Рішення

від 02.03.2016 по справі 910/28632/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.03.2016Справа №910/28632/15 За первісним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "НЕРУХОМІСТЬ ПЛЮС"

До Приватного акціонерного товариства "Карло Пазоліні Трейдінг"

Про стягнення 903 050,71 грн.

За зустрічним позовом Приватного акціонерного товариства "Карло Пазоліні Трейдінг"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "НЕРУХОМІСТЬ ПЛЮС"

про відшкодування збитків та зобов'язання вчинити певні дії

Суддя Лиськов М.О.

Представники сторін:

від позивача за первісним позовом: Поліщук О.В. (дов. Від 15.12.2015)

від відповідача за первісним позовом: Надєєн М.В. (дов. Від 05.11.2015)

В судовому засіданні 02.03.2016, відповідно до положень ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовною заявою про стягнення з відповідача заборгованості, за договором суборенди № 27/06/14-КП від 27.06.2014 у розмірі 903 050,71 грн.

Ухвалою суду від 10.11.2015 порушено провадження у справі № 910/28632/15 та призначено до розгляду на 25.11.2016.

09.12.2015 від представника Приватного акціонерного товариства "Карло Пазоліні Трейдінг" до Господарського суд м. Києва надійшов зустрічний позов до Товариства з обмеженою відповідальністю "НЕРУХОМІСТЬ ПЛЮС"про відшкодування збитків та зобов'язання вчинити певні дії.

14.12.2015 ухвалою суду прийнято для спільного розгляду з первісним позовом зустрічну позовну заяву Приватного акціонерного товариства "Карло Пазоліні Трейдінг" до Товариства з обмеженою відповідальністю "НЕРУХОМІСТЬ ПЛЮС" про відшкодування збитків та зобов'язання вчинити певні дії.

В судових засіданнях, 25.11.2015, 16.12.2015 та13.01.2016 оголошувались перерви.

В судове засідання, призначене на 08.02.2016, з'явились представники сторін. Представник відповідача заявив клопотання про витребування додаткових доказів по справі.

08.02.2016 ухвалою суду продовжено строки розгляду справи на 15 днів та відкладено на 24.02.2016.

В судовому засіданні, 24.02.2016 оголошувалась перерва до 02.03.2016.

В судове засідання, 02.03.2016, з'явились представники сторін та надали пояснення по суті справи.

У судових засіданнях складалися протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Клопотання щодо фіксації судового процесу учасниками процесу не заявлялось, у зв'язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81 1 Господарського процесуального кодексу України.

Зважаючи на достатність в матеріалах справи доказів, необхідних для повного та об'єктивного вирішення справи, розгляд справи відбувся з урахуванням положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд, -

ВСТАНОВИВ:

27.06.2014 між позивачем (Орендар), та відповідачем (Суборендар) укладено Договір суьоренди № 27/06/14-КП (далі - Договір, належним чином засвідчена копія міститься в матеріалах справи).

За умовами п. 1.1 Договору Орендар передає, а Суборендар приймає в суборенд не користування нежилу площу, яка знаходиться на 3 поверсі нежилого будинку Торговельного центру за адресою м. Київ, вул. В. Гатьмана № 6 (літери Б, Б'), як визначено в План-схемі приміщення.

За своєю правовою природою укладений між сторонами Договір є договором найму (оренди).

Відповідно до ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Згідно ч. 6 ст. 283 Господарського кодексу України до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

Згідно п. 3.2 Договору суборендна плата вноситься Суборендарем щомісяця авансованими платежами, але не пізніше 7 числа звітного місяця, шляхом перерахування на поточний рахунок Орендаря встановленої грошової суми згідно з протоколом погодження договірної ціни, який є невід'ємною частиною Договору.

Однак відповідачем в порушення умов Договору орендна плата не вносилась, внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість в сумі 539 115, 40 грн.

Відповідно до ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином та відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України).

Відповідач заперечуючи проти позовних вимог, та обґрунтовуючи свої зустрічні позовні вимоги стверджує, що 26.02.2015 Охороною ТЦ «Більшовик» було заблоковано роботу магазину відповідача, останній не мав більше доступу до приміщення магазину, не міг здійснювати свою господарську діяльність, неодноразові звернення до позивача, щодо усунення порушень були залишені без відповіді, внаслідок чого відповідач поніс збитки у вигляді упущеної вигоди в сумі 3 812 057, 33 грн.

Як на підтвердження, свого твердження щодо блокування орендованого приміщення, відповідач надає копію акту заборони доступу до приміщення від 26.03.2015, разом з тим вказаний акт підписано лише представником ПрАТ «Карло Пазоліні Трейдинг», підписів інших членів комісії представників ТЦ «Більшовик», ТОВ «Нерухомість плюс» на вказаному акті відсутні.

Окрім того, в матеріалах справи відсутні докази звернення відповідача з відповідною заявою, щодо протиправних дій ТЦ «Більшовик», ТОВ «Нерухомість плюс» до правоохоронних органів.

Таким чином відповідачем не надано належних і допустимих доказів обставин, на які посилається відповідач у своїх запереченнях та зустрічній позовній заяві.

Відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово.

Отже, виходячи зі змісту ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, належними слід визнавати докази, які містять відомості про факти, що входять у предмет доказування у справі, та інші факти, що мають значення для правильного вирішення спору.

Натомість, як вбачається з матеріалів справи, відповідачем (позивачем за зустрічним позовом) належними засобами доказування не доведено суду порушення з боку позивача (відповідача за зустрічним позовом) його прав та охоронюваних законом інтересів.

Разом з тим, станом на момент розгляду справи, суд вважає заборгованість відповідача перед позивачем у розмірі 539 115,40 грн. доведеною.

Окрім того позивач просить стягнути з відповідача штраф в сумі 550 грн. на підставі п. 6.3. Договору за березень місяц.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до п. 6.3 Договору за кожен випадок порушення Субарендарем зобов'язань, встановлених Договором,Суборендар виплачує Орендарю штраф у розмірі 550 грн.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню штраф в сумі 550 грн..

Крім того, позивач на підставі п. 2 ст. 625 Цивільного Кодексу України просить суд стягнути з відповідача на свою користь 162 878,69 грн. інфляційних втрат та 3 % річних в сумі 9 969,94 коп.

Згідно ст. 229 Господарського кодексу України та ст.625 Цивільного Кодексу України, за прострочення виконання грошового зобов'язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми.

Оскільки вимоги позивача щодо стягнення з відповідача індексу інфляції нарахованого на суму боргу та 3 % річних ґрунтуються на законі (п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України), а відповідач є таким що прострочив виконання грошового зобов'язання, позовні вимоги позивача в частині стягнення 3 % річних та індексу інфляції нарахованого на суму боргу підлягають задоволенню відповідно до наведеного в позовній заяві розрахунку. При здійсненні перевірки розрахунку 3% річних та індексу інфляції, нарахованих позивачем, судом встановлено, що ним правильно здійснено вказаний розрахунок.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги позивача за первісним позовом підлягають задоволенню, позовні вимоги позивача за зустрічним позовом задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Виходячи з вищенаведеного та керуючись ст. ст. 4, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Первісний позов задовольнити в повному обсязі.

2. В задоволенні зустрічного позову відмовити в повному обсязі.

3. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Карло Пазоліні Трейдінг"( 03134, м. Київ, вул. Симиренка, будинок 2/19; ідентифікаційний код: 30964248) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "НЕРУХОМІСТЬ ПЛЮС" ( 03035, м. Київ, вулиця Урицького, 1 А (літера А); ідентифікаційний код 37249925) основний борг в сумі 539 115 грн.. 40 коп. , з % річних в сумі 9 969 грн. 94 коп., штраф в сумі 550 грн., інфляційні втрати в сумі 162 878 грн. 69 коп. та 13 545 грн. 76 коп. - судового збору за подання позовної заяви.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено 11.03.2016

Суддя М.О. Лиськов