 був належно оформлено правоохоронними органами, відсутнє його оспорення будь-якими заінтересованими особами, у тому числі страховиками (як за договором добровільного страхування наземного транспорту так і за полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів).

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, 22.03.2016 року постраждалою особою (ОСОБА_5) було належним чином повідомлено позивача про страховий випадок, що стався 17.03.2016 (вх.. 1640), а також 22.03.2016 самим страхувальником (відповідачем) було направлено позивачу повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду (вх.. № 1639), таким чином повідомлення страховика мало місце в межах визначеного законом 3 денного строку.

Стосовно іншої підстави позову, а саме встановлення факту керування водієм забезпеченого транспортного засобу, який спричинив ДТП, у стані алкогольного сп'яніння, суд погоджується з твердженнями позивача, виходячи з наступного.

Відповідно до змісту пп. "а" ст. 38.1.1 Закону страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, якщо він керував транспортним засобом у стані сп'яніння під впливом алкоголю.

Постановою Дарницького районного суду м. Києва від 31 березня 2016 року у справі № 753/5763/16-п встановлено, що ОСОБА_1, який працює водієм у ТОВ «АМ-Транс ЛТД», 17.03.2016 керував автомобілем ГАЗ 33021 д.н. НОМЕР_1, у стані алкогольного сп'яніння. ОСОБА_1 був визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП.

Отже відповідно до вищенаведених вимог закону, позивач після виплати страхового відшкодування отримав право зворотної вимоги до особи, яка спричинила дорожньо-транспортну пригоду та керувала транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння.

За приписами ст. 22 , 1166 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків в результаті її цивільного права, має право на їх відшкодування. Шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала, і звільняється від її відшкодування, якщо доведе, що шкоду завдано не з її вини.

Відповідно до ч. 2 ст. 1187 Цивільного кодексу України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до ст. 1172 Цивільного кодексу України юридична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових обов'язків.

Таким чином, позивач набув права регресної вимоги до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу та скористався своїм правом, звернувся з позовом до власника транспортного засобу (відповідача).

В даному випадку враховуючи, що ОСОБА_1, перебував у трудових відносинах з відповідачем, то саме відповідач повинен нести відповідальність у вигляді відшкодування шкоди.

Згідно ст. 1191 Цивільного кодексу України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Згідно ч. 1 ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Відповідно до статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі статтею 33 цього ж Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. В силу вказаної норми предметом доказування є обставини, які свідчать про дійсні права та обов'язки сторін у справі та складаються з фактів, якими позивач обґрунтовує підстави позову, та фактів, якими відповідач обґрунтовує заперечення проти позову.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст.34 ГПК України ).

Частиною 1 ст.43 ГПК України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, а згідно ч. 2 цієї ж статті ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Згідно положень ст. 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

З огляду на вищевикладене, позовні вимоги ПАТ "Страхова компанія "Країна" про стягнення з відповідача 9029,83 грн. суми страхового відшкодування, яка була виплачена позивачем постраждалій особі, є обґрунтованими, підтвердженими належними доказами та є такими, що підлягають задоволенню.

Судовий збір відповідно до приписів ст.49 ГПК України покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «АМ-ТРАНС ЛТД» (02068 м. Київ, вул. Кошиця, будинок 9-Б, кв. 42, ідентифікаційний код 37448092) на користь Публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Країна» (04176 м. Київ, вул. Електриків, буд. 29-А, ідентифікаційний код 20842474) суму збитків в порядку регресу в розмірі 9029 (дев'ять тисяч двадцять дев'ять) грн. 83 коп., судовий збір у розмірі 1378 (одна тисяча триста сімдесят вісім) грн. 00 коп.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 07.10.2016

Суддя Пукшин Л.Г.