Рішення

від 04.10.2016 по справі 927/874/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Господарський суд Чернігівської області

Пр-т. Миру, 20, м. Чернігів, 14000 , тел. 676-311, факс 77-44-62, e-mail: inbox@cn.arbitr.gov.ua

========================================================================================================================================================================

Іменем України

РІШЕННЯ

04 жовтня 2016р. справа №927/874/16

За позовом : Публічного акціонерного товариства «Облтеплокомуненерго»,

вул. Комсомольська 55-б, м. Чернігів, 14000

До відповідача-1 : Управління соціального захисту населення ОСОБА_1 районної

державної адміністрації,

вул.Троїцька,11, м.Городня, Чернігівська обл., 15100

До відповідача-2: Городнянське виробниче управління житлово-комунального

господарства,

вул. Льонозаводська, 12, м. Городня, Чернігівська обл., 15100

про стягнення 97184грн.20коп.

Суддя Книш Н.Ю.

ПРЕДСТАВНИКИ СТОРІН:

Від позивача: ОСОБА_2 юрисконсульт довіреність №10 від 04.01.2016р.

Від відповідача-1: ОСОБА_3 начальник управління, розпорядження №31-ос від 03.04.2013р.

Від відповідача-2: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Позивачем подано позов про стягнення солідарно з відповідачів заборгованості в сумі 76491,19грн. за спожиту теплову енергію за період січень 2015, березень 2015, грудень 2015, лютий 2016, березень 2016 згідно договору №3-0086 від 15.08.2013, 7684,84грн. пені за період з 08.01.2016 по 05.09.2016, 2487,60грн. 3% річних за період з 08.02.2015 по 05.09.2016, 10520,57грн. втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляції за період з 08.02.2015 по 30.06.2016.

Представники позивача та відповідача-1 в судовому засіданні надали клопотання про нездійснення технічної фіксації судового процесу, які задоволені судом.

Від позивача до початку судового засідання надійшло клопотання від 27.09.2016 про залучення документів до матеріалів справи, яке задоволено судом, документи долучені до матеріалів справи.

Від відповідача-2 заяв та клопотань до суду не надходило. Повноваженого представника в судове засідання відповідач-2 не направив. Ухвала про порушення провадження у справі отримана відповідачем-2 згідно поштового повідомлення №1400603949821.

Згідно інформації отриманої на офіційному сайті Міністерства юстиції України станом на 04.10.2016 в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань значиться Городнянське виробниче управління житлово-комунального господарства, ідентифікаційний код 03357872, місцезнаходження: вул. Льонозаводська, 12, м. Городня, Чернігівська обл.

Представник позивача в судовому засіданні надав клопотання від 03.10.2016 про залучення документів до матеріалів справи, яке задоволено судом, документи долучені до матеріалів справи.

Представник позивача в судовому засіданні надав клопотання №2096 від 04.10.2016, в якому просив прийняти відмову від позовних вимог, заявлених до відповідача ОСОБА_1 ВУЖКГ, позов задовольнити прийняти рішення та видати наказ про стягнення з відповідача УСЗН ОСОБА_1 РДА на користь АТ «ОТКЕ» заборгованість за спожиту енергію в сумі 76491,19грн., пеню в сумі 7684,84грн., 3% річних в сумі 2487,60грн., втрати від знецінення грошових коштів внаслідок інфляції в сумі 10520,57грн. та витрати по сплаті судового збору в сумі 1457,76грн.

Представник відповідача-1 не заперечував проти клопотання позивача та пояснив, що управління соціального захисту населення є фактичним споживачем теплової енергії по договору від 15.08.2013.

Приймаючи до уваги, що відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття судом рішення по справі збільшити, зменшити розмір позовних вимог, відмовитися від позову, а подане позивачем клопотання про відмову від позовних вимог, заявлених до відповідача-2, не суперечить діючому законодавству та не порушує нічиї права та охоронювані законом інтереси, а тому суд приймає відмову позивача від позовних вимог, заявлених до відповідача-2.

За таких обставин, провадження у справі в частині позовних вимог до відповідача-2 Городнянське виробниче управління житлово-комунального господарства підлягає припиненню відповідно до п.4 ст.80 Господарського процесуального кодексу України.

Суд розглядає позовні вимоги до відповідача - Управління соціального захисту населення ОСОБА_1 районної державної адміністрації.

Згідно інформації отриманої на офіційному сайті Міністерства юстиції України станом на 04.10.2016 в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань значиться Управління соціального захисту населення ОСОБА_1 районної державної адміністрації, ідентифікаційний код 03196009, місцезнаходження: вул.Троїцька,11, м. Городня, Чернігівська обл.

Представник відповідача - Управління соціального захисту населення ОСОБА_1 районної державної адміністрації в судовому засіданні надав відзив на позовну заяву №8051 від 29.09.2016 (який напередодні також надійшов по факсу), в якому погодився з вимогами про стягнення заборгованості за спожиту теплову енергію в сумі 7691,19грн., зазначивши, що теплова енергія по договору №3-00086 була спожита Управлінням соціального захисту населення Городянської РДА. Відповідач заперечував проти стягнення пені, 3% річних та інфляційних, зазначивши, що управління є бюджетною установою, що утримується за рахунок коштів загального фонду державного бюджету, власних надходжень та інших джерел фінансування немає. Через недостатність бюджетних призначень на 2014-2016 роки на оплату теплопостачання відповідач був змушений не реєструвати в органах казначейства рахунки надані ПАТ «Облтеплокомуненерго», сума яких перевищує розмір затверджених кошторисних асигнувань, та просив суд задовольнити позов в частині стягнення з Управління соціального захисту населення ОСОБА_1 РДА основного боргу в сумі 76491,19грн.

Розглянувши подані документи і матеріали, вислухавши пояснення повноважних представників позивача та відповідача - Управління соціального захисту населення ОСОБА_1 районної державної адміністрації, дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд встановив:

Статтями 19 Закону України «Про теплопостачання» та Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено обов'язковість укладення в письмовій формі договору на постачання теплової енергії на опалення та гарячої води.

У відповідності до положень ст. 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

15.08.2013 між Публічним акціонерним товариством «Облтеплокомуненерго», Управлінням праці та соціального захисту населення ОСОБА_1 районної державної адміністрації та Городянським виробничим управлінням житлово-комунального господарства, укладено договір на виробництво, транспортування, постачання теплової енергії №3-0086 (далі - договір). В подальшому між сторонами було укладено Додаткову угоду від 22.06.2015 до договору.

Відповідно до п.1.1. договору теплопостачальна організація (позивач у справі) бере на себе зобов'язання виробляти, транспортувати та постачати споживачам (відповідачам у справі) теплову енергію для опалення, а споживачі зобов'язуються сплачувати теплопостачальній організації за теплову енергію за встановленими тарифами/двоставковими тарифами в терміни та на умовах, передбачених цим договором.

Додатковою угодою від 22.06.2015 було внесено зміни до п.1.1 договору, так, теплопостачальна організація бере на себе зобов'язання виробляти, транспортувати та постачати споживачам теплову енергію для опалення, а споживачі зобов'язуються солідарно сплачувати теплопостачальній організації за теплову енергію за встановленими тарифами/двоставковими тарифами в терміни та на умовах, передбачених цим договором.

У відповідності до п.11.1 договору він діє до 10.10.2014 включно, набирає чинності з дня його підписання та вважається щорічно пролонгованим з дня збігу попереднього строку його дії на наступний річний строк, якщо протягом останнього місяця строку дії договору від жодної зі сторін не надійшло заяви про відмову від нього.

Приймаючи до уваги, що сторонами не подано доказів відмови від договору на постачання теплової енергії, суд доходить висновку, що дія вказаного договору була продовжена відповідно до 10.10.2016.

Згідно п.2.1 договору теплова енергія виробляється, транспортується та постачається споживачам для об'єктів, перерахованих у додатку № 1, який є невід'ємною частиною договору.

У додатку № 1 до договору (в редакції додаткової угоди від 22.06.2015) сторони визначили, що опалювальні об'єкти знаходяться в м. Городня, вул.Леніна,15: нежитлові приміщення, площа 407,50кв.м, навантаження на опалення 0,042Гкал/год.

Згідно п.1.2 договору тарифи/двоставкові тарифи на теплову енергію змінюються за поданням теплопостачальної організації до органів влади (місцевого самоврядування) за умови їх затвердження (погодження) в установленому діючим законодавством України порядку. Нові тарифи/двоставкові тарифи є обов'язковими до застосування та набувають чинності для сторін без укладання додаткових угод.

Згідно п.1.3 договору ціна цього договору складається з вартості виробництва, транспортування та постачання за цим договором теплової енергії. Вартість виробництва, транспортування та постачання за цим договором теплової енергії визначається на підставі встановлених тарифів на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії та кількості спожитої теплової енергії, визначеної згідно з умовами договору.

Як свідчать матеріали справи, постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №624 від 28.11.2014 «Про встановлення тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування, постачання для потреб бюджетних установ, релігійних організацій та інших споживачів (крім населення) ПАТ «Облтеплокомуненерго» (м. Чернігів)», яка набрала чинності з 01.12.2014, Публічному акціонерному товариству «Облтеплокомуненерго» (м. Чернігів) установлено тарифи на теплову енергію, її виробництво, транспортування, постачання для бюджетних установ 1132,92грн/Гкал (без ПДВ). Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №288 від 27.02.2015 «Про встановлення тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування, постачання для потреб бюджетних установ, релігійних організацій та інших споживачів (крім населення) ПАТ «Облтеплокомуненерго» (м. Чернігів)», яка набрала чинності з 01.03.2015, Публічному акціонерному товариству «Облтеплокомуненерго» (м. Чернігів) установлено тарифи на теплову енергію, її виробництво, транспортування, постачання для бюджетних установ 1604,59грн/Гкал (без ПДВ). Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №2690 від 29.10.2015 «Про внесення змін до деяких постанов НКРЕКП», яка набрала чинності з 01.11.2015, Публічному акціонерному товариству «Облтеплокомуненерго» (м. Чернігів) установлено тарифи на теплову енергію, її виробництво, транспортування, постачання для бюджетних установ 1312,65грн/Гкал (без ПДВ). Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №54 від 28.01.2016 «Про внесення змін до деяких постанов НКРЕКП», яка набрала чинності з 01.02.2016, Публічному акціонерному товариству «Облтеплокомуненерго» (м. Чернігів) установлено тарифи на теплову енергію, її виробництво, транспортування, постачання для бюджетних установ 1266,21грн/Гкал (без ПДВ)..

Відповідно до п.5.1 договору облік споживання теплової енергії проводиться за показниками засобів (приладів) обліку або розрахунковим методом у відповідності до даних вказаних у додатку №1 цього договору, встановлених норм споживання (витрат) теплової енергії/води тощо (при розрахунку кількості спожитої теплової енергії на підігрів води), а також з урахуванням вимог діючих нормативно-правових актів України (норм, правил і таке інше) в сфері теплопостачання та «Норм та вказівок по нормуванню витрат палива та теплової енергії на опалення житлових та громадських споруд, а також на господарсько-побутові потреби в Україні», затверджених Держжитлокомунгоспом України 14.12.1993р.

Відповідно до п.5.4 договору споживачі, які мають засоби обліку, повинен щомісячно подавати теплопостачальній організації підписаний та скріплений печаткою споживачів звіт, в якому відображаються зняті візуально показання засобу (приладу) обліку теплової енергії в одиницях виміру засобу (приладу) обліку теплової енергії. Звіт подається до 20 числа поточного місяця. У випадку, коли 20 число поточного місяця збігається з вихідним або святковим днем, то день подання звіту переноситься на попередній робочий день. В разі ненадання споживачем вказаного звіту, теплопостачальна організація має право виконати облік спожитої теплової енергії розрахунковим методом у відповідності до умов цього договору.

Додатковою угодою від 22.06.2015 сторони виклали п.5.4 в новій редакції, так споживач, який має засоби обліку, повинен щомісячно подавати теплопостачальній організації підписаний та скріплений печаткою споживача звіт, в якому відображаються зняті візуально показання засобу (приладу) обліку теплової енергії в одиницях виміру засобу (приладу) обліку теплової енергії. Звіт подається до останнього дня календарного поточного місяця, а в грудні місяці звіт надається до 20 числа місяця У випадку, коли останній день календарного поточного місяця збігається з вихідним або святковим днем, то день подання звіту переноситься на попередній робочий день. В разі ненадання споживачем вказаного звіту, теплопостачальна організація має право виконати облік спожитої теплової енергії розрахунковим методом у відповідності до умов цього договору.

Згідно ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач на виконання умов договору поставив споживачу у січні, березні, грудні 2015 та лютому, березні 2016 теплової енергії на опалення на загальну суму 92518,69грн., що підтверджується рахунками-фактурами: №3-0086 від 03.02.2015 на суму 28481,06грн., №3-0086 від 06.04.2015 на суму 19912,84грн., №3-0086 від 17.12.2015 на суму 8728,86грн., №3-0086 від 02.03.2016 на суму 18416,66грн., №3-0086 від 04.04.2016 на суму 16979,27грн., копії яких додано позивачем до матеріалів справи.

Згідно п.6.3 договору розрахунки споживачів з позивачем за теплову енергію здійснюються щомісячно згідно з показаннями засобів (приладів) обліку або, у випадках передбачених договором, розрахунковим методом у відповідності та з урахуванням всіх платежів/ставок та порядку оплати, що передбачені затвердженим тарифом та згідно з умовами договору. Розрахунковим періодом є період часу, що розпочинається 20 числа попереднього місяця і триває до 19 числа звітного місяця. При цьому сторони домовились про таке. У місяці, в якому розпочинається опалювальний період, для розрахунків за теплову енергію, що постачається для опалення, розрахунковий період починає свій перебіг з дати початку опалювального періоду (визначається рішенням виконавчих органів відповідних органів місцевого самоврядування) та закінчується 19 числа звітного місяця. У місяці, в якому закінчується опалювальний період, для розрахунків за теплову енергію, що поставляється для опалення, розрахунковий період закінчується датою закінчення опалювального періоду (визначається рішенням виконавчих органів відповідних органів місцевого самоврядування).

Відповідно п.6.4 договору розрахунки за теплову енергію споживачі здійснюють згідно умов договору щомісячно до 1-го числа місяця наступного за розрахунковим, не залежно від того чи є 1-ше число місяця вихідним, святковим чи робочим днем.

Додатковою угодою від 22.06.2015 сторони виклали п.6.3, 6.4 в новій редакції. Так, згідно п.6.3 договору розрахунки споживача з теплопостачальною організацією за теплову енергію здійснюються щомісячно згідно з показаннями засобів (приладів) обліку або, у випадках передбачених договором, розрахунковим методом, що передбачений цим договором, у відповідності та з урахуванням всіх платежів/ставок та порядку оплати, що передбачені затвердженим тарифом та згідно з умовами договору. Розрахунковим періодом є календарний місяць, крім випадків, обумовлених цим договором. При цьому сторони домовились, що в деяких випадках теплопостачальна організація має право з метою недопущення порушень чинного законодавства України змінювати тривалість розрахункового періоду у поточному місяці виключно за умови відповідного коригування тривалості розрахункового періоду у наступному місяці. У місяці, в якому розпочинається опалювальний період, для розрахунків за теплову енергію, що постачається для опалення, розрахунковий період починає свій перебіг з дати початку опалювального періоду (визначається рішенням виконавчих органів відповідних органів місцевого самоврядування або органами виконавчої державної влади) та закінчується у останній день календарного звітного місяця. У місяці, в якому закінчується опалювальний період, для розрахунків за теплову енергію, що поставляється для опалення, розрахунковий період закінчується датою закінчення опалювального періоду (визначається рішенням виконавчих органів відповідних органів місцевого самоврядування або органами виконавчої державної влади).

Згідно п.6.4 договору розрахунки за теплову енергію споживач здійснює згідно умов цього договору щомісячно до 7-го числа місяця наступного за розрахунковим, незалежно від того чи є 7-е число місяця вихідним, святковим чи робочим днем.

Відповідно до ч.6, ч.7 ст. 276 Господарського кодексу України розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору. Договір може передбачати попередню оплату, планові платежі з наступним перерахунком або оплату, що проводиться за вартість прийнятих ресурсів.

Як вбачається з матеріалів справи, споживач за теплову енергію розрахувався частково на суму 16027,50грн., що підтверджується випискою банку від 07.12.2015, копія якої додана позивачем до матеріалів справи.

Відповідно до умов договору та листа Управління соціального захисту населення ОСОБА_1 районної державної адміністрації №1862 від 31.03.2016 вказані кошти у сумі 16027,50грн. зараховані позивачем як часткову оплату відповідача за спожиту теплову енергію у січні 2015 року.

На час розгляду справи у суді у відповідності до приписів ст.33, 34 Господарського процесуального кодексу України відповідачем не надано доказів оплати спожитої теплової енергії у повному обсязі.

За таких обставин суд доходить висновку, що заборгованість відповідача - Управління соціального захисту населення ОСОБА_1 районної державної адміністрації - за спожиту теплову енергію на день розгляду справи становить 76491,19грн., а саме: за січень 2015 року залишок заборгованості - 12453,56грн., за березень 2015 - борг у сумі 19912,84грн., за грудень 2015 - борг у сумі 8728,86грн., за лютий 2016 року - борг у сумі 18416,66грн., за березень 2016 - борг у сумі 16979,27грн., що підтверджується матеріалами справи, двостороннім актом звірки розрахунків, який підписаний та скріплений печатками сторін. Крім того, заборгованість в сумі 76491,19грн. відповідачем визнано у відзиві на позовну заяву.

У п.2.5 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України» судами першої інстанції зазначено, що частиною першою статті 35 ГПК передбачено можливість звільнення від доказування перед судом обставин, які визнаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Визнання обставин може здійснюватися учасниками судового процесу: - в письмовій формі шляхом зазначення про таке визнання у позовній заяві, відзиві на позовну заяву, поданих суду заяві, клопотанні, листі тощо; - в усній формі під час надання суду усних заяв, клопотань і пояснень; у такому разі про визнання обставин зазначається у протоколі судового засідання. Про визнання обставин може свідчити й зміст поданих суду письмових документів: претензій та відповідей на них, листів та інших письмових звернень учасників судового процесу один до одного (наприклад, лист, надісланий у відповідь на претензію, в якому зазначається про повне або часткове визнання заявленої до стягнення заборгованості).

Відповідно до ст.22 ч.5 Господарського процесуального кодексу України відповідач має право визнати позов повністю або частково. Згідно з ст.78 ч.5 цього Кодексу у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб. Відповідач визнав позовні вимоги в частині стягнення боргу в сумі 76491,19грн., при цьому його дії не суперечать законодавству та не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

Згідно ст.526 Цивільного кодексу України та ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

З огляду на вище наведене, суд доходить висновку, що борг за спожиту теплову енергію у сумі 76491,19грн. підлягає стягненню з відповідача - Управління соціального захисту населення ОСОБА_1 районної державної адміністрації - на користь позивача.

Позивач просить стягнути з відповідача 7684,84грн. пені за прострочку оплати вартості спожитої теплової енергії у грудні 2015 року, у лютому-березні 2016 року за період з 08.01.2016 по 05.09.2016, нарахованої у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у зазначений період, за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ст.216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Штрафними санкціями у розумінні ст.230 Господарського кодексу України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (ч. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України).

Відповідно до п.7.3.3 договору споживач несе відповідальність за порушення порядку розрахунків за теплову енергію, передбаченого п 6.4. цього договору - сплачує на користь теплопостачальної організації пеню у розмірі 1% від сум простроченого платежу за кожний день прострочення, а також борг з урахуванням індексу інфляції за весь період прострочення і 3% річних від простроченої суми.

Матеріалами справи підтверджується прострочка виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань щодо оплати спожитої теплової енергії, і нарахування позивачем відповідачу пені в меншому розмірі (виходячи із подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період прострочки), а ніж передбачено умовами п.7.3.3. договору (розмір пені 1% від сум простроченого платежу за кожний день прострочення) є правом сторони і не протирічить діючому законодавству.

Стаття 253 Цивільного кодексу України передбачає, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Згідно з ч. 5 ст. 254 Цивільного кодексу України, коли останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Враховуючи, що останнім днем строку сплати коштів за спожиту теплову енергію у лютому 2016 року є 6 березня 2016 року неділя - вихідний день, а відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 11.11.2015 №1155-р «Про перенесеня робочих днів у 2016 році» було перенесено робочий день з понеділка 7 березня - на суботу 12 березня, 08 березня 2016 - є святковим днем, суд доходить висновку, що відповідач мав виконати обов'язок з оплати не пізніше 09.03.2016 року.

Частиною 6 ст. 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

З огляду на те, що матеріалами справи підтверджується прострочка відповідачем взятих на себе зобов'язань щодо оплати спожитої теплової енергії, дослідивши поданий позивачем розрахунки пені, суд доходить висновку, що позовні вимоги в частині стягнення пені підлягають задоволенню частково в сумі 7501,33грн., оскільки позивачем допущено арифметичну помилку при визначенні загальної суми нарахованої пені, а також позивачем не враховано, що прострочка виконання зобов'язання по оплаті спожитої теплової енергії у лютому 2016 року виникла з 10.03.2016 року. За таких обставин вимоги позивача в іншій частині стягнення з відповідача суми пені задоволенню не підлягають.

Позивач просить стягнути з відповідача 2487,60грн. 3% річних за період з 08.02.2015 по 05.09.2016, нарахованих на суму боргу за спожиту теплову енергію у січні, березні та грудні 2015 року, у лютому-березні 2016 року, 10520,57грн. втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляції за період з 08.02.2015 по 30.06.2016 на суму боргу за спожиту теплову енергію у січні, березні 2015 року.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Дослідивши поданий позивачем розрахунок 3% річних, суд доходить висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 3% річних є обґрунтованими і підлягають задоволенню частково в сумі 2477,41грн., оскільки позивачем не вірно вказано кількість днів прострочення сплати за спожиту теплову енергію за лютий 2016 року. Позовні вимоги в частині стягнення інфляційних нарахувань підлягають задоволенню повністю в сумі 10520,57грн.

Суд не прийняв до уваги заперечення відповідача проти позову в частині стягнення пені, 3% річних, інфляційних нарахувань, виходячи за наступного.

Згідно з частиною першою статті 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями, а статями 525, 526 названого Кодексу і статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У відповідності до частини 3 ст. 51 Бюджетного кодексу України, розпорядники бюджетних коштів забезпечують у повному обсязі проведення розрахунків за електричну та теплову енергію, водопостачання, водовідведення, природний газ та послуги зв'язку, які споживаються бюджетними установами, та укладають договори за кожним видом енергоносіїв у межах встановлених відповідним головним розпорядником бюджетних коштів обґрунтованих лімітів споживання.

Умовами договору на постачання теплової енергії №3-0086 від 15.08.2013р. (з урахуванням додаткової угоди) не передбачено залежність оплати відповідачем плати за спожиту теплову енергію від бюджетних асигнувань, установлених кошторисами.

Згідно частини другої статті 617 Цивільного кодексу України, частини другої статті 218 Господарського кодексу України та рішення Європейського суду з прав людини у справі В«Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти УкраїниВ» від 18 жовтня 2005 року відсутність бюджетних коштів не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання.

Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного суду України від 15.05.2012р. у справі № 11/446.

Враховуючи, що відповідач в порушення ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України та умов договорів, взяті на себе зобов'язання не виконав, заборгованість за спожиту теплову енергію не сплатив, вимоги позивача визнав частково, господарський суд доходить висновку, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими і підлягають задоволенню в частині стягнення 76491,19грн. боргу, 7501,33грн. пені, 2477,41грн. 3% річних, 10520,57грн. втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляції. В решті позову відмовити.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України з відповідача підлягає стягненню на користь позивача судовий збір в сумі 1454,85грн. пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Керуючись ст. ст. 525, 526, 543, 625, 627, 629 Цивільного кодексу України, ст.ст. 193, 231, 275, 276 Господарського кодексу України, ст. ст. 22, 33, 34, 49, ч.5 ст.78, п.4 ст.80, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Прийняти відмову позивача від позовних вимог до відповідача-2 Городнянське виробниче управління житлово-комунального господарства.

2. Припинити провадження у справі в частині позовних вимог до відповідача-2 Городнянське виробниче управління житлово-комунального господарства.

3. Позовні вимоги задовольнити частково.

4. Стягнути з Управління соціального захисту населення ОСОБА_1 районної державної адміністрації (вул.Троїцька,11, м. Городня, Чернігівська обл. р/р 35240001000440 в ГУДКУ у Чернігівській області МФО 853592, ідентифікаційний код 03196009) на користь Публічного акціонерного товариства «Облтеплокомуненерго» (вул. Комсомольська, 55-Б, м. Чернігів, р/р 26035302000264 в ПАТ «Державний ощадний банк України», МФО 353553, ідентифікаційний код 03357671) 76491грн.19коп. боргу.

5. Стягнути з Управління соціального захисту населення ОСОБА_1 районної державної адміністрації (вул.Троїцька,11, м. Городня, Чернігівська обл. р/р 35240001000440 в ГУДКУ у Чернігівській області МФО 853592, ідентифікаційний код 03196009) на користь Публічного акціонерного товариства «Облтеплокомуненерго» (вул. Комсомольська, 55-Б, м. Чернігів, р/р 26003100416 в ПАТ «Полікомбанк» МФО 353100, ідентифікаційний код 03357671) 7501грн.33коп. пені, 2477грн.41коп. три проценти річних, 10520грн.57коп. втрат від знеціненя грошових коштів внаслідок інфляції, 1454грн.85коп. судового збору.

Накази видати після набранням судовим рішенням законної сили.

6. В решті позову до відповідача-1 відмовити.

Повний текст рішення складено 07.10.2016

Суддя Н.Ю. Книш