Постанова

від 14.07.2016 по справі 804/2682/16

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 липня 2016 р. Справа № 804/2682/16 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіЄфанової О.В. при секретаріЛегкій А.В. за участю: представників позивача представника відповідача Данілова А.В., Чеберячко Р.В. Синявського І.Л. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Товариство з обмеженою відповідальністю «ПП Інтерстройсервіс» до Дніпропетровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання неправомірними та скасування податкових повідомлень-рішень від 15.03.2013 р. №0000101510 та №0000091510

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «ПП Інтерстройсервіс» до Дніпропетровської міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби в якому позивач просить:

1. визнати неправомірним та скасувати податкове повідомлення-рішення Дніпропетровської міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби №0000101510 від 15.03.2013 року;

2. визнати неправомірним та скасувати податкове повідомлення-рішення Дніпропетровської міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби №0000091510 від 15.03.2013 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що Дніпропетровською міжрайонною державною податковою інспекцією Дніпропетровської області Державної податкової служби проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «ПП Інтерстройсервіс» з питань дотримання вимог цивільного, податкового та іншого законодавства і правильності нарахування та сплати податку на додану вартість та податку на прибуток підприємств при проведенні господарських операцій з ТОВ "Ферід Д" (код 36441206), ПП "АТМ" (код 24606641), ТОВ "ВК Віконні системи" (код 33972398), ТОВ "Галактика М" (код 31890900), ПП "Екоскан Сервіс" (код 33517827), ТОВ "Ангстрем Континенталь" (код 33906299), ТОВ "Дидактика" (код 34735238), ТОВ "Ліга" (код 24609852), ТОВ "Лігран" (код 34656476), ТОВ "Матодор" (код 31820299), ТОВ "Ривс" (код 34914473), ТОВ "Стар Д" (код 32694059), ТОВ "Супутник" (код 32228481), ТОВ "Транс-Атлантика Сервіс" (код 32694389), ТОВ "Шоковіта" (код 33421689), ПП "Мегіур" (код 33338822), ТОВ "Техніка" (код 19099225) за період з 01.01.2010 року по 31.01.2013 року, за результатами якої складено акт №169/150/34918787 від 27.02.2013 року. На підставі акту контролюючим органом прийняті податкові повідомлення-рішення від 15.03.2012 року №0000101510 та №0000091510. Позивач вважає висновки податкового органу в акті перевірки безпідставними та необґрунтованими, а тому винесені податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню.

Представник відповідача надав суду заперечення, в яких зазначив, що за результатами перевірки податковий орган прийшов до висновків щодо порушення позивачем податкового законодавства, які є обґрунтованими та підтверджені письмовими доказами, а тому Дніпропетровська міжрайонна державна податкова інспекція Дніпропетровської області Державної податкової служби при прийнятті оскаржуваних рішень діяла на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. На підставі вищенаведеного, просить суд у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

В подальшому замінено первинного відповідача на Дніпропетровську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління ДФС у Дніпропетровській області.

Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали, просили позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, просив суд в задоволенні адміністративного позову відмовити.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що Дніпропетровською міжрайонною державною податковою інспекцією Дніпропетровської області Державної податкової служби проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «ПП Інтерстройсервіс» з питань дотримання вимог цивільного, податкового та іншого законодавства і правильності нарахування та сплати податку на додану вартість та податку на прибуток підприємств при проведенні господарських операцій з ТОВ "Ферід Д" (код 36441206), ПП "АТМ" (код 24606641), ТОВ "ВК Віконні системи" (код 33972398), ТОВ "Галактика М" (код 31890900), ПП "Екоскан Сервіс" (код 33517827), ТОВ "Ангстрем Континенталь" (код 33906299), ТОВ "Дидактика" (код 34735238), ТОВ "Ліга" (код 24609852), ТОВ "Лігран" (код 34656476), ТОВ "Матодор" (код 31820299), ТОВ "Ривс" (код 34914473), ТОВ "Стар Д" (код 32694059), ТОВ "Супутник" (код 32228481), ТОВ "Транс-Атлантика Сервіс" (код 32694389), ТОВ "Шоковіта" (код 33421689), ПП "Мегіур" (код 33338822), ТОВ "Техніка" (код 19099225) за період з 01.01.2010 року по 31.01.2013 року.

Перевіркою встановлено порушення:

- п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 розділу 5 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року №2755 (із змінами та доповненнями) в результаті чого ТОВ "ПП Інтерстройсервіс" завищено суму ПДВ 948 463 грн., яка віднесена до складу податкового кредиту за вересень 2011 року в розмірі 22140 грн., за жовтень 2011 року в розмірі 11 107 грн., за листопад 2011 року в розмірі 14700 грн., за грудень 2011 року в розмірі 95771 грн., за січень 2012 року в розмірі 117904 грн., за лютий 2012 року в розмірі 335335 грн., за березень 2012 року в розмірі 38345 грн., за квітень 2012 року в розмірі 46503 грн., за травень 2012 року в розмірі 96266 грн., за червень 2012 року в розмірі 96054 грн., за липень 2012 року в розмірі 18563 грн., за вересень 2012 року в розмірі 42205 грн., за жовтень 2012 року в розмірі 13570 грн.;

- пп. 135.5.11., пп. 135.5.14. п. 135.5 ст.135, п. 137.4 ст. 137, пп.138.1.1 п.138.1 ст.138, пп.139.1.1 пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, в результаті чого ТОВ "ПП Інтерстройсервіс" занижено податок на прибуток на загальну суму 1020590 грн., у тому числі за ІІІ кв. 2011 року на суму 25461 грн., за VI кв. 2011 року на суму 139814 грн., за І кв. 2012 року на суму 516163 грн., за ІІ кв. 2012 року на суму 250765 грн., за ІІІ кв. 2012 року на суму 65319 грн., за VI кв. 2012 року на суму 23068 грн.

За результатами перевірки складено акт №169/150/34918787 від 27.02.2013 року на підставі якого винесено податкове повідомлення-рішення від 15.03.2013 р. №0000091510, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання по податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 1020590 грн. та нараховано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 213828,75 грн. та податкове повідомлення-рішення від 15.03.2013 р. №0000101510, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість у розмірі 948463 грн. та нараховано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 237115,75 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, за період який перевірявся, позивачем укладені наступні договори:

1. Договори №212 від 12.09.2012р. та №213 від 01.10.2012 р. про постачання матеріалів, між ТОВ "ПП Інтерстройсервіс" (Покупець) з ТОВ "Ривс" (Продавець), за якими було отримано двері та столи підйомні.

Фактичне виконання договору підтверджується первинними документами, а саме видатковими накладними, податковими накладними та платіжними дорученнями, які досліджені судом та містяться в матеріалах справи.

Проте, Дніпропетровською МДПІ було зроблено висновок про відсутність фактичного постачання товарів (робіт, послуг) між ТОВ "Ривс" та ТОВ «ПП Інтерстройсервіс» на підставі висновків акту ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області ДПС №7211/224/34914473 від 21.12.12 р. "Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ "Ривс".

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено наявність у позивача всіх первинних документів, що підтверджують факт здійснення господарської операції в рамках Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та ст. 44 Податкового кодексу України.

2. Договори з надання послуг з отримання дозволів та оформлення технічної документації та договори з виконання будівельно-монтажних робот між ТОВ "ПП Інтерстройсервіс" укладало з ТОВ "ВК Віконні системи".

Фактичне виконання вказаних угод підтверджується актами приймання будівельних робіт КБ-2, КБ-3, кошторисами, актами надання послуг, податковими накладними, платіжними дорученнями та іншою первинною документацією, яка була надана під час перевірки у повному обсязі.

3. ТОВ "ПП Інтерстройсервіс" укладало з ПП "Транс-Атлантіка Сервіс" договори підряду з виконання будівельно-монтажних робот за різними об'єктами та договори з надання послуг з отримання дозволів та оформлення технічної документації.

Фактичне виконання угод підтверджується первинною документацією , а саме актами приймання будівельних робот КБ-2, КБ-3, кошторисами, актами надання послуг, податковими накладними, платіжними дорученнями та іншою первинною документацією, яка була надана під час перевірки у повному обсязі.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до п.138.1 ст.138 Податкового кодексу витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з п.п. 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 п.138.10, п.138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з п.138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 п.138.10, п.п.138.11, 138.12 цієї статті, п.140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу. Витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням п.п.138.2, 138.11 цієї статті, п.140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку; витрати банківських установ, до яких відносяться: а) процентні витрати за кредитно-депозитними операціями, в тому числі за кореспондентськими рахунками та коштами до запитання, цінними паперами власного обігу; б) комісійні витрати, в тому числі за кредитно-депозитними операціями, розрахунково-касове обслуговування, інкасацію та перевезення цінностей, операціями з цінними паперами, операціями на валютному ринку, операціями з довірчого управління; в) від'ємний результат (збиток) від операцій з купівлі/продажу іноземної валюти та банківських металів; г) від'ємне значення курсових різниць від переоцінки активів та зобов'язань у зв'язку зі зміною офіційного курсу національної валюти до іноземної валюти відповідно до підпункту 153.1.3 п.153.1 статті 153 цього Кодексу; ґ) суми страхових резервів, сформованих у порядку, передбаченому статтею 159 цього Кодексу; д) суми коштів (зборів), внесені до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб; е) витрати з придбання права вимоги на виконання зобов'язань у грошовій формі за поставлені товари чи надані послуги (факторинг); є) витрати, пов'язані з реалізацією заставленого майна; ж) інші витрати, прямо пов'язані зі здійсненням банківських операцій та наданням банківських послуг; з) інші витрати, передбачені цим розділом (пп.138.1.1 п.138.1 ст.138 Податкового кодексу).

Пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Тобто, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 року № 996-ХІV первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Господарською операцію є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Будь-які документи мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції, а визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Відповідно до п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст.201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п.201.11 ст.201 цього Кодексу.

Пунктом 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України встановлено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Також суд зазначає, що податкова перевірка відбувалась на виконання постанови про призначення позапланової документальної перевірки від 31.01.2013 року старшого слідчого з ОВС ГСУ ДПС України Борисенко В.М. у кримінальному провадженні №32013180000000005, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.212 та ч.2 ст.205 КК України.

Проте доказів, що у кримінальній справі №32013180000000005 на час прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень винесено відповідний вирок суду до суду не надано, судовим розглядом справи не виявлено.

Так, пунктом 58.4 ст. 58 Податкового кодексу України (в редакції чинній на момент винесення спірних рішень) встановлено, що у разі, коли судом за результатами розгляду кримінальної справи про злочини, предметом яких є податки, збори, винесено обвинувальний вирок, що набрав законної сили, або винесено рішення про закриття кримінальної справи за нереабілітуючими підставами, відповідний контролюючий орган зобов'язаний визначити податкові зобов'язання платника податків за податками та зборами, несплата податкових зобов'язань за якими встановлена рішенням суду, та прийняти податкове повідомлення-рішення про нарахування платнику таких податкових зобов'язань і застосування стосовно нього штрафних (фінансових) санкцій у розмірах, визначених цим Кодексом. Складання та надсилання платнику податків податкового повідомлення-рішення за податковими зобов'язаннями платника податків за податками та зборами, несплата податкових зобов'язань за якими встановлена рішенням суду, забороняється до набрання законної сили рішенням суду у справі або винесення постанови про закриття такої кримінальної справи.

Відповідно до вимог п. 86.9 ст. 86 Податкового кодексу України (в редакції чинній на момент винесення спірних рішень)у разі, якщо грошове зобов'язання розраховується органом державної податкової служби за результатами перевірки, призначеної відповідно до кримінально-процесуального закону або закону про оперативно-розшукову діяльність, податкове повідомлення-рішення за результатами такої перевірки не приймається до дня набрання законної сили відповідним рішенням суду. Матеріали перевірки разом з висновками органу державної податкової служби передаються правоохоронному органу, що призначив перевірку. Статус таких матеріалів перевірки та висновків органу державної податкової служби визначається кримінально-процесуальним законом або законом про оперативно-розшукову діяльність.

Розділом IV пункту 7 Наказу ДПА України № 984 від 22 грудня 2010 року, зареєстрованому у Мін'юсті України за № 34/18772 від 12 січня 2011 року (чинний на момент винесення спірних рішень), передбачено, що у разі якщо грошове зобов'язання розраховується органом державної податкової служби за результатами перевірки, призначеної відповідно до кримінально-процесуального закону або закону про оперативно-розшукову діяльність, податкове повідомлення-рішення за результатами такої перевірки не приймається до дня набрання законної сили відповідним рішенням суду. Матеріали перевірки разом з висновками органу державної податкової служби передаються правоохоронному органу, що призначив перевірку. Статус таких матеріалів перевірки та висновків органу державної податкової служби визначається кримінально-процесуальним законом або законом про оперативно-розшукову діяльність.

Таким чином, матеріали перевірки та висновки податкового органу, викладені в акті позапланової виїзної перевірки позивача, що призначена на виконання постанови про призначення позапланової документальної перевірки від 31.01.2013 року старшого слідчого з ОВС ГСУ ДПС України Борисенко В.М. у кримінальному провадженні №32013180000000005, відповідно до кримінально-процесуального закону, до дня набрання законної сили відповідним рішенням у кримінальній справі, можуть бути оцінені як докази виключно у рамках розслідування та розгляду такої кримінальної справи і не можуть бути підставою для прийняття податкового повідомлення-рішення про визначення платникові податків розрахованого за результатами такої перевірки грошового зобов'язання. Така позиція суду узгоджується з правовою позицією ВАСУ, яка викладена в ухвалах від 23.04.2013р., 18.02.2013р., 18.03.2013р. по справах К/9991/53248/12, К/9991/53972/12, К/9991/55783/12 відповідно.

Отже, із матеріалів справи вбачається, що у позивача наявні всі необхідні первинні документи, на підставі яких позивачем задекларовано грошові зобов'язання з податку на додану вартість (договори, податкові накладні, платіжні доручення, тощо). Складені контрагентом податкові накладні відповідають вимогам законодавства України стосовно форми і порядку їх оформлення, а придбані позивачем товари та послуги використані у власній господарській діяльності, що не заперечується матеріалами перевірки.

Суд зазначає про те, що податковим органом не доведено, що укладення договорів не відповідало дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав і обов'язків та те, що договір укладено без мети настання реальних наслідків, висновки актів перевірки по ланцюгу постачання не є належним доказом укладення позивачем не реальних угод, а отже доводи податкового органу ґрунтуються лише на припущеннях.

Правова позиція Верховного Суду України у розглядуваній категорії спорів, відображена, зокрема, у постанові цього суду від 31.01.2011 року № 14/11 у справі за позовом закритого акціонерного товариства "Мукачівський лісокомбінат" до Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції в Закарпатській області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення. Так, за тотожних обставин та на підставі вказаних норм Закону Верховний Суд України дійшов висновку про те, що "чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання, зокрема, тим, який не був постачальником товарів (послуг), на вартість яких нарахований ПДВ, що включений платником податку до податкового кредиту.

Верховний Суд України у вказаному рішенні також наголосив, що такий висновок "узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі "БУЛВЕС"АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності".

Також суд звертає увагу на рішення Європейського Суду з прав людини від 9 січня 2007 року, про порушення Україною статті 1 Першого протоколу у справі "Інтерсплав проти України".

Так, у п. 37 рішення вказується: "Заявник стверджував, що він сплачував податки відповідно до Закону і ці платежі перевірялись декілька разів державними органами. Він зазначив, що він не несе відповідальності за діяльність інших компаній, у яких він купував металевий брухт, ціна на який включала ПДВ. Обов'язок сплачувати це ПДВ покладався на ці компанії, а не на заявника. Заявник підкреслив, що він не мав ні компетенції, ні можливості контролювати господарську діяльність інших підприємств і ситуація, на яку посилається Уряд, вказує на незадовільну діяльність податкових органів, за які заявник не повинен нести відповідальність. Він далі підкреслював, що численні перевірки його діяльності які здійснювалися податковими органами, не виявили порушень, на підставі яких останні могли б ґрунтувати свої відмови".

Відповідно до п. 38 рішення зазначено: "На думку Суду, коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання в системі відшкодування ПДВ, що здійснюються конкретною компанією, вони можуть вжити відповідних заходів для запобігання або усунення таких зловживань. Суд, однак, не може прийняти зауваження Уряду щодо загальної практики з відшкодування ПДВ за відсутності будь-яких ознак, які б указували на те, що заявник був безпосередньо залучений до таких зловживань".

Таким чином, зобов'язання контрагентів позивача не спричиняють цивільно-правових чи податкових наслідків для позивача, так само позивач не може нести відповідальність за будь-які порушення законодавства вчинені його контрагентами.

Судом, на виконання ухвали Вищого адміністративного суду України від 13 квітня 2016 року № К/800/30928/14, були всебічно і повно з'ясовані усі фактичні обставини справи, дослідженні докази та вирішені поставлені питання.

Відповідно до ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч.1 ст.94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку щодо задоволення позовних вимог.

Керуючись ст. 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд - ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 15.03.2013 року №0000091510 Дніпропетровської міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 15.03.2013 року №0000101510 Дніпропетровської міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби.

Стягнути на користь позивача судові витрати в розмірі 2294,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Дніпропетровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі якщо справа розглядалась судом за місцезнаходженням суб'єкта владних повноважень і він не був присутній у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, але його було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо у суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено 19 липня 2016 року

Суддя О.В. Єфанова