Рішення

від 10.10.2016 по справі 903/569/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

10 жовтня 2016 р. Справа № 903/569/16

за позовом Державного підприємства Спеціалізоване лісогосподарське агропромислове підприємство В«Рокитнівський держспецлісгоспВ» , с. Рокитне, Рокитнівський район, Рівненська область

до Товариства з обмеженою відповідальністю В«БенгВ» , м.Луцьк

про стягнення 37 599, 23 грн. заборгованості

Суддя: Пахолюк В.А.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1 - представник, дов. № 432 від 02.09.2016 р.

від відповідача: н/з.

Суть спору:

Позивач - Державне підприємство Спеціалізоване лісогосподарське агропромислове підприємство В«Рокитнівський держспецлісгоспВ» , звернувшись з позовом до суду, просив стягнути з відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю В«БенгВ» 43 487, 00 грн., в т.ч. 35 716, 49 грн. основного боргу згідно договору купівлі-продажу необробленої деревини № 4/4л-16-9д від 15.02.2016 року, 1 582, 31 грн. інфляційних втрат, 440, 34 грн. - 3% річних, 5 747, 83 грн. пені.

Позовні вимоги обґрунтовує невиконанням відповідачем умов договору купівлі-продажу необробленої деревини № 4/4л-16-9д від 15.02.2016 року. Посилається на товарно-транспортні накладні № 000459 від 26.02.2016 р., № 000466 від 26.02.2016 р., специфікації № 459 від 26.02.2016 р., № 466 від 26.02.2016 р., відомості про вантаж, акт звіряння взаємних розрахунків за період: 01.02.2016 - 01.05.2016, претензію від 31.05.2016р.

26.09.2016 р. позивачем подано заяву про уточнення позовних вимог, в якій просить стягнути з відповідача 35 716, 49 грн. основного боргу, 542 грн. - 3% річних, 1340,74 грн. - інфляційних втрат, на стягненні пені не наполягає.

Пунктом 3.11 постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» № 18 від 26.12.2011 р. визначено, що ГПК, зокрема статтею 22 цього Кодексу, не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про "доповнення" або "уточнення" позовних вимог, або заявлення "додаткових" позовних вимог і т.п. Тому в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як:

- подання іншого (ще одного) позову, чи

- збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи

- об'єднання позовних вимог, чи

- зміну предмета або підстав позову.

У будь-якому з таких випадків позивачем має бути додержано правил вчинення відповідної процесуальної дії, а недотримання ним таких правил тягне за собою процесуальні наслідки, передбачені ГПК та зазначені в цій постанові.

З огляду на зміст поданої позивачем заяви та враховуючи роз'яснення постанови пленуму ВГСУ, суд розцінює її як заяву про збільшення та зменшення розміру позовних вимог.

Зменшення або збільшення розміру позовних вимог є процесуальним правом позивача, передбаченим ч. 4 ст. 22 ГПК України.

Вищий господарський суд України у п. 3.10 постанови пленуму від 26.12.2011р. №18 В«Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанціїВ» вказав, що передбачені частиною четвертою статті 22 ГПК права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Згідно з частиною третьою статті 55 ГПК ціну позову вказує позивач. Отже, у разі прийняття судом зміни (в бік збільшення або зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір.

Оскільки зменшення та збільшення розміру позовних вимог не суперечить вимогам законодавства, позивачем додержано правил вчинення відповідної процесуальної дії, судом приймається вказана заява, спір вирішується виходячи з нової ціни позову - 37 599, 23 грн.

На виконання вимог суду позивачем надано додаткові пояснення відповідно до яких факт відпуску деревини відповідачу саме за договором купівлі-продажу необробленої деревини № 4/4л-16/9д від 15.02.2016 р. додатково підтверджує листом - гарантією ТзОВ «Бенг» від 21.07.2016 р. № 5, повідомляє, що будь-яких інших господарських договорів між сторонами не укладалось.

Відповідач письмових заперечень по суті та предмету спору не подав. В попередніх судових засіданнях факт існування основного боргу перед позивачем не заперечував, просив надати термін для добровільного врегулювання спору.

З метою забезпечення процесуальних прав відповідача розгляд справи неодноразово відкладався для можливості мирного позасудового врегулювання спору.

Однак, доказів вирішення спору у добровільному позасудовому порядку сторонами не подано.

Розглянувши наявні матеріали по справі, заслухавши в судових засіданнях уповноважених представників сторін, судом встановлено наступне.

15.02.2016 р. між Державним підприємством Спеціалізоване лісогосподарське агропромислове підприємство В«Рокитнівський держспецлісгоспВ» (Продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю В«БенгВ» (Покупець) було укладено договір купівлі-продажу необробленої деревини № 4/4л-16-9д.

Відповідно до ст.174 ГК України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з договору.

Судом встановлено, що між сторонами зобов'язання виникли з договору купівлі-продажу необробленої деревини № 4/4л-16-9д від 15.02.2016 р.

Як визначено ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно п. 1.1. договору Продавець зобов'язався передати у власність на умовах франко-склад Продавця необроблену деревину (товар), а Покупець - прийняти і оплатити його на умовах договору.

Сторонами на підставі п.п.7.1., 8.1. договору визначено, платіж (передоплата 100% вартості) здійснюється шляхом банківського переказу коштів на розрахунковий рахунок Продавця за кожну партію товару. Обов'язком Покупця є здійснення попередньої оплати за кожну партію товару.

З наданих суду доказів вбачається, що взяті на себе зобов'язання Продавець (позивач у справі) виконав в повному обсязі.

На виконання умов договору купівлі-продажу необробленої деревини № 4/4л-16-9д від 15.02.2016 р. позивачем було передано відповідачу товар на загальну суму 114 289, 49 грн., що підтверджується товарно-транспортні накладні № 000459 від 26.02.2016 р., № 000466 від 26.02.2016 р., специфікації № 459 від 26.02.2016 р., № 466 від 26.02.2016 р., відомості про вантаж, актом звіряння взаємних розрахунків за період: 01.02.2016 - 01.05.2016.

Відповідачем оплата одержаного товару здійснена частково на суму 78 573, 00 грн., що підтверджено платіжними дорученнями № 52 від 18.02.2016 р., № 85 від 07.04.2016 р., № 44 від 21.07.2016 р.

31.05.2016 р. позивач звертався до відповідача з претензією про сплату існуючої заборгованості. Дана претензія отримана відповідачем 02.06.2016 р., що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення, однак залишена адресатом без відповіді.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статей 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ст. 202 Господарського кодексу України, ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідачем не було надано заперечень щодо факту отримання від позивача товару на суму 114 289, 49 грн. Водночас, доказом схвалення та визнання договірних відносин з ДП Спеціалізоване лісогосподарське агропромислове підприємство В«Рокитнівський держспецлісгоспВ» є часткова оплата ним вартості отриманого товару.

Заборгованість за отриманий товар на день розгляду спору становить 35 716, 49 грн., стверджується договором купівлі-продажу необробленої деревини № 4/4л-16-9д від 15.02.2016 р., товарно-транспортними накладними № 000459 від 26.02.2016 р., № 000466 від 26.02.2016 р., специфікаціями № 459 від 26.02.2016 р., № 466 від 26.02.2016 р., актом звіряння взаємних розрахунків за період: 01.02.2016 - 01.05.2016, відповідачем не спростована та підлягає до стягнення в силу ст.ст. 193, 265 ГК України, ст. 692 ЦК України, згідно яких учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів, які б підтверджували фактичне перерахування належних до сплати коштів.

Враховуючи зазначене, позовна вимога про стягнення з відповідача 35 716, 49 грн. основного боргу підлягає до задоволення.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача також 542 грн. - 3% річних, 1340,74 грн. - інфляційних втрат на підставі ч. 2 ст.625 ЦК України.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене ст. 625 ЦК України право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Факт прострочення виконання договірних зобов'язань відповідачем підтверджено належними та допустимими доказами.

Нараховані позивачем 542 грн. - 3% річних за періоди прострочки з 08.04.2016р. по 21.07.2016р. та з 22.07.2016 р. по 26.09.2016 р. (з врахуванням часткової оплати 21.07.2016 р.), а також 1340,74 грн. інфляційних втрат за період квітень 2016 р. - липень 2016 р. не суперечать вимогам закону, є підставними та підлягають до стягнення є відповідача.

Беручи до уваги вищезазначене, суд приходить до висновку про задоволення позову в повному обсязі.

Оскільки спір до розгляду суду доведено з вини відповідача, судовий збір відповідно до ст.49 ГПК України слід покласти на нього.

Господарський суд, керуючись ст.ст. 174, 202 Господарського кодексу України, ст.ст. 525, 526, 599, 610, 612, 625, 629, 655 Цивільного кодексу України, ст.ст. 22, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, -

вирішив:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Бенг» (43025, Волинська обл., м.Луцьк, пр-т Волі, 6, ЄДРПОУ 39840836) на користь

Державного підприємства Спеціалізоване лісогосподарське агропромислове підприємство «Рокитнівський держспецлісгосп» (34208, Рівненська обл., Рокитнівський район, с.Рокитне, вул..Миру, 1, код ЄДРПОУ 33166992) 37 599, 23 грн. заборгованості, в т.ч., 35 716, 49 грн. основного боргу, 542 грн. - 3% річних, 1340,74 грн. - інфляційних втрат та 1450, 00 грн. в повернення витрат по сплаті судового збору.

Повне рішення складено 11.10.2016 р.

Суддя Пахолюк В.А.