Ухвала

від 04.10.2016 по справі 810/1501/16

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 810/1501/16 Головуючий у 1-й інстанції: Горобцова Я.В. Суддя-доповідач: Безименна Н.В.

У Х В А Л А

Іменем України

04 жовтня 2016 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Безименної Н.В.

суддів Аліменка В.О. та Кучми А.Ю.,

за участю секретаря Шутовської І Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою Київського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів на постанову Київського окружного адміністративного суду від 22 серпня 2016 року у справі за адміністративним позовом Київського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю "Корм" про стягнення адміністративно-господарських санкцій

В С Т А Н О В И Л А:

У травні 2016 року Київське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулося в Київський окружний адміністративний суд з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Корм", в якому просило стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Корм" на користь Київського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції у розмірі 16 400 грн.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 22 серпня 2016 року у задоволенні адміністративного позову відмолено. Рішення суду вмотивовано тим, що товариством у відповідності до вимог закону створено спеціальні робочі місця з належними умовами праці для інвалідів та належним чином забезпечено інформування державної служби зайнятості і подання звітності до Фонду соціального захисту інвалідів, чим в повній мірі виконано вимоги чинного Законодавства.

Не погоджуючись з вищезазначеним судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги. В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що подання звітності до центрів зайнятості не звільняє підприємство від обов'язку працевлаштування інвалідів.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.

Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 1, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем до Фонду подано звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2015 рік: середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу становила - середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу становила - 10 осіб; з них середньооблікова кількість штатних працівників, яким встановлена інвалідність - 0 осіб; кількість інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях створених відповідно до вимог ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» - 1 особа.

Посадовою особою позивача було проведено перевірку з питань додержання Товариством з обмеженою відповідальністю "Корм" законодавства про працю та загальнообов'язкове державне соціальне страхування та встановлено, що відповідачем не виконано норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків від загальної чисельності працюючих.

Апелянт в апеляційній скарзі звертає увагу апеляційного суду на те, що суд першої інстанції неправильно застосував норми чинного законодавства і не встановив факт порушення відповідачем норм, щодо працевлаштування інвалідів.

Колегія суддів, дослідивши матеріали справи, вважає рішення суду першої інстанції законним і обґрунтованим, та таким, що винесене на підставі повного і всебічного вивчення фактичних обставин справи, виходячи з такого.

Відповідно до частини першої статті 19 Закон України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Частиною третьою та п'ятою статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» визначено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог статті 18 цього Закону.

Виконанням нормативу робочих місць у кількості, визначеній згідно з частиною першою цієї статті, вважається працевлаштування підприємством, установою, організацією, у тому числі підприємством, організацією громадських організацій інвалідів, фізичною особою, яка використовує найману працю, інвалідів, для яких це місце роботи є основним.

Відповідно до частини першої статті 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю.

Таким чином, законодавець встановив обов'язок підприємств по працевлаштуванню інвалідів, а в разі ухилення від виконання покладеного обов'язку - встановив санкції.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідач протягом 2015 року подавав звіти про наявність вакансій для інвалідів, форми № 3-ПН до Київського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (а.с. 8)

Таким чином, колегія суддів погоджується з позицією суду першої інстанції і вважає, що відповідачем виконані всі, покладені на нього законодавцем, обов'язки, щодо працевлаштування інвалідів.

Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що статтею 18 Закон України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» передбачено, що забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості. Підбір робочого місця здійснюється переважно на підприємстві, де настала інвалідність, з урахуванням побажань інваліда, наявних у нього професійних навичок і знань, а також рекомендацій медико-соціальної експертизи.

З аналізу вищевикладеного вбачається, що здійснення пошуку підходящої роботи, відповідно до статті 18-1 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», віднесено до компетенції державної служби зайнятості.

Таким чином, обов'язок підприємства зі створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов'язком займатися пошуком інвалідів для працевлаштування.

У зв'язку з тим, що відповідач ужив усіх залежних від нього заходів щодо створення робочих місць для працевлаштування інвалідів, на нього не може бути покладена відповідальність за ненаправлення уповноваженими органами необхідної кількості інвалідів для працевлаштування, відсутність у населеному пункті за місцем знаходження підприємства інвалідів, які бажають працевлаштуватись.

Така ж сама правова позиція викладена в постанові Верховного суду України від 16 квітня 2013 року № 21-81а13.

Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що відповідач повністю виконав свій обов'язок по створенню робочого місця та надав звіт про існуючу вакансію. Проте пошук інваліда, який погодився б на пропоновану роботу не є обов'язком відповідача.

Колегія суддів не знаходить жодних підстав порушення судом першої інстанції норм процесуального чи матеріального права.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Київського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів - залишити без задоволення.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 22 серпня 2016 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст ухвали суду виготовлено 10 жовтня 2016 року.

Головуючий суддя Н.В. Безименна

Судді: В.О. Аліменко

А.Ю. Кучма

Головуючий суддя Безименна Н.В.

Судді: Аліменко В.О.

Кучма А.Ю.