Рішення

від 05.10.2016 по справі 507/111/16-ц

ЛЮБАШІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 507/111/16-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" жовтня 2016 р. Любашівський районний суд Одеської області в складі: головуючого судді - Споришевої Н.І. при секретарі - Войковській І.П.,

за участю представника позивача - ОСОБА_1

представника відповідача - ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Любашівка в залі суду справу за позовом ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо - наукова фірма «Зеленогірське» про визнання договору оренди земельної ділянки недійсним, повернення земельної ділянки, не перешкоджання у володінні та користуванні,

встановив :

26.01.2016 року позивачка звернулась до суду з зазначеним позовом, обгрунтовуючи свої вимоги тим, що їй на праві приватної власності належить земельна ділянка площею 2,00 га, яка розташована на території Гвоздавської сільської ради Любашівського району Одеської області.

Наприкінці 2014 року вона дізналася про договір оренди вказаної земельної ділянки , датований 15.12.2010 року , укладений між нею та відповідачем, підписаний від її імені, який особисто вона не підписувала і про існування якого не знала. Договір був зареєстрований у відділі Держкомзему у Любашівському районі , про що у державному реєстрі земель вчинено запис від 17.02.2012 року № 512330004000421.

Посилаючись на викладене, просила суд визнати договір оренди земельної ділянки від 15.12.2010 року, укладений між нею - ОСОБА_3 та Товариством з обмеженою відповідальністю виробничо - наукова фірма «Зеленогірське», зареєстрований у відділі Держкомзему у Любашівському районі 17.02.2012 року за № 512330004000421, недійсним та зобов»язати Товариство з обмеженою відповідальністю виробничо - наукова фірма «Зеленогірське» в особі директора ТОВ ВНФ «Зеленогірське» ОСОБА_4 повернути їй земельну ділянку площею 2,00 га , розташовану на території Гвоздавської сільської ради Любашівського району Одеської області , кадастровий номер 5123381400:01:005:0001, та не чинити перешкод у володінні та користуванні нею. Стягнути з відповідача на її користь судові витрати по справі.

Позивачка в судовому засіданні позов підтримала частково та пояснила , що спірна земельна ділянка належить їй на підставі державного акта на право власності не земельну ділянку . Їй було відомо , що земельна ділянка знаходиться у користуванні відповідача, але договір оренди вона особисто не підписувала і орендну плату не отримувала.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав і пояснив , що спірний договір , укладений між позивачкою та відповідачем , був зареєстрований в установленому порядку . Тому він є дійсним. Хто саме підписував даний договір від імені позивачки йому невідомо , але , оскільки позивачка отримувала орендну плату за даним договором , то вона не могла не знати про існування даного договору. Отримання нею орендної плати за спірним договором свідчить про те , що вона визнала даний договір , з чого можна зробити висновок, що договір був підписаний, або нею або за дорученням позивачки іншою особою. Для реєстрації договору безпосередньо позивачкою були надані копії паспорту, ідентифікаційного коду , що також підтверджує її згоду на укладення спірного договору.

Крім того , представник відповідача з посиланням на те , що позивачці було відомо про укладення спірного договору з 2010 р. просив суд застосувати позовну давність при вирішенні даного позову.

Вислухавши сторони , допитавши свідків , дослідивши матеріали справи , суд вважає , що позов підлягає частковому задоволенню з таких підстав .

Судом установлено , що позивачці ОСОБА_3 на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку належить земельна ділянка площею 2,00 га , розташована на території Гвоздавської сільської ради Любашівського району Одеської області ( а.с.- 7 )

Договір оренди земельної ділянки від 15.12.2010 року, укладений між ОСОБА_3 та Товариством з обмеженою відповідальністю виробничо - наукова фірма «Зеленогірське», зареєстрований у відділі Держкомзему у Любашівському районі 17.02.2012 року за № 512330004000421.

В ході розгляду справи суд оглядав підпис , який значиться у графі «Орендодавець» спірного договору як підпис позивачки. Візуально даний підпис зовсім не схожий на інші підписи позивачки , які знаходяться в матеріалах справи.

Відповідно до статті 60 ЦПК України кожна сторона зобов»язана довести ті обставини , на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень , крім випадків , встановлених статтею 61 цього Кодексу.

В ході розгляду зазначеної справи за клопотанням позивачки була проведена судова почеркознавча експертиза від 21.04.2016 р. , за висновком якої підпис у договорі оренди землі від 15.12.2010 р. в графі «Орендодавець» та підпис в акті приймання - передачі об»єкта оренди від 15.12.2010 р. в графі «передав» ймовірно виконаний не ОСОБА_3, а іншою особою (а.с. 62).

Проаналізувавши досліджені в судовому засіданні докази в їх сукупності і взаємозв»язку ,суд дійшов висновку , що позивачка довела в судовому засіданні , що вона не підписувала зазначений договір.

Суд вважає , що вказаний висновок експерта підтверджує твердження позивачки , що не вона підписувала даний договір.

Представник відповідача , заперечуючи проти задоволення позову , заявив , що спірний договір , укладений між позивачкою та відповідачем , був зареєстрований в установленому порядку . Тому він є дійсним. Хто саме підписував даний договір від імені позивачки йому невідомо , але , оскільки позивачка отримувала орендну плату за даним договором , то вона не могла не знати про існування даного договору.

Крім того , представник відповідача просив суд застосувати позовну давність , оскільки позивачка у 2010 р. знала про існування даного договору.

Проте погодитись з такою позицією представника відповідача неможливо, виходячи зі слідуючого.

Відповідно до ч. 1 ст. 14 Закону України «Про оренду землі» договір оренди укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально.

Згідно з ч. 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким , що вчинений у письмовій формі , якщо він підписаний його стороною ( сторонами)

Згідно з ст.. 203 ЦК України особа , яка вчиняє правочин , повинна мати обсяг необхідної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі . Правочин має вчинятись у формі , встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків , що обумовлені ним.

Відповідно до статті 215 ЦПК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною ( сторонами ) вимог , які встановлені частинами першою- третьою, п»ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Судом установлено , що позивачка не підписувала спірний договір , що свідчить про те , що у неї було відсутнє волевиявлення на укладення даного договору.

Представник відповідача в судовому засіданні не надав жодного доказу на підтвердження того , що даний договір був підписаний позивачкою , або іншою особою за згодою позивачки , а позивачка при реєстрації даного договору безпосередньо надала копії паспорту та ідентифікаційного коду. Тому суд дійшов висновку, що позивачка не здійснювала вільно своє волевиявлення як учасник правочину. З врахуванням чого позов в частині вимоги про визнання недійсним спірного договору підлягає задоволенню.

В силу ч. 1 статті 216 ЦК України , у разі недійсності правочину , кожна із сторін зобов»язана повернути другій стороні у натурі все , що вона одержала на виконання цього правочину.

Вирішуючи питання про застосування позовної давності , суд виходить з того , що позовна давність на вимоги позивачки не поширюється , оскільки відносини між сторонами є триваючими , а обов»язки , встановлені договором оренди, підлягають виконанню сторонами протягом всього строку дії договору. Отже власник земельної ділянки , який фактично не укладав договору оренди , може пред»явити свої вимоги в будь-який час дії договору , незалежно від того , коли почалося порушення його прав.

В частині позовних вимог про повернення земельної ділянки та не перешкоджання у володінні та користуванні позивачка просила залишити позов без розгляду і суд погоджується з позивачкою, так як із пояснень представника позивачки видно, що позивачка на цей час забрала землю у відповідача по справі і вже сама обробляє свою ділянку.

Згідно ст.. 88 ЦПК України з відповідача слід стягнути і судові витрати, понесені позивачкою.

На підставі викладеного , керуючись ст. 10 , 60 ,88, 212 , 213 , 215 , ЦПК України , ст.ст. 203, 207,215, 216 ЦК України , Законом України «Про оренду землі» , суд

вирішив :

Позов ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо - наукова фірма «Зеленогірське» про визнання договору оренди земельної ділянки недійсним , повернення земельної ділянки, не перешкоджання у володінні та користуванні задовольнити.

Визнати договір оренди земельної ділянки від 15.12.2010 року, укладений між ОСОБА_3 та Товариством з обмеженою відповідальністю виробничо - наукова фірма «Зеленогірське», зареєстрований у відділі Держкомзему у Любашівському районі 17.02.2012 року за № 512330004000421, недійсним.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо - наукова фірма «Зеленогірське» на користь ОСОБА_3 судові витрати у справі, а саме судовий збір у розмірі 551 гривня 20 коп. та витрати за проведення експертизи у розмірі 900 гривень 48 коп. та 1500 грн. - витрати на надання юридичних послуг.

Решту позовних вимог залишити без розгляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається через Любашівський районний суд Одеської області протягом десяти днів з дня його проголошення . Особи , які брали участь у справі , але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення , можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя : Споришева Н.І.