Рішення

від 05.10.2016 по справі 910/15258/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.10.2016Справа №910/15258/16

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Торгова компанія "Асортимент" доПриватного підприємства "Мобіліті" простягнення 68 390, 60 грн. Суддя Підченко Ю.О.

Представники сторін:

від позивача:Гладишевський Т.А. - представник за довіреністю; від відповідача:не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгова компанія "Асортимент" (далі - позивач, ТОВ "ТК "Асортимент") звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного підприємства "Мобіліті" (далі - відповідач, ПП "Мобіліті") про:

- стягнення суми передплати 66 132, 00 грн.;

- 3% річних від простроченої суми у розмірі 271, 03 грн.;

- відсотки за користування чужими грошовими коштами у сумі 1 987, 57 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідачем не здійснено поставку товару за який було виконано передплату позивачем відповідно до платіжного доручення № 8813 від 31.05.2016 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.08.2016 р. порушено провадження у справі № 910/15258/16 та призначено її до розгляду на 07.10.2016 р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.09.2016 року, виправлено допущену технічну помилку в ухвалі Господарського суду міста Києва від 25.08.2016 р. у справі 910/15258/16 та призначено справу до розгляду на 05.10.2016 року.

У судовому засіданні 05.10.2016 року представник позивача наполягав на задоволенні позовних вимог, надав усні пояснення по справі.

28.09.2016 року, на виконання вимог Ухвали Господарського суду міста Києва від 25.08.2016 року, через загальний відділ діловодства (канцелярію) надав суду наступні документи:

- Довідку № 27/09-ПЗ10 від 28.09.2016 року;

- Витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань про включення Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова компанія "Асортимент" до реєстру станом на день винесення ухвали;

- Витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань про включення Приватного підприємства "Мобіліті" до реєстру на день винесення ухвали.

Відповідач відзив на позов не надав, явку уповноваженого представника в судові засідання не забезпечив, про час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином.

У відповідності з положеннями п. 3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011 № 18 особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої ст. 64 та ст. 87 ГПК України.

З огляду на те, що ухвала суду була надіслана судом за адресою відповідача, зазначеною в позовній заяві, а також на адресу відповідача, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, відповідач вважається повідомленим про час та місце розгляду справи (ст.64 ГПК України).

Також, в матеріалах справи міститься рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення, яке свідчить про те, що відповідачем було отримано ухвалу суду від 25.08.2016 року та ухвалу від 19.09.2016 року, у зв'язку з чим, відповідач був повідомлений про розгляд справи судом.

Оскільки відповідач не з'явився у судове засідання, не зважаючи на належне повідомлення про розгляд справи, суд на підставі ст. 75 ГПК України, розглядає справу за наявними в ній матеріалами та доказами.

Суд дійшов висновку, що наявних у справі доказів достатньо для вирішення спору по суті.

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.

У судовому засіданні 05.10.2016 р. відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

30.05.2016 року Товариством з обмеженою відповідальністю "Торгова компанія "Асортимент" (далі - покупець) та Приватним підприємством "Мобіліті" (далі - постачальник) було досягнуто згоди щодо поставки відповідачем накопичувача SSD 1/2TB INTEL 750 SERIES (SSDPEDMW012T4X1, PCI-E) у кількості - 2 шт. Ціна за одиницю - 27 555, 00 грн. без ПДВ (далі - товар).

Постачальником було виставлено рахунок на оплату № 60 від 31.05.2016 року на загальну суму 66 132, 00 грн. (у тому числі 11 022, 00 грн. ПДВ).

31.05.2016 року покупцем на користь Приватного підприємства "Мобіліті" було перераховано грошові кошти у розмірі 66 132, 00 грн., що підтверджується наявним у матеріалах справи платіжним дорученням № 8813 від 31.05.2016 року, призначення платежу: оплата за Накопичувач SSD 1/2TB INTEL 750 SERIES рахунок № 60 від 31.05.2016 року в т.ч. НДС 20% - 11 022, 00 грн.

Спір у справі, як вказує позивач, виник у зв'язку з невиконанням відповідачем своїх обов'язків щодо поставки товару, за який було внесено передплату.

Дослідивши та оцінивши подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

За своєю правовою природою між сторонами виникли відносини поставки.

Як вбачається з пояснень наданих Товариством з обмеженою відповідальністю "Торгова компанія "Асортимент" договір поставки товарів у формі єдиного документу не складався.

Частинами 1, 2 ст. 180 Господарського кодексу України визначено, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Відповідно до п. 1 ст. 181 Господарського кодексу України допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Згідно із ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Оскільки між сторонами укладено договір поставки, тоді до правовідносин сторін підлягають до застосування наступні норми права.

Незалежно від того, що у ЦК України договору поставки присвячено лише одна стаття (ст. 712), до нього застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, а саме ст. ст. 655-697 ЦК України, коли інше не встановлено договором, законом або витікає із характеру правовідносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).

Особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання визначається господарським кодексом України. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Господарський кодекс України чітко вказує, що сторонами договору постачання можуть бути лише суб'єкти господарювання в розумінні статті 55 ГК України. Таким чином, законодавець визначив відповідно до вимог частини 6 статті 265 ГК України чим різниться договір поставки від договору купівлі-продажу. Сторони судового процесу є суб'єктами господарювання відповідно до вказаних вимог.

Так, згідно п. 1 ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

У частині 2 статті 266 ГК України визначено, що предметом поставки є визначені родовими ознаками продукція, вироби з найменуванням, зазначеним у стандартах, технічних умовах, документації до зразків (еталонів), прейскурантах чи товарознавчих довідниках.

Предметом поставки можуть бути також продукція, вироби, визначені індивідуальними ознаками.

За вимогами ГК України договір вважається укладеним у випадку досягнення сторонами умов щодо його предмету, строку та ціні. Сторони досягли всіх суттєвих умов відносно вказаного виду договору, тобто встановили його предмет, визначили ціну, строк дії договору, а тому відповідно до вимог ст. ст. 638, 712 ЦК України та ст.ст. 180, 181, 265 ГК України, він вважається укладеним згідно частини 7 статті 181 ГК України, а саме подія, до якої прагнули сторони відбулася.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлено інший строк оплати товару.

Відповідно до пояснень позивача та наявних у матеріалах справи фактичних даних, сторони дійшли згоди, що Приватне підприємство "Мобіліті" виконує поставку товару після проведення Товариством з обмеженою відповідальністю "Торгова компанія "Асортимент" попередньої оплати у розмірі 66 132, 00 грн.

Матеріалами справи підтверджується факт оплати покупцем товару, натомість постачальник своїх обов'язків не виконав, та визначений сторонами товар не поставив.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом.

Згідно статті 693 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Враховуючи, що між позивачем та відповідачем виникли відносини поставки, що Товариством з обмеженою відповідальністю "Торгова компанія "Асортимент" було здійснено попередню оплату товару, тоді у Приватного підприємства "Мобіліті" відповідно виник обов'язок поставити оплачений товар.

Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Оскільки відповідачем, станом на 18.08.2016 року (звернення позивача до суду із позовом) не виконано поставку товару, тоді вимога ТОВ "ТК "Асортимент" про стягнення основної заборгованості (суми передоплати) у розмірі 66 132, 00 грн. підлягає задоволенню.

Крім суми основної заборгованості Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгова компанія "Асортимент" заявило вимогу про стягнення з Приватного підприємства "Мобіліті" 3% річних у розмірі 271, 03 грн. та відсотки за користування чужими грошовими коштами у розмірі 1 987, 57 грн. (в порядку статті 536 Цивільного кодексу України).

На суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати. Договором може бути встановлений обов'язок продавця сплачувати проценти на суму попередньої оплати від дня одержання цієї суми від покупця.

Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Пунктом 6.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 року "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань " підставами для застосування до правовідносин сторін статті 536 ЦК України є, по-перше, факт користування чужими коштами, по-друге - встановлення розміру відповідних процентів договором або чинним законодавством (наприклад, статтями 1048, 1054, 1061 ЦК України).

Оскільки між відповідачем та позивачем по справі відносини поставки у формі єдиного договору не оформлювалися, а нормами права, які регулюють питання про поставку та купівлю-продаж не визначено розміру процентної ставки за користування чужими коштами, тоді вимога Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова компанія "Асортимент" в частині стягнення з Приватного підприємства "Мобіліті" відсотків за користування чужими грошовими коштами у розмірі 1 987, 57 грн. задоволенню не підлягає.

Стосовно вимоги про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 271, 03 грн. суд зазначає наступне.

Вказана вимога за висновками суду є помилковою, оскільки стягнення з постачальника суми попередньої оплати, перерахованої за договором на поставку товарів, не вважається грошовим зобов'язанням у розумінні статті 625 Цивільного кодексу України.

За такі дії відповідач несе відповідальність, передбачену частиною третьою статті 693 Цивільного кодексу України, коли на суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати.

Дана позиція викладена Верховним Судом України в постанові від 15.10.2013р. у справі №5011-42/13539-2012.

Відтак, враховуючи все вищенаведене, господарський суд дійшов висновку що вимога про стягнення з Приватного підприємства "Мобіліті" 3% річних у розмірі 271, 03 грн. є такою, що задоволенню не підлягає.

Згідно з ч. 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Таким чином, враховуючи встановлені у ході судового розгляду обставини, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова компанія "Асортимент" підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова компанія "Асортимент" задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства "МОБІЛІТІ" (04080, м. Київ, вул. Юрківська/Кирилівська, буд. 2-6/32, літера А; код ЄДРПОУ 35335027) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова компанія "Асортимент" (02100, м. Київ, вул. Попудренка, 22; код ЄДРПОУ 31455995) суму передплати у розмірі 66 132, 00 грн. та судовий збір у розмірі 1 332, 49 грн. Видати наказ.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата підписання повного тексту рішення - 10.10.2016 р.

Суддя Ю.О. Підченко