Рішення

від 05.10.2016 по справі 507/2308/14-ц

ЛЮБАШІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 507/2308/14-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" жовтня 2016 р. Любашівський районний суд Одеської області в складі:

головуючого судді - Споришевої Н.І.

при секретарі - Войковській І.П.,

за участю представника позивача - ОСОБА_1

представника відповідача - ОСОБА_2 розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Любашівка в залі суду справу за позовом ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-наукова фірма « Зеленогірське» про визнання договорів оренди земельних ділянок недійсними, повернення земельної ділянки, не перешкоджання у володінні та користуванні ,

встановив:

12.12. 2014 року позивач звернувся до суду з зазначеним позовом. В своїй позовній заяві позивач указав, що він є власником земельних ділянок для ведення товарного сільськогосподарського виробництва: 1-а земельна ділянка площею 2,19 га, розташована на території Гвоздавської сільської ради Любашівського району Одеської області, масив 40-42, ділянка № 979, кадастровий номер 5123381400:01:005:0311, згідно державного акту на право власності на землю серії ОД № 068570 від 03.03.2004 року і друга земельна ділянка, площею 2,3251 га, кадастровий номер 5123381400:01:005:0348, згідно свідоцтва про право власності від 16.08.2013 року, серія САЄ № 992947 , що розташована на території Гвоздавської сільської ради Любашівського району Одеської області.

Земельна ділянка № 979, площею 2,19 га до 2010 року знаходилась в оренді в ТОВ «Зеленогірське». Без його відома ця земельна ділянка знову була надана у користування на 10 років, згідно договору оренди від 20.12.2010 року. Даний договір він не підписував, з умовами не був ознайомлений.

У серпні 2013 року, коли він став власником другої земельної ділянки площею 2,3251 га, виявилося, що на неї вже існує договір оренди від 10.12.2012 року, але не на земельну ділянку площею 2,3251 га, яка належить йому на праві власності, згідно свідоцтва від 16.08.2013 року, а чомусь на земельну ділянку площею 3,15 га . Цей договір він, також, не підписував, з умовами не ознайомлений і лише в кінці 2013 року він отримав по одному екземпляру договорів оренди від 20.12.2010 року та від 10.12.2012 року.

Договір від 20.12.2010 року був зареєстрований 12.03.2012 року в відділі Держкомзему у Любашівському районі, тобто через півтора роки після нібито підписання, що штучно продовжує його дію ще майже на два роки.

Договір від 10.12.2012 року взагалі не пройшов державну реєстрацію, відповідно до ст.20 Закону України « Про оренду землі» є фактично неукладеним і не породжує для сторін юридичних наслідків.

Він звернувся з письмовою заявою до директора ТОВ ВНФ «Зеленогірське» про розірвання договорів оренди, так як бажаю самостійно, разом зі своєю сім'єю обробляти свої земельні ділянки.

На його письмове звернення в усній формі директор ОСОБА_4, пояснив, що так як земельні ділянки уже задіяні в сівозміні, тому він поверне їх після збору врожаю в 2014 році.

Восени 2014 року, після збору врожаю, він знову звернувся до директора, проте той кардинально змінив свою думку і заявив, що нічого повертати не буде до закінчення строку договорів, тобто аж до 2022 року, так як законно та правомірно користується його земельними ділянками.

Вважає, що відповідач незаконно та безпідставно користується його майном та перешкоджає йому як власнику розпоряджатися своїми земельними ділянками і просив визнати, що відповідач незаконно та безпідставно володіє його земельними ділянками та витребувати їх і зобов'язати не перешкоджати йому, ОСОБА_3, у використанні свого майна, визнавши договір оренди 2010 року недійсним.

В судовому засіданні позивач змінив свої позовні вимоги, частину позовних вимог просив залишити без розгляду, посилаючись на те, що на цей час він вже користується своїми земельними ділянками самостійно.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав і пояснив , що в теперешній час ТОВ ВНФ «Зеленогірське» дійсно орендує у позивача згідно з договорами оренди 2 земельні ділянки. Позивач був ознайомлений з умовами даних договорів, підписав їх, на протязі 2010 - 2014 років отримував орендну плату відповідно до умов зазначених договорів. Умови договору відповідають вимогам закону і тому підстав для визнання його недійсним договору оренди немає.

Крім того, представник відповідача з посиланням на те , що позивачці було відомо про укладення спірного договору з 2010 р. просив суд застосувати позовну давність при вирішенні даного позову.

Проте погодитись з такою позицією представника відповідача неможливо, виходячи із наступного.

Відповідно до Державного акту серії ОД № 068570 від 03.03.2004 року ОСОБА_3 являється власником земельної ділянки площею 2.19 гектарів у межах згідно планом, яка розташована на території Гвоздавської сільської ради Любашівського району Одеської області /а.с.10/,а згідно свідоцтва про право власності від 16.08.2013 року, серія САЄ № 992947 ОСОБА_3 є власником 2-ї ділянки площею 2,3251 га, кадастровий номер 5123381400:01:005:0348 , що розташована на території Гвоздавської сільської ради Любашівського району Одеської області.

Позивач просив директора ТОВ ВНФ «Зеленогірське» указані земельні ділянки в подальшому не обробляти, вказуючи на те, що він буде обробляти свою земельну самостійно, що не заперечує відповідач та підтверджується письмовою заявою ОСОБА_3М від 10.01.2014 року,/а.с.11/.

В судовому засіданні безспірно встановлено, що земельні ділянки , які належать позивачу обробляються ТОВ ВНФ «Зеленогірське» на підставі договорів оренди землі від від 20.12.2010 року та від 10.12.2012 року.

Договір від 20.12.2010 року був зареєстрований 12.03.2012 року в відділі Держкомзему у Любашівському районі. Договір від 10.12.2012 року взагалі не пройшов державну реєстрацію, відповідно до ст.20 Закону України « Про оренду землі» є фактично неукладеним і не породжує для сторін юридичних наслідків. Як зазначено у п. 8 Постанови Пленуму Верховного суду України від 06.11.2009 № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» не може бути визнаний недійсним правочин, який не вчинено.

Згідно ст. 321 ЦК України, ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності або обмежений у його здійсненні. У разі порушення цього права власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним, ст. 387 ЦК України.

Вирішуючи питання про застосування позовної давності, суд виходить з того, що позовна давність на вимоги позивача не поширюється, оскільки відносини між сторонами є триваючими , а обов»язки , встановлені договором оренди, підлягають виконанню сторонами протягом всього строку дії договору. Отже власник земельної ділянки , який фактично не укладав договору оренди, може пред»явити свої вимоги в будь-який час дії договору , незалежно від того, коли почалося порушення його прав.

В частині позовних вимог про повернення земельної ділянки та неперешкоджання у володінні та користуванні позивач просив залишити позов без розгляду і суд погоджується з позивачем, так як із пояснень представника позивача видно, що позивач на цей час забрав землю у відповідача по справі і вже сам обробляє свої ділянки.

Тому, суд приходить до висновку, що позовні вимоги обґрунтовані і підлягають задоволенню згідно ст.ст. 14, 15, 20 Закону України «Про оренду землі», ст.ст. 202, 203, 204, 321, 387, 638, 639 ЦК України, п. 8 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», ст.ст. 3, 18, 20 ЦПК України.

Згідно ст. 88 ЦПК України з відповідача слід стягнути і судові витрати, понесені позивачем.

На підставі викладеного, керуючись ст.10,60,212,213, 215, ЦПК України ст. 651 ЦК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

1. Позов ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-наукова фірма «Зеленогірське» про визнання договорів оренди земельних ділянок недійсними, повернення земельної ділянки, не перешкоджання у володінні та користуванні - задовольнити.

2. Визнати договір оренди земельної ділянки площею 3,15 га від 10.12.2012 року, між ОСОБА_3 та Товариством з обмеженою відповідальністю Виробничо-наукова фірма «Зеленогірське» неукладеним.

3. Стягнути з ТОВ ВНФ "Зеленогірське" на користь ОСОБА_3 1443 грн. 60 коп. судових витрат.

4. Решту позовних вимог залишити без розгляду.

5. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення в апеляційний суд Одеської області через Любашівський районний суд. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: Н.І.Споришева