Постанова

від 03.10.2016 по справі 905/1744/16

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

03.10.2016 справа №905/1744/16

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: суддівОСОБА_1 ОСОБА_2, ОСОБА_3 Представники сторін: від позивача:ОСОБА_4 - за довіреністю; від відповідача:не з'явився; розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Эффект", м. Донецьк на рішення господарського суду Донецької області від 06.06.2016 р. (підписано 06.06.2016 р.) у справі№ 905/1744/16 (суддя Матюхін В.І.) за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Атлантіс", м. Синельникове, Дніпропетровська область до Товариства з обмеженою відповідальністю "Эффект", м. Донецьк простягнення 720 664,04 грн. В С Т А Н О В И В:

У травні 2016 року до господарського суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Атлантіс", м. Синельникове, Дніпропетровська область (позивач) із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Эффект", м. Донецьк (відповідач) про стягнення 720 664,04грн. збитків, що викликані відсутністю товару на складі відповідача за договором зберігання та дорівнюють суму вартості цього товару.

Рішенням господарського суду Донецької області від 06.06.2016р. позовні вимоги задоволені в повному обсязі.

Відповідач, не погодившись з прийнятим рішенням, подав апеляційну скаргу в якій просить спірне рішення господарського суду скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

В обґрунтування вимог скарги заявник посилається на порушення господарським судом норм матеріального та процесуального права України, неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи.

В апеляційній скарзі відповідач посилається на відсутність в матеріалах справи доказів передачі позивачем товару за договором зберігання, також заперечує факт проведення інвентаризації та наполягає на тому, що підпис представника відповідача ОСОБА_5, який міститься в акті інвентаризації товарно-матеріальних цінностей від 31.08.2014 р. та відтиск печатки відповідача було підроблено.

Ухвалою від 20.09.2016 р. розгляд справи було відкладено на 03.10.2016 р.

Представники позивача в судовому засіданні 03.10.2016 р. проти доводів апеляційної скарги заперечив, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення господарського суду - без змін. Надав письмові пояснення, які судовою колегією долучені до матеріалів справи.

Представник відповідача в судове засідання апеляційної інстанції 03.10.2016р. не з'явився, про причини неявки не повідомив, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, у зв'язку з чим судова колегія вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу у відсутності представника відповідача, який не скористався своїм правом на участь судовому засіданні апеляційної інстанції.

У задоволенні заявленого в апеляційній скарзі клопотання відповідача про призначення по справі судової експертизи для встановлення справжності підпису та печатки на акті інвентаризації товарно-матеріальних цінностей від 31.08.2014р. судова колегія відмовила у зв'язку з недоцільністю.

Відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до вимог ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу України здійснювалась фіксація судового засідання за допомогою технічних засобів.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи із наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 01.03.2013р. між сторонами був укладений договір №01/03/13 про надання послуг зберігання (далі - Договір), за умовами р. 1 якого відповідач протягом строку дії договору зобов'язався приймати на відповідальне зберігання на складах матеріальні цінності позивача - алкогольні напої, тару, піддони, найменування, кількість і вартість яких визначена в товарно-транспортній документації (актах приймання-передачі товару), а позивач - прийняти їх по закінченні строку зберігання (або строку, вказаного позивачем) і здійснити оплату за надані послуги в розмірі і строки,визначені умовами даного договору.

Строк дії Договору - з моменту підписання і до 31.12.2013р. (п.7.1. Договору). Додатковою угодою №2 від 30.12.2013р. сторони продовжили строк дії Договору до 31.12.2014р.

Відповідно до п.п. 2.1.1, 2.1.2, 2.1.17 Договору відповідач зобов'язався: приймати товар на зберігання через свого представника, повноваження якого підтверджуються довіреністю; видавати на підтвердження приймання товару прибуткову накладну (акт приймання-передачі); здійснити повернення товару на першу вимогу позивача.

Згідно п. 2.1.16 Договору, відповідач зобов'язаний надати позивачу інформацію за підписом директора та головного бухгалтера відповідача на співробітників складу, які мають право приймати товар. В інформації зазначаються всі паспортні дані та зразки підписів співробітників відповідача, уповноважених на приймання товару від позивача, а також зразки печаток або штампів, якими засвідчуються вказані підписи.

Предметом позову уданій справі є вимога позивача про стягнення з відповідача на користь позивача грошових коштів в сумі 720 664,04 грн., які останній визначає як збитки, спричинені внаслідок втрати майна, що було передано на відповідальне зберігання відповідачу.

В обґрунтування стягнення спірної суми позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов укладеного між сторонами Договору про надання послуг зберігання в частині неналежного зберігання переданої за накладними на внутрішнє переміщення товару алкогольної продукції та акт інвентаризації товарно-матеріальних цінностей від 31.08.2014 р. (а.с. 150-154).

В якості доказів передачі товару на зберігання відповідачу позивач посилається на накладні на внутрішнє переміщення товару №№: 24182 від 02.04.2014р., 24238 від 09.04.2014р., 24307 від 11.04.2014р., 24324 від 14.04.2014р., 24311 від 14.04.2014р., 24355 від 17.04.2014р., 24413 від 21.04.2014р., 24451 від 23.04.2014р., 24498 від 24.04.2014р., 24476 від 24.04.2014р., 24508 від 28.04.2014р., 24530 від 28.04.2014р., 24531 від 28.04.2014р., 24592 від 30.04.2014р., 24621 від 05.05.2014р., 24650 від 06.05.2014р., 24698 від 08.05.2014р., 24713 від 12.05.2014р., 24764 від 15.05.2014р., 24772 від 15.05.2014р., 25772 від 16.07.2014р., 24796 від 19.05.2014р., 24826 від 22.05.2014р., 24855 від 26.05.2014р., 24897 від 28.05.2014р., 24906 від 29.05.2014р., 24940 від 30.05.2014р., 24949 від 02.06.2014р., 24950 від 03.06.2014р., 24990 від 04.06.2014р., 25012 від 09.06.2014р., 25075 від 13.06.2014р., 25113 від 16.06.2014р., 25178 від 19.06.2014р., 25724 від 14.07.2014р., 25772 від 16.07.2014р., 25878 від 24.07.2014р. та товарно-транспортні накладні.

Зазначені докази суд першої інстанції визнав належними та задовольнив позовні вимоги, стягнувши вартість визначеного позивачем товару як наслідок порушення відповідачем договору зберігання.

Оскаржуючи рішення суду першої інстанції, відповідач посилається на відсутність в матеріалах справи доказів передачі позивачем товару, також оспорює факт проведення інвентаризації та наполягає на тому, що підпис представника відповідача ОСОБА_5, який міститься в акті інвентаризації товарно-матеріальних цінностей від 31.08.2014 р. був та відтиск печатки відповідача було підроблено, у зв'язку з чим останній звернувся до правоохоронних органів.

На підтвердження невідповідності підпису відповідач також посилається на внутрішній наказ по підприємству № 7 від 02.01.2013р. "Про затвердження зразків печаток і порядку їх використання і зберігання", яким був затверджений виключний перелік осіб, підпис яких засвідчується основною печаткою, до якого комірник відповідача ОСОБА_5 не входить.

Відповідно до ч. 1 ст. 936 Цивільного кодексу України, за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

Згідно ч.ч. 1, 3 ст. 937 ЦК України, договір зберігання укладається у письмовій формі у випадках, встановлених статтею 208 цього Кодексу. Договір зберігання, за яким зберігач зобов'язується прийняти річ на зберігання в майбутньому, має бути укладений у письмовій формі, незалежно від вартості речі, яка буде передана на зберігання. Письмова форма договору вважається дотриманою, якщо прийняття речі на зберігання посвідчене розпискою, квитанцією або іншим документом, підписаним зберігачем. Прийняття речі на зберігання може підтверджуватися видачею поклажодавцеві номерного жетона, іншого знака, що посвідчує прийняття речі на зберігання, якщо це встановлено законом, іншими актами цивільного законодавства або є звичним для цього виду зберігання.

За змістом ст. 953 ЦК України, зберігач зобов'язаний на першу вимогу поклажодавця повернути річ, навіть якщо строк її зберігання не закінчився.

Ухвалою судової колегії від 20.09.2016 р. було зобов'язано сторони надати письмові пояснення щодо конкретизації переданого на зберігання за договором № 01/03/13 від 01.03.2016р. товару, його вартості та часу передання, а також щодо наявності звернень з вимогами до відповідача про повернення цього товару, щодо часу та підстави створення інвентаризаційної комісії, підстави включення до її складу представника відповідача ОСОБА_5

Позивач переліку конкретного товару, письмових пояснень щодо визначення вартості та дати передачі товару на зберігання за спірним Договором, судовій колегії не надав, пославшись на наявні в матеріалах справи копії накладних на переміщення товарно-матеріальних цінностей, від відповідача письмових пояснень не надходило.

Оскільки факту та підстави створення інвентаризаційної комісії не встановлено, підстави до участі в ній з боку відповідача зазначеної позивачем особи не доведено, проведення заявленої відповідачем в апеляційній скарзі експертизи є недоцільним.

Отже матеріалами справи не підтверджується факт звернення позивача до відповідача з вимогою повернення товару, переданого на зберігання, також відсутнє повідомлення останнього щодо відсутності цього товару або неможливості його повернення.

Доказів пролонгації дії Договору після 31.12.2014р. сторонами також не надано, але його умовами також не передбачений обов'язок відповідача доставити товар позивачу за власний рахунок.

За таких підстав судова колегія не погоджується з висновком суду першої інстанції про стягнення з відповідача на користь позивача грошових коштів в сумі 720 664,04 грн.,заявлених позивачем у якості збитків, що складають вартість переданого відповідачу за Договором зберігання товару та внаслідок порушення умов Договору останнім.

Судова колегія вважає недоведеним факт передачі позивачем відповідачу товару за Договором, оскільки жодного акту приймання-передачі в розумінні ст. 937 ЦК України та п. 2.1.2 Договору, а також будь-яких інших доказів на підтвердження приймання відповідачем товару на зберігання не надано.

Наявні в матеріалах справи накладні на переміщення товарно-матеріальних цінностей не свідчать про передання позивачем товару на зберігання та прийняття його відповідачем, оскільки жодних відомостей на підтвердження факту передання товару на зберігання не містять, а свідчать лише про переміщення товару зі складу на склад без зазначення будь-якої підстави.

Отже судова колегія вважає обґрунтованими доводи відповідача про те, що факт прийняття товару на зберігання повинен підтверджуватись довіреностями на одержання товарно-матеріальних цінностей, як того вимагає п. 2.1.1 Договору. Такі довіреності в матеріалах справи відсутні.

Судова колегія вважає такою, що не має доказової сили про порушене право надану до матеріалів справи бухгалтерську довідку позивача, оскільки по-перше, вона не свідчить про витребування товару у відповідача або про відмову останнього надати товар, а по-друге - вона складена в однобічному порядку, оскільки будь-яких доказів повноважень особи, яка б підписала її з боку відповідача матеріали справи не містять, позивачем не надано. Крім того, вона не може замінити собою зміст вищенаведених первинних документів, які позивачем не надано.

Отже факту порушення відповідачем спірного Договору зберігання не встановлено, право позивача на момент звернення із позовом не є порушеним.

За таких підстав судова колегія вважає заявлені позовні вимоги позивача не доведеними та не вбачає підстав до стягнення з відповідача на користь позивача грошових коштів в сумі 720 664,04 грн.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції посилався на доведеність позивачем факту спричинення відповідачем збитків в сумі 720 664,04 грн., пославшись лише на накладні на внутрішнє переміщення товару, але не дослідивши їх зміст та належність до спірного договору зберігання, тобто визнав встановленими обставини, що не підтверджуються належними доказами по справі, що призвело до прийняття невірного рішення.

З урахуванням вищевикладеного, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що відповідно до вимог п. 2 ч. 1 ст. 104 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду Донецької області від 06.06.2016 р. у справі № 905/1744/16 слід скасувати через недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими.

По справі № 905/1744/16 слід прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Атлантіс", м. Синельникове, Дніпропетровська область до Товариства з обмеженою відповідальністю "Эффект", м. Донецьк про стягнення 720 664,04грн.

Відповідно до вимог ст.49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати за подання позовної заяви та апеляційної скарги слід покласти на позивача, стягнувши з останнього на користь відповідача судовий збір в розмірі 11 890,96 грн. за подання апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 102, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Эффект", м. Донецьк задовольнити.

Рішення господарського суду Донецької області від 06.06.2016 р. у справі № 905/1744/16 - скасувати.

Прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Атлантіс", м. Синельникове, Дніпропетровська область до Товариства з обмеженою відповідальністю "Эффект", м. Донецьк про стягнення 720 664,04грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Атлантіс" (52500, Дніпропетровська область, м. Синельникове, вул. Космічна, буд.1, п/р 26003001300209 в ПАТ "Актабанк", МФО 307394, код ЄДРПОУ 30012937) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Эффект" (83009, м. Донецьк, вул. Будинкобудівельна, будинок 10, п/р 26008058076000 в ДОД АТ "Райффайзен банк Аваль", МФО 335076, код ЄДРПОУ 22016013) судовий збір за подання апеляційної скарги 11 890,96 грн.

Зобов'язати господарський суд Донецької області видати відповідний наказ.

Постанову може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через Донецький апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий О.В. Стойка

Судді К.І. Бойченко

ОСОБА_3

Надр. 5 прим.:

1 позивачу

2 відповідачу

3 до справи

4 ГС

5 ДАГС