Постанова

від 20.10.2015 по справі 804/9439/15

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 жовтня 2015 р. Справа № 804/9439/15 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Турової О.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження у м. Дніпропетровську адміністративну справу за позовом Лівобережної об`єднаної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Мастер» про стягнення податкового боргу, -

ВСТАНОВИВ :

Лівобережна об`єднана державна податкова інспекція м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області звернулася до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Мастер», в якому просила стягнути кошти, які перебувають у власності за рахунок готівки відповідача на користь в рахунок погашення податкового боргу в розмір 220709,41грн.

В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначалося, що відповідач має податковий борг у загальному розмірі 220709,41грн., що утворився внаслідок несплати останнім у встановлені законом строки сум узгоджених грошових зобов'язань, визначених контролюючим органом у податкових повідомленнях-рішеннях від 01.10.2014р. №0011831503 та від 16.01.2015р. №0000291503, які відповідачем не оскаржувалися.

Представник позивача у судове засідання не з'явився, про час, дату та місце розгляду справи був належним чином повідомлений, надав клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Відповідач також був належним чином повідомлений про час, дату та місце розгляду справи, проте у судове засідання його представник не з'явився, причини неявки суду не повідомив, клопотань про відкладення розгляду справи та заперечень на позов не надавав.

Зважаючи на приписи ч.4 ст.122, ч.4, ч.6 ст.128 КАС України, суд розглянув дану справу в порядку письмового провадження за наявними у справі доказами, оскільки не вбачає потреби заслуховувати свідків та експертів.

Дослідивши матеріали справи та наявні в них докази, а також проаналізувавши зміст норм матеріального та процесуального права, які регулюють спірні правовідносини, суд приходить до висновку про те, що даний адміністративний позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Мастер» (далі - ТОВ «Мастер») (код ЄДРПОУ 24437799) знаходиться на обліку в Лівобережній об`єднаній державній податковій інспекції м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області як платник податків, зокрема, як платник орендної плати за землі державної або комунальної власності (орендар).

Відповідно до вимог п.п.16.1.4 п.16.1 ст.16 Податкового кодексу України, відповідач як платник податків зобов'язаний, зокрема, сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Пунктом 54.1 статті 54 Податкового кодексу України передбачено, що крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Згідно п.288.1-п.288.4 ст.288 Податкового кодексу України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки, оформлений та зареєстрований відповідно до законодавства. Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, які укладають договори оренди землі, повинні до 1 лютого подавати контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки переліки орендарів, з якими укладено договори оренди землі на поточний рік, та інформувати відповідний контролюючий орган про укладення нових, внесення змін до існуючих договорів оренди землі та їх розірвання до 1 числа місяця, що настає за місяцем, у якому відбулися зазначені зміни. Форма надання інформації затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної податкової політики. Платником орендної плати є орендар земельної ділянки. Об'єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду. Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем.

При цьому п.288.7 ст.288 Податкового кодексу України встановлено, що податковий період, порядок обчислення орендної плати, строк сплати та порядок її зарахування до бюджетів застосовується відповідно до вимог статей 285-287 цього розділу.

У відповідності до ст.285 цього Кодексу базовим податковим (звітним) періодом для плати за землю є календарний рік. Базовий податковий (звітний) рік починається 1 січня і закінчується 31 грудня того ж року (для новостворених підприємств та організацій, а також у зв'язку із набуттям права власності та/або користування на нові земельні ділянки може бути меншим 12 місяців).

Пунктом 286.2 статті 286 Податкового кодексу України передбачено, що платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.

Пунктом 287.3 статті 287 Податкового кодексу України визначено, що податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

З матеріалів справи вбачається, що працівниками Лівобережної об`єднаної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області проведено камеральну перевірку щодо неподання (несвоєчасного подання) податкової звітності Товариства з обмеженою відповідальністю «Мастер» за 2014 рік.

За результатами означеної перевірки складено акт №3337/15-04/24437799 від 23.09.2014р., яким зафіксовано не подання відповідачем податкової звітності з орендної плати за землю за 2014 рік, чим порушено вимоги п.п.49.18.3 п.49.18 ст.49, п.п.16.1.3 п.16.1 ст.16, п.286.2 ст.286 Податкового кодексу України.

Згідно з п.120.1 ст.120 Податкового кодексу України неподання або несвоєчасне подання платником податків або іншими особами, зобов'язаними нараховувати та сплачувати податки, збори податкових декларацій (розрахунків), тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 170 гривень, за кожне таке неподання або несвоєчасне подання.

На підставі вищевказаного акта перевірки та в порядку приписів ст.120 Податкового кодексу України позивачем прийнято податкове повідомлення-рішення форми В«РВ» від 01.10.2014р. №0011831503 , яким визначено суму грошового зобов'язання платника податків - відповідача у розмірі 170 грн. 00 коп. (за штрафними санкціями).

Вказане податкове повідомлення-рішення надіслано відповідачу поштовим відправленням з рекомендованим повідомленням про вручення цього поштового відправлення, однак, останнє було повернуто відділенням поштового зв'язку на адресу контролюючого органу з відміткою про неможливість вручення.

Згідно з п.58.3 ст.58 Податкового кодексу України податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) платнику податків, якщо його передано посадовій особі такого платника податків під розписку або надіслано листом з повідомленням про вручення. Податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) фізичній особі, якщо його вручено їй особисто чи її законному представникові або надіслано на адресу за місцем проживання або останнього відомого її місцезнаходження фізичної особи з повідомленням про вручення. У такому самому порядку надсилаються податкові вимоги та рішення про результати розгляду скарг. У разі коли пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення-рішення або податкові вимоги, або рішення про результати розгляду скарги через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб, їх відмову прийняти податкове повідомлення-рішення або податкову вимогу, або рішення про результати розгляду скарги, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога, або рішення про результати розгляду скарги вважаються врученими платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення.

При цьому п.57.3 ст.57 Податкового кодексу України встановлено, що у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу. У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.

Оскільки доказів оскарження відповідачем означеного податкового повідомлення-рішення суду не надано, визначені ним грошові зобов'язання у сумі 170,00грн. є узгодженими.

У зв'язку із несплатою вищевказаних грошових зобов'язань вони набули статусу податкового боргу.

Крім того, судом встановлено, що фахівцями Лівобережної об`єднаної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області проведено документальну позапланову невиїзну перевірку відповідача з питань правильності нарахування орендної плати за період з 01.01.2012р. по 01.12.2014р., за результатами якої було складено акт від 12.12.2014р. №1300/150424437799, яким зафіксовано порушення ТОВ «Мастер» п.п.16.1.4 п.16.1 ст.16 та п.п.288.5.1 п.288.5 ст.288 ПК України, внаслідок чого останнім занижена орендна плата за землю за період з 01.01.2012р. по 01.12.2014р. за земельні ділянки, які знаходяться за адресою: вул. Журналістів, 1, на суму 176431,53грн.

На підставі вказаного акта перевірки позивачем прийнято податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 16.01.2015р. №0000291503, яким відповідачу збільшено суму грошового зобов'язання з орендної плати з юридичних осіб на 220539,41грн., в тому числі: за основним платежем - 176431,53грн. та штрафні (фінансові) санкції - 44107,88грн.

Означене податкове повідомлення рішення було надіслано на адресу відповідача поштовим відправленням з рекомендованим повідомленням про вручення цього поштового відправлення, однак, останнє було повернуто відділенням поштового зв'язку на адресу контролюючого органу з відміткою про неможливість вручення.

Оскільки доказів оскарження відповідачем означеного податкового повідомлення-рішення суду не надано, з урахуванням приписів п.58.3 ст.58, п.57.3 ст.57 Податкового кодексу України, визначені ним грошові зобов'язання у сумі 220539,41грн. є узгодженими.

У зв'язку із несплатою вищевказаних грошових зобов'язань вони набули статусу податкового боргу.

Таким чином загальна заборгованість відповідача складає 220709,41грн. (220539,41грн. + 170,00грн.).

Відповідно до п.59.1 ст.59 Податкового кодексу України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Згідно п.59.3 ст.59 цього Кодексу податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання.

Приписами п.59.5 ст. 59 Податкового кодексу України встановлено, що у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

Судом встановлено, що оскільки первинний податковий борг ТОВ «Мастер» виник ще під час дії Закону України №2181-ІІІ «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», позивачем відповідно до ст.6 цього Закону були сформовані та надіслані відповідачу перша податкова вимога від 04.03.2009р. №1/387, яку відповідач отримав 16.03.2009р., та друга податкова вимога від 17.04.2009р. №2/564, яку відповідач отримав 28.04.2009р.

У зв'язку із тим, що податковий борг після виставлення податкових вимог відповідачем погашено не було, нова податкова вимога на підставі п.59.5 ст.59 Податкового кодексу України на суму збільшеного податкового боргу відповідача не виставлялася.

На момент звернення позивача до суду податковий борг відповідача непогашений і не списаний.

Вирішуючи позовну вимогу про стягнення цього податкового боргу, суд зважає на наступне.

Відповідно до ч.3 ст.6 КАС України суб'єкти владних повноважень мають право звернутися до адміністративного суду у випадках, передбачених Конституцією та законами України.

Згідно з п.5 ч.2 ст.17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених Конституцією та законами України.

Порядок реалізації права органу державної податкової служби на звернення до суду з позовом про стягнення податкового боргу визначено ст.95 Податкового кодексу України (далі - ПК України).

Відповідно до п.95.1 ст.95 ПК України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Згідно з п.95.2 ст.95 ПК України стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.

Пунктом 95.3 статті 95 ПК України встановлено, що стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в органі, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини. Контролюючий орган звертається до суду щодо надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі. Рішення суду щодо надання вказаного дозволу є підставою для прийняття контролюючим органом рішення про погашення усієї суми податкового боргу. Рішення контролюючого органу підписується його керівником та скріплюється гербовою печаткою контролюючого органу. Перелік відомостей, які зазначаються у такому рішенні, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Відповідно до п.95.4 ст.95 ПК України контролюючий орган на підставі рішення суду здійснює стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу за рахунок готівки, що належить такому платнику податків. Стягнення готівкових коштів здійснюється у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Так, пунктом 2 Порядку стягнення готівки, яка належить платникові податків, у рахунок погашення його податкового боргу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2010р. №1244 (далі - Порядок), встановлено, що вилучення готівки у платника податків у рахунок погашення його податкового боргу здійснюється працівниками контролюючого органу з урахуванням вимог пунктів 95.2-95.4 статті 95 Податкового кодексу України. Рішення контролюючого органу про погашення усієї суми податкового боргу шляхом стягнення готівки приймається за формою згідно з додатком 1.

Таким чином, наведені норми встановлюють послідовність стягнення податкового боргу за рахунок різних джерел: спочатку за рахунок коштів, а у разі їх недостатності - за рахунок майна, яке перебуває в податковій заставі.

Отже, законом закріплено пріоритет погашення податкового боргу за рахунок коштів.

З огляду на це положення, звертаючись до суду, контролюючий орган повинен обов'язково зазначати джерело погашення податкового боргу платника податків, оскільки від цього залежить порядок реалізації повноважень, вид судового провадження та предмет доказування у справі.

Як вже зазначалося, позивач звернувся до суду з вимогою про погашення податкового боргу відповідача шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, за рахунок готівки відповідача.

Разом з тим, як слідує з вищенаведених приписів ст.95 ПК України, погашення податкового боргу платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, здійснюється саме через стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків.

Також відповідно до п.95.4 ст.95 ПК України контролюючий орган на підставі рішення суду здійснює стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу за рахунок готівки, що належить такому платнику податків.

Відповідно до ст.67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

За наведених обставин, суд, керуючись приписами ч.2 ст.11 КАС України, вважає за потрібне вийти за межі позовних вимог та прийняти рішення про стягнення коштів в рахунок погашення податкового боргу відповідача з його рахунків у банках, обслуговуючих це підприємство, та за рахунок готівки, оскільки це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів позивача, про захист яких він просить, а спосіб захисту, обраний позивачем, є недостатнім для позову.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить із того, що відповідно до ч.4 ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, у яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати з відповідача не стягуються.

Керуючись ст. ст. 122, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Лівобережної об`єднаної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Мастер» про стягнення податкового боргу - задовольнити частково.

Стягнути кошти з рахунків Товариства з обмеженою відповідальністю «Мастер» (пр. ім. Газети «Правда», 50, м. Дніпропетровськ, 49000, код ЄДРПОУ 24437799) у банках, обслуговуючих цього платника податків, та за рахунок готівки на користь державного бюджету в рахунок погашення податкового боргу з орендної плати з юридичних осіб у сумі 220709,41грн. (двісті двадцять тисяч сімсот дев'ять гривень 41 копійка).

У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Постанова суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені ст. 186 цього Кодексу до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя ОСОБА_1