Рішення

від 03.10.2016 по справі 910/12155/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.10.2016Справа №910/12155/16Суддя Мудрий С.М., розглянувши справу

за позовом Військового прокурора Житомирського гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України,

Новоград-Волинської квартирно-експлуатаційної частини району МО України

до Житомирської обласної ради

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача:

- військова частина НОМЕР_1 (військова частина польова пошта НОМЕР_2 ) МО України

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:

- товариство з обмеженою відповідальністю Мисливський-рибальський клуб "Військових ветеранів"

- Державне агентство лісових ресурсів України

- Житомирська обласна державна адміністрація

про визнання недійсним та скасування пункту 2 рішення Житомирської обласної ради 34 сесії 6 скликання від 15.10.2015 № 1684

Представники сторін:

від прокуратури: Худієв А.А. службове посвідчення № 042317 від 29.03.2016 р.;

від позивача-1: Дідик В.А. представник за довіреністю № 220/838/д від 30.12.2015 р.;

від позивача-2: Хоптюк В.С. представник за довіреністю № 106 від 14.01.2016 р. ;

від відповідача: Сечін Р.С. представник за довіреністю № р-5-22/1019 від 01.06.2016 р.;

від третьої особи-1: не з`явився;

від третьої особи-2: не з`явився;

від третьої особи-3: не з`явився;

від третьої особи-4: не з`явився.

ВСТАНОВИВ:

На розгляд господарського суду м. Києва передані позовні вимоги Військового прокурора Житомирського гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України, Новоград-Волинської квартирно-експлуатаційної частини району МО України до Житомирської обласної ради про визнання недійсним та скасування пункту 2 рішення Житомирської обласної ради 34 сесії 6 скликання від 15.10.2015 № 1684.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач, всупереч статтям 77, 141, 142 Земельного кодексу України, вийшов за межі своїх повноважень та розпорядився земельною ділянкою, яка відноситься до земель оборони та відповідно, перебуває у власності держави, відтак, її відчуження та зміна цільового призначення не може бути здійснене інакше, ніж у встановленому спеціальному порядку використання та відчуження за погодженням Міністерства оборони України.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 05.07.2016 р. порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 25.07.2016 р.

25.07.2016 р. до загального відділу діловодства господарського суду міста Києва відповідач подав клопотання про припинення провадження у справі, відзив на позовну заяву.

25.07.2016 р. до загального відділу діловодства господарського суду міста Києва третя особа 2 подала клопотання про відкладення розгляду справи.

В судове засідання 25.07.2016 р. представники позивача 2, третіх осіб 1, 2, 3, 4 не з`явилися, вимоги ухвали суду від 05.07.2016 р. не виконали, про поважні причини неявки суд не повідомили, хоча про час та дату судового засідання повідомлені належним чином.

Представники відповідача підтримали подане клопотання про припинення провадження у справі.

Прокурор, представник позивача заперечували проти даного клопотання.

Суд відмовив у задоволенні клопотання про припинення провадження у справі.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 25.07.2016 року розгляд справи відкладено на 12.09.2016 року.

12.09.2016 р. до загального відділу діловодства господарського суду міста Києва третя особа 3 подала пояснення по справі.

В судове засідання 12.09.2016 р представник третіх осіб 1, 3, 4 не з`явилися, вимоги ухвали суду від 05.07.2016 р. не виконали, про поважні причини неявки суд не повідомили, хоча про час та дату судового засідання повідомлені належним чином, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень № 01030 36595110, 01030 36595080, 01030 36595055 відповідно.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 12.09.2016 р. розгляд справи відкладено на 20.09.2016 р.

20.09.2016 року до загального відділу діловодства господарського суду м. Києва від військової частини польова пошта В2731 надійшло клопотання про проведення судового засідання без участі представника військової частини та зазначено, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі, просить позов задовольнити.

В судове засідання 20.09.2016 р представники відповідача, третіх осіб 1, 3, 4 не з`явилися, вимоги ухвали суду від 05.07.2016 р. не виконали, про поважні причини неявки суд не повідомили, хоча про час та дату судового засідання повідомлені належним чином.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 20.09.2016 р. розгляд справи відкладено на 03.10.2016 р.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 20.09.2016 р. виправлені описки допущені у вступній частині ухвали господарського суду міста Києва №910/12155/16 від 12.09.2016 року.

В судове засідання 03.10.2014 року представники третіх осіб 1, 2, 3, 4 не з`явилися, вимоги ухвали суду від 05.07.2016 р. не виконали, про поважні причини неявки суд не повідомили, хоча про час та дату судового засідання повідомлені належним чином.

Прокуратур позовні вимоги підтримав, просив суд задовольнити позов.

Представник позивача 1 позовні вимоги підтримав, просив суд задовольнити позов.

Представник позивача 2 позовні вимоги підтримав, просив суд задовольнити позов.

Представник відповідача заперечував проти позову та просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши пояснення представників прокуратури, позивача 1,2 та відповідача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

Відповідно до державного акту на право постійного користування земельною ділянкою від 31.07.2009 року серія ЯЯ №072656 Міністерство оборони України Новоград Волинська КЕЧ району (м. Новоград-Волинський, вул.. Волі, 39) на підставі розпорядження голови районної державної адміністрації №419 від 26.06.2009р. є постійним користувачем земельної ділянки 3581.7572 га, яка розташована в адміністративних межах Наталівської сільської ради Новоград-Волинського р-н, Житомирської області. Цільове призначення (використання) земельної ділянки оборони. Кадастровий номер земельної ділянки 1824083700:01:000:0154.

15.10.2015 року рішенням Житомирської обласної ради №34 сесії (в тексті рішення допущена помилка, замість 34 сесії вказана 33) VI скликання №1684, а саме п.2: надано у користування товариству з обмеженою відповідальністю мисливському-рибальському клубу «Військових ветеранів» мисливські угіддя площею 3581,8 га на території Наталівської сільської ради Новоград-Волинського району на землях Новоград-Волинської квартирно-експлуатаційної частини району (єгерська дільниця №1), терміном на 25 років. Та уповноважено товариство з обмеженою відповідальністю мисливський-рибальський клуб «Військових ветеранів» укласти договір про умови ведення мисливського господарства.

30.10.2015 року між Житомирським обласним управлінням лісового та мисливського господарства та товариством з обмеженою відповідальністю мисливський-рибальський клуб «Військових ветеранів» укладено договір про умови ведення мисливського господарства ТОВ МРК «Військових ветеранів».

Відповідно до статті 1 Закону України Про мисливське господарство та полювання мисливські угіддя - ділянки суші та водного простору, на яких перебувають мисливські тварини і які можуть бути використані для ведення мисливського господарства.

Тобто, мисливські угіддя фактично є частиною земної (або водної) поверхні з установленими межами, певним місцем розташування а також з визначеними щодо неї правами та порядку надання і користування такими правами, а відтак мисливські угіддя не можуть існувати окремо від земельної ділянки, на якій провадиться мисливське господарство.

Таким чином, порядок та підстави надання у користування мисливських угідь мають визначатись з урахуванням положень законодавства України, що регулює земельні відносини та виходячи із суб`єктів розпорядження земельним фондом України.

Статтею 12 Конституції України визначено, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Згідно положень статті 19 Конституції України органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Відповідно до статті 1 Земельного кодексу України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Відповідно до статті 2 Земельного кодексу України суб`єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади. Об`єктами земельних відносин є землі в межах території України, земельні ділянки та права на них, у тому числі на земельні частки (паї).

Частиною 1 статті 3 Земельного кодексу України земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Відповідно п. ж) ч.1 статті 19 Земельного кодексу України, землі України за основним цільовим призначенням поділяються на: землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

Земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадян чи юридичних осіб, можуть перебувати у запасі (ч.2 статті 19 Земельного кодексу України).

З наявного в матеріалах справи державного акту на право постійного користування земельною ділянкою серія ЯЯ №072656 від 31.07.2009 року вбачається, що Міністерством оборони України Новоград Волинська КЕЧ району закріплено постійне користування земельною ділянкою 3581.7572 га, яка розташована в адміністративних межах Наталівської сільської ради Новоград-Волинського р-н, Житомирської області, з цільовим призначенням (використання) земельної ділянки оборони.

Відповідно до відомостей наявності та використання земельних ділянок по Новоград Волинській КЕЧ району станом на 01.01.2016 року вбачається, що вищезазначена земельна ділянка зайнята з метою: учбові поля та полігони.

Статтею 65 Земельного кодексу України передбачено, що землями промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення визнаються земельні ділянки, надані в установленому порядку підприємствам, установам та організаціям для здійснення відповідної діяльності. Порядок використання земель промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення встановлюється законом.

Згідно з статтею 77 Земельного кодексу України землями оборони визнаються землі, надані для розміщення і постійної діяльності військових частин, установ, військово-навчальних закладів, підприємств та організацій Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законодавства України. Землі оборони можуть перебувати лише в державній власності. Навколо військових та інших оборонних об`єктів у разі необхідності створюються захисні, охоронні та інші зони з особливими умовами користування. Порядок використання земель оборони встановлюється законом.

Відповідно до статей 1 та 2 Закону України «Про використання земель оборони» землями оборони визнаються землі, надані для розміщення і постійної діяльності військових частин, установ, військово-навчальних закладів, підприємств та організацій Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законів України (далі - військові частини). Військовим частинам для виконання покладених на них функцій та завдань земельні ділянки надаються у постійне користування відповідно до вимог Земельного кодексу України.

Нормами статті 10 Закону України Про оборону України передбачено, що Міністерство оборони України як центральний орган виконавчої влади забезпечує проведення в життя державної політики у сфері оборони, функціонування, бойову та мобілізаційну готовність, боєздатність і підготовку Збройних Сил України до здійснення покладених на них функцій і завдань. Міністерство оборони України здійснює управління переданим Міністерству оборони України військовим майном і майном підприємств, установ та організацій, що належать до сфери його управління.

З метою однакового і правильного застосування господарськими судами норм матеріального і процесуального права у розгляді справ у спорах, що виникають із земельних відносин, Пленумом Вищого господарського суду України надано роз`яснення у формі постанови Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин № 6 від 17.05.2011 р. у пунктах 4.2, та 4.3, якої визначається, що за змістом статті 1 Закону України "Про використання земель оборони" та ст. 77 Земельного кодексу України землями оборони визнаються землі, надані для розміщення і постійної діяльності військових частин, установ, військово-навчальних закладів, підприємств та організацій Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законодавства України. Землі оборони з 01.01.2013 р. можуть перебувати лише в державній власності. Відповідно до Законів України "Про оборону України" та "Про правовий режим майна у Збройних Силах України" Міністерство оборони України є уповноваженим державою органом управління військовим майном. З огляду на це залучення Міністерства оборони України до участі у розгляді справ, предметом спору в яких виступають землі оборони, є обов`язковим. Порядок використання земель оборони встановлюється законом. Порядок використання земель оборони в господарських цілях визначено ст. 4 Закону України "Про використання земель оборони". У разі відсутності доказів зміни цільового призначення земельної ділянки, яка належить до земель оборони, в порядку, визначеному статтею 20 Земельного кодексу України, така ділянка не може використовуватися у господарських цілях, в тому числі для житлової забудови, у зв`язку з чим укладені договори, об`єктами яких є землі оборони, підлягають визнанню недійсними.

Порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель є підставою, зокрема, для визнання недійсними рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування про надання (передачу) земельних ділянок громадянам та юридичним особам, а також визнання недійсними угод щодо відповідних земельних ділянок (стаття 21 ЗК України).

Тож, виходячи із системного аналізу вищенаведених норм чинного законодавства України, суд дійшов висновку що спірна земельна ділянка належить до земель оборони в розумінні положень Закону України "Про використання земель оборони", Закону України Про оборону України, Закону України Про Збройні Сили України уповноваженим державою органом управління якого є Міністерство оборони України.

При цьому, суд вважає за необхідне звернути увагу, що будь-яких документально підтверджених відомостей про зміну правового статусу та/або цільового призначення спірної земельної ділянки у встановленому законом порядку суду не надано.

Крім того, необхідно зазначити, що за приписами статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Тобто, підставою виникнення права на земельну ділянку є відповідний юридичний факт отримання документу, що посвідчує право та, при цьому, земельне законодавство України серед підстав набуття права на землю громадянами та юридичними особами не називає оформлення чи переоформлення прав на земельні ділянки.

Нормами чинного законодавства України не передбачено автоматичного переходу права постійного користування, земельною ділянкою, в тому числі, у разі правонаступництва, однак варто наголосити, що документально підтверджених відомостей щодо скасування державного акту на право користування землею ЯЯ №072656 виданий Новоград Волинській КЕЧ району, суду не надано.

Згідно зі статті 115 Земельного кодексу України зони особливого режиму використання земель створюються навколо військових об`єктів Збройних Сил України та інших військових формувань, утворених відповідно до законодавства України, для забезпечення функціонування цих об`єктів, збереження озброєння, військової техніки та іншого військового майна, охорони державного кордону України, а також захисту населення, господарських об`єктів і довкілля від впливу аварійних ситуацій, стихійних лих і пожеж, що можуть виникнути на цих об`єктах.

Відповідно до п. а) ч.1 статті 141 Земельного кодексу України однією з підстав припинення права користування земельною ділянкою є добровільна відмова від права користування земельною ділянкою.

Частинами 3, 4 статті 142 Земельного кодексу України передбачено, що припинення права постійного користування земельною ділянкою у разі добровільної відмови землекористувача здійснюється за його заявою до власника земельної ділянки. Власник земельної ділянки на підставі заяви землекористувача приймає рішення про припинення права користування земельною ділянкою, про що повідомляє органи державної реєстрації.

При цьому, лист начальника Новоград Волинської КЕЧ району №2017 від 22.09.2015 року, у якому зазначається про те, що він не заперечує про надання в користування мисливських угідь, не є згодою на припинення права постійного користування спірною земельною ділянкою або відмовою від прав на вказану земельну ділянку у розумінні вищевказаних законодавчих норм, оскільки за змістом Законів України "Про оборону України" та "Про правовий режим майна у Збройних Силах України" вирішення відповідних питань належать до компетенції безпосередньо Міністерства оборони України.

У відповідності до п. 12 Перехідних положень Земельного кодексу України (в редакції, чинній станом на момент прийняття оспорюваного рішення) до розмежування земель державної та комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями (крім земель, переданих у приватну власність, та земель, зазначених в абзаці третьому цього пункту) в межах населених пунктів здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.

Відповідно до ст. 2 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні місцеве самоврядування в Україні це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.

Статтею 4 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні встановлено, що місцеве самоврядування в Україні здійснюється, зокрема, на принципах: законності, гласності, підзвітності та відповідальності перед територіальними громадами їх органів та посадових осіб: судового захисту прав місцевого самоврядування.

Згідно ст. 10 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Відповідно до ч. 5 ст. 16 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні від імені та в інтересах територіальних громад права суб`єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

Статтею 24 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні передбачено, що органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі в межах повноважень, та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України.

Відповідно до п. 34 ст. 26 Закону України Про місцеве самоврядування в України виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються регулювання земельних відносин.

Відповідно до ст. 60 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров`я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об`єкти, визначені відповідно до закону як об`єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження.

Згідно зі ст. 20 Земельного кодексу України віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Зміна цільового призначення земельних ділянок здійснюється за проектами землеустрою щодо їх відведення. Зміна цільового призначення земельних ділянок державної або комунальної власності провадиться Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та передачу цих ділянок у власність або надання у користування.

Частиною 5 статті 20 Земельного кодексу України встановлено, що види використання земельної ділянки в межах певної категорії земель (крім земель сільськогосподарського призначення та земель оборони) визначаються її власником або користувачем самостійно в межах вимог, встановлених законом до використання земель цієї категорії, з урахуванням містобудівної документації та документації із землеустрою. Земельні ділянки, що належать до земель оборони, використовуються виключно згідно із Законом України "Про використання земель оборони".

Між тим, документально підтверджених відомостей щодо зміни категорії земельної ділянки площею 3581,7572 га на території Наталівської сільської ради із земель оборони та віднесення вказаної земельної ділянки до будь-якої іншої категорії матеріали справи не містять.

На підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку, що п.2 рішення Житомирської обласної ради № 1684 від 15.10.2015 р. прийнято з порушенням норм чинного законодавства, що регулює земельні відносини.

Статтею 21 Земельного кодексу України встановлено, що порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель є підставою, зокрема, для визнання недійсними рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування про надання (передачу) земельних ділянок громадянам та юридичним особам.

В силу положень ст. 16 Цивільного кодексу України та ст. 20 Господарського кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Суд може захистити цивільне право або інтерес способом, що встановлений договором або законом.

В той же час, відповідно до ст. 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси. Суд визнає незаконним та скасовує нормативно-правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Враховуючи вищезазначене, суд дійшов висновку, що п.2 рішення Житомирської обласної ради № 1684 від 15.10.2015 р. суперечить положенням чинного законодавства України, а тому є незаконним, у зв`язку з чим суд дійшов висновку про те, що вимоги прокурора в частині скасування останнього є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1 статті 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з ч.1 статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 ГПК України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 44 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов`язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно ч. 5 статті 49 ГПК України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ч.1 ст.32, ч.1. ст..33, ст.ст. 34, 44, ч. 5 ст. 49, ст.ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати незаконним та скасувати п.2 рішення Житомирської обласної ради 34 сесії VI скликання №1684 віл 15.10.2015 року «Про надання у користування мисливських угідь товариству з обмеженою відповідальністю мисливський-рибальський клуб «Військових ветеранів»».

3. Стягнути з Житомирської обласної ради (10014, м. Житомир, майдан ім.. С.П. Корольова, будинок 1, код ЄДРПОУ 13576948) на користь Новоград-Волинської квартирно-експлуатаційної частини району Міністерства оборони України ()11701, Житомирська область, м. Новоград-Волинський, вул. Волі, 39, код ЄДРПОУ 07760151) судовий збір в розмірі 1 378 (одна тисяча триста сімдесят вісім) грн. 00 коп.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до частини 5 статті 85 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата підписання рішення: 10.10.2016 року.

Суддя С.М.Мудрий