Рішення

від 05.10.2016 по справі 910/12785/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.10.2016Справа №910/12785/16 Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Чинчин О.В. , при секретарі судового засідання Бігмі Я.В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Державного підприємства «Науково - дослідний інститут будівельного виробництва» до За участю про 1. Орендного підприємства Науково - дослідний інститут будівельного виробництва; 2. Регіонального відділення Фонду державного майна України по м. Києву; 3. Правобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві Третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні Відповідачів 1. Відділу державної виконавчої служби Солом'янського районного управління юстиції у м. Києві; 2. Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби головного територіального управління юстиції у м. Києві визнання права господарського відання та зняття з-під арешту і розшуку Представники:

від Позивача: Голодов О.Ф. (представник за Довіреністю);

від Відповідача - 1: Осадчук Р.М. (керівник);

від Відповідача - 2:Черних Я.С. (представник за Довіреністю);

від Відповідача - 3:Прокопенко Ю.І. (представник за Довіреністю);

від Третьої особи - 1: не з'явились;

від Третьої особи - 2: не з'явились;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Державне підприємство «Науково - дослідний інститут будівельного виробництва» (надалі також - «Позивач») звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Орендного підприємства Науково - дослідний інститут будівельного виробництва (надалі також - «Відповідач - 1»), Регіонального відділення Фонду державного майна України по м. Києву (надалі також - «Відповідач - 2») та Управління Пенсійного фонду України у Солом'янському районі м. Києва (надалі також - «Відповідач - 3») про визнання права господарського відання та зняття з-під арешту і розшуку.

Позовні вимоги вмотивовано тим, що на підставі Акту приймання - передачі державної частки цілісного майнового комплексу Орендного підприємства Науково - дослідний інститут будівельного виробництва від 31.07.2012 року за Державним підприємством «Науково - дослідний інститут будівельного виробництва» закріплено на праві господарського відання та прийнято на баланс державне майно, а саме автомобіль марки М412ИЭ028, державний реєстраційний номер 6594 КИБ; автомобіль марки 1-Р-5, державний реєстраційний номер 1356 КИ; автомобіль марки ГАЗ 5312, державний реєстраційний номер АА 6487 ВС; автомобіль марки КС 2561 Д ЗИЛ 130, державний реєстраційний номер 6135 КИЛ. Постановами державних виконавців Відділу державної виконавчої служби Солом'янського районного управління юстиції у м. Києві та Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби головного територіального управління юстиції у м. Києві накладено арешт та оголошено заборону його відчуження на майно Орендного підприємства Науково - дослідний інститут будівельного виробництва, зокрема, на вищезазначені автомобілі. Як зазначає Позивач, сам лише факт реєстрації транспортних засобів за Відповідачем - 1 не свідчить про їх належність саме йому, оскільки зазначені транспортні засоби не були придбані Орендним підприємством Науково - дослідний інститут будівельного виробництва за рахунок власного прибутку, а відносяться до державної частки цілісного майнового комплексу, яка за Актом приймання - передачі була передана Позивачу, який не встиг перереєструвати вказані транспортні засоби на себе. За таких підстав, Позивач звернувся до суду з вказаним позовом та просить суд визнати закріплене державне майно, вказане в акті приймання - передачі від 31.07.2012 року за Державним підприємством «Науково - дослідний інститут будівельного виробництва» на праві господарського відання на транспортні засоби, а саме: автомобіль марки М412ИЭ028, 1986 р.в., державний реєстраційний номер 6594 КИБ; залишкова вартість 786 грн. 24 коп., автомобіль марки 1-Р-5, тип кузова причіп одноосний, 1983 р.в., державний реєстраційний номер 1356 КИ, залишкова вартість 66 грн. 23 коп.; автомобіль марки ГАЗ 5312, вантажний бортовий - с, 1990 р.в., державний реєстраційний номер АА 6487 ВС, залишкова вартість 6812 грн. 20 коп.; автомобіль марки ГАЗ 5327, вантажний, 1986 р.в., державний реєстраційний номер 5969 КИЛ, залишкова вартість 2265 грн. 71 коп.; автомобіль марки КС 2561 Д ЗИЛ 130, спец. автокран, 1984 р.в., державний реєстраційний номер 6135 КИЛ, залишкова вартість 738 грн. 84 коп.; зняти з- під арешту та розшуку вказане майно на суму 10 669 грн. 22 коп.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 15.07.2016 року порушено провадження у справі № 910/12785/16, залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні Відповідачів - Відділ державної виконавчої служби Солом'янського районного управління юстиції у м. Києві та Відділ примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби головного територіального управління юстиції у м. Києві, судове засідання призначено на 27.07.2016 року.

26.07.2016 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Позивача надійшли документи на виконання вимог ухвали суду про порушення провадження по справі від 15.07.2016 року.

26.07.2016 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Відповідача-1 надійшли документи на виконання вимог ухвали суду про порушення провадження по справі від 15.07.2016 року.

26.07.2016 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Відповідача-1 надійшов відзив на позовну заяву.

27.07.2016 року в судове засідання з'явились представники позивача та відповідачів. Представники третіх осіб в судове засідання не з'явились, про поважні причини неявки Суд не повідомили, про час і місце судового засідання були повідомлені належним чином. Представники відповідача-2, відповідача-3 та третіх осіб сторін вимоги ухвали суду про порушення провадження по справі від 15.07.2016 року належним чином не виконали.

В судовому засіданні представник відповідача-2 подав статутні документи на виконання вимог ухвали суду про порушення провадження по справі від 15.07.2016 року, а представники відповідача-3 подали витяг з ЄДР.

Суд, ознайомившись з матеріалами справи, з метою повного та всебічного розгляду спору, прийшов до висновку - зобов'язати Позивача:

- надати письмові пояснення чи заперечення з посиланням на належні докази з урахуванням відзиву Орендного підприємства Науково - дослідний інститут будівельного виробництва;

- надати всі додатки, які є невід'ємною частиною Акту приймання-передачі державної частки цілісного майнового комплексу від 31.07.2012 року;

- надати письмові пояснення щодо передачі транспортних засобів від Орендного підприємства Науково - дослідний інститут будівельного виробництва до Державного підприємства "Науково - дослідний інститут будівельного виробництва" на підставі Акту приймання-передачі державної частки цілісного майнового комплексу від 31.07.2012 року.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 27.07.2016 року відкладено розгляд справи на 07.09.2016 року, у зв'язку з неявкою представників третіх осіб в судове засідання, невиконанням вимог ухвали суду, витребуванням додаткових доказів по справі.

12.08.2016 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Позивача надійшли документи для долучення до матеріалів справи та письмові пояснення на виконання вимог ухвали суду від 27.07.2016 року.

19.08.2016 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Відповідача-2 надійшли документи на виконання вимог ухвали суду про порушення провадження по справі від 15.07.2016 року.

25.08.2016 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Відповідача-3 надійшли документи на виконання вимог ухвали суду про порушення провадження по справі від 15.07.2016 року та відзив на позовну заяву.

30.08.2016 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Позивача надійшли документи для долучення до матеріалів справи.

07.09.2016 року в судове засідання з'явились представники позивача та відповідачів. Представники третіх осіб в судове засідання не з'явились, про поважні причини неявки Суд не повідомили, про час і місце судового засідання були повідомлені належним чином, вимоги ухвали суду про порушення провадження по справі від 15.07.2016 року не виконали.

В судовому засіданні представник позивача надав усні пояснення по суті спору, якими підтримав вимоги та доводи позовної заяви. Представник відповідача-1 в судовому засіданні надав усні пояснення по суті спору, якими визнав позовні вимоги, а представники відповідача-2 та відповідача-3 надали усні пояснення по суті спору, якими заперечили проти задоволення позовних вимог.

Суд, ознайомившись з матеріалами справи, з метою повного та всебічного розгляду спору, прийшов до висновку - зобов'язати Позивача:

- надати письмові пояснення з посиланням на належні докази щодо передачі Державному підприємству "Науково - дослідний інститут будівельного виробництва" за Актом приймання - передачі державної частки цілісного майнового комплексу Орендного підприємства Науково-дослідний інститут будівельного виробництва від 31.07.2012 року, саме тих автомобілів, які є предметом вказаного позову, оскільки в акті не зазначено державні номерні знаки, рік випуску, тип, колір, номер шасі, номер двигуна, серія, номер техпаспорту, які дають змогу ідентифікувати спірні транспортні засоби;

- надати письмові пояснення з посиланням на належні докази щодо оспорення або невизнання права господарського відання Позивача на автомобіль марки М412ИЭ028, 1986 р.в., державний реєстраційний номер 6594 КИБ; залишкова вартість 786 грн. 24 коп., автомобіль марки 1-Р-5, тип кузова причіп одноосний, 1983 р.в., державний реєстраційний номер 1356 КИ, залишкова вартість 66 грн. 23 коп.; автомобіль марки ГАЗ 5312, вантажний бортовий - с, 1990 р.в., державний реєстраційний номер АА 6487 ВС, залишкова вартість 6 812 грн. 20 коп.; автомобіль марки ГАЗ 5327, вантажний, 1986 р.в., державний реєстраційний номер 5969 КИЛ, залишкова вартість 2 265 грн. 71 коп.; автомобіль марки КС 2561 Д ЗИЛ 130, спец, автокран, 1984 р.в., державний реєстраційний номер 6135 КИЛ, залишкова вартість 738 грн. 84 коп;

- надати письмові пояснення з посиланням на належні докази щодо того, чи зверталось Державне підприємство "Науково - дослідний інститут будівельного виробництва" до органів ДАІ, територіальних органів з надання сервісних послуг МВС з відповідними заявами про перереєстрацію права господарського відання на спірні транспортні засоби;

- визначитись із суб'єктним складом відповідачів по справі №910/12785/16 в частині позовних вимог про зняття з- під арешту та розшуку майна на суму 10 669 грн. 22 коп., оскільки арешт та розшук майна були накладені Відділом державної виконавчої служби Солом'янського районного управління юстиції у м. Києві та Відділом примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби головного територіального управління юстиції у м. Києві.

Крім того, представник позивача подав клопотання про продовження строків розгляду спору на 15 днів.

Суд, відповідно до ст. 69 Господарського процесуального кодексу України вважає за можливе задовольнити заявлене клопотання представника позивача про продовження строків розгляду спору, виходячи з того, що спір має бути вирішено господарським судом у строк не більше двох місяців від дня одержання позовної заяви, а у виняткових випадках за клопотанням сторони, з урахуванням особливостей розгляду спору, господарський суд ухвалою може продовжити строк розгляду спору, але не більш як на п'ятнадцять днів.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 07.09.2016 року продовжено строк розгляду спору на 15 днів, відкладено розгляд справи на 21.09.2016 року, у зв'язку з неявкою представників третіх осіб в судове засідання, невиконанням вимог ухвали суду, витребуванням додаткових доказів по справі.

21.09.2016 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, письмові пояснення та документи на виконання вимог ухвали суду від 07.09.2016 року та клопотання, в якому просить Суд замінити первісних відповідачів: Орендне підприємство Науково - дослідний інститут будівельного виробництва, Регіональне відділення Фонду державного майна України по м. Києву та Управління Пенсійного фонду України у Солом'янському районі м. Києва на відповідачів: Солом'янський районний відділ державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві та Відділ примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві. Також, просить Суд залучити до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору - Орендне підприємство Науково - дослідний інститут будівельного виробництва, Регіональне відділення Фонду державного майна України по м. Києву та Управління Пенсійного фонду України у Солом'янському районі м. Києва.

21.09.2016 року в судове засідання з'явились представники відповідача-1 та відповідача-3. Інші представники в судове засідання не з'явились, про час і місце судового засідання були повідомлені належним чином. Представники третіх осіб вимоги ухвали суду про порушення провадження по справі від 15.07.2016 року не виконали.

Суд на місці ухвалив - задовольнити клопотання позивача про відкладення розгляду справи, а щодо клопотання позивача про заміну відповідачів та залучення їх до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, Суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 11 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 24.10.2011 р. № 10 "Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам", господарським судам підвідомчі на загальних підставах справи зі спорів, пов'язані з визнанням права на майно, на яке накладено арешт, і про зняття з нього арешту та з розглядом позовів до юридичної особи, яка зобов'язана здійснити стягнення коштів з боржника у разі невиконання рішення з вини цієї юридичної особи (статті 60 і 87 Закону України "Про виконавче провадження"), - за умови, коли сторонами у судовому процесі є підприємства чи організації у розумінні статті 1 ГПК.

Вимоги інших осіб щодо належності їм, а не боржнику майна, на яке накладено арешт, вирішуються шляхом пред'явлення ними відповідно до правил підвідомчості (ст. 24 Цивільного процесуального кодексу України, ст. 12 Господарського процесуального кодексу України) позову до боржника та особи, в інтересах якої накладено арешт, про визнання права власності на майно і звільнення його з-під арешту. В такому ж порядку розглядаються вимоги осіб, які не є власниками майна, але володіють ним на законних підставах (п. 16 постанови Пленуму Верховного Суду України №14 від 26.12.2003р. "Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльності органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження").

Враховуючи вищевикладене, Суд приходить до висновку про відмову в задоволенні клопотання Позивача.

Також, Суд зазначає, що згідно з Додатком 1 до постанови Кабінету Міністрів України від 16 грудня 2015 р. №1055 "Про деякі питання функціонування територіальних органів Пенсійного фонду України" Управління Пенсійного фонду України в Солом'янському районі м. Києва реорганізовано шляхом злиття та створено Правобережне об'єднане управління Пенсійного фонду України в м. Києві.

Відповідно до ст. 25 Господарського процесуального кодексу України у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення діяльності суб'єкта господарювання шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов'язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, господарський суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу. Усі дії, вчинені в судовому процесі до вступу у справу правонаступника, обов'язкові для нього так само, як вони були обов'язкові для особи, яку правонаступник замінив.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. 25 Господарського процесуального кодексу України, Суд приходить до висновку про заміну Відповідача-3 - Управління Пенсійного фонду України у Солом'янському районі м. Києва на його правонаступника - Правобережне об'єднане управління Пенсійного фонду України в м. Києві.

Також, Суд, з метою повного та всебічного розгляду спору, прийшов до висновку - зобов'язати Позивача направити копію позовної заяви Правобережному об'єднанню управління Пенсійного фонду України в м. Києві та надати Суду докази на підтвердження направлення.

Суд зазначає, що відповідно до ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку.

Як зазначає Верховний Суд України в листі №1-5/45 від 25.01.2006 критерії оцінювання розумності строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ. Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади.

Відтак, у зв'язку з неявкою представників, невиконанням вимог ухвали суду, заміною Відповідача-3 його правонаступником, з метою створення сторонам необхідних умов для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, забезпечення рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, суд вважає за доцільне відкласти розгляд справи за межами строків, встановленими Господарським процесуальним кодексом України.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 21.09.2016 року замінено Відповідача - 3 Управління Пенсійного фонду України у Солом'янському районі м. Києва на його правонаступника - Правобережне об'єднане управління Пенсійного фонду України в м. Києві, відкладено розгляд справи на 05.10.2016 року, у зв'язку з неявкою представників в судове засідання, невиконанням вимог ухвали суду, заміною Відповідача-3 його правонаступником, витребуванням додаткових доказів по справі.

27.09.2016 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Позивача надійшло клопотання про доручення до матеріалів справи постанов державного виконавця про арешт майна боржника.

27.09.2016 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Позивача надійшло клопотання про направлення копії позовної заяви та доданих до неї документів на адресу Відповідача - 3.

В судовому засіданні 05 жовтня 2016 року представник Позивача підтримав вимоги та доводи позовної заяви, просив суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. В судовому засіданні представники Відповідачів надали усні пояснення по суті спору, викладені у відзивах на позовну заяву. В судове засідання представники Третіх осіб не з»явились, про час та місце судового засідання були повідомлені належним чином, що підтверджується поверненням на адресу суду рекомендованих повідомлень про вручення поштового відправлення 26.09.2016 року уповноваженим представникам Третіх осіб.

Таким чином, Суд приходить до висновку, Треті особи про час та місце судового засідання були повідомлені належним чином.

Приймаючи до уваги, що Треті особи були належним чином повідомлені про дату та час судового засідання, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи по суті, Суд вважає, що неявка в судове засідання представників Третіх осіб не є перешкодою для прийняття Рішення у даній справі.

Відповідно до статті 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

В судовому засіданні 05 жовтня 2016 року, на підставі статті 85 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частини Рішення.

Відповідно до статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України, в судовому засіданні складено протокол.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ

Рішенням Господарського суду міста Києва від 26.04.2012 року у справі №5011-48/4260-2012 зобов'язано Регіональне відділення Фонду державного майна України по м. Києву затвердити/підписати Зведений Акт інвентаризації майна Орендного підприємства Науково-дослідний інститут будівельного виробництва при припиненні дії договору оренди станом на 30.11.2011 р., в редакції, яка погоджена Міністерством регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України та надана Регіональному відділенню Фонду державного майна України по м. Києву. Зобов'язано Регіональне відділення Фонду державного майна України по м. Києву затвердити/підписати Акт оцінки вартості цілісного майнового комплексу Орендного підприємства Науково-дослідний інститут будівельного виробництва при припиненні дії договору оренди станом на 30.11.2011 р., в редакції, яка погоджена Міністерством регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України та надана Регіональному відділенню Фонду державного майна України по м. Києву. Зобов'язано Регіональне відділення Фонду державного майна України по м. Києву прийняти за Актом приймання-передачі (повернення) цілісного майнового комплексу Орендного підприємства Науково-дослідний інститут будівельного виробництва, на умовах зазначених у Договорі оренди цілісного майнового комплексу Науково-дослідного інституту будівельного виробництва від 17.09.1993 р. №89, викладеного в новій редакції Договором №6 від 10.07.2007 р.

Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України № 335 від 05.07.2012 року утворено Державне підприємство «Науково - дослідний інститут будівельного виробництва», затверджено статут підприємства.

Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України №386 від 27.07.2012 року закріплено державне майно, вказане в акті приймання - передачі, за Державним підприємством «Науково - дослідний інститут будівельного виробництва» на праві господарського відання.

За Актом приймання - передачі державної частки цілісного майнового комплексу Орендного підприємства Науково-дослідний інститут будівельного виробництва від 31.07.2012 року, погодженого Міністерством регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України й Регіональним відділенням Фонду державного майна України по м. Києву, у зв'язку з розірванням Договору оренди цілісного майнового комплексу від 17.06.1993 року №89, Орендне підприємство Науково-дослідний інститут будівельного виробництва передало частку у своєму майні (цілісний майновий комплекс за адресами: м. Київ, Червонозоряний проспект, 51 та вул. Максима Кривоноса, 2-б) Державному підприємству «Науково - дослідний інститут будівельного виробництва» згідно з переліком орендованих основних засобів станом на 30.11.2011 року, який є невід'ємною частиною акту.

За Актом приймання - передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів від 31.07.2012 року Орендне підприємство Науково-дослідний інститут будівельного виробництва передало Державному підприємству «Науково - дослідний інститут будівельного виробництва»:

- автомобіль М412ИЭ028, номер кузова XTK412 ИЭ0G0843463;

- причіп одноосний авт..809А, модель 1-р-5, № шасі 71090;

- ГАЗ 5312, № шасі 66270;

- ГАЗ 5327, № шасі 1066524;

- Автокран КС 256Д ЗИЛ (повна маса), марка ЗИЛ 130, шасі 23002801.

Постановами державних виконавців Відділу державної виконавчої служби Солом'янського районного управління юстиції у м. Києві:

від 03.07.2014 року (ВП №43869295 на підставі виконавчого листа №826/3863/14 від 17.06.2014 р. виданого Окружним адміністративним судом м. Києва про стягнення з Орендного підприємства Науково-дослідний інститут будівельного виробництва на користь Управління пенсійного фонду України в Солом'янському районі м. Києва боргу у розмірі 102 259 грн. 43 коп.);

від 17.01.2015 року (ВП №46034006 на підставі виконавчого листа №826/8761/14 від 04.12.2014 р. виданого Окружним адміністративним судом м. Києва про стягнення з Орендного підприємства Науково-дослідний інститут будівельного виробництва на користь Управління пенсійного фонду України в Солом'янському районі м. Києва боргу у розмірі 71 068 грн. 56 коп.);

від 16.11.2015 року (ВП №49361367 на підставі вимоги №ю-14 від 01.10.2015 р. виданого Управлінням пенсійного фонду України в Солом'янському районі м. Києва про стягнення з Орендного підприємства Науково-дослідний інститут будівельного виробництва на користь Управління пенсійного фонду України в Солом'янському районі м. Києва боргу у розмірі 339 грн. 97 коп.);

від 19.03.2015 року (ВП №43869295 на підставі виконавчого листа №826/3863/14 від 17.06.2014 р. виданого Окружним адміністративним судом м. Києва про стягнення з Орендного підприємства Науково-дослідний інститут будівельного виробництва на користь Управління пенсійного фонду України в Солом'янському районі м. Києва боргу у розмірі 102 259 грн. 43 коп.);

від 12.08.2014 року (ВП №44347986 на підставі рішення №503 від 07.04.2014 р. виданого Управлінням пенсійного фонду України в Солом'янському районі м. Києва про стягнення з Орендного підприємства Науково-дослідний інститут будівельного виробництва на користь Управління пенсійного фонду України в Солом'янському районі м. Києва боргу у розмірі 170 грн. 00 коп.);

від 19.05.2016 року (ВП №51152386 на підставі наказу №910/7471/15-г від 25.09.2015 р. виданого Господарським судом м. Києва про стягнення з Орендного підприємства Науково-дослідний інститут будівельного виробництва на користь держави боргу у розмірі 488 406 грн. 87 коп.)

від 27.07.2016 року (ВП №51769565 на підставі виконавчого листа №826/16755/14 від 11.12.2014 року виданого Окружним адміністративним судом м. Києва про стягнення з Орендного підприємства Науково-дослідний інститут будівельного виробництва на користь Правобережного об'єднаного Управління пенсійного фонду України боргу у розмірі 67 814 грн. 50 коп.)

від 23.09.2016 року (ВП №51954689 на підставі виконавчого листа №826/18608/14 від 22.01.2015 року виданого Солом'янським районним судом м. Києва про стягнення з Орендного підприємства Науково-дослідний інститут будівельного виробництва на користь Управління пенсійного фонду в Солом'янському районі м. Києва боргу у розмірі 67 799 грн. 70 коп.)

накладено арешт на все майно боржника - Орендного підприємства Науково-дослідний інститут будівельного виробництва та заборонено здійснювати відчуження будь - якого майна, яке належить боржнику.

Постановами державних виконавців Відділу державної виконавчої служби Солом'янського районного управління юстиції у м. Києві:

від 02.09.2016 року (ВП №51152386 на підставі наказу №910/7471/15-г від 25.09.2015 року виданого Господарським судом м. Києва про стягнення з Орендного підприємства Науково-дослідний інститут будівельного виробництва на користь держави боргу у розмірі 488 406 грн. 87 коп.);

від 02.09.2016 року (ВП №51676925 на підставі наказу №910/7472/15-г від 25.08.2015 року виданого Господарським судом м. Києва про стягнення з Орендного підприємства Науково-дослідний інститут будівельного виробництва боргу у розмірі 963 409 грн. 14 коп.)

оголошено в розшук майно боржника - Орендного підприємства Науково-дослідний інститут будівельного виробництва.

Постановами державних виконавців Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби головного територіального управління юстиції у м. Києві:

від 20.03.2014 року (ВП №37908317 на підставі наказу №910/711/13 від 09.04.2013 р. виданого Господарським судом м. Києва про стягнення з Орендного підприємства Науково-дослідний інститут будівельного виробництва на користь Державного бюджету України боргу у розмірі 3230668 грн. 31 коп.) оголошено розшук автотранспортних засобів, а саме: УАЗ 469 (1979), державний реєстраційний номер 4935 КИТ, Газ 53 0 (1900), державний реєстраційний номер 5969 КИЛ, Газ 24 0 (1900), державний реєстраційний номер 1071 КИБ, що належать боржнику;

від 30.03.2016 року (ВП №50622469 на підставі наказу №910/711/13 від 09.04.2013 р. виданого Господарським судом м. Києва про стягнення з Орендного підприємства Науково-дослідний інститут будівельного виробництва на користь Державного бюджету України боргу у розмірі 2835466 грн. 28 коп.) накладено арешт на все майно Орендного підприємства Науково-дослідний інститут будівельного виробництва в межах суми заборгованості);

від 06.05.2016 року (ВП №50622469 на підставі наказу №910/711/13 від 09.04.2013 р. виданого Господарським судом м. Києва про стягнення з Орендного підприємства Науково-дослідний інститут будівельного виробництва на користь Державного бюджету України боргу у розмірі 2835466 грн. 28 коп.) оголошено в розшук майно боржника: ГАЗ 5312, вантажний бортовий - С, 1990 року випуску, державний реєстраційний номер АА 6487 ВС, ИЖ 412ИЭ, 1986 року випуску, державний реєстраційний номер 6594КИБ, ЗИЛ 130, 1984 року випуску, державний реєстраційний номер 6135КИЛ, ГАЗ 53, 1986 року випуску, державний реєстраційний номер 5969 КИМ, ГАЗ 53, 1900 року випуску, державний реєстраційний номер 5969 КИЛ, УАЗ 469 Б, 1979 року випуску, державний реєстраційний номер 4935 КИТ, , ПР 15М, причіп бортовий - С, 1983 року випуску, державний реєстраційний номер 1365КИ.

Як вбачається з інформації Територіального сервісного центру №8047 Регіонального сервісного центру МВС України в м. Києві від 06.07.2016 року, автомобілі марки ЗИЛ 130, 1984 р.в., державний реєстраційний номер 6135 КИЛ; ИЖ 412ИЭ, 1986 р.в., державний реєстраційний номер 6594 КИБ; ГАЗ 53, 1900 р.в., державний реєстраційний номер 5969КИЛ; ГАЗ 5312, 1990 р.в., державний реєстраційний номер АА 6487 ВС; ПР 1 5м, причіп чорний, 1983 р.в., державний реєстраційний номер 1356КИ, зареєстровані за Орендним підприємством Науково-дослідний інститут будівельного виробництва та перебувають у розшуку й арешті.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, Позивач зазначає, що сам лише факт реєстрації транспортних засобів за Відповідачем - 1 не свідчить про їх належність саме йому, оскільки зазначені транспортні засоби не були придбані Орендним підприємством Науково - дослідний інститут будівельного виробництва за рахунок власного прибутку, а відносяться до державної частки цілісного майнового комплексу, яка за Актом приймання - передачі була передана Позивачу, який не встиг перереєструвати вказані транспортні засоби на себе. За таких підстав, Позивач звернувся до суду з вказаним позовом та просить суд визнати закріплене державне майно, вказане в акті приймання - передачі від 31.07.2012 року за Державним підприємством «Науково - дослідний інститут будівельного виробництва» на праві господарського відання на транспортні засоби, а саме: автомобіль марки М412ИЭ028, 1986 р.в., державний реєстраційний номер 6594 КИБ; залишкова вартість 786 грн. 24 коп., автомобіль марки 1-Р-5, тип кузова причіп одноосний, 1983 р.в., державний реєстраційний номер 1356 КИ, залишкова вартість 66 грн. 23 коп.; автомобіль марки ГАЗ 5312, вантажний бортовий - с, 1990 р.в., державний реєстраційний номер АА 6487 ВС, залишкова вартість 6812 грн. 20 коп.; автомобіль марки ГАЗ 5327, вантажний, 1986 р.в., державний реєстраційний номер 5969 КИЛ, залишкова вартість 2265 грн. 71 коп.; автомобіль марки КС 2561 Д ЗИЛ 130, спец. автокран, 1984 р.в., державний реєстраційний номер 6135 КИЛ, залишкова вартість 738 грн. 84 коп.; зняти з- під арешту та розшуку вказане майно на суму 10 669 грн. 22 коп.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Суд вважає, що позовні вимоги Державного підприємства «Науково - дослідний інститут будівельного виробництва підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 1 Господарського процесуального кодексу України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Частиною 1 статті 62 Господарського кодексу України підприємство - самостійний суб'єкт господарювання, створений компетентним органом державної влади або органом місцевого самоврядування, або іншими суб'єктами для задоволення суспільних та особистих потреб шляхом систематичного здійснення виробничої, науково-дослідної, торговельної, іншої господарської діяльності в порядку, передбаченому цим Кодексом та іншими законами.

За змістом ч. 3 ст. 62 Господарського кодексу України підприємство, якщо законом не встановлено інше, діє на основі статуту або модельного статуту. Підприємства незалежно від форми власності, організаційно-правової форми, а також установчих документів, на основі яких вони створені та діють, мають рівні права та обов'язки.

Згідно з частиною 1 статті 133 Господарського кодексу України основу правового режиму майна суб'єктів господарювання, на якій базується їх господарська діяльність, становлять право власності та інші речові права - право господарського відання, право оперативного управління. Господарська діяльність може здійснюватися також на основі інших речових прав (права володіння, права користування тощо), передбачених Цивільним кодексом України.

Відповідно до ч. 1 ст. 316 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

За змістом частин 1 та 2 статті 136 Господарського кодексу України право господарського відання є речовим правом суб'єкта підприємництва, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом), з обмеженням правомочності розпорядження щодо окремих видів майна за згодою власника у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законами. Власник майна, закріпленого на праві господарського відання за суб'єктом підприємництва, здійснює контроль за використанням та збереженням належного йому майна безпосередньо або через уповноважений ним орган, не втручаючись в оперативно-господарську діяльність підприємства.

Право господарського відання разом із правом оперативного управління з юридичного погляду є правовою формою реалізації права державної і комунальної власності спеціально створеними суб'єктами різних організаційно-правових форм, які у встановленому порядку набувають статусу юридичної особи. При цьому власником їх майна залишається держава, або відповідна територіальна громада.

Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України № 335 від 05.07.2012 року утворено Державне підприємство «Науково - дослідний інститут будівельного виробництва», затверджено статут підприємства.

Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України №386 від 27.07.2012 року закріплено державне майно, вказане в акті приймання - передачі, за Державним підприємством «Науково - дослідний інститут будівельного виробництва» на праві господарського відання.

За Актом приймання - передачі державної частки цілісного майнового комплексу Орендного підприємства Науково-дослідний інститут будівельного виробництва від 31.07.2012 року, погодженого Міністерством регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України й Регіональним відділенням Фонду державного майна України по м. Києву, у зв'язку з розірванням Договору оренди цілісного майнового комплексу від 17.06.1993 року №89, Орендне підприємство Науково-дослідний інститут будівельного виробництва передало частку у своєму майні (цілісний майновий комплекс за адресами: м. Київ, Червонозоряний проспект, 51 та вул. Максима Кривоноса, 2-б) Державному підприємству «Науково - дослідний інститут будівельного виробництва» згідно з переліком орендованих основних засобів станом на 30.11.2011 року, який є невід'ємною частиною акту.

Знаходження майна на балансі підприємства (організації) ще не є безспірною ознакою його права власності. Що ж до права державної власності, то незалежно від того, на балансі якого державного підприємства знаходиться майно, воно не втрачає статуса державної власності.

Відповідно до абз. 5 п. 9 листа Вищого арбітражного суду України від 31.01.2001 року № 01-8/98 "Про деякі приписи законодавства, яке регулює питання, пов'язані із здійсненням права власності та його захистом" баланс підприємства (організації) є формою бухгалтерського обліку, визначення складу і вартості майна та обсягу фінансових зобов'язань на конкретну дату. Баланс не визначає підстав знаходження майна у власності (володінні) підприємства.

Як вбачається з переліку орендованих основних засобів станом на 30.11.2011 року, який є невід'ємною частиною Акту приймання - передачі державної частки цілісного майнового комплексу Орендного підприємства Науково-дослідний інститут будівельного виробництва від 31.07.2012 року, погодженого Міністерством регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України й Регіональним відділенням Фонду державного майна України по м. Києву, Державному підприємству «Науково - дослідний інститут будівельного виробництва» було передано майно, зокрема, причіп одноосний авт. 809А, залишковою вартістю 66 грн. 23 коп., автокран КС 256Д ЗИЛ, залишковою вартістю 738 грн. 84 коп., автомобіль М412, залишковою вартістю 786 грн. 24 коп., автомобіль ГАЗ 5327, залишковою вартістю 2265 грн. 71 коп., ГАЗ 5312, залишковою вартістю 6812 грн. 20 коп.

За Актом приймання - передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів від 31.07.2012 року Орендне підприємство Науково-дослідний інститут будівельного виробництва передало Державному підприємству «Науково - дослідний інститут будівельного виробництва»:

- автомобіль М412ИЭ028, номер кузова XTK412 ИЭ0G0843463;

- причіп одноосний авт..809А, модель 1-р-5, № шасі 71090;

- ГАЗ 5312, № шасі 66270;

- ГАЗ 5327, № шасі 1066524;

- Автокран КС 256Д ЗИЛ (повна маса), марка ЗИЛ 130, шасі 23002801.

05.07.2016 року Позивачем надіслано на адресу Територіального сервісного центру №8047 Регіонального сервісного центру МВС України в м. Києві запит про надання інформації чи значаться в арешті або розшуку: автокран КС 256Д ЗИЛ 130 номер 6135 КИЛ, автомобіль москвич ІЖ 412ІЕ номер 6594 КИБ, автомобіль ГАЗ 5327 номер 5969 КИЛ, автомобіль ГАЗ 5312 номер АА6487ВС, причіп одноосний 1-Р-5 номер 1356КИ.

Як вбачається з інформації Територіального сервісного центру №8047 Регіонального сервісного центру МВС України в м. Києві від 06.07.2016 року, автомобілі марки ЗИЛ 130, 1984 р.в., державний реєстраційний номер 6135 КИЛ; ИЖ 412ИЭ, 1986 р.в., державний реєстраційний номер 6594 КИБ; ГАЗ 53, 1900 р.в., державний реєстраційний номер 5969КИЛ; ГАЗ 5312, 1990 р.в., державний реєстраційний номер АА 6487 ВС; ПР 1 5м, причіп чорний, 1983 р.в., державний реєстраційний номер 1356КИ, зареєстровані за Орендним підприємством Науково-дослідний інститут будівельного виробництва та перебувають у розшуку й арешті.

У відзиві на позовну заяву Орендне підприємство Науково-дослідний інститут будівельного виробництва зазначало, що за Актом приймання - передачі державної частки цілісного майнового комплексу Орендного підприємства Науково-дослідний інститут будівельного виробництва від 31.07.2012 року, погодженого Міністерством регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України й Регіональним відділенням Фонду державного майна України по м. Києву, Державному підприємству «Науково - дослідний інститут будівельного виробництва» було передано наступне майно, зокрема: автомобілі марки М412ИЭ028, 1986 р.в., державний реєстраційний номер 6594 КИБ; марки ПР 1 5м, причіп чорний, 1983 р.в., державний реєстраційний номер 1356КИ, марки ГАЗ 5312, 1990 р.в., державний реєстраційний номер АА 6487 ВС; марки ГАЗ 5327,1900 р.в., державний реєстраційний номер 5969КИЛ; марки ЗИЛ 130, 1984 р.в., державний реєстраційний номер 6135 КИЛ.

Враховуючи вищевикладене, Суд приходить до висновку, що автомобілі, які передані Державному підприємству «Науково - дослідний інститут будівельного виробництва» за Актом приймання - передачі державної частки цілісного майнового комплексу Орендного підприємства Науково-дослідний інститут будівельного виробництва від 31.07.2012 року, є саме тими автомобілями, які є предметом вказаного позову - автомобіль марки М412ИЭ028, 1986 р.в., державний реєстраційний номер 6594 КИБ; залишкова вартість 786 грн. 24 коп., автомобіль марки 1-Р-5, тип кузова причіп одноосний, 1983 р.в., державний реєстраційний номер 1356 КИ, залишкова вартість 66 грн. 23 коп.; автомобіль марки ГАЗ 5312, вантажний бортовий - с, 1990 р.в., державний реєстраційний номер АА 6487 ВС, залишкова вартість 6812 грн. 20 коп.; автомобіль марки ГАЗ 5327, вантажний, 1986 р.в., державний реєстраційний номер 5969 КИЛ, залишкова вартість 2265 грн. 71 коп.; автомобіль марки КС 2561 Д ЗИЛ 130, спец. автокран, 1984 р.в., державний реєстраційний номер 6135 КИЛ, залишкова вартість 738 грн. 84 коп., й на які накладено арешт. Крім того, Суд зазначає, що матеріали справи не містять жодних належних та допустимих доказів в розумінні ст.ст. 33, 34, 36 Господарського процесуального кодексу України, які б вказували на те, що Позивачу були передані інші автомобілі, ніж ті, що визначені останнім в якості предмету позову.

Відповідно до статті 317 Цивільного кодексу України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно з частинами першою та другою статті 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним; ніхто не може бути протиправно позбавлений нього права чи обмежений у його здійсненні; особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

За приписами ст. 392 Цивільного кодексу України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності. Щодо захисту права господарського відання застосовуються положення закону, встановлені для захисту права власності.

За змістом наведеної норми права позов про визнання права власності на майно подається власником тоді, коли в інших осіб виникають сумніви щодо належності йому цього майна, коли створюється неможливість реалізації позивачем свого права власності через наявність таких сумнівів чи внаслідок втрати правовстановлюючих документів.

Право власності може захищатися пред'явленням позову про визнання цього права. Такий позов може бути пред'явлений до будь-якої особи, яка словами чи діями заявила про свої претензії на річ, яка перебуває у власності іншої особи. Позивач, пред'являючи такий позов, повинен надати докази вчинення відповідачем дій, у тому числі його висловлювань, які можуть бути розцінені як невизнання чи оспорювання права власності.

Передумовою для застосування статті 392 ЦК України є відсутність іншого, окрім зазначеного, шляху для відновлення порушеного права.

Застосування позову про визнання права власності можливе лише за умови, що особи, які не визнають, заперечують та/або оспорюють право власності, не перебувають із власником у зобов'язальних відносинах.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 23 грудня 2014 року у справі № 3-191г14.

Суд зазначає, що матеріали справи не містять жодних належних та допустимих доказів відповідно до норм ст.ст. 33, 34, 36 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження того, що Відповідачі будь - яким чином оспорюють або не визнають право господарського відання Позивача на автомобіль марки М412ИЭ028, 1986 р.в., державний реєстраційний номер 6594 КИБ; залишкова вартість 786 грн. 24 коп., автомобіль марки 1-Р-5, тип кузова причіп одноосний, 1983 р.в., державний реєстраційний номер 1356 КИ, залишкова вартість 66 грн. 23 коп.; автомобіль марки ГАЗ 5312, вантажний бортовий - с, 1990 р.в., державний реєстраційний номер АА 6487 ВС, залишкова вартість 6812 грн. 20 коп.; автомобіль марки ГАЗ 5327, вантажний, 1986 р.в., державний реєстраційний номер 5969 КИЛ, залишкова вартість 2265 грн. 71 коп.; автомобіль марки КС 2561 Д ЗИЛ 130, спец. автокран, 1984 р.в., державний реєстраційний номер 6135 КИЛ, залишкова вартість 738 грн. 84 коп. Більше того, як вбачається з письмових пояснень Позивача від 21.09.2016 року, наданих на виконання вимог ухвали Господарського суду м. Києва, ніхто не оспорював право господарського відання Позивача на вказані транспортні засоби.

Крім того, Суд не вбачає ознак порушення чи загрози порушення права господарського відання Позивача на спірні транспортні засоби з боку Орендного підприємства Науково - дослідний інститут будівельного виробництва. Зокрема, Суд зазначає, що Орендне підприємство Науково - дослідний інститут будівельного виробництва не заперечує право господарського відання Державного підприємства «Науково - дослідний інститут будівельного виробництва» на транспортні засоби, про що зазначив представник Відповідача - 1 як в судовому засіданні, так і у відзиві на позовну заяву.

Відповідно до статті 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Статтею 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Право кожної особи на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу закріплено статтею 16 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 20 Господарського кодексу України, кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемляють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб'єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов'язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом.

Суд зазначає, що за змістом статті 1 Господарського процесуального кодексу України, якщо приводом звернення до суду зазначено порушення права чи законного інтересу, таке порушення або спір щодо них повинні існувати на момент звернення до суду. Якщо в результаті розгляду справи виявиться, що порушення немає, суд повинен відмовити в позові.

Господарським судом міста Києва встановлено, що на час звернення Позивача до суду з позовом до Орендного підприємства Науково - дослідний інститут будівельного виробництва, Регіонального відділення Фонду державного майна України по м. Києву та Правобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання права господарського відання на транспортні засоби, а саме: автомобіль марки М412ИЭ028, 1986 р.в., державний реєстраційний номер 6594 КИБ; залишкова вартість 786 грн. 24 коп., автомобіль марки 1-Р-5, тип кузова причіп одноосний, 1983 р.в., державний реєстраційний номер 1356 КИ, залишкова вартість 66 грн. 23 коп.; автомобіль марки ГАЗ 5312, вантажний бортовий - с, 1990 р.в., державний реєстраційний номер АА 6487 ВС, залишкова вартість 6812 грн. 20 коп.; автомобіль марки ГАЗ 5327, вантажний, 1986 р.в., державний реєстраційний номер 5969 КИЛ, залишкова вартість 2265 грн. 71 коп.; автомобіль марки КС 2561 Д ЗИЛ 130, спец. автокран, 1984 р.в., державний реєстраційний номер 6135 КИЛ, залишкова вартість 738 грн. 84 коп., Відповідачами жодних чином не оспорюється право господарського відання Позивача на спірні транспортні засоби.

Таким чином, Суд приходить до висновку, що на час звернення Позивача до господарського суду з вказаним позовом до Відповідачів жодним чином не порушено право Позивача з боку Відповідачів, а тому позовні вимоги Державного підприємства «Науково - дослідний інститут будівельного виробництва в частині визнання права господарського відання задоволенню не підлягають.

Що стосується позовних вимог Позивача в частині зняти з- під арешту та розшуку вказане майно на суму 10 669 грн. 22 коп., Суд зазначає.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначає Закон України «Про виконавче провадження».

Згідно зі ст. 1 названого Закону виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Зазначеним Законом регламентовано порядок та особливості проведення кожної стадії (дії) виконавчого провадження і відповідних дій державних виконавців.

Частиною 1 ст. 6 вищевказаного Закону визначено, що державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 11 Закону, державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець: здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом, зокрема, накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку.

Арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом: винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах; винесення постанови про арешт коштів, що перебувають у касі боржника або надходять до неї; винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження; проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту ( ч. ч. 1, 2 ст. 57 Закону).

Зі змісту зазначеної норми Закону вбачається, що накладати арешт на майно в процедурі виконавчого провадження надається право лише у випадку, коли таке майно належить на праві власності саме боржнику.

Як вбачається з інформації Територіального сервісного центру №8047 Регіонального сервісного центру МВС України в м. Києві від 06.07.2016 року, автомобілі марки ЗИЛ 130, 1984 р.в., державний реєстраційний номер 6135 КИЛ; ИЖ 412ИЭ, 1986 р.в., державний реєстраційний номер 6594 КИБ; ГАЗ 53, 1900 р.в., державний реєстраційний номер 5969КИЛ; ГАЗ 5312, 1990 р.в., державний реєстраційний номер АА 6487 ВС; ПР 1 5м, причіп чорний, 1983 р.в., державний реєстраційний номер 1356КИ, зареєстровані за Орендним підприємством Науково-дослідний інститут будівельного виробництва та перебувають у розшуку й арешті.

В пункті 5.6. Інструкції про проведення виконавчих дій, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 15.12.1999 року №74/5 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 15.12.1999 року за № 865/4158 зазначено, що державний виконавець роз'яснює сторонам та зацікавленим особам, які вважають, що майно, на яке накладено арешт, належить їм, що вони мають право оскаржити дії державного виконавця, а також звернутися до суду з позовом про визнання права на майно і про звільнення майна з-під арешту.

В силу статті 8 Закону України "Про виконавче провадження" боржником є фізична або юридична особа, визначена виконавчим документом.

Відповідно до статті 60 Закону України "Про виконавче провадження" особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутись до суду з позовом про визнання права власності на майно і про зняття з нього арешту. У разі прийняття судом рішення про зняття арешту з майна арешт з майна знімається за постановою державного виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини. Копія постанови про зняття арешту з майна надсилається боржнику та органу (установі), якому була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно боржника.

Окрім того, вимоги інших осіб щодо належності їм, а не боржнику майна, на яке накладено арешт, вирішуються шляхом пред'явлення ними відповідно до правил підвідомчості (ст. 24 Цивільного процесуального кодексу України, ст. 12 Господарського процесуального кодексу України) позову до боржника та особи, в інтересах якої накладено арешт, про визнання права власності на майно і звільнення його з-під арешту. В такому ж порядку розглядаються вимоги осіб, які не є власниками майна, але володіють ним на законних підставах (п. 16 постанови Пленуму Верховного Суду України №14 від 26.12.2003р. "Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльності органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження").

Згідно з п.2 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна « №5 від 03.06.2016 року позов про зняття арешту з майна може бути пред'явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно). Позови на захист майнових прав малолітніх та неповнолітніх дітей боржника (засудженого) можуть бути пред'явлені їхніми законними представниками, а у випадках, встановлених законом, органами та особами, яким надано право захищати права, свободи чи інтереси інших осіб (статті 3, 45 ЦПК). Відповідачами в справі є боржник, особа, в інтересах якої накладено арешт на майно, а в окремих випадках - особа, якій передано майно, якщо воно було реалізоване. Як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, має бути залучено відповідний орган державної виконавчої служби, а також відповідний орган доходів і зборів, банк та іншу фінансову установу, які у випадках, передбачених законом, виконують судові рішення (стаття 3 Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-XIV «Про виконавче провадження».

Відповідно до п. 11 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 24.10.2011 р. № 10 "Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам", господарським судам підвідомчі на загальних підставах справи зі спорів, пов'язані з визнанням права на майно, на яке накладено арешт, і про зняття з нього арешту та з розглядом позовів до юридичної особи, яка зобов'язана здійснити стягнення коштів з боржника у разі невиконання рішення з вини цієї юридичної особи (статті 60 і 87 Закону України "Про виконавче провадження"), - за умови, коли сторонами у судовому процесі є підприємства чи організації у розумінні статті 1 ГПК.

При цьому, пунктом 5 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 9 від 17.10.2012р. «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» передбачено, що відповідно до статті 60 Закону України «Про виконавче провадження» особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутись до суду з позовом про визнання права власності на майно і про зняття з нього арешту. Відповідачами у справах за цими позовами є стягувач і боржник, а справи підлягають розглядові за правилами господарського судочинства, якщо вони виникають у цивільних чи господарських правовідносинах і суб'єктний склад сторін у них відповідає вимогам статті 1 ГПК України. Що ж до заперечень проти арешту (опису) майна, які не пов'язані зі спором про право на це майно, а стосуються порушень вимог виконавчого провадження з боку органів державної виконавчої служби, то їх слід розглядати за правилами статті 121-2 ГПК.

Відповідно до статті 1 ГПК України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушення.

Даний спір підвідомчий господарським судам за ознаками суб'єктного складу правовідносин, оскільки всі сторони є юридичними особами і відповідають вимогам статті 1 ГПК України щодо суб'єктного складу осіб, за участю яких, в якості сторін у справі, такі спори можуть розглядатися в порядку господарського провадження.

Пунктом 1 частини 1 статті 12 ГПК України визначено, що господарським судам підвідомчі справи з інших підстав, то підвідомчість справ такої категорії (про звільнення майна з-під арешту) за наявності відповідного суб'єктного складу сторін могла б бути обмежена лише прямою вказівкою в іншому процесуальному законі або в Законі України, який регулює певну категорію правовідносин, про розгляд таких справ в порядку іншого провадження.

Оскільки жодним Законом України, в тому числі і процесуальним, питання підвідомчості спорів щодо звільнення майна з-під арешту до компетенції одних судів не віднесено, то за наявності даного суб'єктного складу сторін спір підлягає вирішенню в господарських судах.

Таким чином, склад осіб - учасників спору про звільнення майна з-під арешту є чітко визначеним, тобто позивачем є особа, яка вважає себе власником майна або володіє ним на інших законних підставах, а відповідачами - боржник та особа, в інтересах якої накладено арешт.

Судом встановлено, що наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України №386 від 27.07.2012 року закріплено державне майно, вказане в акті приймання - передачі, за Державним підприємством «Науково - дослідний інститут будівельного виробництва» на праві господарського відання. Так, за Актом приймання - передачі державної частки цілісного майнового комплексу Орендного підприємства Науково-дослідний інститут будівельного виробництва від 31.07.2012 року, погодженого Міністерством регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України й Регіональним відділенням Фонду державного майна України по м. Києву, Орендне підприємство Науково-дослідний інститут будівельного виробництва передало частку у своєму майні (цілісний майновий комплекс за адресами: м. Київ, Червонозоряний проспект, 51 та вул. Максима Кривоноса, 2-б) Державному підприємству «Науково - дослідний інститут будівельного виробництва» згідно з переліком орендованих основних засобів станом на 30.11.2011 року, який є невід'ємною частиною акту, зокрема, автомобілі марки М412ИЭ028, 1986 р.в., державний реєстраційний номер 6594 КИБ; марки ПР 1 5м, причіп чорний, 1983 р.в., державний реєстраційний номер 1356КИ, марки ГАЗ 5312, 1990 р.в., державний реєстраційний номер АА 6487 ВС; марки ГАЗ 5327,1900 р.в., державний реєстраційний номер 5969КИЛ; марки ЗИЛ 130, 1984 р.в., державний реєстраційний номер 6135 КИЛ.

За Актом приймання - передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів від 31.07.2012 року Орендне підприємство Науково-дослідний інститут будівельного виробництва передало Державному підприємству «Науково - дослідний інститут будівельного виробництва»:

- автомобіль М412ИЭ028, номер кузова XTK412 ИЭ0G0843463;

- причіп одноосний авт..809А, модель 1-р-5, № шасі 71090;

- ГАЗ 5312, № шасі 66270;

- ГАЗ 5327, № шасі 1066524;

- Автокран КС 256Д ЗИЛ (повна маса), марка ЗИЛ 130, шасі 23002801.

Частиною 1 статті 317 Цивільного кодексу України визначено, що власникові належить право володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Згідно з ч. 1 ст. 319 Цивільного кодексу України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Проте, юридично забезпечена можливість здійснювати правомочності щодо володіння, користування і розпорядження власника належним йому майном не може виходити за рамки, встановлені правовими нормами, що регулюють відносини у сфері власності (абзац другий підпункту 4.2 пункту 4 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 11 травня 2005 року № 4-рп/2005 у справі про права акціонерів ЗАТ).

Згідно з частинами першою та другою статті 60 Закону України "Про виконавче провадження" особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. У разі прийняття судом рішення про зняття арешту з майна арешт з майна знімається за постановою державного виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини. Копія постанови про зняття арешту з майна надсилається боржнику та органу (установі), якому була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно боржника.

Вимоги інших осіб щодо належності їм, а не боржнику майна, на яке накладено арешт, вирішуються шляхом пред'явлення ними відповідно до правил підвідомчості (ст. 24 ЦПК України, ст. 12 ГПК України) позову до боржника та особи, в інтересах якої накладено арешт, про визнання права власності на майно і звільнення його з-під арешту (Постанова Пленуму Верховного Суду України від 26.12.2003р. №14 "Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльності органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження").

Так, відповідно до ч. 1 ст. 121-2 Господарського процесуального кодексу України скарги на дії чи бездіяльність органів Державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів можуть бути подані стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти днів з дня вчинення оскаржуваної дії, або з дня, коли зазначеним особам стало про неї відомо, або з дня, коли дія мала бути вчинена.

Отже, звертатися із скаргами на дії ДВС на підставі ст. 121-2 ГПК України можуть лише сторони у відповідній справі та прокурор.

Проте, Судом встановлено, що на час розгляду вказаної справи, арешт на майно боржника - Орендного підприємства Науково-дослідний інститут будівельного виробництва та заборонено здійснювати відчуження будь - якого майна, яке належить боржнику, накладений в якості забезпечення належного виконання останнім його зобов'язань перед Управлінням пенсійного фонду України в Солом'янському районі м. Києва, Правобережним об'єднаним Управлінням пенсійного фонду України, Регіональним відділення Фонду державного майна України по м. Києву та державою в межах відкритих виконавчих проваджень. Водночас, Позивач не є стороною вказаних виконавчих проваджень, а тому не має права звертатися до суду із скаргою відповідно до ч. 1 ст. 121-2 Господарського процесуального кодексу України.

Крім того, Суд звертає увагу, що відповідно до відповідно до статті 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Захист цивільних прав - це застосування цивільно-правових засобів з метою забезпечення цивільних прав.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України (ст. 4 ЦПК України).

Стаття ст. 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відтак, зазначена норма визначає об'єктом захисту порушене, невизнане або оспорене право чи цивільний інтерес. Порушення права пов'язано з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспоренні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

Таким чином, порушення, невизнання або оспорення суб'єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.

Способи захисту цивільного права та інтересів зазначені в ст. 16 ЦК України.

У вказаній нормі визначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Зі змісту ч. 3 ст. 16 ЦК України вбачається, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Статтею 130 Конституції України закріплено обов'язок держави забезпечувати фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів як складову конституційних гарантій їх незалежності і недоторканості (ч. 1 ст. 126 Конституції України).

Крім того, законодавчі обмеження матеріально-правових способів захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень ст. ст. 55, 124 Конституції України та ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.

Оскільки положення Конституції України та Конвенції мають вищу юридичну силу (ст. ст. 8, 9 Конституції України), а обмеження матеріального права суперечать цим положенням, порушення цивільного права чи цивільного інтересу підлягають судовому захисту і у спосіб, не передбачений законом, зокрема ст. 16 ЦК України, але який є ефективним засобом захисту, тобто таким, що відповідає змісту порушеного права, характеру його порушення та наслідкам, спричиненим цим порушенням.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 12 червня 2013 року у справі №6-32цс13.

Враховуючи встановлені обставини справи, Суд зазначає, що в даному випадку вимоги про зняття арешту з майна безпосередньо пов'язані із спором про право на це майно, оскільки факт належності Державному підприємству «Науково - дослідний інститут будівельного виробництва» на праві господарського відання на транспортні засоби, а саме: марки М412ИЭ028, 1986 р.в., державний реєстраційний номер 6594 КИБ; марки ПР 1 5м, причіп чорний, 1983 р.в., державний реєстраційний номер 1356КИ, марки ГАЗ 5312, 1990 р.в., державний реєстраційний номер АА 6487 ВС; марки ГАЗ 5327,1900 р.в., державний реєстраційний номер 5969КИЛ; марки ЗИЛ 130, 1984 р.в., державний реєстраційний номер 6135 КИЛ, підтверджено наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України №386 від 27.07.2012 року та не оспорюється Відповідачами.

Статтею 4-3 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Частиною 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. "Про судове рішення" рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Враховуючи вищевикладене, Суд приходить до висновку, що спірні транспортні засоби - марки М412ИЭ028, 1986 р.в., державний реєстраційний номер 6594 КИБ; марки ПР 1 5м, причіп чорний, 1983 р.в., державний реєстраційний номер 1356КИ, марки ГАЗ 5312, 1990 р.в., державний реєстраційний номер АА 6487 ВС; марки ГАЗ 5327,1900 р.в., державний реєстраційний номер 5969КИЛ; марки ЗИЛ 130, 1984 р.в., державний реєстраційний номер 6135 КИЛ, закріплені на праві господарського відання за Позивачем, а тому не може бути використаним для задоволення вимог стягувача у відповідному виконавчому провадженні, у зв'язку з чим позовні вимоги Державного підприємства «Науково - дослідний інститут будівельного виробництва» в частині зняття з- під арешту та розшуку вказаного майна на суму 10 669 грн. 22 коп. з метою захисту прав законного власника такого майна підлягають задоволенню.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги Державного підприємства «Науково - дослідний інститут будівельного виробництва» до Орендного підприємства Науково - дослідний інститут будівельного виробництва, Регіонального відділення Фонду державного майна України по м. Києву та Правобережного об'єднаного Управління Пенсійного фонду України у м. Києві про визнання права господарського відання та зняття з-під арешту і розшуку підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на Відповідачів - 1, 2 та 3 порівну, оскільки у разі коли позов немайнового характеру задоволено повністю стосовно двох і більше відповідачів або якщо позов майнового характеру задоволено солідарно за рахунок двох і більше відповідачів, то судові витрати також розподіляються між відповідачами порівну. Солідарне стягнення суми судових витрат законом не передбачено. (п.4.1 Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» №7 від 21.02.2013 року)

На підставі викладеного, керуючись статтями 32, 33,36, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ

1. Позовні вимоги Державного підприємства «Науково - дослідний інститут будівельного виробництва» - задовольнити частково.

2. Зняти з - під арешту та розшуку автомобіль марки М412ИЭ028, 1986 р.в., державний реєстраційний номер 6594 КИБ; залишкова вартість 786 грн. 24 коп., автомобіль марки 1-Р-5, тип кузова причіп одноосний авт..809А, модель 1-Р-5, 1983 р.в., державний реєстраційний номер 1356 КИ, залишкова вартість 66 грн. 23 коп.; автомобіль марки ГАЗ 5312, вантажний бортовий - с, 1990 р.в., державний реєстраційний номер АА 6487 ВС, залишкова вартість 6812 грн. 20 коп.; автомобіль марки ГАЗ 5327, вантажний, 1986 р.в., державний реєстраційний номер 5969 КИЛ, залишкова вартість 2265 грн. 71 коп.; автомобіль марки КС 2561 Д ЗИЛ 130, спец. автокран, 1984 р.в., державний реєстраційний номер 6135 КИЛ, залишкова вартість 738 грн. 84 коп.

3. Стягнути з Орендного підприємства Науково - дослідний інститут будівельного виробництва (03680, м.Київ, ПРОСПЕКТ ЧЕРВОНОЗОРЯНИЙ, будинок 51, Ідентифікаційний код юридичної особи 02498197) на користь Державного підприємства «Науково - дослідний інститут будівельного виробництва» 03680, м.Київ, ПРОСПЕКТ ЧЕРВОНОЗОРЯНИЙ, будинок 51, Ідентифікаційний код юридичної особи 38283024) судовий збір у розмірі 459 (чотириста п'ятдесят дев'ять) грн. 33 (тридцять три) коп.

4. Стягнути з Регіонального відділення Фонду державного майна України по м. Києву 01032, м.Київ, БУЛЬВАР ТАРАСА ШЕВЧЕНКА, будинок 50-Г, Ідентифікаційний код юридичної особи 19030825) на користь Державного підприємства «Науково - дослідний інститут будівельного виробництва» 03680, м.Київ, ПРОСПЕКТ ЧЕРВОНОЗОРЯНИЙ, будинок 51, Ідентифікаційний код юридичної особи 38283024) судовий збір у розмірі 459 (чотириста п'ятдесят дев'ять) грн. 33 (тридцять три) коп.

5. Стягнути з Правобережного об'єднаного Управління Пенсійного фонду України у м. Києві (03680, м.Київ, ВУЛИЦЯ АНТОНОВИЧА, будинок 70, Ідентифікаційний код юридичної особи 40375920) на користь Державного підприємства «Науково - дослідний інститут будівельного виробництва» 03680, м.Київ, ПРОСПЕКТ ЧЕРВОНОЗОРЯНИЙ, будинок 51, Ідентифікаційний код юридичної особи 38283024) судовий збір у розмірі 459 (чотириста п'ятдесят дев'ять) грн. 33 (тридцять три) коп.

6. В іншій частині позову - відмовити.

7. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

8. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата складання та підписання повного тексту рішення: 10 жовтня 2016 року.

Суддя О.В. Чинчин