Постанова

від 10.10.2016 по справі 815/2049/16

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 815/2049/16

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

          10 жовтня 2016 року                                                                       м.Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Єфіменка К.С., розглянувши у приміщенні суду в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “ГУТ” до ДПІ у Приморському районі м.Одеси Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області про визнання дій ДПІ у Приморському районі м.Одеси Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області протиправними щодо нарахування пені в розмірі 48623,80 грн. та зобов'язати ДПІ у Приморському районі м.Одеси Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області скасувати нараховану пеню в розмірі 48623,80 грн. та поновити стан облікової картки ТОВ “ГУТ” (код ЄДРПОУ 36675024),-

ВСТАНОВИВ:

З позовом до суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю “ГУТ” до ДПІ у Приморському районі м.Одеси Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області про визнання дій ДПІ у Приморському районі м.Одеси Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області протиправними щодо нарахування пені в розмірі 48623,80 грн. та зобов'язати ДПІ у Приморському районі м.Одеси Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області скасувати нараховану пеню в розмірі 48623,80 грн. та поновити стан облікової картки ТОВ “ГУТ” (код ЄДРПОУ 36675024).

В судовому засіданні 26.09.2016 року представником позивача були підтримані заявлені позовні вимоги та він не заявив клопотань про витребування додаткових письмових доказів, допиту свідків чи експертів по цій справі. Представник відповідача ДПІ у Приморському районі м.Одеси ГУ ДФС в Одеській області був сповіщений належним чином про день, час та місце слухання справи (а.с.59), але не прибув до судового засідання без поважних причин, а тому, на підставі положень ч.6 ст.128 КАС України, суд ухвалив рішення про розгляд справи в порядку письмового провадження 10.10.2016 року за наявними в справі письмовими доказами.

          Дослідивши наявні в справі письмові докази суд встановив наступні факти та обставини:

Відповідач – ДПІ у Приморському районі м.Одеси ГУ ДФС в Одеській області, на підставі ст.1 Закону України «Про державну податкову службу», є місцевим підрозділом центрального органу державної виконавчої влади та згідно ст.ст.7,10,11 цього ж Закону здійснює повноваження щодо встановлення порушень податкового законодавства, нарахування та стягнення заборгованості з податків та зборів, штрафних санкцій, надання висновків на повернення з бюджету надмірно сплачених податків та зборів, а тому позовні вимоги щодо оскарження його актів, дій чи бездіяльності з цього приводу, на підставі положень ст.55 Конституції України, ч.1, п.1 ч.2 ст.17, ст.104 КАС України, підвідомчі адміністративним судам та повинні розглядатись у порядку адміністративного судочинства.

Позивачем в порядку, визначеному п.15 Розділу 11 “Порядок ведення інтегрованої картки платника” Наказу Міністерства доходів і зборів України №765 від 05.12.2013 року “Про затвердження Порядку ведення органами Міністерства доходів і зборів України оперативного обліку податків, зборів, питних платежів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, інших платежів, які сплачуються під час митного оформлення товарів” було проведено звірення стану зозрахунків Позивача за податками, зборами, митними платежами та єдиним внеском за звітний період.

За результатами звірення стану розрахунків Позивачем було отримано відповідний акт №789-20 від 03.03.2016 року. Згідно змісту вказаного акту, Відповідачем нараховано пеню у загальному розмірі 68630,80 грн.

До вказаної вище суми пені входить сума пені у розмірі 19926,46 грн., нарахована Відповідачем відповідно до Податкової вимоги від 03.02.2016 року №620-23, із якою Позивач погоджується, та яка була сплачена та сума пені у розмірі 48623,80 грн. яка виникла з непонятних для Позивача підстав.

          Оцінюючи оскаржені дії суб`єкту владних повноважень та дії посадових осіб, суд виходячи з приписів ч.3 ст.2 КАС України, не погоджується з правомірністю застосуванням посадовими особами податкових органів положень законодавства з наступних підстав.

Позивачем в порядку, визначеному Податковим кодексом України була подана декларація з податку на додану вартість за податковий період - квітень 2015р. В подальшому, у червні 2015р. в порядку абз. 4 п. 50.1. ст. 50 ПКУ Позивачем був наданий уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за період - квітень 2015 року.

У лютому 2016 року в порядку абз. 4 п. 50.1. ст. 50 ПКУ Позивачем був наданий уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за період - квітень 2015 року.

Відповідно до ст.50 Податкового кодексу України, у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно ( у т.ч. за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку. Платник податків, який самостійно (у т.ч. за результатами електронної перевірки) виявляє факт заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів, зобов'язаний, за винятком випадків, установлених пунктом 50.2 цієї статті:

А) або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму недоплати та штраф у розмірі трьох відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку;

Б) або відобразити суму недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за податковий період, наступний за періодом, у якому виявлено факт заниження податкового зобов'язання, збільшену на суму штрафу у розмірі п'яти відсотків від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми грошового зобов'язання з цього податку.

Таким чином, статтею 50 Податкового кодексу України порядок виправлення самостійно виявлених платником податків помилок.

Відповідно до змісту ст. 129 Податкового кодексу України в редакції чинній на момент подання декларації з ПДВ за квітень 2015р. та уточнюючого розрахунку поданого у червні 2015р. пеня нараховується: 129.1.1, після закінчення встановлених цим Кодексом строків погашення узгодженого грошового зобов'язання на суму податкового боргу нараховується пеня. Нарахування пені розпочинається: а) при самостійному нарахуванні суми грошового зобов'язання платником податків - від першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати грошового зобов'язання, визначеного цим Кодексом;”.

Законом України від 17.07.2015 року №655-У1І1 “Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо Зменшення податкового тиску на платників” до ст. 129 були внесені зміни відповідно до змісту яких пп. 129.1.1. п. 129.1. ст. 129 Податкового кодексу України викладено в новій редакції та додано п. 129.9. Податкового кодексу України. Вказаний закон набув чинності з 01.09.2015 року

Відповідно до п.129.1. ст.129 Податкового кодексу України в редакції з 01.01.2015 року “Після закінчення встановлених цим Кодексом строків погашення узгодженого грошового зобов'язання на суму податкового боргу нараховується пеня. Нарахування пені розпочинається: а) при самостійному нарахуванні суми грошового зобов'язання платником податків - після спливу 90 днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати грошового зобов'язання, визначеного цим Кодексом;”

Відповідно до п.129.9. ст.129 Податкового кодекс України, у разі внесення змін до податкової звітності внаслідок самостійного виявлення платником податку помилок відповідно до статті 50 цього Кодексу пеня, передбачена цією статтею, не нараховується, якщо зміни до податкової звітності внесені протягом 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати грошового зобов'язання, визначеного цим Кодексом.

Згідно з п.31.1. Податкового кодексу України строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов'язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно. При цьому момент виникнення податкового обов'язку платника податків, у тому числі податкового агенту, визначається календарною датою.

При визначенні строку податкового зобов'язання у разі, якщо останній день строку подання податкової декларації припадає на вихідний або святковий день, необхідно враховувати правову позицію Верховного Суду України, викладену у постанові від 09.06.2015 р. у справі №21-18а15. Так, у разі якщо останній день строку подання податкової декларації припадає на вихідний або святковий день, граничним строком подання такої декларації є перший після нього робочий день. При цьому початок перебігу десятиденного строку для сплати визначеного у декларації податкового зобов'язання, встановленого п. 57.1 Кодексу, пов'язаний саме із таким першим робочим днем. Тобто позиція ВСУ полягає в тому, що десятиденний строк для сплати податку слід враховувати від фактичної дати останнього дня подання податкової декларації за відповідний період.

Згідно з п. 54.1. ст. 54 Податкового кодексу України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Таким чином, Податковим кодексом України встановлений момент узгодження податкового зобов'язання настанням наступної події або: подання платником податку податкової декларації, або; подання платником податку уточнюючого розрахунку до податкової декларації, або; визначення контролюючим органом податкового зобов'язання відповідним податковим повідомленням-рішенням, яке не було оскаржено платником податку.

З огляду на вказане вище, при відображенні суми помилки за І квартал 2015 року в уточнюючій декларації у ІІ кварталі 2015 року та у І кварталі 2016 року саме дата подання такої декларації є датою узгодження такої суми помилки.

Відповідно до п. 4.1,162 п.14.1. ст.14 Податкового кодексу України пеня — це сума коштів у вигляді відсотків, нарахованих на суми грошових зобов'язань, не сплачених у встановлені законодавством строки.

При цьому Законом України від 17.07.2015 року №655-У11 “Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо зменшення податкового тиску на платників податків” внесено зміни до пп.129.1.1. п.129.1. ст.129 Податкового кодексу, які набрали чинності з 01.09.2015 року. Так, після закінчення встановлених п.58.1. ст.57 Податкового кодексу України строків погашення узгодженого грошового зобов'язання на суму податкового боргу нараховується пеня. Законом №655-У1І передбачено, що нарахування пені розпочинається при самостійному нарахуванні суми грошового зобов'язання платником податків після спливу 90 днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати грошового зобов'язання, визначеного Кодексом.

Відповідно до частини першої ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Рішенням Конституційного Суду України від 09.02.1999 року №1-рп/99 визначено, що положення частини першої ст.58 Конституції України про те, що закони та ніші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи, треба розуміти так, що воно стосується людини і громадянина (фізичної особи). Разом із тим, згідно із загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій ст. 58 Конституції України, за якою дію нормативно- правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце. Проте це не означає, що цей конституційний принци не може поширюватись на закони та інші нормативно-правові акти, які пом'якшують або скасовують відповідальність юридичних осіб. Надання зворотної дії в часі таким нормативно-правовим актам може бути передбачено шляхом прямої вказівки про це в законі або іншому нормативно-правовому акті.

Отже, п.129.1. та п.129.9. ст.129 Податкового кодексу України в редакції від 01.01.2015 р. регулюють відносини, що з моменту набуття чинності закону, а саме з 01.09.2015р. й відповідно правило про нарахування пені із спливом 90 календарних днів також починає діяти з 01.09.2015 року. Враховуючи вказане, відсутні підстави для застосування п. 129.1. та п.129.9. ст.129 Податкового кодексу України в редакції чинній з 01.09.2016р. до відносин з подання розрахунку корегування до декларації з ПДВ у лютому 2016 р. за квітень 2015 року.

Крім цього, відповідно до змісту ст.129 Податкового кодексу України, пеня нараховується у випадку несплати платником податку погодженого зобов'язання. Податкове зобов'язання, окрім випадків самостійного погодження такого зобов'язання платником податків, може встановлюватись контролюючим органом за наслідками проведення перевірок (глава 8 “Перевірки” Податкового кодексу України) за наслідками яких контролюючим органом приймається податкове повідомлення-рішення (їст.ст. 58, 86 Податкового кодексу України). Обов'язковою умовою для проведення перевірки платника податків є видання відповідного наказу на правлення на перевірку (ст. 81 Податкового кодексу України).

З огляду на зазначене вище, нарахуванню пені має передувати проведення контролюючим органом перевірки за умов дотримання вимог глави 8 “Перевірки” Податкового кодексу України. Разом оз тим, Позивач не отримував будь-якого повідомлення про проведення перевірки, актів перевірки, податкового повідомлення-рішення тощо. .

Податкові зобов'язання, у тому числі визначені Позивачем в уточнюючій декларації сплачувались своєчасно та у повному обсязі з урахуванням вимог ст. 50 Податкового кодексу України, и, відповідно, у Відповідача це було підстав для нарахування пені.

За таких обставин, дії органу ДФС України щодо нарахування пені позивачеві є не правомірним і суд повинен винести рішення про задоволення позовних вимог в частині визнання таких дій протиправними та зобов'язати орган ДФС України вчинити дії з поновлення прав платника податків на підставі положень ч.2, ч.3 ст.162 КАС України.

          Судові витрати розподілити за правилами, встановленими ст.94 КАС України.

Керуючись ст.ст.94,158-163 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області з нарахування пені у розмірі у розмірі 48623,80 грн. (сорок вісім тисяч шістсот двадцять три гривні 80 коп.).

3. Зобов'язати Державну податкову інспекцію у Приморському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області скасувати нараховану пеню у розмірі 48623,80 грн. (сорок вісім тисяч шістсот двадцять три гривні 80 коп.) та поновити стан облікової картки Товариства з обмеженою відповідальністю “ГУТ” (код ЄДРПОУ 36675024).

Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня виготовлення та підписання повного тексту постанови.

Суддя                               Єфіменко К.С.