Рішення

від 03.10.2016 по справі 922/3095/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" жовтня 2016 р.Справа № 922/3095/16

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Чистякової І.О.

при секретарі судового засідання Тютюник О.Ю.

розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Еврокомпонент", м. Конотоп до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м. Харків про стягнення 46260,00 грн. за участю представників:

позивача - не з'явився;

відповідача - не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Еврокомпонент" (позивач) звернулось до господарського суду Харківської області з позовом про стягнення з відповідача - Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 суми боргу в розмірі 45000,00 грн. та неустойки в розмірі 1260,00 грн.

В обгрунтування позовних вимог позивач посилається зокрема на те, що відповідно до умов договору постачання № 6 від 01.08.2016 ним було сплачено, виставлений відповідачем рахунок фактуру № 006 від 01.08.2016 в сумі 45000 грн., проте відповідач в порушення умов договору не здійснив поставки товару, у зв'язку з чим позивач просить повернути суму попередньої оплати, а також нарахував згідно п.7.3. договору неустойку в розмірі 0,1% від вартості непоставленого товару за кожен день прострочення в розмірі 1260,00 грн.

Крім того, у позовній заяві позивач просить стягнути з відповідача понесені витрати на правову допомогу адвоката в розмірі 600,00 грн. та витрати зі сплати судового збору в розмірі 1378,00,00 грн.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 19 вересня 2016 року було прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 03 жовтня 2016 року о 11:30 годині. Цією ж ухвалою суду витребувано у сторін додаткові докази.

Позивач в судове засідання свого представника не направив, проте 30 вересня 2016 року через канцелярію суду надав клопотання (вх. №32247) про долучення до матеріалів справи додаткових документів, зазначених у додатку, а також просить суд розглянути справу без участі його представника.

Відповідач в призначене судове засідання не з`явився, витребуваних судом документів не надав, про час, дату та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується наявним в матеріалах справи поштовим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Суд, розглянувши клопотання позивача про розгляд справи за відсутності його представника, вважає за можливе його задовольнити, як таке, що не суперечить вимогам чинного законодавства, а також не порушує прав та охоронюваних законом інтересів учасників судового процесу.

Враховуючи те, що норми ст. 65 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п.4 ч.3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає, згідно ст.75 Господарського процесуального кодексу України, за можливе розгляд справи за наявними у справі матеріалами і документами.

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

01.08.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Еврокомпонент" (надалі - Покупець) та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 (надалі - Постачальник) був укладений договір постачання № 6 (надалі - Договір), згідно умов якого Постачальник зобов'язався передати, а Покупець прийняти і сплатити на умовах, передбачених цим Договором: Верстат торцювання СТМ-3 (50) на заготівку 4000мм. (далі - товар/партія товару), в кількості, асортименті і за цінами, вказаними в накладних на відпустку товару (далі по тексту - витратна накладна), що є невід'ємною частиною цього Договору (п.1.1. Договору).

Відповідно до п.3.1. Договору постачання товару відбувається протягом 15-ти банківських днів з моменту зарахування коштів на розрахунковий рахунок Постачальника, згідно п. 4.2. даного Договору.

Згідно з п.3.2. Договору доставка товару не входить у вартість товару і виконується силами і за рахунок Покупця.

Відповідно до п.3.3. Договору передача товару (партії товару) Постачальником Покупцеві, відбувається по кількості згідно витратної накладної, та за якістю - згідно акта прийому-передачі товару.

Згідно з п.3.4. Договору підписання витратної накладної та акта прийома - передачі Покупцем (або його представником) свідчить про приймання ним товару (партії товару) за якістю та кількостю без зауважень.

Відповідно до п.4.2. Договору загальна сума, що має бути сплачена Покупцем на рахунок Постачальника, або отримання готівки Постачальником, складає 45000,00 грн. без ПДВ.

Згідно з п.5.1. Договору Покупець здійснює 100% оплату, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Постачальника.

Відповідно до п.5.3. Договору датою повної оплати товару вважається дата зарахування коштів на розрахунковий рахунок Постачальника.

Згідно з п.6.1.1. Договору Постачальник зобов'язується своєчасно поставити товар відповідно до умов Договору.

Цей Договір набирає чинності з моменту підписання його Сторонами і діє до 31.08.2016 (п.10.1. Договору).

01 серпня 2016 року відповідач виставив для сплати рахунок фактуру № 006, який позивачем було оплачено повністю.

Так, позивачем були перераховані відповідачу грошові кошти в сумі 45000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №35 від 02.08.2016 в графі "призначення платежу" якого зазначено: "оплата за верстат торцювання зг. рах. №006 від 01.08.16".

Матеріали справи свідчать про те, що позивач 01.09.2016 звернувся до відповідача з претензією №30/08 від 30.08.2016 щодо виконання вимог Договору (а.с.23).

Проте, відповідач не надав суду докази своєчасного виконання своїх зобов'язань щодо поставки товару або повернення позивачу сплачених грошових коштів в сумі 45000,00 грн., а також не обгрунтував наявність причин не виконання зобов'язань щодо поставки товару в строк встановлений у договорі, хоча мав можливість подати до суду відповідні докази, оскільки про час та місце розгляду справи був повідомлений завчасно, адже копію ухвали про порушення провадження у справі відповідач отримав 22.09.2016 р.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить із наступного.

Згідно зі ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

В силу вимог ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі - продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ч. 1 ст. 693 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Враховуючи приписи ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Ст. 525 Цивільного кодексу України встановлює, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Враховуючи, що у відповідності до ст. 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 ГК України зобов'язання повинні виконуватись сторонами у встановлених договором або законом порядку і строки, приймаючи до уваги те, що факт перерахування коштів позивачем підтверджується належними доказами, а саме платіжним дорученням №35 від 02.08.2016, враховуючи те, що відповідач не виконав свої зобов'язання щодо поставки товару, чим суттєво порушив умови укладеного між сторонами договору, грошові кошти (попередню оплату) не повернув, суд дійшов висновку про те, що вимога позивача щодо стягнення з відповідача суми одержаної попередньої оплати товару в розмірі 45000,00 грн. правомірна та обґрунтована, а тому підлягає задоволенню.

Розглядаючи позовні вимоги про стягнення 1260,00 грн. - неустойки, суд виходить з наступного.

Правові наслідки порушення зобов'язання встановлені статтею 611 Цивільного кодексу України. Відповідно до частини 1 вказаної статті, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Частиною 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

За змістом ст. 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції та адміністративно-господарські санкції.

Відповідно до ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ч.1 та ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п.7.3. Договору за відстрочення передачі товару, обумовленого цим Договором, передачу некомплектного товару Постачальник сплачує Покупцеві неустойку у розмірі 0,1% від вартості непоставленого або недоотриманого товару (партії товару), але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період її нарахування, за кожен день прострочення.

Частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Статтею 253 Цивільного кодексу України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Виходячи зі змісту зазначених норм, початком для нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання буде день, наступний за днем, коли воно мало бути виконано. Нарахування санкцій триває протягом шести місяців. Проте законом або договором можуть бути передбачені інші умови нарахування.

У п. 1.12. Постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" від 17.12.2013 р. за № 14 господарським судам роз`яснено, що з огляду на вимоги частини першої статті 4-7 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Банківський день - робочий день, протягом якого банк здійснює банківські операції.

Грошові кошти в сумі 45000,00 грн. згідно платіжного доручення від 02.08.2016 (арк.22) були зараховані відповідачу 03.08.2016.

Відповідно до п.3.1. Договору постачання товару відбувається протягом 15-ти банківських днів з моменту зарахування коштів на розрахунковий рахунок Постачальника, згідно п. 4.2. даного Договору.

Отже, останнім днем строку розрахунку відповідно до умов Договору є 25.08.2016, з урахуванням робочих днів банківської системи, отже прострочення відповідача за спірним договором виникло з 26.08.2016.

Таким чином, здійснивши перерахунок неустойки, суд прийшов до висновку, що неустойка має розраховуватись з 26.08.2016, а тому позовні вимоги в частині стягнення неустойки підлягають задоволенню в розмірі 855,00 грн.

В решті частині позовних вимог щодо стягнення неустойки в сумі 405,00 грн. слід відмовити, у зв'язку з безпідставністю її нарахування.

Розглянувши вимогу щодо стягнення з відповідача витрат на оплату послуг адвоката в сумі 600,00 грн., суд зазначає наступне.

Відповідно до розділу VІ Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Відповідно до Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" №5076-VI від 05.07.2012р. адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна плата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

В обґрунтування вказаної вимоги позивач надав суду - договір № 31 про надання правової допомоги від 13.09.2016, розрахунок витрат на послуги адвоката, платіжне доручення №93 від 19.09.2016 та копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю № 343 від 08.04.2011 на ім`я Садовського Євгена Анатолійовича.

Сума гонорару адвоката за надання правової допомоги сплачена позивачем Садовському Євгену Анатолійовичу за платіжним дорученням №93 від 19.09.2016 в сумі 600 грн.

Відповідно до положень ст. 49 Господарського процесуального кодексу України суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи вищевикладене та часткове задоволення позову, витрати за послуги адвоката підлягають покладенню на відповідача в сумі 594,75 грн.

Також, вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується положеннями ст. 49 Господарського процесуального кодексу України та покладає на відповідача витрати по сплаті судового збору в розмірі 1365,94 грн.

Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України; ст.ст. 11, 526, 549, 611, 612, 623-629, 655, 693, 712 Цивільного кодексу України; ч. 1 ст. 174, ст. 193, 216, 217, 230 Господарського кодексу України; ст.ст. 1, 4, 12, 22, 32, 33, 43, 44, 47-49, 54, 65, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково в сумі 45855,00 грн.

Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Еврокомпонент" (41600, Сумська область, м. Конотоп, вул. Євгена Коновальця, 4, код ЄДРПОУ 35685466) 45000,00 грн. - суму основного боргу, 855,00 грн. - неустойки, судовий збір в сумі 1365,94 грн. та витрати на оплату послуг адвоката в сумі 594,75 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В іншій частині позовних вимог в сумі 405,00 грн. відмовити.

Повне рішення складено 06.10.2016 р.

Суддя І.О. Чистякова