Рішення

від 05.10.2016 по справі 910/16662/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.10.2016Справа №910/16662/16

За позовомДержавної акціонерної холдингової компанії "Артем" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Авторська студія меблів" простягнення 25 414,19 грн. суддя Пукшин Л.Г.

Представники:

від позивача Манірко В.М. - представник за довіреністю № 18-2353 від 30.09.16 від відповідача не з'явились В судовому засіданні 05.10.16, в порядку ст. 85 ГПК України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Державна акціонерна холдингова компанія "Артем" звернулась до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Авторська студія меблів" про стягнення 25 414,19 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 01.08.2014 між сторонами було укладено договір оренди № 38ВА-14, відповідно до якого позивач передав, а відповідач отримав у строкове платне користування нежитлове приміщення площею 58,9 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Київ, вул.. Мельникова, 2/10, корп.. 35. За доводами позивача, відповідач в порушення умов договору невчасно та не у повному обсязі сплачує орендні платежі, в результаті чого утворився борг з орендної плати в розмірі 13528,21 грн. за період з серпня 2014 по березень 2015. Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 3595,71 грн. пені, 7547,24 грн. інфляційних нарахувань, 743,03 грн. - 3 % річних.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 12.09.2016 порушено провадження у справі № 910/16662/16 за вказаною позовною заявою та призначено розгляд справи в судовому засіданні на 05.10.2016.

03.10.2016 через загальний відділ діловодства суду позивач надав документи на виконання вимог ухвали суду від 12.09.2016.

У судове засідання 05.10.2016 з'явився представник позивача, який надав пояснення по суті спору, позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, вимог ухвали суду не виконав, витребуваних судом документів не надав, про дату та час проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

При цьому, судом враховано, що відповідно до п. 3.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на те, що неявка представника відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив.

01 серпня 2014 року між Державною акціонерною холдинговою компанією «Артем» (надалі - орендодавець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Авторська студія меблів» (надалі - орендар, відповідач) було укладено договір оренди № 38ВА-14 (надалі - договір).

Відповідно до п.1.1, 1.2 . договору орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування (оренду) нежиле приміщення, яке знаходиться на балансі орендодавця за адресою: м. Київ, вул. Мельникова, 2/10, корпус 35, 5 поверх, загальною площею 58,9 кв.м. під виробництво.

Згідно з п. 2.1, договору вступає в строкове платне користування майном у термін, указаний у договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору та акта приймання-передавання майна.

Пунктом 2.3 договору встановлено, що повернення орендарем орендодавцю нежитлових приміщень, які є предметом договору оренди, оформлюється відповідним документом - Актом повернення-прийому майна, який підписується сторонами договору. З дати підписання акту повернення-прийому майна дія договору оренди припиняється.

Орендна плата визначається на підставі «Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу», затвердженої постановою КМУ від 04.10.1995 № 786 і складає 1767,00 грн. з ПДВ. (п.3.1 договору).

Відповідно до п.3.2 договору орендна плата перераховується орендарем орендодавцю не пізніше останнього числа поточного місяця на підставі рахунку орендодавця. Сума орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування розміру місячної орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць.

Пунктами 5.2, 5.6 договору оренди передбачено обов'язок орендаря своєчасно і в повному обсязі вносити орендодавцеві орендну плату, а також у разі припинення договору оренди повернути орендодавцеві орендоване майно в належному стані, не гіршому ніж на час передачі його в оренду, з урахуванням фізичного зносу.

Пунктом 11.1 договору встановлено, що від діє з 01.08.14 до 01.07.14.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов договору оренди сторонами 01.08.2014 підписано та скріплено печатками акт приймання-передачі майна в оренду, за яким позивач передав, а відповідач прийняв у тимчасове володіння та користування в належному технічному стані нежитлове приміщення площею - 58,9 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Мельникова, 2/10, корпус 35.

Пунктом 11.5 договору передбачено, що договір може бути достроково розірваний орендодавцем у випадку несплати орендарем орендної плати, відшкодування за комунальні послуги протягом 3 місяців підряд з дня встановленого цим договором нарахування.

01.04.2015 за актом повернення-прийому майна з оренди орендар повернув, а орендодавець прийняв з тимчасового користування нежитлове приміщення площею - 58,9 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Мельникова, 2/10, корпус 35. В акті зазначено що договір розривається достроково за ініціативою орендодавця згідно п.11.5 договору.

За доводами позивача, відповідач в порушення умов договору невчасно та не у повному обсязі сплачував орендні платежі, в результаті чого за останнім утворився борг у розмірі 13528,21 грн з орендної плати за період з серпня 2014 по березень 2015.

Спір у справі виник у зв'язку із неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем зобов'язання по сплаті орендних платежів.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

За своєю правовою природою укладений між сторонами договір є договором найму (оренди).

Відповідно до ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Згідно ч. 6 ст. 283 Господарського кодексу України до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

Частиною 1 ст. 763 Цивільного кодексу України передбачено, що договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Відповідно до ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується із положеннями ст.ст. 525 , 526 Цивільного кодексу України , якими передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу , інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Матеріалами справи (акти приймання-передачі в оренду та повернення з оренди нерухомого майна) підтверджується факт передачі нерухомого майна в оренду, користування ним відповідачем у спірний період та існування за відповідачем станом на момент звернення позивача до суду заборгованості зі сплати орендної плати в розмірі 13 528,21 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Частинами 1, 4 ст. 286 Господарського кодексу України визначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Отже, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України , враховуючи приписи п.п. 3.2 договору оренди строк виконання грошового зобов'язання відповідача по сплаті орендних платежів за договором на момент розгляду справи настав.

Частиною 3 ст. 285 Господарського кодексу України визначено, що одним із основних обов'язків орендаря є внесення орендної плати своєчасно і в повному обсязі.

Згідно із ч. 1 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з ст.ст. 525 , 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу , інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Крім основного боргу, за прострочення виконання грошового зобов'язання, позивач просить суд стягнути з відповідача 3595,71 грн. пені, 7547,24 грн. інфляційних нарахувань та 743,03 грн. - 3 % річних, що нараховані за порушення грошового зобов'язання за договором оренди.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3 % річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.

Згідно листа Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97 р . при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс інфляції розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць; тому умовно слід вважати, що сума, яка внесена за період з 01 по 15 число відповідного місяця, наприклад травня, індексується за період з урахуванням травня, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця - червня.

При перевірці розрахунку 3 % річних та інфляційних нарахувань що надані позивачем, суд дійшов висновку, що позивачем не було враховано платіж на суму 1781,14 грн., що був здійснений відповідачем 09.12.2014, що підтверджується прибутковим касовим ордером № 643, копія якого міститься в матеріалах справи.

Виходячи з викладеного, судом здійснено самостійний перерахунок 3 % річних та інфляційних втрат, з урахуванням вказаної оплати. За перерахунком суду розмір 3 % річних складає 654 грн. 09 коп., в частині позовних вимог про стягнення 88 грн. 13 коп. суд відмовляє. За перерахунком суду розмір інфляційних втрат становить 6506 грн. 61 коп., в частині позовних вимог про стягнення 1040 грн. 63 коп. суд відмовляє.

Відповідно до п.3.4 договору оренди в разі несплати, несвоєчасної або часткової сплати орендної плати орендар сплачує пеню в розмірі подвійної облікової НБ з суми заборгованості за кожен день прострочення, починаючи з першого дня місяця наступного за поточним.

Згідно ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

За ст. З Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", розмір пені, передбачений ст. 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Враховуючи платіж на суму 1781,14 грн., що був здійснений відповідачем 09.12.2014, за перерахунком суду розмір пені, що підлягає стягненню з відповідача за несвоєчасну сплату орендної плати за договором 38ВА-14 від 01.08.2014 складає 3383 грн. 64 коп., в частині позовних вимог про стягнення 212 грн. 07 коп. пені слід відмовити.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Доказів на спростування факту наявності заборгованості з орендних платежів за договором оренди № 01/10/12 від 01.10.12 відповідач суду не надав.

Враховуючи викладене, вимоги про стягнення з відповідача суми основної заборгованості за вказаним договором оренди в розмірі 13528,21 грн., 3383 грн. 64 коп. пені, 6506 грн. 61 коп. інфляційних нарахувань та 654 грн. 09 коп. - 3 % річних є обґрунтованими, документально підтвердженими та такими, що підлягають задоволенню, в іншій частині позовних вимог слід відмовити.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Таким чином, обов'язок доказування законодавчо покладено на сторони. Це стосується відповідача, який мав довести суду, що він зобов'язання за договором суборенди виконав своєчасно та в повному обсязі, відповідно до їх умов. Відповідач факт наявності боргу не заперечував, позовні вимоги визнав.

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Судові витрати позивача по сплаті судового збору відповідно до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Авторська студія меблів» (03680 м. Київ, бульв. І. Лепсе, буд. 16; ідентифікаційний код 37064190) на користь Державної акціонерної холдингової компанії «Артем» (04050, м. Київ, вул.. Мельникова, буд. 2/10; ідентифікаційний код 14307699) заборгованість з орендної плати в розмірі 13528 (тринадцять тисяч п'ятсот двадцять вісім) грн 21 коп., 3383 (три тисячі триста вісімдесят три) грн. 64 коп. пені, 6506 (шість тисяч п'ятсот шість) грн. 61 коп. інфляційних нарахувань, 654 (шістсот п'ятдесят чотири) грн. 09 коп. - 3 % річних та витрати по сплаті судового збору у розмірі 1305 (одна тисяча триста п'ять) грн 25 коп.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 10.10.2016.

Суддя Пукшин Л.Г.