Постанова

від 11.10.2016 по справі 201/12221/16-а

ЖОВТНЕВИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа 201/12221/16-а

Провадження 2а/201/1036/2016

ПОСТАНОВА

Іменем України

11 жовтня 2016 року м. Дніпро

Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська у складі головуючого судді Наумової О.С., при секретарі Ляховій І.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Соборного районного центру зайнятості м. Дніпро про зобов'язання надати статус безробітного, -

ВСТАНОВИВ :

ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Соборного районного центру зайнятості м. Дніпро про зобов'язання надати статус безробітного (з урахуванням уточнених вимог).

В обґрунтування позову зазначив, що 10.08.2016 він звернувся до Жовтневого районного центру зайнятості м. Дніпропетровська із заявою про взяття на облік як безробітного. Відповідачем відмовлено у наданні статусу безробітного, оскільки при обміні даних з Пенсійним фондом України відповідачем встановлено, що він у 2011 році працював на двох підприємствах: ТОВ «Алсарт» (ЄДРПОУ 37121316) та ТОВ «Алсарт-груп» (ЄДРПОУ 36177902) і не надав документів про звільнення з роботи, зокрема, про дату і підстави звільнення, тому центр зайнятості не в змозі визначити, чи відноситься він до категорії незайнятого населення для отримання статусу безробітного.

Позивач надав пояснення про те, що він раніше проживав на території Донецької області. Дійсно працював на посаді директора ТОВ «Алсарт-груп» (ЄДРПОУ 36177902), яке здійснювало свою діяльність на території Донецької та Луганської області, але у жовтні 2011 року його звільнено із підприємства та повернута його частка у статутному капіталі ТОВ «Алсарт-груп» у зв'язку із його виходом зі складу учасників. ТОВ «Алсарт» є правонаступником ТОВ «Алсарт-груп», тому і можливо у центрі зайнятості він обліковується, як такий що працює на ТОВ «Алсарт». Документи, які б могли підтвердити будь-які відомості про трудові відносини надати не може, так як територія Донецької області та м. Горлівка, де він раніше проживав, наразі окупована силами так званої Донецької народної республіки. Проте він надавав відповідачу трудову книжку, в якій є запис про звільнення його з посади директора ТОВ «Алсарт-Груп». Він не є внутрішньо переміщеною особою, так як після подій, які сталися на території Донецької області він був вимушений покинути житло та остаточно переїхати проживати до м. Дніпро, у зв'язку із чим він зареєструвався тут.

Посилаючись на норми ч. 2 ст. 43 Закону України «Про зайнятість населення», Порядок реєстрації, перереєстрації безробітних та ведення обліку осіб, які шукають роботу, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 20.03.2013 №198, просить позов задовольнити.

Позивач в судове засідання не з'явився, про дату, місце та час розгляду був повідомлений належним чином, надав заяву в якій просив справу розглядати без його участі, позовні вимоги задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позовних вимог заперечував, відзначивши, що позивач вже перебуває на обліку у центрі зайнятості і дійсно звернувся до центру зайнятості із заявою від 10.08.2016 про надання статусу безробітного. При обміні даних з Пенсійним фондом України за допомогою он-лайн програми ЄІАС.net (Єдина інформаційно-аналітична система) встановлено, що позивач у 2011 році працював на двох підприємствах - ТОВ «Алсарт» (ЄДРПОУ 37121316) та ТОВ «Алсарт-Груп» (ЄДРПОУ 36177902), проте не надав документи про звільнення з роботи (дату звільнення, стаття звільнення). Тому центр зайнятості не мав можливості визначити, чи відноситься він до незайнятого населення для отримання статусу безробітного. Законом не передбачено надання такого статусу у разі відсутності документів, які підтверджують звільнення. Тому просив відмовити у позові.

Вивчивши позиції сторін, дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.

ОСОБА_1 звернувся до Соборного районного центру зайнятості м. Дніпро (на той час - Жовтневого районного центру зайнятості м. Дніпропетровська) із заявою від 10.08.2016 про надання статусу безробітного.

Листом центру зайнятості від 10.08.2016 № 01-13/237 (а.с. 6) позивачу відмолено у наданні статусу безробітного, оскільки при обміні даних з Пенсійним фондом України встановлено, що позивач у 2011 році працював на двох підприємствах - ТОВ «Алсарт» (ЄДРПОУ 37121316) та ТОВ «Алсарт-Груп» (ЄДРПОУ 36177902), проте не надав документи про звільнення з роботи (дату звільнення, стаття звільнення).

У відповідності до Порядку реєстрації, перереєстрації безробітних та ведення обліку осіб, які шукають роботу від 20.03.2013 №198 до державної служби зайнятості за сприянням у працевлаштуванні можуть звертатися всі незайняті громадяни, які бажають працювати, а також зайняті громадяни, які бажають змінити професію або місце роботи, влаштуватися на роботу за сумісництвом чи у вільний від навчання час.

Згідно із Порядком, реєстрація проводиться за умови пред'явлення паспорта громадянина України або тимчасового посвідчення громадянина України, облікової картки платника податків, трудової книжки (цивільно- правового договору чи документа, який підтверджує період зайнятості), а в разі потреби також військового квитка, диплома або іншого документа про освіту.

Враховуючи те, що позивачем не надано документів, які підтверджують звільнення з цих підприємствах, центр зайнятості не має можливості визначити, чи відноситься він до незайнятого населення для отримання статусу безробітного, у разі відсутності підходящої роботи.

Згідно із ч. 1 ст. 43 Закону України «Про зайнятість населення» від 05.07.2012 № 5067-VI статус безробітного може набути, зокрема, особа працездатного віку до призначення пенсії (зокрема на пільгових умовах або за вислугу років), яка через відсутність роботи не має заробітку або інших передбачених законодавством доходів, готова та здатна приступити до роботи.

Згідно із ч. 2 даної статті статус безробітного надається зазначеним у частині першій цієї статті особам за їх особистою заявою у разі відсутності підходящої роботи з першого дня реєстрації у територіальних органах центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, незалежно від зареєстрованого місця проживання чи місця перебування.

Порядок реєстрації, перереєстрації та ведення обліку громадян, які шукають роботу, і безробітних у територіальних органах центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, визначається Кабінетом Міністрів України.

Такий Порядок реєстрації, перереєстрації безробітних та ведення обліку осіб, які шукають роботу, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 20.03.2013 №198.

Згідно із п. 3 цього Порядку реєстрація безробітних, які звертаються за сприянням у працевлаштуванні (далі - реєстрація), проводиться центром зайнятості незалежно від зареєстрованого місця проживання чи перебування.

Під час проведення реєстрації працівник центру зайнятості заповнює в Єдиній інформаційно-аналітичній системі державної служби зайнятості персональну картку, в якій зазначаються персональні дані безробітного (прізвище, ім'я та по батькові, зареєстроване місце проживання чи перебування, число, місяць та рік народження, реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для осіб, які через свої релігійні переконання відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, повідомили про це відповідний орган державної податкової служби і мають відповідну відмітку в паспорті), відомості про останнє місце роботи або вид діяльності згідно із частиною першою статті 4 Закону України "Про зайнятість населення", підстава для припинення трудових відносин відповідно до запису в трудовій книжці або іншого виду діяльності, що підтверджено документально. Форма персональної картки та додатки до неї затверджуються Мінсоцполітики.

Обробка персональних даних безробітних здійснюється центром зайнятості відповідно до закону.

Реєстрація проводиться за умови пред'явлення паспорта громадянина України або тимчасового посвідчення громадянина України, облікової картки платника податків, трудової книжки (цивільно-правового договору чи документа, який підтверджує період зайнятості), а в разі потреби також військового квитка, диплома або іншого документа про освіту.

Згідно із п. 5 вказаного Порядку статус безробітного надається особам, які зазначені у частині першій статті 43 Закону України "Про зайнятість населення", з першого дня реєстрації у центрі зайнятості на підставі заяви за формою, затвердженою Мінсоцполітики, у разі відсутності підходящої роботи, підбір якої здійснюється відповідно до статті 46 зазначеного Закону.

Відповідно до п. 6 Порядку рішення про надання статусу безробітного чи відмову у наданні такого статусу приймається центром зайнятості не пізніше ніж протягом семи календарних днів з дня подання особою заяви про надання статусу безробітного.

За правилами п. 7 вказаного Порядку підставами для відмови у наданні статусу безробітного вказані, серед інших: 1) відсутність на дату звернення до центру зайнятості документів, зазначених у пунктах 3 і 4 цього Порядку; 2) встановлення факту зайнятості особи, у тому числі отримання повідомлення роботодавця про працевлаштування особи.

Позивач при зверненні із заявою до центру зайнятості з питання надання статусу безробітного пред'явив паспорт, де міститься відомості про реєстрацію за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 8) та трудову книжку, в якій є запис про звільнення його з посади директора ТОВ «Алсарт-Груп» (ЄДРПОУ 36177902) 31.10.2011, що не заперечувалося представником відповідача під час розгляду справи. Відомості про працевлаштування на підприємство ТОВ «Алсарт» в трудовій книжці відсутні (а.с. 16).

Разом із тим, за даними Єдиного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, ТОВ «Алсарт» є правонаступником ТОВ «Алсарт-Груп» (ЄДРПОУ 36177902).

Суд враховує, що відповідно до ст. 7 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», громадяни України, які переселилися з тимчасово окупованої території та не звільнилися з роботи (не припинили інший вид зайнятості), у разі неможливості продовження роботи (іншого виду зайнятості) на тимчасово окупованій території, для набуття статусу безробітного та отримання забезпечення та соціальних послуг за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням на випадок безробіття можуть припинити трудові відносини або підтвердити факт припинення таких відносин (іншого виду зайнятості) судовому порядку за місцем свого перебування.

Проте, судом не встановлено, що у позивача для набуття статусу безробітного є потреба у припиненні трудові відносини або підтвердження факту припинення таких відносин (іншого виду зайнятості) в судовому порядку за місцем свого перебування, оскільки факт перебування у трудових відносинах на момент звернення до центру зайнятості не підтверджується матеріалами справи.

При обміні даних з Пенсійним фондом України за допомогою он-лайн програми ЄІАС.net (Єдина інформаційно-аналітична система) відповідачем встановлено, що позивач обліковується як такий, що у 2011 році працював на підприємствах ТОВ «Алсарт» та ТОВ «Алсарт-Груп» і відомості про припинення трудових відносин відсутні.

Проте, наявність таких відомостей у програмі ЄІАС.net згідно пп.1 п.7 Порядку реєстрації, перереєстрації безробітних та ведення обліку осіб, які шукають роботу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №198 від 20.03.2013, не є підставою для відмови у наданні статусу безробітного.

Такий статус підтверджується записами трудової книжки позивача. Відтак не можна вважати, що підставою відмови у наданні статусу безробітного є відсутність на дату звернення до центру зайнятості документів, зазначених у пунктах 3 і 4 Порядку.

Суд зауважує, що згідно із ч. 1 ст. 23 Закону України «Про зайнятість населення» єдина інформаційно-аналітична система центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, функціонує для: 1) інформаційної підтримки реалізації державної політики у сфері зайнятості населення; 2) створення цілісної системи інформаційної взаємодії державних органів влади, що здійснюють заходи щодо сприяння зайнятості населення; 3) проведення моніторингу ринку праці, аналізу попиту та пропонування робочої сили; 4) забезпечення виконання центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, покладених на нього функцій та завдань.

Відповідно до п. 2 ст. 23 Закону до Єдиної інформаційно-аналітичної системи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, включається інформація, що надійшла від його територіальних органів у процесі своєї діяльності, зокрема від громадян, роботодавців, суб'єктів господарювання, які надають послуги з посередництва у працевлаштуванні, та органів державної влади.

За ч. 3 ст. 23 Закону інформація з Єдиної інформаційно-аналітичної системи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, надається та використовується відповідно до законів України "Про інформацію" та "Про захист персональних даних".

Отже, Єдина інформаційно-аналітична система використовується відповідачем перш за все як інформаційне джерело про персональні дані безробітного, останнє місце роботи, у т.ч. і підставу припинення трудових відносин відповідно до запису в трудовій книжці або іншого виду діяльності, що підтверджено документально.

Разом із тим, дана система не є першоджерелом даних про особу, так як дані до неї вносяться працівником центру зайнятості (п. 3 Порядку). Тому суд не може прийняти до уваги відомості з Єдиної інформаційно-аналітичної системи як єдині та беззаперечні дані про трудові відносини та їх припинення.

Відповідно до ст. 24 Закону України «Про зайнятість населення» заходи щодо сприяння зайнятості населення спрямовуються на: 1) забезпечення відповідності рівня професійної кваліфікації працездатних осіб потребам ринку праці; 2) створення умов для активного пошуку роботи безробітними; 3) підвищення конкурентоспроможності осіб на ринку праці.

Відповідно до ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

За правилами ст. 162 КАС України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову зобов'язання відповідача вчинити певні дії, а також прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

За правилами ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи викладене, суд доходить висновку, що відповідач, згідно ч. 2 ст. 71 КАС України, не довів правомірність своїх дій щодо відмови у наданні позивачу статусу безробітного. Суд вважає, що обраний позивачем спосіб захисту порушеного права відповідає вимогам Закону України «Про зайнятість населення», оскільки позивач вже перебуває на обліку в центрі зайнятості, але йому не надано статусу безробітного, тому суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог шляхом зобов'язання відповідача надати позивачу статус безробітного.

Керуючись статтями 71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Соборного районного центру зайнятості м. Дніпро про зобов'язання надати статус безробітного - задовольнити.

Зобов'язати Соборний районний центр зайнятості м. Дніпро надати ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, (адреса реєстрації: АДРЕСА_1) статус безробітного.

Вступна та резолютивна частини постанови прийняті у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 11 жовтня 2016 року. Постанова у повному обсязі cкладена 13 жовтня 2016 року.

У разі подання апеляційної скарги, постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили постановою за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя О.С. Наумова