Ухвала

від 07.10.2016 по справі 520/3827/14-ц

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ОДЕСИ

Справа № 520/3827/14-ц

Провадження № 4-с/520/112/16

УХВАЛА

07.10.2016

Київський районний суд м. Одеси

У складі судді Калашнікової О.І.

При секретарі Шеховцевій О.В.

Розглянув у відкритому судовому засіданні справу за скаргою

ОСОБА_1 на бездіяльність старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби головного територіального управління юстиції в Одеські області ОСОБА_2,

,

ВСТАНОВИВ:

Представник боржника ОСОБА_1 - ОСОБА_3, який діє на підставі довіреності, 01.09.2016 року звернувся до суду зі скаргою на бездіяльність старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби головного територіального управління юстиції в Одеські області ОСОБА_2 і вимагає зобов'язати державного виконавця винести постанову про скасування розшуку майна, а саме автомобіля марки Mazda 3 2007 року випуску д.н.з. НОМЕР_1, належного на праві власності ОСОБА_1, та інших вжитих державним виконавцем заходів примусового виконання виконавчого листа в рамках зведеного виконавчого провадження №49822681.

В судовому засіданні представник заявника вимоги підтримав і посилався на невідповідність дій державного виконавця щодо відмови в скасуванні постанови про оголошення в розшук автомобіля боржника вимогам ст.48,ст.50 ЗУ «Про виконавче провадження».

Старший державний виконавець Носенко С.Б. скаргу вважає безпідставною і просив відмовити у її задоволенні.

Суд сповістив усіх стягувачів по зведеному виконавчому провадженні №49822681 - ПАТ «Банк» Київська Русь», ОСОБА_4 До судового засідання стягувачі (їх представники) не з'явились.

Суд вислухав учасників процесу, вивчив матеріали справи і встановив наступне:

На виконанні відділу примусового виконання рішень управління ДВС ГТУЮ в Одеській області перебуває зведене виконавче провадження з примусового виконання виконавчих листів: № 520/3827/14-ц, виданого Київським райсудом м.Одеси 22.08.2014 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Банк «Київська Русь» 206726,52 грн;

№520/4042/14-ц, виданого Київським райсудом м.Одеси 03.03.2015 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Банк «Київська Русь» 1679672,26 грн;

№520/17675/14-ц, виданий Київським райсудом м.Одеси 10.04.2015 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 1562993,58 грн.

06.07.2016 року старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень

управління ДВС ГТУЮ в Одеській області ОСОБА_2 винесено постанову про розшук майна боржника, а саме - автомобіля марки Mazda 3 2007 року випуску д.н.з. НОМЕР_1, належного на праві власності ОСОБА_1 У разі виявлення транспортного засобу боржника, державний виконавець зобов'язав тимчасово затримати транспортний засіб та доставити на спеціальний майданчик чи стоянку.

Постановами державного виконавця Носенко С.Б. від 28.03.2016 року і від 17.08.2016 року повернуті виконавчі листи №520/4042/14-ц і №520/3827/14-ц до Київського райсуду м.Одеси з підстав, визначених ч.1 ст.48 ЗУ «Про виконавче провадження» - апеляційним судом прийняті до провадження апеляційні скарги ОСОБА_1 на судові рішення, за якими видані виконавчі документи.

Заява представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 про скасування розшуку автомобіля, належного ОСОБА_1 державним виконавцем залишена без задоволення з тих підстав, що на примусовому виконанні залишився виконавчий лист№520/17675/14-ц, виданий Київським райсудом м.Одеси 10.04.2015 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 1562993,58 грн.

Заявник вважає, що дії державного виконавця не відповідають вимогам Закону і посилається за ч.1ст.50 ЗУ «Про виконавче провадження», що визначає « у разі повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення..». Крім того, заявник посилається на договір застави, який у 2013 році було укладено між ПАТ «Банк «Київська Русь» і ОСОБА_1, і за яким предметом застави є автомобіль марки Mazda 3 2007 року випуску д.н.з. НОМЕР_1.

Дослідивши надані сторонами докази, суд дійшов висновку, що скарга представника ОСОБА_1 не підлягає задоволенню з наступних підстав:

Згідно до вимог ст. 60 Закону України «Про виконавче провадження», особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. З майна боржника може бути знято арешт за постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, якщо виявлено порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом. У всіх інших випадках незавершеного виконавчого провадження арешт з майна чи коштів може бути знятий за рішенням суду.

Сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи (ст. 383 ЦПК України).

Згідно з положеннями ст. 572 ЦК України та ст. 1 Закону України «Про заставу», в силу застави кредитор ( заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом.

За правилами ст.14 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» пріоритет зареєстрованих обтяжень визначається у черговості їх реєстрації, за винятками, встановленими цим Законом. Обтяжувач з вищим пріоритетом має переважне право на звернення стягнення на предмет обтяження. Разом з тим, Законом України «Про виконавче провадження» передбачена можливість звернення стягнення на заставлене майно.

Зокрема, відповідно до положень ч.3 ст. 54 вказаного Закону для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, стягнення на заставлене майно боржника може бути звернуто у разі: виникнення права застави після винесення судом рішення про стягнення з боржника коштів; якщо вартість предмета застави перевищує розмір заборгованості боржника заставодержателю.

Суд встановив, що виконавче провадження щодо стягнення заборгованості за кредитно-заставним договором відсутнє. Відповідно до вимог ч.4 ст.54 ЗУ «Про виконавче провадження» державний виконавець повідомив заставодержателя про намір звернення стягнення на заставне майно після накладення арешту (оголошення в розшук) на автомобіль та роз'яснив заставодержателю право на звернення до суду з позовом про зняття арешту із заставленого майна.

З огляду на викладене суд дійшов висновку, що дії державного виконавця щодо оголошення автомобіля боржника в розшук і відмови про скасування постанови про вжиття заходів примусового виконання виконавчого листа відповідають вимогам ЗУ «Про виконавче провадження» і скарга представника ОСОБА_1 не підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 383, 387 ЦПК України, суд

ухвалив:

Скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби головного територіального управління юстиції в Одеські області ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Ухвала може бути оскаржена до апеляційного суду Одеської області через Київський райсуд м. Одеси протягом 5 днів з дня її проголошення.

Суддя Калашнікова О. І.