Рішення

від 03.10.2016 по справі 913/1006/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 61022 м. Харків, пр. Науки, буд.5, тел./факс 702-10-79 inbox@lg.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

03 жовтня 2016 року Справа № 913/1006/16

Провадження №26/913/1006/16

За позовом Лисичанського товариства садоводів "Содовік", м. Лисичанськ Луганської області

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Лисичанськ Луганської області

про зобов'язання виконати умови договору №21-03-2016,

Суддя Масловський С.В.

В судовому засіданні 03.10.2016 судом у відповідності до статті 85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

О Б С Т А В И Н И С П Р А В И :

19.09.2016 Лисичанське товариство садоводів "Содовік" звернулось до господарського суду Луганської області з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про зобов'язання виконати умови договору №21-03-2016.

Ухвалою господарського суду від 19.09.2016 порушено провадження у справі та її розгляд призначено на 28.09.2016, ухвалою 28.09.2016 відкладено на 03.10.2016.

Згідно до п.п. 3.9.1, 3.9.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Згідно інформації з Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, отриманої на сайті https://usr.minjust.gov.ua місцезнаходженням відповідача є: 93120, АДРЕСА_1. На вказану адресу господарський суд і надсилав поштову кореспонденцію.

Відповідно до п.3.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" місцезнаходження юридичної особи або місце проживання фізичної особи-підприємця визначається на підставі відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (ст.17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців").

Згідно з ст.18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" від 15.05.2003 №755-IV якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Відповідач не скористався своїм правом, передбаченим ст.22 Господарського процесуального кодексу України, не забезпечив участі повноважного представника у судовому засіданні, не надав суду відзив на позовну заяву, хоча про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Згідно вимог ст.75 ГПК України справу розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши наявні матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суду Луганської області,-

В С Т А Н О В И В:

21.03.2016 між позивачем, Лисичанським товариством садоводів "Содовік", як замовником, та відповідачем, фізичної особою - приватним підприємцем ОСОБА_1, як виконавцем, укладено договір №21-03-2016. Умовами договору сторони погодили, що "замовник" доручає, а "виконавець" приймає на себе розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та формування обмінного файлу земельно-кадастрової інформації формату XML в електронному вигляді, для дер жавної реєстрації земельної ділянки для колективного садівництва, яка розташова на за адресою: Луганська область, м. Лисичанськ, вул. Виноградна, 274 (п.1.1.) Приймання виконаних робіт виконується замовником згідно з актом приймання-передачі виконаних робіт (п.1.2). За виконання робіт замовник перераховує виконавцю 1500,00 грн без ПДВ (п.2.1). Порядок розрахунків: передплата 100 % (п.2.2.). Строк дії договору до повного виконання обов'язків взятих на себе сто ронами (п.3.1.) Строк виконання робіт 60 календарних днів з моменту пере рахування коштів на розрахунковий рахунок виконавця (п.3.2.) По закінченню робіт виконавець передає замовнику комплект доку ментів разом з актом приймання-передачі виконаних робіт (п.4.1.).

До матеріалів справи позивачем надана претензія від 22.06.2016, в якій зазначено, що позивач сплатив 1500 грн відповідно до п.2.1. договору №21-03-2016 від 21.03.2016, останнім днем виконання послуг виконавцем є 29.03.2016 та просить відповідача розглянути претензію. Як доказ направлення надає поштове повідомлення.

Відповідно квитанції до прибуткового касового ордера б/н від 29.03.2016 позивачем сплачено 1500 грн.

Частина 1 статті 175 Господарського кодексу України встановлює, що майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Зобов`язання, в силу вимог ст.526 Цивільного кодексу України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог даного Кодексу та інших актів законодавства.

Згідно ст.655 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до п1. ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно п.2 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ст. 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Частин 1 ст.33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст.43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи викладене судом встановлено, що позивачем, як замовником, на виконання умов п.2.1. та п.2.2. договору №21-03-2016 від 21.03.2016 сплачено 1500 грн, що підтверджується квитанції до прибуткового касового ордера б/н від 29.03.2016 (належним чином завірена копія якої наявна в матеріалах справи). Виконавець свій обов'язок, щодо виконання робіт протягом 60 календарних днів з моменту пере рахування коштів на його розрахунковий рахунок (п.3.2.) - не виконав.

Згідно ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ст.16 ЦК України одним із способів захисту цивільного права є зобов'язання вчинити певні дії.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що за загальним правилом, у разі порушення цивільного права чи інтересу у потерпілої особи виникає право на застосування конкретного засобу захисту, який залежить від виду порушення та від наявності чи відсутності між сторонами зобов'язальних правовідносин. Тобто, потерпіла особа не звертається з усіма передбаченими вимогами до суду, а обирає саме той засіб захисту, який відповідає характеру порушення його права чи інтересу. Крім того, ст. 16 ЦК України також допускає можливість встановлення способу захисту не лише судом, але й стороною, так вимога позивача про зобов'язання виконати певні дії, а саме виконати розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та формування обмінного файлу земельно-кадастрової інформації формату XML в електронному вигляді, для дер жавної реєстрації земельної ділянки для колективного садівництва, яка розташова на за адресою: Луганська область, м. Лисичанськ, вул. Виноградна, 274 є законною, обґрунтованою, доведеною належними та допустимими доказами, та такою, що підлягає задоволенню в повному обсязі.

У відповідності до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача, а саме у розмірі 1378,00 грн .

Керуючись ст.ст. 33 , 34 , 43, 44, 49 , 75, 82 , 84 , 85, 116 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд Луганської області,-

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Зобов'язати фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_1, місцезнаходження: 93120, АДРЕСА_1) виконати розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та формування обмінного файлу земельно-кадастрової інформації формату XML в електронному вигляді, для дер жавної реєстрації земельної ділянки для колективного садівництва, яка розташова на за адресою: Луганська область, м. Лисичанськ, вул. Виноградна, 274.

3. Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_1, місцезнаходження: 93120, АДРЕСА_1) на користь Лисичанського товариства садоводів "Содовік"(код ЄДРПОУ 23264115, місцезнаходження: 93108, Луганська область, м. Лисичанськ, вул. Виноградна, буд.274) витрати по сплаті судового збору в сумі 1378 (одна тисяча триста сімдесят вісім) грн. 00 коп.

4. Видати наказ відповідно до статті 116 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 10.10.2016.

Суддя С.В. Масловський