Рішення

від 03.10.2016 по справі 914/2364/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.10.2016р. Справа№ 914/2364/16

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Експерттранском», м.Львів

до відповідача: Дочірнього підприємства «Газсервіс» Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Львівгаз», м.Львів

про стягнення заборгованості в сумі 4 831,78 грн.

Суддя Коссак С.М.

при секретарі Сало О.А.

Представники:

Від позивача: ОСОБА_1 - представник за довіреністю №б/н від 15.08.2016р.

Від відповідача: ОСОБА_2 - представник за довіреністю від 26.09.2016р. №11.

На розгляд господарського суду Львівської області Товариством з обмеженою відповідальністю «Експерттранском» подано позов до Дочірнього підприємства «Газсервіс» Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Львівгаз» про стягнення заборгованості в сумі 4 831,78 грн.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 15.09.2016р. позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до судового розгляду на 03.10.2016р., про що сторони були повідомлені належним чином під розписку, що підтверджуються повідомленнями про вручення поштового відправлення (оригінали поштівок - в матеріалах справи).

30.09.2016р. позивачем на виконання вимог ухвали суду подано документи (вх. № 39181/16), а саме: лист - підтвердження від 30.09.2016р. № 38 про відсутність підстав передбачених п. 2 ч. 1 ст.62 ГПК України, Акт звірки взаєморозрахунку між сторонами та докази його надіслання відповідачу, копія витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань щодо позивача.

03.10.2016р. відповідачем подано клопотання (вх. № 39 268/16), в якому повідомляють про відсутність підстав передбачених п. 2 ч. 1 ст.62 ГПК України та додає до матеріалів справи Акт звірки взаєморозрахунку між сторонами та копію виписки Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців щодо відповідача.

Крім цього, 03.10.2016р. відповідачем подано відзив на позовну заяву (вх.№ 39354/16).

Також, позивачем 03.10.2016р. подано клопотання про стягнення з відповідача витрат за послуги адвоката (вх.№ 39296/16).

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що відповідач в порушення умов Договору № 04-08/15-М-ТІ про надання послуг з технічної інвентаризації від 04.09.2015р. не оплатив вартість наданих послуг в сумі 3 800,00 грн. У зв'язку з неналежним виконання умов договору нараховано 108,38 грн. -3% річних, 228,00 грн. інфляційних втрат та 695,40 грн. пені. Також позивач просить стягнути 1 378,00 грн. витрати по сплаті судового збору та 1 000,00 грн. витрати за послуги адвоката.

В судовому засіданні 03.10.2016р. представник позивача позовні вимоги підтримує з підстав зазначених в позовній заяві та просить стягнути суму заборгованості за договором в розмірі 3 800,00 грн., 108,38 грн. -3% річних, 228,00 грн. інфляційних втрат та 695,40 грн. пені.

У судовому засіданні 03.10.2016р. представник відповідача надав усні пояснення по справі, заперечує існування заборгованості за договором та з врахуванням підстав зазначених у відзиві просить зменшити розмір пені на 90%.

У судовому засіданні 03.10.2016р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, судом встановлено таке.

04.09.2015р. між позивачем та відповідачем було укладено договір № 04-08/15-М-ТІ про надання послуг з технічної інвентаризації (далі за текстом - Договір).

Згідно п.1.1. Договору замовник (відповідач у справі) доручає, а виконавець (позивачу справі) зобов'язується надати послуги по виготовленню технічної документації (технічних паспортів) на об'єкти нерухомого майна: - будівлі газонаповнювального пункту ДП «Газсервіс» за адресою Львівська обл., м. Броди, вул. Чупринки ОСОБА_3 19.; - будівель загальною площею 171,0 кв.м., що знаходяться за адресою: Львівська обл. Буський район, с. Купче. вул. ОСОБА_4, буд. 2а.

Загальна вартість послуг за цим Договору становить 3 800,00 грн.(п.2.1. Договору)

На виконання умов Договору позивачем було виконано роботи (надано послуга) передбачені умовами Договору у повному обсязі і у строки встановлені Договором. Факт належного виконання робіт (надання послуг) згідно Договору підтверджується актом №56-09/15 приймання-передачі послуг з технічної інвентаризації від 22 вересня 2015 року, який був підписаний сторонами та скріплений печатками без жодних застережень.

Відповідно п.2.3 Договору розрахунок за надані послуги проводиться не пізніше після підписання акту приймання - передачі наданих послуг.

Заборгованість станом на 26.09.2016р. за Актом від 22.09.2015р. на суму підтверджується Актом звіряння взаємних розрахунків, що підписаний сторонами та скріплений печатками сторін без жодних застережень, долучений відповідачем до матеріалів справи.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач своєчасно покладені на нього зобов'язання щодо оплати наданих послуг за Договором не виконав, у зв'язку з чим у нього заборгованість в сумі 3 800,00 грн., що підтримується позивачем та не заперечується відповідачем належними та допустимими доказами.

03.12.2015 року на адресу відповідача було надіслано претензію № 19 про сплату коштів за виконані роботи (надані послуги) з вимогою оплатити суму заборгованості, однак остання залишена ним без відповіді.

Належних та допустимих доказів оплати за наданих послуг згідно Договору відповідачем не надано.

За неналежне виконання грошового зобов'язання згідно умов Договору позивач просить стягнути 108,38 грн. -3% річних, 228,00 грн. інфляційних втрат та 695,40 грн. пені.

Доказів повного або часткового погашення заборгованості на момент розгляду справи в суді сторонами суду не подано.

При прийнятті рішення суд виходив з такого.

Відповідно до частини 1 статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до статті 179 Господарського кодексу України майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

В силу положень статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу інших актів цивільного законодавства.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Між сторонами у справі виникли зобов'язання на підставі договору надання послуг в силу пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України.

Згідно з ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник, зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з ст.612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачені наслідки порушення зобов'язання.

Матеріалами справи підтверджено факт виконання позивачем своїх зобов'язань за Договором. Відповідач не заперечив надання послуг позивачем згідно Договору, належних та допустимих доказів сплати заборгованості згідно Договору в сумі 3 800,00 грн. відповідачем не надано.

Виходячи з наведеного, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення заборгованості за Договором в сумі 3 800,00 грн., оскільки такі обґрунтовані та підтверджені матеріалами справи.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд здійснивши перерахунок 3% річних (з врахуванням ч. 5 ст.254 ЦК України, що якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день) встановив, що стягненню підлягає 3% річних в сумі 108,07 грн. В стягнені 0,31 грн. 3% річних слід відмовити.

Щодо нарахування індексу інфляції суд зазначає.

Відповідно п. 3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» зазначено, що розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція). Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання (п.3.1).

Суд здійснивши перерахунок інфляційних втрат з врахуванням вище наведеного, встановив, що стягненню підлягає 224,20 грн. інфляційних втрат, в частині стягнення 3,80 грн. слід відмовити.

Відповідно до п. 4.2. Договору при порушенні строків за надані послуги згідно п.2.3. замовник сплачує пеню у розмірі 0,1% від несплаченої суми за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Штрафними санкціями, згідно з ч.1 статтею 230 Господарського кодексу України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до п.6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошового зобов'язання встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір не передбачено законом або договором.

Відповідно до п. 2.9 Постанови Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013р. «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» за приписом статті 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» та частини другої статті 343 ГК України розмір пені за прострочку платежу не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Якщо в укладеному сторонами договорі зазначено вищий розмір пені, ніж передбачений у цій нормі, застосуванню підлягає пеня в розмірі згаданої подвійної облікової ставки.

Згідно ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало були виконати.

Відповідно до п. 2.1 Постанови Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013р. «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» пеня, за визначенням частини третьої статті 549 ЦК України, - це вид неустойки, що забезпечує виконання грошового зобов'язання і обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Сторонами в Договорі в п. 4.2. визначено, що замовник сплачує пеню в розмірі 0,1 % за кожен день прострочки оплати виконаних робіт.

Суд здійснивши перерахунок пені з врахуванням ч. 5 ст.254 ЦК України та те, що сторонами встановлено 0,1 % за кожен день прострочки, встановив, що стягненню підлягає пеня в сумі 691,60 грн., що не перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України. В частині стягнення 3,80 грн. пені слід відмовити.

Що стосується клопотання відповідача про зменшення розміру заявлених до стягнення пені, то суд керувався таким.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Відповідно до п.3.17.4 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Пунктом 1 статті 233 ГК України закріплено, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Проаналізувавши зазначені обставини, наявні у справі з цього приводу докази, а саме факт прострочення відповідачем виконання зобов'язання, відсутність доказів, вчення дій щодо погашення заборгованості, і відповідних у зв'язку з цим ризиків, суд відмовляє у зменшенні пені.

Згідно з ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до ст.34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Виходячи зі змісту наведеного вище, суд дійшов висновку про задоволення позовних частково.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покласти на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до приписів ст.44 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Згідно ч. 3 ст.48 Господарського процесуального кодексу України, витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність».

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» адвокатом може бути фізична особа, яка має повну вищу юридичну освіту, володіє державною мовою, має стаж роботи в галузі права не менше двох років, склала кваліфікаційний іспит, пройшла стажування (крім випадків, встановлених цим Законом), склала присягу адвоката України та отримала свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю.

Відповідно до ст. 26 вказаного Закону адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: договір про надання правової допомоги; довіреність; ордер; доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору;

Відповідно ст. 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Окрім цього, суд звертає увагу на наступне.

Згідно п.6.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» від 21.02.2013 р. № 7, витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною 5 статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригінала ордеру адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

З огляду на вищевикладене, необхідно зазначити, що в матеріалах справи є наявний договір про надання правової допомоги від 11.01.2016р., укладений між сторонами з визначеним предметом договору. Згідно з п.4.1. цього договору сторони домовилися, що за надання правових послуг встановлюється оплата в розмірі 2 000,00 грн.

Матеріали справи міститься платіжне доручення від 07.09.2016р. № 134 на суму 2 000,00 грн. про сплату юридичних послуг адвоката, акт виконаних робіт (надання послуг) від 06.09.2016р. на суму 1 000,00 грн. згідно Договору № 04-08/15-М-ТІ, що є предметом даного спору, підписаний сторонами та скріплений печатками, також свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю Серія ЛВ № 000310, видане ОСОБА_1

Сторонами в Акт виконаних робіт (надання послуг) від 06.09.2016р.,. зазначено, зокрема види послуг, а саме: 1) ознайомлення з документами замовника (Договір № 04-08/15-М-ТІ, що є предметом даного спору), вартість послуги складає 150,00 грн.; 2) аналіз чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, вартість складає 350,00 грн.; 3) підготовка тексту позовної заяви та розрахунок розміру штрафних санкцій, вартість складає 500,00 грн.

Однак, з матеріалів справи вбачається, що позовна заява, яка подана до господарського суду Львівської області 14.09.2016р. ( наручно ОСОБА_5) підписана самим директором ТзОВ «Експерттранском» - ОСОБА_5 та розрахунок 3% річних, інфляційних втрат та пені підписаний також самим директором.

З огляду на вищевикладене та вимог Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», суд прийшов до висновку про задоволення стягнення судових витрат за послуги адвоката (за надання правової допомоги) частково у сумі 500,00 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 179, 193, 230, 231, 232 Господарського кодексу України, ст.ст. 11, 15, 526, 549, 610, 611, 612, 625, 626, 629, 901 Цивільного кодексу України та ст.ст. 33, 34, 43, 44, 48, 49, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Дочірнього підприємства «Газсервіс» Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Львівгаз» (79039, м. Львів, вул. Золота, 42; ідентифікаційний код 31216150) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Експерттранском» (79017, АДРЕСА_1; ідентифікаційний код 23958600) 3 800,00 грн. заборгованості за надані послуги, 108,07 грн. 3% річних, 224,20 грн. інфляційних втрат, 691,60 грн. пені, 1 375,74 грн. витрат по сплаті судового збору та 500,00 грн. витрат на послуги адвоката.

3. В задоволені решти позовних вимог відмовити.

4. Наказ видати відповідно до статті 116 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено та підписано 10.10.2016 року.

Суддя Коссак С.М.