Ухвала

від 04.10.2016 по справі 813/1074/16

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 жовтня 2016 року Справа № 876/4697/16

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі :

головуючої судді Хобор Р.Б.

суддів: Попка Я.С., Сеника Р.П.,

з участю секретаря судового засідання Болюк Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 06 червня 2016 року по справі № 813/1074/16 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Клуб професійного футболу "КАРПАТИ" до державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області про скасування податкових повідомлень-рішень,-

В C Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Клуб професійного футболу "Карпати" звернулося з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова Головного управління ДФС у Львівській області у якому просить визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення від 28.03.2016 року № 0000381400 та № 0000371400.

На підтвердження позовних вимог покликається на те, що висновки податкового органу, викладені в акті перевірки від 14.03.2016 № 97/43/13-07-14-00-10/31805003 про нереальність господарських операцій з ПП "Хімінвест", ТОВ "Гранд Буд", ТОВ "Ісіда Груп" є безпідставними, оскільки у підприємства є всі належним чином оформлені документи, що підтверджують дійсність господарських операцій з контрагентом, тому вимог податкового законодавства позивач не порушував.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 06 червня 2016 року адміністративний позов задоволено повністю.

Визнано протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова Головного управління ДФС у Львівській області від 28.03.2016 № 0000371400.

Визнано протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова Головного управління ДФС у Львівській області від 28.03.2016 № 0000381400.

Не погодившись із вказаною постановою, її оскаржив відповідач державна податкова інспекція у Шевченківському районі м. Львова Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області, яка покликаючись на те, що вказана постанова є незаконною та прийнятою з порушенням норм матеріального та процесуального права з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, просить постанову Львівського окружного адміністративного суду від 06 червня 2016 року скасувати та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити.

В обґрунтування апеляційних вимог покликається на те, що взаємовідносини, визначені в договорах, укладених ТзОВ «КПФ «Карпати» з його контрагентами є такими, що не спрямовані на реальне настання правових наслідків, суперечать інтересам держави і є недійсними, а самі господарські операції носять безтоварний характер.

Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів дійшла до висновку про те, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, з наступних підстав.

Судом першої інстанції вірно встановлено те, що в період з 29.02.2016 по 04.03.2016 ДПІ у Шевченківському районі м. Львова проведено позапланову виїзну документальну перевірку ТОВ "Клуб професійного футболу "Карпати" (код ЄДРПОУ 31805003) з питань правильності формування податкового кредиту з податку на додану вартість за взаєморозрахунками з ПП "Хімінвест" (ПП "Фервест") (код ЄДРПОУ 32424590) за квітень 2014 року, ТОВ "Гранд Буд" (ТОВ "Еліт Строй бізнес") (код ЄДРПОУ 38751054) за січень 2015 року, ТОВ "Ісіда Груп" (код ЄДРПОУ 39520175) за листопад 2015 року та їх подальший вплив на правильність формування податкових зобов'язань за відповідні періоди, про що складено акт перевірки.

Згідно з актом перевірки, відповідачем встановлено порушення позивачем п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 п. 200.1 ст. 200 від 02.12.2010 № 2755-VІ Податкового кодексу України (із внесеними змінами та доповненнями), внаслідок чого занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету за квітень 2014 року, січень 2015 року, листопад 2015 року на загальну суму 1394150,00 грн.;

- п. 198.1, п. 198.6 ст. 198, ст. 200 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VІ (із внесеними змінами та доповненнями) в результаті чого завищено податковий кредит по ПДВ за квітень 2014 року на 650000,00 грн., що привело до:

заниження позитивного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду (значення р.18 декларації) на суму 611496,00грн;

завищення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду (значення р. 19 декларації) на суму 38504,00 грн.;

завищення суми від'ємного значення поточного звітного (податкового) періоду та від'ємного значення, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду (значення р. 22 декларації) на суму 97813,00 грн.;

завищення суми від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (значення р. 24 декларації) на суму 91813,00 грн.

Вказані в акті перевірки порушення ґрунтуються на висновках податкового органу про непідтвердження позивачем факту здійснення господарських операцій з ПП "Хімінвест", ТОВ "Гранд Буд", ТОВ "Ісіда Груп".

За результатами перевірки та на підставі складеного акта, відповідачем 28.03.2015 винесено податкові повідомлення-рішення;

- № 0000371400, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у сумі 2091225,00 грн., у тому числі основний платіж 1394150,00 грн. та штрафна (фінансова) санкція 697075,00 грн.;

- № 0000381400, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 130317,00 грн.

Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що реальність господарських операцій доведена позивачем належними та допустимими доказами, а правомірність виставленого податкового повідомлення-рішення відповідачем не доведено.

Апеляційний суд погоджується з рішенням суду першої інстанції з огляду на наступне.

Для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Отже, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Також, за змістом вимог пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодекс.

Згідно п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року "Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом ІІ цього Кодексу".

Відповідно до п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України "… не включаються до складу витрат, витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку".

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (робіт, послуг) сум податку на додану вартість та валових витрат є факт придбання товарів, робіт чи послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, податковий кредит і валові витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість і податку на прибуток підприємств має бути фактично підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас, за відсутності факту придбання товарів, робіт чи послуг або в разі, якщо придбані товари, роботи чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту з податку на додану вартість і обчислення об'єкта оподаткування з податку на прибуток підприємств навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Апеляційним судом встановлено, що між ПП "Хімінвест" (Виконавець) та ТОВ "Клуб професійного футболу "Карпати" (Замовник) укладено договір від 10.03.2014 № 34, відповідно до умов якого виконавець бере на себе зобов'язання виконати роботи з реконструкції футбольного поля на стадіоні "Україна" м. Львів вул. Липова Алея, 5 з використання обладнанням виконавця, та розхідних матеріалів виконавця на умовах передбачених даним договором. Реальність вищевказаних операцій підтверджується наявними в матеріалах справи первинними документами, а саме: актом приймання виконаних будівельних робіт, податковою накладною від 30.04.2014 № 433 на суму 3900000,00 в т.ч. ПДВ 650000,00 грн., довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та витрати форми КБ-3 за квітень 2014 року, платіжними дорученнями від 16.10.2014 № 1000, від 02.12.2014 № 1170, від 02.12.2014 № 1169, від 02.12.2014 № 1167, від 02.12.2014 № 1168, від 21.11.2014 № 1126, від 21.11.2014 № 1125, від 21.11.2014 № 1127, від 16.10.2014 № 1003, від 18.06.2014 № 516, від 13.06.2014 № 497, 12.02.2014 № 489, від 22.05.2014 № 398.

Відповідно до даних Держархбудінспекції України ПП "Хімінвест" видано ліцензію на здійснення будівельної діяльності 28.05.2012 № АД035957, яка дійсна до 28.05.2017.

Встановлені перевіркою обставини, також спростовуються письмовими доказами, які підтверджують факт використання позивачем придбаної продукції у своїй господарській діяльності, а саме згідно з карткою обліку основних засобів, "Футбольне поле стадіону "Україна", реконструкція якого було предметом вищевказаного договору, введено в експлуатацію 31.03.2008, обліковується в якості основного засобу.

Також позивачем долучено до матеріалів справи договір оренди від 20.08.2008 № Г-6508-8 укладений з управлінням комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради, відповідно до якого майновий комплекс стадіону "Україна" використовується позивачем на умовах оренди. Щодо формування податкового кредиту та взаємовідносин позивача з ТОВ "Ісіда Груп" апеляційний суд зазначає наступне.

Між ТОВ "Ісіда Груп" (Виконавець) та ТОВ "Клуб професійного футболу "Карпати" (Замовник) укладено договір від 01.10.2015 № 10-4, відповідно до умов якого виконавець зобов'язується за завданням Замовника на свій ризик виконати роботи щодо відновлення штучних футбольних полів за адресою Львівська обл., смт. Брюховичі, вул. Ясна, 43, передати виконані роботи (результати виконаних робіт) Замовнику у встановлений цим договором термін.

Реальність вищевказаних операцій підтверджується довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та витрати форми КБ-3 за листопад 2015 року та актом приймання виконаних будівельних робіт форми КБ-2в за листопад 2015 року.

За результатами виконаних робіт ТОВ "Ісіда Груп" виписано податкові накладні від 27.11.2015 № 1190 на суму 139400,00 в т.ч. ПДВ 836400,00 грн. та від 30.11.2015 № 1191 на суму 139400,00 в т.ч. ПДВ 836400,00 грн.

Оплату виконаних робіт позивач здійснив відповідно до платіжного доручення від 16.12.2015 № 966.

Щодо взаємовідносин ТОВ "Клуб професійного футболу "КАРПАТИ" та ТОВ "Грант Буд" апеляційним судом встановлено, що Між ТОВ "Грант Буд" (Виконавець) та ТОВ "Клуб професійного футболу "Карпати" (Замовник) укладено договір про виконання робіт від 25.12.2014 № 43, відповідно до умов якого виконавець зобов'язується за завданням замовника та на свій ризик виконати роботи щодо створення футбольного поля та благоустрою прилеглої території за адресою : Львівська область, смт. Брюховичі, вул. Сухомлинського,18, передати виконанні роботи (результати виконаних робіт) замовнику у встановлений цим договором термін. Реальність вищевказаних операцій підтверджується довідками про вартість виконаних будівельних робіт та витрати форми КБ-3 за січень 2015 року та актами приймання виконаних будівельних робіт форми КБ-2в за січень 2015 року № 15-1, № 15-2, № 15-3, № 15-4, податковими накладними від 31.01.2015 № 55 на суму 875310,00 в т.ч. ПДВ 145885,00 грн., від 31.01.2015 № 56 на суму 876300,00 в т.ч. ПДВ 1460505,00 грн., від 31.01.2015 № 57 на суму 930480,00 в т.ч. ПДВ 155080,00 грн. та від 31.01.2015 № 58 на суму 891910,00 в т.ч. ПДВ 148651,00 грн., платіжними дорученнями від 30.06.2015 № 588, від 04.09.2015 № 539, від 07.09.2015 № 547, від 07.09.2015 № 548, від 08.09.2015 № 554. Крім того, статтею 626 Цивільного кодексу України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну чи припинення цивільних прав та обов'язків, а ст. 629 ЦК України зазначає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Підставою для недійсності правочину згідно ч. 1 ст. 215 ЦК України є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається (ч. 2 ст. 215 ЦК України).

Згідно з частиною першою ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Відповідно до частини першої статті 204 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Пунктом 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06 листопада 2009 року "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними", визначено, що перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 Цивільного кодексу України: 1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; 2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Відповідно до ст. 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним. Правові наслідки визнання фіктивного правочину недійсним встановлюються законами.

Як зазначає апелянт, правочини між товариством з обмеженою відповідальністю "Клуб професійного футболу "КАРПАТИ" та його контрагентами укладені без мети настання реальних наслідків.

В силу ст. 234 ЦК України такі правочини є фіктивними і визнаються недійсними тільки судом.

Отже, колегія суддів приходить до висновку про те, що відповідачем не доведено факту нікчемності договорів, які укладалися між товариством з обмеженою відповідальністю "Клуб професійного футболу "КАРПАТИ" та його контрагентами, оскільки їх недійсність не встановлена законом, як і не доведено фіктивності таких правочинів.

Встановивши правочин, який має ознаки фіктивного, податковий орган, діючи в межах своїх повноважень, повинен звернутися до суду з позовом про визнання цього правочину недійсним. До набрання рішенням суду законної сили правочин вважається дійсним, оскільки саме це є змістом презумпції, яка наведена у ст. 204 ЦК України. До цього часу податковий орган не може застосовувати наслідки недійсності правочину, зокрема й корегувати податкові зобов'язання, навіть якщо б у нього і були відповідні переконання. Здійснення таких дій не відповідає повноваженням податкового органу та способу їх реалізації, свідчить про перевищення компетенції та безпідставне втручання в приватні правовідносини, порушує принцип офіційності.

Враховуючи викладене апеляційний суд вважає вірним висновок суду першої інстанції про те, що податкові повідомлення - рішення від 28.03.2016 року № 0000381400 та № 0000371400 є протиправними, а відтак їх слід скасувати.

Таким чином, апеляційний суд вважає доводи апеляційної скарги безпідставними, та такими, що не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 06 червня 2016 року по справі № 813/1074/16 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуюча суддя Р.Б. Хобор

Судді Я.С. Попко

Р.П. Сеник

Повний текст складено 07.10.2016 року