Рішення

від 06.10.2016 по справі 910/12357/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 06.10.2016Справа №910/12357/16 Господарський суд міста Києва у складі судді Павленка Є.В., за участі секретаря судового засідання Коновалова С.О., розглянувши матеріали справи за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Рубін" (далі – Товариство) до Південного Управління капітального будівництва Міністерства оборони України (далі – Управління) про стягнення 29 514,59 грн.,   за участі представників: позивача: не з'явились, відповідача: не з'явились, ОБСТАВИНИ СПРАВИ: У липні 2016 року Товариство звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою про стягнення з Міністерства оборони України заборгованості за договором підряду по об'єкту від 21 квітня 2014 року № 227/ДБ-263 Буд та договором підряду на проведення проектних і вишукувальних робіт від 4 серпня 2014 року № ОПИ-30/14 у розмірі 29 514,59 грн. Оскільки Міністерство оборони України взяте на себе зобов'язання по оплаті витрат не виконало, заборгувавши позивачу 29    514,59 грн., останній, посилаючись на приписи статей 526, 530, 610, 837, 843 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України), просив суд стягнути з відповідача вищезазначену суму основного боргу. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 7 липня 2016 року порушено провадження у справі № 910/12357/16 та призначено її до розгляду на 21 липня 2016 року. Господарський суд міста Києва ухвалою від 21 липня 2016 року відклав розгляд справи на 25 серпня 2016 року. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25 серпня 2016 року продовжено строк розгляду спору та відкладено розгляд справи на 15 вересня 2016 року. У зв'язку з тим, що договір від 4 серпня 2014 року № ОПИ-30/14, на підставі якого фактично виникла спірна заборгованість, був укладений між Товариством, Підприємством, а також державним підприємством Міністерства оборони України "Одеський проектний інститут" (далі – Інститут), Господарський суд міста Києва ухвалою від 15 вересня 2016 року замінив первісного відповідача – Міністерства оборони України, на належного відповідача – Південне Управління капітального будівництва Міністерства оборони України. Крім того, даною ухвалою було відкладено розгляд справи на 6 жовтня 2016 року.    Позивач явку свого уповноваженого представника у судове засідання, призначене на                     6 жовтня 2016 року, не забезпечив. Відповідач у призначене судове засідання явку свого повноважного представника також не забезпечив, витребуваних судом документів не надав, будь-яких обґрунтованих заяв чи клопотань про відкладення розгляду справи із зазначенням підстав щодо своєї неявки не направив. Відповідно до статті 64 Господарського процесуального кодексу України (далі – ГПК України) ухвала про порушення провадження у справі надсилається сторонам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином. За змістом цієї норми, зокрема, у разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації – адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Аналогічна правова позиція викладена у пункті 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції". Ухвала суду у даній справі від 15 вересня 2016 року надіслана сторонам за адресами, вказаними у позовній заяві та Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних  осіб – підприємців. Отже, за змістом вищезазначеної норми сторони завчасно та належним чином повідомлені про місце, дату та час судового засідання. Крім того, їм надавалося достатньо часу для подання заяв, клопотань, письмових пояснень та додаткових документів. За таких обставин суд не вбачає підстав для відкладення розгляду справи та відповідно до статті 75 ГПК України здійснює її розгляд за наявними матеріалами без участі представників сторін. Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд ВСТАНОВИВ: 21 квітня 2014 року між Управлінням та Товариством укладено договір підряду № 227/ДБ-263 Буд, предметом якого є виконання робіт по об'єкту: «Реконструкція будівлі № 42 під 65-квартирний житловий будинок в місті Одеса, вулиця Фонтанська дорога, 14 (військове містечко № 217», шифр 42/217, які замовник (Міністерство оборони України) доручає виконати генпідряднику (Товариству), а останній зобов'язується на свій ризик виконати та здати йому закінчені роботи. 4 серпня 2014 року між Товариством, Управлінням, а також Інститутом було укладено договір підряду на проведення проектних і вишукувальних робіт № ОПИ-30/14. Згідно з пунктом 1.1 цього договору Підприємство доручає, а Інститут зобов'язується за завданням Підприємства провести коригування кошторисної документації і отримати позитивний звіт у державного підприємства "Укрдержбудекспертиза" в Одеській області по об'єкту «місто Одеса, вулиця Фонтанська дорога, 14 військ/містеч № 217, реконструкція будови казарми № 42 під 65-квартирний житловий будинок» шифр 42/217. Сума вказаного договору склала 18    270,77 грн., у тому числі ПДВ – 3    045,13 грн. (пункт 2.1 договору від 4 серпня 2014 року № ОПИ-30/14). 25 вересня 2014 року була підписана додаткова угода № 1 до договору від 4 серпня 2014 року № ОПИ-30/14, в якій зазначалось, що Інститут змінює, а Підприємство приймає зміну суми договору проектної документації в частині вартості проведення експертизи проекту. Загальна сума договору склала 29    514,59 грн., у тому числі ПДВ – 4    919,10 грн.      Судом встановлено, що Управління неодноразово зверталося до Товариства з листами від 5 серпня 2014 року № 297/2 та від 25 листопада 2014 року № 507/2, в яких просило позивача оплатити рахунки за договором від 4 серпня 2014 року № ОПИ-30/14, посилаючись на відсутність фінансування, з подальшою компенсацією цих витрат Товариству за рахунок відповідача.    Позивачем була здійснена оплата вищезазначених рахунків на загальну суму 29    514,69 грн., що підтверджується платіжними дорученнями від 5 серпня 2014 року № 295 на суму 18 270,77 грн., від 26 листопада 2014 року № 316 а суму 11 000,00 грн. та від 27 листопада 2014 року № 317 на суму 243,82 грн. Копії цих документів наявні у матеріалах справи. Судом також встановлено, що між сторонами договору від 4 серпня 2014 року № ОПИ-30/14 підписано трьохсторонній акт здачі-прийняття проектної документації, обумовлений даним правочином.  У матеріалах справи є належним чином завірені копії актів звірки взаємних розрахунків станом на 1 вересня 2015 року та 1 квітня 2016 року, підписані між позивачем та відповідачем, в яких останній визнав наявність перед Товариством спірної заборгованості в сумі 29    514,59 грн. Крім того, у матеріалах справи міститься копія претензії Товариства від 2 вересня 2015 року № 15, в якій останній просив відповідача погасити спірну заборгованість. Однак дана вимога була залишена відповідачем без задоволення. Отже, судом встановлено, що всупереч умовам укладеного між сторонами договору відповідач взятий на себе обов'язок по оплаті вартості наданих йому послуг не виконав, заборгувавши таким чином Товариству 29    514,59 грн. Частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини. Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України). Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Частинами 1, 2 статті 837 ЦК України унормовано, що за договором підряду одна сторона зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові. Строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду. Якщо у договорі підряду не встановлені строки виконання роботи, підрядник зобов'язаний виконати роботу, а замовник має право вимагати її виконання у розумні строки, відповідно до суті зобов'язання, характеру та обсягів роботи та звичаїв ділового обороту (стаття 846 ЦК України). Згідно з частиною 1 статті 854 ЦК України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково. Замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі (частина 1 статті 853 ЦК України). За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. За частиною 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства (частина 2 статті 530 ЦК України). Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України (далі – ГК України) суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Враховуючи те, що сума боргу відповідача перед Товариством, яка складає 29 514,59 грн., підтверджена належними доказами, наявними в матеріалах справи, не оспорюється Управлінням, і останнє на момент прийняття рішення не надало документи, які свідчать про погашення вказаної заборгованості перед позивачем, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість вимоги Товариства до відповідача про стягнення вказаної суми основного боргу, у зв'язку з чим даний позов підлягає задоволенню. За частиною 1 статті 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору у спорах, що виникають при виконанні договорів, покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог. Виходячи з викладеного та керуючись статтями 32-34, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд ВИРІШИВ: Позов задовольнити повністю. Стягнути з Південного Управління капітального будівництва Міністерства оборони України (65063, місто Одеса, вулиця Армійська, будинок 18, ідентифікаційний код 24980210) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Рубін" (67500, Одеська область, Комінтернівський район, селище міського типу Комінтернівське, вулиця Першотравнева, будинок 56, ідентифікаційний код 32497302) 29 514 (двадцять дев'ять тисяч п'ятсот чотирнадцять) грн. 59 коп. основного боргу, а також 1 378 (одну тисячу триста сімдесят вісім) грн. 00 коп. судового збору. Видати наказ після набрання рішенням законної сили. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом. Повне рішення складено 11 жовтня 2016 року Суддя                                                                                                     Є.В. Павленко