Постанова

від 04.10.2016 по справі 802/1388/16-а

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

04 жовтня 2016 р. Справа № 802/1388/16-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Слободонюка М.В., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом Жмеринської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Вінницькій області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Чарто" про стягнення податкового боргу та накладення арешту на грошові кошти та інші цінності

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду звернулась Жмеринська об'єднана державна податкова інспекція ГУ ДФС у Вінницькій області (далі - Жмеринська ОДПІ) з адміністративним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Чарто" (далі - ТОВ "Чарто") про стягнення податкового боргу та накладення арешту на кошти та інші цінності.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що за відповідачем станом на 02.09.2016 року рахується податковий борг по земельному податку з юридичних осіб в сумі 3670,03 грн. Вказану заборгованість відповідач добровільно не погасив, а тому позивач звернувся до суду щодо її примусового стягнення. Також, враховуючи, що майно яке б стало джерелом погашення вказаної заборгованості у відповідача відсутнє, позивач керуючись п.п. 20.1.33 п. 20.1 ст. 20 ПК України просить суд накласти арешт на кошти та інші цінності, які знаходяться на рахунках ТОВ "Чарто" у банках на суму податкового боргу.

Представник позивача у судове засідання не з'явився, проте подав клопотання (вх. №21079 від 04.10.2016 року) про розгляд справи у його відсутність.

Відповідач у судове засідання також не прибув. Судову кореспонденцію суд направляв відповідачу на адресу, внесену до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (с. Тарасівка, Жмеринський район, Вінницька область, 23161). Однак до суду повернувся не вручений конверт зі вмістом поштового відправлення з відміткою поштового відділення зв'язку: "за зазначеною адресою не проживає". За таких обставин, суд вважає, що відповідач відповідно до ч. 4 ст. 33 та ч. 11 ст. 35 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи.

З урахуванням викладеного, керуючись положеннями частини 4 статті 122 та частин 4, 6 статті 128 КАС України, суд вважає, що наявні підстави для розгляду справи в порядку письмового провадження.

Визначаючись щодо заявлених вимог, суд виходив із наступного.

Так, підпунктом 16.1.4 п. 16.1 статті 16 ПК України від 02.12.2010 № 2755-VІ передбачено обов`язок платників податків сплачувати податки та збори у строки та в розмірах, встановлених цим Кодексом.

Грошове зобов'язання платника податків відповідно до п. п. 14.1.39 п. 14.1 ст. 14 України - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Відповідно до п. 14.1.175 ст. 14 ПК України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Відповідно до п. 57.1 ст. 57 ПК України, платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

В силу положень п. 286.2 ст. 286 ПК України, платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.

Згідно п. 287.3 ст. 287 ПК України, податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Як вбачається із матеріалів справи станом на 02.09.2016 року за ТОВ "Чарто" рахується податковий борг з плати за землю з юридичних осіб за період з липня по серпень 2016 року (з урахуванням часткової сплати) в сумі 3670,03 грн. Вказаний борг виник внаслідок самостійно поданих відповідачем звітної податкової декларації з плати за землю з юридичних осіб за 2016 рік від 19.01.2016 року та уточнюючої податкової декларації від 26.05.2016 року. Наявність у відповідача даного боргу підтверджується копіями податкових декларацій (а.с.15-20), довідкою про наявність податкового боргу від 02.09.2016 року (а.с. 13), витягом із облікової картки платника податку (а.с. 28,29).

Згідно з п. 59.1 ст. 59 ПК України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

За правилами, визначеними п. 59.5 ст. 59 ПК України, у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

Судом встановлено, що Жмеринською ОДПІ з метою погашення податкового боргу на адресу відповідача було направлено податкову вимогу № 189-17 від 05.05.2016 року на суму 1406,70 грн., яка була вручена директору ТОВ "Чарто" 26.05.2016 року, що підтверджується корінцем податкової вимоги (а.с.21). Проте вказана податкова вимога залишилась без належного виконання. Станом на день розгляду справи суду не надано доказів погашення відповідачем в добровільному порядку вказаної суми заборгованості.

Відповідно до положень п. п. 20.1.34 п. 20.1 ст. 20 ПК України контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.

Враховуючи викладене, а також те, що на момент вирішення справи по суті відповідачем не надано доказів сплати податкового боргу в сумі 3670,03 грн., суд дійшов висновку про наявність підстав для його стягнення.

Щодо позовної вимоги про накладення арешту на кошти та інші цінності відповідача, суд зазначає наступне.

Згідно із п. 87.1 ст. 87 ПК України джерелами самостійної сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів.

Відповідно до п. 88.1, 88.2 ст. 88 ПК України з метою забезпечення виконання платником податків своїх обов'язків, визначених цим Кодексом, майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу, право на яку виникає згідно з цим Кодексом та не потребує письмового оформлення.

Підстави виникнення права податкової застави визначені статтею 89 ПК України. Зокрема підпунктом 89.1.1 пункту 89.1 цієї статті передбачено, що право податкової застави виникає у разі несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної платником податків у податковій декларації, - з дня, що настає за останнім днем зазначеного строку.

Як вбачається із матеріалів справи, для погашення податкового боргу відповідача податковим органом було вчинено дії з метою проведення опису майна підприємства, проте майна, що могло б бути описано у податкову заставу не виявлено. Так, листом Жмеринської ОДПІ із відміткою Держсільгоспінспекції у Вінницькій області (із додатком), відомостями з Єдиного державного реєстру МВС України (а.с. 22,23), інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на не рухоме майно, Державного реєстру іпотек Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна №66243359 від 19.08.2016 року (а. с. 24) підтверджується факт відсутності у відповідача іншого рухомого чи нерухомого майна, яке могло б бути джерелом погашення податкового боргу.

Пунктом 94.1 статті 94 ПК України передбачено, що адміністративний арешт майна платника податків є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов'язків, визначених законом.

Згідно із п. п. 94.4. ст. 94 ПК України арешт може бути накладено контролюючим органом на будь-яке майно платника податків, крім майна, на яке не може бути звернено стягнення відповідно до закону, та коштів на рахунку платника податків.

Відповідно до п. п. 20.1.33 п. 20.1 ст. 20 ПК України контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо накладення арешту на кошти та інші цінності, що знаходяться в банку, платника податків, який має податковий борг, у разі якщо у такого платника податків відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

З огляду на викладене та враховуючи те, що у ТОВ "Чарто" відсутнє майно для погашення податкового боргу в сумі 3670,03 грн., що повністю підтверджується належними і допустимими доказами, суд доходить висновку про наявність підстав для задоволення вимог адміністративного позову та накладення арешту на кошти та інші цінності відповідача у зазначених позивачем банківських установах з метою забезпечення виконання ним своїх грошових зобов'язань перед бюджетом.

Враховуючи вимоги ч. 4 ст. 94 КАС України судові витрати у цій справі стягненню з відповідача не підлягають.

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Стягнути з рахунків у банках Товариства з обмеженою відповідальністю "Чарто" (с. Тарасівка, Жмеринський район, Вінницька область, код ЄДРПОУ 33618911) на користь місцевого бюджету с. Тарасівка податковий борг по орендній платі за землю з юридичних осіб в сумі 3670 (три тисячі шістсот сімдесят) гривень 03 коп.

Накласти арешт на кошти та інші цінності Товариства з обмеженою відповідальністю "Чарто" (с. Тарасівка, Жмеринський район, Вінницька область, код ЄДРПОУ 33618911), що знаходяться на рахунках в установах банку на суму податкового боргу 3670 (три тисячі шістсот сімдесят) гривень 03 коп.

Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Відповідно до ст. 186 КАС України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя           Слободонюк Михайло Васильович