Ухвала

від 10.10.2016 по справі 373/2851/15-ц

ВИЩИЙ СПЕЦІАЛІЗОВАНИЙ СУД УКРАЇНИ З РОЗГЛЯДУ ЦИВІЛЬНИХ І КРИМІНАЛЬНИХ СПРАВ

У х в а л а

іменем україни

10 жовтня 2016 рокум. Київ Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і

кримінальних справ у складі:

Гримич М.К., Іваненко Ю.Г., Кафідової О.В.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, ОСОБА_6 про визнання недійсним державного акта на право власності на земельну ділянку та визнання права власності на земельну ділянку, за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення апеляційного суду Київської області від 22 березня 2016 року,

в с т а н о в и л а:

У листопада 2015 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_5, ОСОБА_6, посилаючись на те, що 07 грудня 2005 року між ним та відповідачами було укладено договір купівлі-продажу житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1, що посвідчений приватним нотаріусом Переяслав-Хмельницького районного нотаріального округу Київської області Сокур Л.Ф., реєстровий № 4229, за яким він набув право власності на вказаний будинок.

Зазначав, що будинок розташований на земельній ділянці площею 0,1746 га, призначеної для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських споруд, на яку станом на момент відчуження у відповідачів правовстановлюючих документів не було.

01 листопада 2011 року на вказану земельну ділянку виданий державний акт на право власності на земельну ділянку НОМЕР_1 на ім'я ОСОБА_6

Посилаючись на те, що на даний час має на меті відчужувати житловий будинок, але у зв'язку з неможливістю оформити земельну ділянку чи взяти її в оренду, позбавлений права розпоряджатись своєю власністю, просив визнати даний державний акт недійсним та визнати за ним право власності на спірну земельну ділянку, оскільки ст. 120 ЗК України, яка була чинною на час виникнення правовідносин, передбачено, що при переході права власності на будівлю і споруду право власності на земельну ділянку, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташований цей об'єкт. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю, споруду, розміщені на земельній ділянці, що переребуває у власності (користуванні) іншої особи, переходить право власності (користування) або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Рішенням Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 22 січня 2016 року позов ОСОБА_4 задоволено.

Визнано недійним державний акт на право приватної власності на земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських будівель площею 0,1746 га, кадастровий номер НОМЕР_2 області, НОМЕР_1, виданий та зареєстрований 01 листопада 2011 року в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та право постійного користування землею, договорів оренди землі за №311330001003381, на ім'я ОСОБА_6.

Визнано за ОСОБА_4 право власності на земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських будівель площею 0,1746 га, кадастровий номер НОМЕР_3, що розташована в селі Гребля Переяслав-Хмельницького району Київської області.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішенням апеляційного суду Київської області від 22 березня 2016 року скасовано рішення суду першої інстанції та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_4 просить скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі ення суду першої інстанції, мотивуючи свою вимогу неправильним застосуванням судом норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_4, апеляційний суд, на підставі доказів, поданих сторонами, що належним чином оцінені (ст. 212 ЦПК України), дійшов правильного висновку про те, що позивачем пропущено строк позовної давності для звернення до суду, про застосування якого заявлено стороною відповідача.

Встановлено і це вбачається з матеріалів справи, що оскаржуване рішення ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Інші доводи касаційної скарги фактично стосуються переоцінки доказів, що знаходиться поза межами повноваження суду касаційної інстанції.

Враховуючи наведене та керуючись положеннями ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів вважає за необхідне відхилити касаційну скаргу і залишити судове рішення без змін.

Керуючись ст. ст. 332, 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.

Рішення апеляційного суду Київської області від 22 березня 2016 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: М.К. Гримич

Ю.Г.Іваненко

О.В. Кафідова