Рішення

від 03.10.2016 по справі 910/15201/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.10.2016Справа №910/15201/16 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергозбереження Київ»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Саєр-Україна»

про стягнення 9800 грн.

Суддя Сташків Р.Б.

Представники сторін:

від позивача - Козачков В.Л. (представник за довіреністю);

від відповідача - не з'явилися.

СУТЬ СПОРУ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передано вимоги указаного позову про стягнення з Відповідача 10000 грн. неповернутої попередньої оплати у зв'язку зі здійсненням Позивачем часткової оплати виставленого йому рахунку, але подальшим недосягненням між сторонами згоди щодо умов договору поставки, у тому числі щодо кількості, вартості та номенклатури товару, внаслідок чого договір укладений не був.

Під час розгляду справи судом Відповідачем було перераховано Позивачу 200 грн. з 10000 грн., у зв'язку з чим суд ухвалою від 03.10.2016 припинив провадження у справі в частині стягнення 200 грн.

Відзиву на позов Відповідач не подав, у судові засідання представників не направляв, хоча судом були вчинені всі дії щодо належного повідомлення Відповідача про призначення справи до розгляду в засіданнях суду, про час і місце їх проведення, оскільки ухвали суду надсилалися на адресу місцезнаходження Відповідача згідно відомостей, які містяться у ЄДР, тому будь-які несприятливі наслідки ненаправлення повноважних представників покладаються на Відповідача відповідно.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. Аналогічна правова позиція викладена в п. 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18. Суд приймає до уваги, що явка представників сторін у засідання обов'язковою не визнавалась. Клопотань про відкладення розгляду справи не надходило та перед судом не доведено обставин, які б перешкоджали чи не дозволяли розглянути спір у даному судовому засіданні.

Отже, суд дійшов висновку про відсутність встановлених ст. 77 ГПК України підстав для відкладення розгляду справи та відповідно до статті 75 ГПК України, здійснює розгляд справи за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника Позивача, дослідивши надані докази та оцінивши їх в сукупності, суд

ВСТАНОВИВ:

Із пояснень Позивача вбачається, що між сторонами велися переговори щодо закупівлі у Відповідача товару (механічних агрегатів та частин). Позивач пояснив, що вніс Відповідачу 10000 грн. передплати як гарантію зацікавленості у товарі, який Відповідач вказав у виставленому рахунку № 774 від 07.07.2016 на суму 32661 грн. та за усною домовленістю сторін очікував від Відповідача підготовки повного тексту договору поставки, який би обумовлював точну вартість та номенклатуру товару, його ціну та строки поставки.

Однак, Відповідач проекту договору не склав, не підписав та на розгляд Позивачу не передав. Враховуючи минування строку більше ніж два тижні з часу внесення 10000 грн. передплати (08.07.2016), Позивач листом від 25.07.2016 (отриманий Відповідачем 29.07.2016 відповідно до зворотного повідомлення про вручення поштового відправлення), у зв'язку з відмовою Відповідача укласти договір заявив про анулювання замовлення та вимагав повернення передплати.

Зазначені обставини підтверджуються поясненнями представника Позивача, копіями вищевказаних рахунку, платіжного доручення, та виписками банку, які не спростовані Відповідачем. Пізніше, вже під час розгляду справи судом Відповідачем було перераховано Позивачу 200 грн. з 10000 грн., у зв'язку з чим суд припинив провадження у справі в частині стягнення 200 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 181 ГК України, господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Частиною 7 ст. 179 ГК України передбачено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Відповідно до ч. 2 ст. 638 ЦК України договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору (частина 1 статті 641 ЦК України).

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною (частина 1 статті 642 ЦК України).

Проте, як убачається з матеріалів справи, з виставленою Відповідачем офертою на укладання договору поставки (купівлі-продажу) товару (механічних агрегатів та частин) у вигляді рахунку на суму 32661 грн. Позивач повністю не погодився, оплативши близько третини виставленої суми (10000 грн.).

Частиною 1 ст. 640 ЦК України передбачено, що договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

При цьому, враховуючи положення ч. 2 ст. 644 ЦК України, ст. 645 ЦК України, відповідь про прийняття пропозиції, зробленої у письмовій формі, повинна бути надана у строк вказаний для відповіді, а якщо цей строк не встановлений, - протягом нормально необхідного для цього часу. Інакше, особа, яка зробила пропозицію, звільняється від відповідних зобов'язань.

Відповідь про згоду укласти договір на інших, ніж було запропоновано, умовах є відмовою від одержаної пропозиції і водночас новою пропозицією особі, яка зробила попередню пропозицію (стаття 646 ЦК України).

Однак, як слідує з матеріалів справи та подальшої поведінки сторін, Відповідач також не погодився на близько третини попередньої оплати вище зазначеного товару, і жодних дій щодо акцептування запропонованої Відповідачем оферти (приблизно третина попередньої оплати), зокрема і шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлення, не вчинив. Зворотного матеріали справи не містять та сторонами не доведено.

Згідно з абзацом другим частини 1 статті 638 ЦК України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Досліджувана судом поведінка сторін не свідчить про те, що між ними була досягнута згода щодо розміру попередньої оплати товару, а навпаки, свідчить, що досягнення згоди щодо розміру такої оплати було істотним для сторін.

Відповідно до частини 8 статті 181 ГК України у разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся).

Отже, судом встановлено, що між Позивачем та Відповідачем не було досягнуто згоди на укладання договору поставки (купівлі-продажу) товару (механічних агрегатів та частин), і відтак, такий договір слід вважати таким, що не відбувся.

Відповідно до частини 1 статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала .

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події (частина 2 статті 1212 ЦК України).

Згідно з пунктом 3 частини 3 статті 1212 ЦК України положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні.

Відтак, між сторонами склалися кондикційні зобов'язання, відповідно до яких Відповідач (набувач) повинен повернути Позивачу (потерпілому) суму збережених без достатніх підстав коштів, перерахованих на підставі платіжного доручення № 3 від 08.07.2016, оскільки підстава набуття Відповідачем цих коштів відпала, позаяк між сторонами не було досягнуто згоди на укладання договору поставки (купівлі продажу) товару (механічних агрегатів та частин).

Згідно зі статтями 525, 526, 530 ЦК України, статтею 193 ГК України зобов'язання мають виконуватися належним чином та у встановлений строк відповідно до закону, інших правових актів, договору. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Відповідно до частини 2 статті 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у 7ми строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

З матеріалів справи вбачається, що Позивач листом від 25.07.2016 (отриманий Відповідачем 29.07.2016 відповідно до зворотного повідомлення про вручення поштового відправлення) вимагав повернення коштів.

Однак, Відповідач у встановлений ч. 2 ст. 530 ЦК України 7ми денний строк вказані кошти не повернув. Зворотного матеріали справи не містять.

Пізніше, вже під час розгляду справи судом Відповідачем було перераховано Позивачу 200 грн. з 10000 грн., у зв'язку з чим суд припинив провадження у справі в частині стягнення 200 грн.

Решта коштів у сумі 9800 грн. Відповідачем Позивачу повернута не була. Матеріали справи не містять доказів протилежного.

При цьому, Відповідачем не доведено перед судом наявність у нього на даний час правових підстав утримувати 9800 грн. передплати, тому вказані кошти підлягають поверненню Позивачу за ст.ст. 530, 1212 ЦК України, як такі, правова підстава для утримування яких відпала.

Відповідач не скористався наданим йому правом на судовий захист, обставин, на які посилається Позивач в обґрунтування своїх позовних вимог не спростував.

З огляду на всі встановлені судом вищенаведені обставини, позовна вимога про стягнення з Відповідача 9800 грн. передплати за непоставлений товар є законною та обґрунтованою, тому підлягає задоволенню у повному обсязі.

Витрати по оплаті судового збору відповідно до статті 49 ГПК України покладаються на Відповідача. Керуючись статтями 32-34, 43, 44, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Саєр-Україна» (м. Київ, вул. Сумська, 2-А; ідентифікаційний код 39887551) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергозбереження Київ» (м. Київ, вул. Горлівська, 124/2, ГУРТ; ідентифікаційний код 40581194) 9800 (дев'ять тисяч вісімсот) грн. заборгованості, а також 1378 (одну тисячу триста сімдесят вісім) грн. судового збору.

Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 07.10.2016

Суддя Сташків Р.Б.