Рішення

від 05.10.2016 по справі 904/6599/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

05.10.16р. Справа № 904/6599/16 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробниче підприємство "Геотехнологія"

до Дніпропетровської філії державного підприємства - українського державного інституту з проектування об'єктів дорожнього господарства "УКРДІПРОДОР"-"ДНІПРОДІПРОДОР"

про стягнення 67 613,46 грн.

Суддя Юзіков С.Г.

Представники:

Позивача - ОСОБА_1, наказ №1 від 03.08.15р.

Відповідача - не з'явився (про час і місце засідання суду сповіщений належно)

СУТЬ СПОРУ:

Позивач просить стягнути з Відповідача 67 613,46 грн., з яких: 23 400,00 грн. - основного боргу, 20 855,82 грн. - збитки від інфляції, 21 568,98 грн. - пеня, 1 788,66 грн. - 3% річних, мотивуючи порушенням Відповідачем договірних зобов'язань у частині оплати.

Відповідач явку повноважного представника у жодне судове засідання не забезпечив, відзив на позов, документи витребувані судом чи доказів відсутності боргу на час розгляду справи господарському суду не надав.

Відповідач повідомлений належним чином про розгляд справи, про що свідчать наявні у матеріалах справи рекомендовані повідомлення про вручення поштових відправлень №4900045230827 та №4900046219312.

Стаття 22 ГПК України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Статтею 77 ГПК України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Оскільки явка у судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Справа, згідно зі ст. 75 ГПК України, розглядається за наявними у ній матеріалами.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника Позивача, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

04.11.13р. сторонами укладено Договір на виконання проектно-вишукувальних робіт №04/11-2013 (далі Договір), за п.1.1. якого Замовник (Відповідач) доручає, а Виконавець (Позивач) приймає на себе виконання робіт: "Наукове обґрунтування варіантів будівництва автомобільної дороги Знам'янка - Луганськ - Ізварине (на Волгоград через м.м. Дніпропетровськ, Донецьк) на ділянці обходу м. Дніпропетровська від межі міста Дніпропетровська до автомобільної дороги Дніпропетровськ - Мелітополь, км 5+900 - км 7+850".

Терміни здачі робіт визначаються календарним планом робіт, який є невід'ємною частиною цього Договору (п.1.2. Договору).

Вартість робіт за цим Договором згідно з кошторисом становить - 19 500,00 грн., крім того ПДВ 20% - 3 900,00 грн., разом 23 400,00 грн. (п.2.1. Договору).

Завершена проектна продукція передається Замовнику за актом здачі-прийняття, який Замовник зобов'язується оформити в 15-денний термін від дня отримання проектної продукції (п.3.1. Договору).

28.11.13р. сторонами без зауважень підписано акт виконаних робіт на суму 23 400,00 грн.

За даними Позивача, Відповідач за виконані роботи, у термін визначений Договором не розрахувався. 22.04.14р. Позивач направив Відповідачеві претензію, в якій просив перерахувати заборгованість у розмірі 23 400,00 грн. на розрахунковий рахунок Позивача. Претензія від 22.04.16р. залишена Відповідачем без відповіді.

З посиланням на ч. 2 ст. 625 ЦК України, на прострочений борг Відповідача Позивачем нараховані 3% річних - 1 788,66 грн. за період з 13.12.13р. по 29.06.16р., збитки від інфляції - 44 255,82 грн. за період з 13.12.13р. по 29.06.16р.

Крім того, на прострочений борг Відповідача, Позивачем нарахована пеня 21 568,98 грн. за період з 13.12.13р. по 29.06.16р.

Наведені обставини стали причиною звернення Позивачем з позовом та є предметом спору у даній справі.

Відносини, що виникли між сторонами у справі на підставі Договору, є господарськими зобов'язаннями, тому, згідно зі ст. 4, 173-175 і ч. 1 ст. 193 ГК України, до цих відносин мають застосовуватися відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Статтею 193 ГК України визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону та інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його не виконання або виконання з порушенням умов, які визначені змістом зобов'язання. Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 599 ЦК України встановлено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 216-217, 230-231 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання, шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач не надав суду доказів відсутності боргу чи контррозрахунку стягуваної суми, доводи Позивача не спростував.

Перевіривши розрахунки Позивача, господарський суд визнає обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи, розрахунки Позивача в частині нарахування основного боргу - 23 400,00 грн.

Крім основного боргу, Позивач просить стягнути з Відповідача пеню у сумі 21 568,98 грн., 3% річних - 1 788,66 грн., збитки від інфляції - 20 855,82 грн. за період з 13.12.13р. по 29.06.16р.

Статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" визначено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін , розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Оскільки Договором не визначено порядок нарахування пені, то вимоги про стягнення пені не підлягають задоволенню.

При розрахунку 3 % річних та збитків від інфляції, Позивачем невірно визначено початок прострочки Відповідача - з 13.12.13р., оскільки сторонами, в договорі не визначено порядок та строк проведення розрахунків за виконані роботи.

Відповідно до ч.2 ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Вимогу про оплату робіт Позивач направив Відповідачеві 22.04.14р., Відповідачем дана вимога отримана 30.04.14р., що підтверджується поштовим повідомленням №4900014850738.

Отже, нарахування 3% можливе з 08.05.14р., а збитків від інфляції з червня 2014.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню у розмірі: 23 400,00 грн. - основного боргу, 1 506,91 грн. - 3 % річних, 16 835,11грн. - індексу інфляції, решта позовних вимог не підлягають задоволенню.

Згідно зі ст. 49 ГПК України господарські витрати у справі слід покласти на обидві сторони, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Частиною 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" визначено, що за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру справляється судовий збір у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 150 розмірів мінімальної заробітної плати. Позивач при звернені з позовом сплатив 1 450,00 грн. судового збору, а виходячи із ціни позову мав сплатити 1 378,00 грн., тобто переплата становить 72,00 грн.

Керуючись ст. 33, 34, 44, 49, 75, 82-84, 115-117 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Дніпропетровської філії державного підприємства українського державного інституту з проектування об'єктів дорожнього господарства "Укрдіпродор"-"Дніпродіпродор", 49600, м. Дніпропетровськ, вул. Леніна, 24 (код 26328867) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство "Геотехнологія", 49000, АДРЕСА_1 (код 30394910) 23 400, 00грн. - основного боргу , 16 835,11 грн . - індексу інфляції, 1 506,91 грн. - 3 % річних, 850,73 грн. - судового збору.

У решті позову відмовити.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання його повного тексту, якщо не буде оскаржено в апеляційному порядку.

Суддя С.Г. Юзіков

Повний текст рішення виготовлено