Ухвала

від 06.10.2016 по справі 826/7332/16

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/7332/16 Головуючий у 1-й інстанції: Аблов Є.В. Суддя-доповідач: Губська О.А.

У Х В А Л А

Іменем України

06 жовтня 2016 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Губської О.А.

суддів: Ключковича В.Ю., Грибан І.О.

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Автодок-Партс" на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 липня 2016 року у справі за адміністративним позовом Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у місті Києві до Товариства з обмеженою відповідальністю "Автодок-Партс" про стягнення коштів з рахунків платника податків у банках,

В С Т А Н О В И В:

Податковий орган звернувся до суду із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Автодок-Партс", у якому просив стягнути кошти платника податків з рахунків у банках, які обслуговують такого платника на суму податкового боргу у розмірі 769285,01 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 липня 2016 року позов задоволено.

На вказане рішення суду першої інстанції відповідач подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати зазначену постанову та прийняти нову про відмову у задоволенні позову.

Оскільки апеляційна скарга подана на рішення суду першої інстанції, прийняте в порядку скороченого провадження за правилами ст. 183-2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі за текстом - КАС України), враховуючи також, відсутність клопотань від усіх осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю, апеляційний розгляд справи здійснюється у порядку письмового провадження у відповідності до ч. 1 ст. 197 КАС України.

Згідно зі ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів апеляційної інстанції виходить із таких фактичних обставин.

Колегією суддів установлено, що у жовтні 2013 року податковим органом було проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ «Автодок-Партс» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.09.2012, у тому числі по фінансово-господарським взаємовідносинам з ТОВ «Трейд Лайн Груп», за результатами якої складено акт від 30.10.2013 № 313/1-22-37412951.

На підставі зазначеного акта контролюючим органом були прийняті податкові повідомлення-рішення:

від 20.11.2013 № 0006542201, яким ТОВ «Автодок-Партс» визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 365 796 грн., в т.ч. 292 637 грн. за основним платежем та 73 159 грн. за штрафними санкціями;

від 20.11.2013 № 0006552201, яким ТОВ «Автодок-Партс» визначено суму податкового зобов'язання з ПДВ на загальну суму 385 049 грн., в т.ч. 308 039 грн. за основним платежем та 77010 грн. штрафних санкцій.

Зазначені податкові повідомлення-рішення були оскаржені платником податків у судовому порядку, проте їх залишено в силі постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.06.2014 у справі № 826/1417/14, яку залишено без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 02.10.2014 та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 14.01.2015.

Таким чином, податкові зобов'язання, визначені названими ППР є узгодженими у судовому порядку.

Крім того, ТОВ «Автодок-Партс» було самостійно визначено податкові зобов'язання із податку на прибуток згідно з декларацією від 20.07.2015 № 9153260710, а також самостійно визначено податкові зобов'язання з ПДВ відповідно до декларацій: від 20.08.2015 №9175824423 - на суму 7066,00 грн.; від 21.09.2015 №9195404572 - на суму 47 553,00 грн.; від 20.10.2015 №9215597173 - на суму 32 493,00 грн.; від 20.11.2015 №9237949983 - на суму 71 247,00 грн.; від 21.12.2015 №9258163212 - на суму 12 299,00 грн.

Як свідчать дані картки особового рахунку ТОВ «Автодок - Партс» сплата самостійно визначених зобов'язань здійснювалася відповідачем не у повному обсязі, у зв'язку із чим контролюючим органом згідно із вимогами ст. 129 Податкового кодексу України на задекларовані суми нараховувалася пеня.

У зв'язку із несплатою узгоджених грошових зобов'язань Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві виставлено відповідачеві податкову вимогу форми "Ю" від 22.05.2015 № 6684-23, яка була направлена на адресу відповідача 12.06.2016 , проте конверт з поштовим відправленням повернувся адресату з відміткою пошти "за закінченням встановлено строку зберігання".

Позивач, посилаючись на те, що за відповідачем обліковується податковий борг у загальному розмірі 769285,01 грн., який платником податків самостійно погашено не було, звернувся до суду із даним позовом про його стягнення.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що вимоги позивача є обґрунтованими та підтверджуються належними доказами, водночас, відповідач доводів податкового органу не спростував.

Перевіривши правову оцінку обставин справи, повноту їх встановлення та правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права, з урахуванням доводів апеляційної скарги, колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду дійшла висновку про таке.

Відповідно до пп. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, податковий борг - це сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності) самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Тобто сума узгодженого грошового зобов'язання набуває якості податкового боргу у разі її несплати у встановлений цим Кодексом строк, з наступного дня після граничного строку її сплати.

Згідно з підпунктом 129.1.1 пункту 129.1 статті 129 ПК України після закінчення встановлених строків погашення узгодженого податкового зобов'язання на суму податкового боргу нараховується пеня. Згідно норм пунктів 129.4 та 129.5 статті 129 Податкового кодексу України пеня нараховується на суму податкового боргу (включаючи суму штрафних санкцій за їх наявності) із розрахунку 120% річної облікової ставки НБУ, діючої на день виникнення такого податкового боргу або на день його (його частини) погашення, залежно від того, яка з величин таких ставок є більшою, за кожний календарний день прострочення у його сплаті.

Положенням статті 59 Податкового кодексу України передбачено, що у разі, коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. Податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання. Податкова вимога повинна містити відомості про факт виникнення грошового зобов'язання та права податкової застави, розмір податкового боргу та можливі наслідки його непогашення в установлений строк, попередження про опис активів, які відповідно до законодавства можуть бути предметом податкової застави, а також про можливі дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.

Відповідно до пп. 14.1.153 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, податкова вимога - це письмова вимога органу державної податкової служби до платника щодо погашення суми податкового боргу.

Згідно із п. 59.5 ст. 59 Податкового кодексу України, у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується, погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що виник після надіслання (вручення) податкової вимоги.

Положеннями Податкового кодексу України не передбачено направлення податкової вимоги на кожну нову суму податкового боргу. Виставлення нової податкової вимоги на нову суму податкового боргу можливе лише після відкликання попередньої податкової вимоги за наявності підстав, передбачених ст. 60 Податкового кодексу України.

Тобто, податкова вимога є дійсною протягом усього терміну безперервного існування податкового боргу платника податків з моменту його утворення до моменту, зокрема, повного погашення податкового боргу платником за всіма видами податків і зборів. При цьому грошові зобов'язання, які складають податковий борг, можуть змінюватися як кількісно, так і за видами податків.

У відповідності до п. 95.1 ст. 95 Податкового кодексу України, орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадиться не раніше ніж через 60 календарних днів з моменту надіслання такому платнику податкової вимоги (п. 95.2 ст. 95 Податкового кодексу України).

Отже, право на стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу виникає у контролюючого органу на наступний день після закінчення 60 днів з дня надіслання платникові податків податкової вимоги.

Згідно із п. 95.3 ст. 95 Податкового кодексу України стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

З матеріалів справи вбачається, що контролюючим органом відповідно до вимог ст. 59 Податкового кодексу України 12.06.2016 направлено відповідачу податкову вимогу форми "Ю" від 22.05.2015 № 6684-23, проте конверт з поштовим відправленням повернувся адресату з відміткою пошти "за закінченням встановлено строку зберігання".

Відповідно до п. 4.6 Порядку направлення органами доходів і зборів податкових вимог платникам податків, затвердженого Наказом Міністерства доходів і зборів України від 10.10.2013 № 576 податкова вимога вважається надісланою (врученою) юридичній особі, якщо її передано посадовій особі такої юридичної особи під розписку або надіслано листом з повідомленням про вручення.

Наразі податкова вимога не була вручена адресату з незалежних від контролюючого органу причин.

Згідно з п. 4.8 Порядку № 576 4.8. у разі коли пошта не може вручити платнику податків податкову вимогу у зв'язку з: відсутністю за місцезнаходженням посадових осіб; відмовою посадових осіб прийняти податкову вимогу; незнаходженням фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин , податкова вимога вважається врученою платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення.

Вирішуючи спір суд правильно установив, що за відповідачем обліковується податковий борг у розмірі 769285,01 грн., в тому числі з податку на прибуток - 355369,72 грн. та з податку на додану вартість - 433915,29 грн., який виник на підставі грошових зобов'язань, визначених ППР від 20.11.2013 № 0006542201 та № 0006552201 (узгоджені у судовому порядку) та із самостійно визначених податкових зобов'язань у поданих відповідачем деклараціях з ПДВ та податку на прибуток, враховуючи нараховану у порядку ст. 129 ПК України пеню.

На підтвердження зазначених обставин позивачем надано копії: податкових повідомлень-рішень, декларацій ТОВ «Автодок - Партс» з податку на прибуток та з ПДВ, копію податкової вимоги та доказів її направлення на адресу платника податків листом з рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Крім того, обставини наявності у відповідача податкового бору підтверджуються даними картки облікового рахунку платника податків за 2015 рік, картки особового рахунку за 2016 рік.

На підтвердження суми боргу, яка підлягає стягненню з відповідача, позивач надав суду детальний розрахунок податкового боргу.

Станом на час вирішення справи судом першої інстанції, відповідач суму боргу не сплатив, при цьому обставин оскарження податкової вимоги судом не встановлено, доказів щодо цього відповідачем не надано.

За таких обставин, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про наявність підстав для задоволення позову та стягнення із Товариства з обмеженою відповідальністю "Автодок-Партс" податкового боргу в сумі 769285,01 грн.

Відповідач у своїй апеляційній скарзі посилається на те, що судом першої інстанції при вирішенні спору було порушено норми процесуального права, зокрема вказує на те, що суд позбавив його можливості надати докази неправомірного списання з рахунків відповідача частини коштів.

Колегія суддів відхиляє такі доводи скаржника, з огляду на їх безпідставність, позаяк, матеріалами справи підтверджується, що ухвалою про відкриття провадження у справі від 06.06.2016 суд першої інстанції запропонував відповідачеві надати письмові заперечення та необхідні документи. Крім того, відповідачеві було роз'яснено, що у разі неподання заперечень, справа буде розглянута у порядку скороченого провадження за наявними матеріалами.

За правилами частини першої статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. Тобто на відповідача, який наразі не є суб'єктом владних повноважень, теж покладається обов'язок у доведенні обставин, на яких ґрунтуються його вимоги чи заперечення.

Поряд із цим, апеляційний суд враховує, що відповідач у поданій ним скарзі не оскаржує обставин існування у нього податкового боргу та його розміру, відповідних доказів на спростування цих обставин відповідачем не надано.

За таких обставин, висновки суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову ґрунтуються на правильному застосуванні норм матеріального права та дотриманні норм процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, а тому підстав для скасування оскаржуваного судового рішення колегія суддів не вбачає.

Відповідно до ст. 200 КАС України - суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, Київський апеляційний адміністративний суд

У Х В А Л И В

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Автодок-Партс" на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 липня 2016 року у справі за адміністративним позовом Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у місті Києві до Товариства з обмеженою відповідальністю "Автодок-Партс" про стягнення коштів з рахунків платника податків у банках - залишити без задоволення , а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 липня 2016 року - без змін .

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, а якщо його було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, - через п'ять днів після направлення копій особам, які беруть участь у справі (ч. 5 статті 254 КАС України).

Ухвала є остаточною і оскарженню не підлягає (ч. 10 ст. 183-2 КАС України).

Головуючий суддяО.А. Губська СуддяВ.Ю. Ключкович СуддяІ.О. Грибан

Головуючий суддя Губська О.А.

Судді: Грибан І.О.

Ключкович В.Ю.