Рішення

від 06.10.2016 по справі 924/555/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"06" жовтня 2016 р.Справа № 924/555/16

Господарський суд Хмельницької області у складі судді Танасюк О.Є., розглянувши матеріали справи

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Укрелектрокомплект" Хмельницька область, Хмельницький район, с. Масівці

до товариства з обмеженою відповідальністю "Электросетевая компания" Республіка Білорусь, м. Мінськ

про стягнення 6070,00 дол. США

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1 - представник за довіреністю від 04.02.2014р.

від відповідача: не з'явився

В судовому засіданні у відповідності до ст. 85 ГПК України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть спору: позивач звернувся до суду з позовом про стягнення 151067,73 грн. заборгованості.

Ухвалою суду від 05.07.2016р. прийнято заяву позхивача про зміну предмету позову, у зв'язку з чим предметом розгляду спору є стягнення 6070,00 дол. США.

В обґрунтування позовних вимог посилається на неналежне виконання відповідачем умов укладеного між сторонами договору поставки №33/10/15Б від 27.10.2015р.

Зазначає, що позивач згідно умов договору виготовив та здійснив поставку товару, а саме, шафи для електричної апаратури на напругу 10кВ (6 штук в комплекті) згідно специфікації №1, шафи для електричної апаратури на напругу 10 кВ (6 штук в комплекті) згідно специфікації №2 на загальну суму 25270,00 дол. США (еквівалент 628910,71 грн.), що підтверджується товарно-транспортними накладними, деклараціями, рахунками-фактурами.

Повідомляє, що відповідач частково оплатив вартість поставленого товару в розмірі 19200,00 дол. США (еквівалент 477842,73 грн.).

Таким чином вказує, що на день подання позову у відповідача наявна заборгованість в розмірі 6070,00 дол. США.

Ухвалою господарського суду від 17.08.2016 року провадження у справі зупинено на період вручення документів відповідачу, але не пізніше 06.10.2016р., розгляд справи призначено на 06.10.2016 року. Відповідно до п. 5 Угоди про порядок вирішення спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності від 20.03.1992р. оформлено судове доручення до Економічного суду Мінської області для вручення відповідачу ухвали, перекладеної російською мовою.

12.09.2016р. до суду надійшов лист Економічного суду Мінської області, в якому повідомляє про направлення за приналежністю в економічний суд м. Мінськ судового доручення господарського суду Хмельницької області від 17.08.2016р. по справі №924/555/16 про вручення товариству з обмеженою відповідальністю "Электросетевая компания" копії ухвали.

Ухвалою суду від 06.10.2016р. провадження у справі поновлено.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, письмового відзиву не надав. У заяві від 16.07.2016р. за підписом директора ТОВ "Электросетевая компания", відповідач погоджується з позовними вимогами. Вказує, що згідно діючого законодавства дебіторська заборгованість перераховується казначейством Республіки Білорусь, але не в таких об'ємах, які необхідні підприємству. В часі таке перерахування відбувається в кінці кварталу та на початку наступного кварталу. За таких обставин зазначає, що виконання позовних вимог можливе лише у вересні або на початку жовтня 2016р.

Також повідомляє, що проводяться переговори щодо продажу належної підприємству нерухомості, існує можливість підписання нових договорів.

З огляду на викладене, відповідач просить надати час на погашення існуючої заборгованості перед позивачем та повідомляє, що у зв'язку з обмеженням перетину кордону Республіки Білорусь, немає можливості бути присутнім в судовому засіданні.

Зважаючи на те, що судом вжито всіх передбачених чинних законодавством України заходів щодо належного повідомлення відповідача про дату, час та місце розгляду справи та враховуючи обмеженість строків вирішення даного спору, суд доходить висновку про можливість розгляду справи за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.

Розглядом матеріалів справи, господарським судом встановлено наступне:

27.10.2015р. між товариством з обмеженою відповідальністю "Укрелектрокомплект" (постачальник) і товариством з обмеженою відповідальністю "Электросетевая компания" (покупець) був укладений договір №33/10/15Б, згідно умов якого, постачальник зобов'язується поставити і передати у власність покупця товар, а покупець зобов'язаний прийняти і оплатити його на умовах даного договору. Ціна товару буде визначатися сторонами відповідно до базису поставки і вказується в специфікаціях (п. 1.1. договору).

Відповідно до п. 1.2. загальна сума договору складає 1000000,00 дол. США.

Пунктом 1.4. договору передбачено, що за взаємною домовленістю сторін у процесі виконання даного договору можуть бути змінені умови договору і додатки до нього, а саме - кількість, номенклатура, ціна товару, терміни поставки і т.д. Будь-які зміни до договору оформляються у вигляді додаткових угод і є невід'ємною частиною договору.

Згідно з п. 2.2. договору порядок розрахунків по кожній партії товару вказується в специфікації, яка є невід'ємною частиною цього договору.

Оплата товару може здійснюється в українській гривні або в доларах США. Асортимент, кількість, умови оплати, ціна, умови поставки узгоджуються сторонами в специфікаціях до договору, які підписуються уповноваженими представниками сторін, завіряються печатками і є невід'ємною частиною цього договору. Повну оплату за товар покупець здійснює не пізніше 90 календарних днів з дати відвантаження товару (2.2.1. договору).

Пунктами 8.1., 8.2. договору передбачено, що всі можливі розбіжності і суперечки, які можуть виникати щодо договору або пов'язані з ним, сторони будуть вирішувати шляхом переговорів. У разі недосягнення компромісу щодо спірних питань, сторони передають їх на розгляд до Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України. Суперечка буде розглядатися одним арбітром, відповідно до Регламенту суду. Сторони згодні на застосування матеріального права країни постачальника.

Даний договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2016р., а по відношенню до грошових зобов'язань - до їх повного виконання (п. 9.1. договору).

11.02.2016р. між сторонами підписано додаткову угоду №2 до договору поставки №33/10/15Б від 27.10.2015р., в п. 1 якого погоджено доповнити розділ 8 договору поставки №33/10/15Б від 27.10.2015р. пунктом 8.3. виклавши його в такій редакції: "8.3. У разі недосягнення компромісу щодо спірних питань, сторони передають їх на розгляд до господарського суду за місцем знаходження позивача відповідно до чинного законодавства України. Сторони згодні на застосування матеріального і процесуального права країни постачальника."

Дана додаткова угода є невід'ємною частиною договору поставки №33/10/15Б від 27.10.2015р., вступає в силу з моменту підписання сторонами і діє протягом терміну дії договору (п. 2. додаткової угоди).

До договору №33/10/15Б від 27.10.2015р. сторонами були підписані специфікація №1 від 28.10.2015р. на суму 12200,00 дол. США і специфікація №2 від 28.10.2015р. на суму 13070,00 дол. США.

Згідно специфікації №1 від 28.10.2015р. передбачена 100% передоплата товару.

Специфікацією №2 від 28.10.2015р. визначені наступні умови оплати товару: 7000,00 дол. США - передоплата, 6070,00 дол. США - на протязі 30 днів після відвантаження, але не більше 90 днів.

На виконання умов договору позивачем було поставлено відповідачу товар (шафи для електричної апаратури) на суму 25270,00 дол. США. Поставка товару згідно специфікації №1 на суму 12200,00 дол США підтверджується міжнародною товарно-транспортною накладною №0002721 від 04.12.2015р., декларацією та рахунком-фактурою №138 від 03.12.2015р. Поставка товару згідно специфікації №2 на суму 13070,00 дол США підтверджується міжнародною товарно-транспортною накладною №553 від 27.11.2015р., декларацією та рахунком-фактурою №2 від 26.11.2015р.

Відповідачем було частково оплачено вартість товару в розмірі 1920 дол. США, про що свідчить виписка по рахунку від 30.10.2015р.

Як вбачається з акту звірки взаєморозрахунків між сторонами від 15.06.2016р. заборгованість відповідача складає 6070 дол. США.

Позивачем напралялися відповідачу листи (від 08.02.2016р. №032-02, від 15.04.2016р. №142-04) про сплату заборгованості в розмірі 6070 дол. США згідно специфікації №2до договору №33/10/15Б від 27.10.2015р.

Враховуючи, що відповідач своїх зобов'язань за договором поставки в повному обсязі не виконав, позивач звернувся з позовом про стягнення 6070,00 дол. США.

Дослідивши зібрані у справі докази та давши їм правову оцінку в сукупності, судом прийнято до уваги наступне.

В силу ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Відповідно до ст. 1 ГПК України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 12 ГПК України господарським судам підвідомчі справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів, у тому числі щодо приватизації майна, та з інших підстав.

Відповідно до ст.124 Господарського процесуального кодексу України підсудність справ за участю іноземних суб'єктів господарювання визначається Господарським процесуальним кодексом України. Зокрема, підсудність справ за участю іноземних суб'єктів господарювання визначається цим Кодексом, законом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.

Правовідносини, пов'язані з усіма видами зовнішньоекономічної діяльності в Україні регулюються положеннями Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність", а питання, що виникають у сфері приватноправових відносин з іноземним елементом (хоча б один учасник правовідносин є іноземцем, особою без громадянства або іноземною особою), зокрема і питання підсудності судам України справ з іноземним елементом, визначені Законом України "Про міжнародне приватне право".

Відповідно до ч. 1 Роз'яснення Президії Вищого господарського суду України від 31.05.2002р. за №04-5/608 „Про деякі питання практики розгляду справ за участю іноземних підприємств і організаційВ» , згідно зі статтею 38 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" спори, що виникають між суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності, іноземними суб'єктами господарської діяльності у процесі такої діяльності можуть розглядатися судами України, а також за згодою сторін спору Міжнародним комерційним арбітражним судом та Морською арбітражною комісією при Торгово-промисловій палаті України та іншими органами вирішення спору, якщо це не суперечить чинним законам України або передбачено міжнародними договорами України.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 76 Закону України "Про міжнародне приватне право" суди можуть приймати до свого провадження і розглядати будь-які справи з іноземним елементом, зокрема у випадку, якщо сторони передбачили своєю угодою підсудність справи з іноземним елементом судам України, крім випадків виключної підсудності у справах з іноземним елементом, передбачених у статті 77 цього Закону.

Як вбачається з матеріалів справи, сторонами 11.02.2016р. підписано додаткову угоду №2 до договору поставки №33/10/15Б від 27.10.2015р., якого погоджено доповнити розділ 8 договору поставки пунктом 8.3., яким передбачено, що у разі недосягнення компромісу щодо спірних питань, сторони передають їх на розгляд до господарського суду за місцем знаходження позивача відповідно до чинного законодавства України. Сторони згідні на застосування матеріального і процесуального права країни постачальника."

Таким чином, приймаючи до уваги вищевикладені норми чинного законодавства та те, що спір виник внаслідок невиконання відповідачем своїх зобов'язань за договором поставки №33/10/15Б від 27.10.2015р., даний спір підвідомчий господарському суду Хмельницької області.

Відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

З положень ст. 509 ЦК України, ст. 173 ГК України вбачається, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Статтею 11 ЦК України та ст. 174 ГК України визначено, що господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

З матеріалів справи вбачається, що 27.10.2015р. між товариством з обмеженою відповідальністю "Укрелектрокомплект" (постачальник) і товариством з обмеженою відповідальністю "Электросетевая компания" (покупець) був укладений договір №33/10/15Б, згідно умов якого, постачальник зобов'язується поставити і передати у власність покупця товар, а покупець зобов'язаний прийняти і оплатити його на умовах даного договору. Ціна товару буде визначатися сторонами відповідно до базису поставки і вказується в специфікаціях (п. 1.1. договору).

Зі змісту договору слідує, що за своєю правовою природою це є договір поставки.

Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Аналогічні положення містяться в ч. 1 ст. 265 ГК України, відповідно до якої за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу (ч. 6 ст. 265 ГК України).

Статтею 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання та одностороння зміна умов договору не допускається.

Приписами ч. 1 ст. 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як слідує з матеріалів справи, позивач на виконання зобов'язань за договором здійснив поставку відповідачу товару на загальну суму 25270,00 дол. США, що підтверджується міжнародними товарно-транспортними накладними №553 від 27.11.2015р., №0002721 від 04.12.2015р., декларацієями та рахунками-фактурами №2 від 26.11.2015р., №138 від 03.12.2015р.

Пунктом 2.2.1. договору передбачено, що асортимент, кількість, умови оплати, ціна, умови поставки узгоджуються сторонами в специфікаціях до договору, які підписуються уповноваженими представниками сторін, завіряються печатками і є невід'ємною частиною цього договору. Повну оплату за товар покупець здійснює не пізніше 90 календарних днів з дати відвантаження товару.

Згідно специфікації №1 від 28.10.2015р. на суму 12200,00 дол. США передбачена 100% передоплата товару. Специфікацією №2 від 28.10.2015р. на суму 13070,00 дол. США визначені наступні умови оплати товару: 7000,00 дол. США - передоплата, 6070,00 дол. США - на протязі 30 днів після відвантаження, але не більше 90 днів.

Відповідачем було частково оплачено вартість товару в розмірі 1920 дол. США, про що свідчить виписка по рахунку від 30.10.2015р.

Таким чином, на момент розгляду спору у відповідача наявна заборгованість по специфікації №2 від 28.10.2015р. в розмірі 6070 дол. США.

Зазначена заборгованість також підтверджується актом звірки взаєморозрахунків між сторонами від 15.06.2016р. Також судом враховується, що відповідач у заяві від 16.07.2016р. за підписом директора ТОВ "Электросетевая компания" погоджується з позовними вимогами.

Невиконання зобов'язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) стаття 610 ЦК України визначає, як порушення зобов'язання.

Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості. Отже, обов'язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини.

Згідно положень статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі усіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи, що відповідач своїх зобов'язань щодо оплати одержаного товару в повному обсязі не виконав, позовні вимоги про стягнення 6070,00 дол. США є обґрунтованими, підтверджені доказами, наявними в матеріалах справи та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судовий збір у справі покладаються на відповідача у зв'язку із задоволенням позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 1, 12, 32, 33, 43, 44, 49, 82, 84, 85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В :

Позов товариства з обмеженою відповідальністю "Укрелектрокомплект" Хмельницька область, Хмельницький район, с. Масівці до товариства з обмеженою відповідальністю "Электросетевая компания" Республіка Білорусь, м. Мінськ про стягнення 6070,00 дол. США задовольнити.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Электросетевая компания" (Республіка Білорусь, м. Мінськ, вул. Утильна, б. 1, приміщення 4Н, УНП 191111708, ОКПО 3787439345000, Свідоцтво №УНП 191111708) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Укрелектрокомплект" (Хмельницька область, Хмельницький район, с. Масівці, код ЄДРПОУ 30876466) 6070,00 дол. США (шість тисяч сімдесят доларів США 00 центів), що становить 151067,73 грн. (сто п'ятдесят одна тисяча шістдесят сім гривень 73 коп.), 2266,02 грн. (дві тисячі двісті шістдесят шість гривень 02 коп.) витрат по судовому збору.

Видати наказ.

Повне рішення складено: 10.10.2016р.

Суддя О.Є. Танасюк

Віддрук. 3 прим. :

1 - до справи,

2 - позивачу (Хмельницька область, Хмельницький район, с. Масівці) - за заявою.

3 - відповідачу (Білорусь, м. Мінськ, вул. Утульна, б. 1, приміщення 4Н) - простим.