Рішення

від 05.10.2016 по справі 914/2121/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.10.2016р. Справа№ 914/2121/16

Господарський суд Львівської області розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи:

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «ДВ-ЕКОСВІТ» (м. Львів)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «ХАРЧОВИК» (м. Львів)

про: стягнення суми основного боргу в розмірі 2677,34 грн., пені у розмірі 39,78 грн., 3% річних у розмірі 15,80 грн., інфляційних втрат у розмірі 164,89 грн.

Суддя: Пазичев В.М.

При секретарі: Черменєвій В.С.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1 - довіреність б/н від 04.04.2016 року.

від відповідача: Не з'явився.

Суть спору: На розгляд Господарського суду Львівської області подано позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ДВ-ЕКОСВІТ» (м. Львів) до Товариства з обмеженою відповідальністю «ХАРЧОВИК» (м. Львів) про стягнення суми основного боргу в розмірі 2677,34 грн., пені у розмірі 39,78 грн., 3% річних у розмірі 15,80 грн., інфляційних втрат у розмірі 164,89 грн.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 17.08.2016 року порушено провадження у справі і призначено до розгляду на 23.08.2016 року. Ухвалою суду від 23.08.2016 року розгляд справи відкладено до 21.09.2016 року, в зв'язку з відсутністю представника відповідача та для надання доказів. Ухвалою суду від 21.09.2016 року розгляд справи відкладено до 29.09.2016 року, в зв'язку з відсутністю представників сторін. Ухвалою суду від 29.09.2016 року розгляд справи відкладено до 05.10.2016 року, в зв'язку з відсутністю представника відповідача та для надання доказів.

Позивач вимог ухвали суду про порушення провадження у справі від 17.08.2016 року, про відкладення від 23.08.2016 року, від 21.09.2016 року, від 29.09.2016 року виконав частково, явку повноважного представника в судове засідання забезпечив.

05.09.2016 року за вх. № 35452/16 позивач подав клопотання про відкладення розгляду справи.

06.09.2016 року за вх. № 35635/16 позивач подав клопотання про долучення копій документів до матеріалів справи.

05.10.2016 року за вх. № 39879/16 позивач подав пояснення по справі.

05.10.2016 року за вх. № 4797/16 позивач подав заяву про уточнення (зменшення) позовних вимог, в якій просить суд стягнути з відповідача суму основного боргу в розмірі 2677,34 грн., 3% річних у розмірі 6,91 грн., інфляційних втрат у розмірі 68,05 грн.

Відповідач вимог ухвали суду про порушення провадження у справі від 17.08.2016 року, про відкладення від 23.08.2016 року, від 21.09.2016 року, від 29.09.2016 року не виконав, явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив, хоча і був своєчасно, належним чином, відповідно до ст.64 ГПК України, повідомлений про час, місце і дату розгляду справи.

Згідно п. 3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України, від 26.12.2011 р. № 18 (із змінами та доповненнями) "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", за змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі, якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Доказом надсилання відповідачу ухвали суду від 29.09.2016 р. про відкладення розгляду справи на 05.10.2016 р. є копія Списку № 1013 згрупованих внутрішніх поштових відправлень рекомендованих листів 30.09.2016 року.

Відповідно до Спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців № НОМЕР_1 від 05.10.2016 р., Товариства з обмеженою відповідальністю «ХАРЧОВИК» знаходиться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, місцезнаходження: 79040, Львівська обл., м. Львів, вул. Курмановича, 2.

Відтак, суд виконав умови Господарського процесуального кодексу України щодо належного повідомлення відповідача про час і місце розгляду справи. До повноважень господарських судів не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Інші адреси відповідача, крім вказаної у позовній заяві та Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, ні позивачу, ні суду невідомо.

Відповідно до ст. 75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути спір, відповідно до ст. 75 ГПК України, за наявними у справі матеріалами, при відсутності представників відповідача.

Відповідно до ст. 85 ГПК України, вступну і резолютивну частини рішення виготовлено, підписано та оголошено 05.10.2016 року.

Розглянувши матеріали і документи, подані сторонами, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступне:

Як зазначено у позовній заяві, 01.03.2014 р. між ТзОВ «ДВ-ЕКОСВІТ» (надалі - позивач, Виконавець), ТзОВ «ХАРЧОВИК» (надалі - відповідач, Споживач) та ЛКП «Рясне-402» укладено Договір № Ш402/66 про надання послуг з вивезення побутових відходів (надалі - Договір).

Сторонами погоджено умови Договору, що підтверджується проставленими підписами та відбитками печаток уповноважених представників - директорів.

Договором визначено, що позивач - Виконавець зобов'язується згідно з графіком надавати послуги з вивезення твердих побутових (великогабаритних, ремонтних) відходів, а Споживач - відповідач зобов'язаний своєчасно оплачувати послуги за встановленими тарифами не пізніше 10 числа періоду, що настає за розрахунковим. Оплата проводиться згідно наданих рахунків на розрахунковий рахунок позивача, вказаного у реквізитах Договору.

З моменту укладення Договору послуги надаються позивачем щоденно за контейнерною схемою, згідно графіку, погодженого з ЛКП «Рясне - 402» спеціально обладнаними транспортними засобами. Факт надання послуг відповідачу та третій стороні Договору ЛКП «Рясне - 402» за адресою: м. Львів, вул. Шевченка, 358 підтверджується актами надання послуг, підписаних - ЛКП «Рясне - 402» - третьою стороною Договору. Встановлені контейнери загального користування за вищевказаною адресою належать позивачу на праві власності та передані у користування третій стороні на підставі Договору № 2-ДВ від 01.08.2013 р. та відповідачу на підставі Договору № Ш402/66. Отже, послуги є наданими на підставі вищезазначених Договорів, а також актів надання послуг, підписаних повноважними представниками сторін. Акти виконаних робіт неодноразово направлялися відповідачу для підписання. На підтвердження позивач подав копію листа від 06.03.2015 р. вих. № 01/52. Однак, підписані відповідачем акти не були повернуті відповідачем та аргументованої відповіді про відмову від їх підписання не було. Рекламації та претензії щодо ненадання послуг чи надання послуг не в повному обсязі протягом усього періоду надання послуг до позивача не поступало.

Позивач зазначає, що Виконавець здійснює надання послуг на підставі Рішення № 683 Виконавчого комітету Львівської міської ради «Про визначення виконавців послуг зі збирання, зберігання і перевезення твердих побутових відходів у м. Львові» від 09.08.2013 р., тарифів, затверджених Рішенням № 656 від 05.09.2014 р. Виконавчого комітету Львівської міської Ради та норм, затверджених Рішенням № 533 Виконавчого комітету Львівської міської ради від 21.06.2013 р.

Згідно зі ст. 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», однією з житлово-комунальних послуг, що за функціональним призначенням віднесена до комунальних послуг, є послуга з вивезення побутових відходів, далі ТПВ.

В п. 13 Правил надання послуг з вивезення побутових відходів визначено, що плата за надані послуги нараховується щомісяця, відповідно до умов договору і тарифів, що формуються відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 26 липня 2006 р. № 1010.

Позивач зазначає, що з 31.12.2014 р. по 31.05.2016 р. відповідачем оплата не проводилась. У супереч п. 10 Договору, відповідачем не було внесено 10 числа періоду, що настає за розрахунковим, оплати за послуги. Отже, станом на 10.06.2016 р. заборгованість відповідача за надані послуги становить 2677,34 грн. з ПДВ.

Позивач звертає увагу на те, що вартість послуг зі збору та вивезення ТПВ для категорії «Інші Споживачі», до якої належить відповідач, становить 488,03 грн./т з ПДВ. (в т. ч. 80,42 грн./т - розміщення та захоронення ТПВ).

Позивач зазначає, що у відповідності до Рішення № 533 від 21.06.2013 р. Виконавчого комітету Львівської міської ради від 21.06.2013 р., середньомісячна норма утворення побутових відходів для відповідача (кафе, їдальні, бару) становить 10,86 кг. Нарахування проводиться щомісячно згідно норм, тарифів та поданої відповідачем довідки про 28 посадочних місць за такою формулою: 28 х 10,86 : 1000 = 0,304 тонни. 0,304 т х 488,03 грн. = 148,36 грн. з ПДВ у місяць.

Намагання позивача врегулювати даний спір в позасудовому порядку не дало результатів. Відповідач, незаважаючи на усні та письмові повідомлення з боку позивача, борг не погасив.

Пунктом 17 Договору передбачено, що Споживач несе відповідальність згідно із законом і договором за 1) несвоєчасне внесення плати за послуги; 2) невиконання зобов'язань, визначених договором.

Позивач зазначає, що борг складається з щомісячної вартості послуг у сумі 148,36 грн. за період з 31.10.2014 р. по 31.05.2016 р. Щомісячне нарахування у сумі 148,36 грн. виходить з наступного: 15.09.2014 р. на підставі Рішення Виконавчого комітету Львівської міської ради № 565 від 05.09.2014 р. позивачу затверджено тарифи для споживачів трьох категорій на послуги з збирання та вивезення ТПВ. Для категорії «Інші Споживачі», згідно додатку № 1 до вищевказаного Рішення, встановлено тариф у розмірі 407,61 грн.

Разом з тим, встановлено тариф для ЛКП «Збиранка» (раніше діюче Грибовецьке сміттєзвалище) на захоронення відходів у розмірі 80,42 грн., згідно Додатку № 3 до вищевказаного Рішення. Згідно даного тарифу та на підставі укладеного Договору, позивач оплачував ЛКП «Збиранка» послуги за розміщення та захоронення побутових відходів, ціна яких складала 80,42 грн. за 1 тонну прийнятих відходів.

Як вбачається з Акту звірки взаєморозрахунків, у період з 31.03.2014 р. по 29.12.2014 р. відповідачем було частково здійснено оплату за послуги у сумі 1001,56 грн. В дану суму входить оплата 148, 36 грн. за жовтень та листопад 2014 р.

Позивач повідомляє, що неодноразово звертався до відповідача з вимогою про погашення заборгованості шляхом пред'явлення претензій. Однак відповіді відповідачем надано не було, а борг продовжує зростати. Отже, намагання позивача врегулювати даний спір в досудовому порядку не дали результатів. На підтвердження даних фактів суду надано копії Претензій № 9 від 10.02.2015 р. та № 17 від 05.03.2015 р.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, ще у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Стаття 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Окрім того, відповідно до вимог ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З наведених норм законодавства та Постанови № 14 від 17.12.2013 р. Пленуму Вищого господарського суду України вбачається, що інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

05.10.2016 року за вх. № 4797/16 позивач подав заяву про уточнення (зменшення) позовних вимог, в якій просить суд стягнути з відповідача суму основного боргу в розмірі 2677,34 грн., 3% річних у розмірі 6,91 грн., інфляційних втрат у розмірі 68,05 грн.

Відповідач, всупереч вимогам суду, позовні вимоги у встановленому чинним законодавством України порядку не спростував, належних та допустимих доказів виконання своїх господарських зобов'язань не подав, явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного:

Відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Згідно п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно до ст. 173 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, в тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, в тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст. 179 ГК України, майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до вимог ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами. В силу статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із вимогами ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Пунктом 3 ст. 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом, відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог вказаного кодексу. Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як встановлено в ході судового розгляду справи, 01.03.2014 р. між ТзОВ «ДВ-ЕКОСВІТ» (надалі - позивач, Виконавець), ЛКП «Рясне-402» та ТзОВ «ХАРЧОВИК» (надалі - відповідач, Споживач), укладено Договір № Ш402/66 про надання послуг з вивезення побутових відходів (надалі - Договір).

Згідно п. 24. Договору, договір діє з 01.03.2014 р. до 31.12.2015 р.

Згідно п. 26 Договору, Договір вважається таким, що продовжений, якщо за місяць до закінчення строку його дії одна із сторін не заявила письмово про відмову від договору або про його перегляд.

Оскільки учасниками процесу, незважаючи на вимоги суду, не надано доказів направлення протилежній стороні заяви про припинення Договору, у відповідності до п. 26 Договору, такий Договір є продовженим.

Умовами Договору визначено, що Виконавець зобов'язується згідно з графіком за контейнерною схемою надавати послуги з вивезення твердих побутових (великогабаритних, ремонтних) відходів, а споживач зобов'язується своєчасно оплачувати послуги з вивезення відходів.

Виконавець здійснює надання послуг на підставі Рішення № 683 Виконавчого комітету Львівської міської ради «Про визначення виконавців послуг зі збирання, зберігання і перевезення твердих побутових відходів у м. Львові» від 09.08.2013 р., згідно тарифів, затверджених Рішенням № 656 від 05.09.2014 р. Виконавчого комітету Львівської міської Ради та норм, затверджених Рішенням № 533 Виконавчого комітету Львівської міської ради від 21.06.2013 р.

Згідно зі ст. 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», однією з житлово-комунальних послуг, що за функціональним призначенням віднесена до комунальних послуг, є послуга з вивезення побутових відходів (далі ТПВ).

Відносини з приводу надання послуг із збирання, вивезення та захоронення ТПВ регулюється Законами України «Про житлово-комунальні послуги», «Про відходи», Правилами благоустрою м. Львова, затверджених Ухвалою Львівської міської ради № 376 від 21.04.2011 р., Правилами надання послуг з вивезення побутових відходів, затверджених постановою КМУ № 1070 від. 10.12.2008 р.

З моменту укладення Договору, послуги надаються Виконавцем щоденно шляхом вивезення твердих побутових відходів із загальних контейнерів, розташованих на території ЛКП «Рясне - 402» за адресою: м. Львів, вул. Шевченка, 358. Контейнери загального користування, що встановлені за вищевказаною адресою, належать Виконавцю на праві власності та надані в користування споживачам на підставі Договору № 2-ДВ від 01.08. 2013 р.

В п. 13 Правил надання послуг з вивезення побутових відходів визначено, що плата за надані послуги нараховується щомісяця відповідно до умов договору і тарифів, що формуються відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 26 липня 2006 р. № 1010.

15.09.2014 р. на підставі Рішення Виконавчого комітету Львівської міської ради № 565 від 05.09.2014 р., позивачу затверджено тарифи для споживачів трьох категорій на послуги з збирання та вивезення ТПВ. Для категорії «Інші Споживачі», згідно додатку № 1 до вищевказаного Рішення, встановлено тариф у розмірі 407,61 грн.

Разом з тим, встановлено тариф для ЛКП «Збиранка» (раніше діюче Грибовецьке сміттєзвалище) на захоронення відходів у розмірі 80,42 грн., згідно Додатку № 3 до вищевказаного Рішення. Згідно даного тарифу та на підставі укладеного Договору, позивач оплачував ЛКП «Збиранка» послуги за розміщення та захоронення побутових відходів, ціна яких складала 80,42 грн. за 1 тонну прийнятих відходів.

У сукупності вартість надання послуг становила 488,03 грн./т з ПДВ. (в т. ч. 80,42 грн./т - розміщення та захоронення ТПВ).

Згідно п. 8 Договору, Розрахунок обсягу і вартості послуг здійснюється згідно з Додатком 1 до Договору надання послуг з вивезення побутових відходів.

Рішенням № 533 від 21.06.2013 р. Виконавчого комітету Львівської міської ради від 21.06.2013 р. затверджено середньомісячні норми утворення побутових відходів. Для відповідача (кафе, їдальні, бару) визначено норму 10,86 кг, що підтверджується Додатком № 1 до Договору.

Згідно п. 9 Договору, розрахунковим періодом є календарний місяць.

Згідно п. 10 Договору, у разі застосування щомісячної системи оплати послуг платежі вносяться не пізніше до 10 числа періоду, що настає за розрахунковим.

Згідно п. 11 Договору, послуги оплачується шляхом перерахунку коштів на розрахунковий рахунок Виконавця, що зазначений у реквізитах Договору.

Згідно п. 12 Договору, у разі потреби виконавець здійснює місячний перерахунок вартості фактично наданих послуг та повідомляє.

Нарахування проводиться щомісячно згідно норм, тарифів та поданої відповідачем довідки про 28 посадочних місць за такою формулою:

28 х 10,86 : 1000 = 0,304 тонни. 0,304 т х 488,03 грн. = 148,36 грн. з ПДВ у місяць.

Як вбачається з Акту звірки взаєморозрахунків, у період з 31.03.2014 р. по 29.12.2014 р. відповідачем було частково здійснено оплату за послуги що надавалися позивачем у сумі 1001,56 грн. Даний факт підтверджується випискою з ПАТ «Кредобанк» та свідчить про те, що відповідачем визнано тарифи та погоджено місячну вартість послуг у сумі 148, 36 грн.

З 31.12.2014 р. по 31.05.2016 р. відповідачем оплата не проводилась, усупереч п. 10 Договору. Відповідачем не було внесено оплати за послуги 10 числа періоду, що настає за розрахунковим. Отже, станом на 10.06.2016 р. заборгованість відповідача за надані послуги становить 2677,34 грн. з ПДВ.

Позивач повідомляє, що неодноразово звертався до відповідача з вимогою про погашення заборгованості шляхом пред'явлення претензій. Однак, відповіді відповідачем надано не було. Отже, намагання позивача врегулювати даний спір в досудовому порядку не дали результатів. На підтвердження даних фактів суду надано копії Претензій № 9 від 10.02.2015 р. та № 17 від 05.03.2015 р.

Згідно п. 17 Договору, Споживач несе відповідальність згідно із законом і цим договором за:

- несвоєчасне внесення плати за послуги;

- невиконання зобов'язань, визначених цим договором і законом.

05.10.2016 року за вх. № 4797/16 позивач подав заяву про уточнення (зменшення) позовних вимог, в якій просить суд стягнути з відповідача суму основного боргу в розмірі 2677,34 грн., 3% річних у розмірі 6,91 грн., інфляційних втрат у розмірі 68,05 грн.

Отже, судом встановлено, що з відповідача на користь позивача підлягає до стягнення 2677,34 грн. основного боргу, 3% річних у розмірі 6,91 грн. та інфляційних втрат у розмірі 68,05 грн.

Відповідно до статті 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи, що позивачем представлено достатньо об'єктивних та переконливих доказів в підтвердження своїх уточнених (зменшених) позовних вимог, а відповідач позовні вимоги не заперечив та не спростував, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ДВ-ЕКОСВІТ» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ХАРЧОВИК» про стягнення суми основного боргу в розмірі 2677,34 грн., 3% річних у розмірі 6,91 грн., інфляційних втрат у розмірі 68,05 грн. є обґрунтованими та підлягають до задоволення.

Згідно ст. 44 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», ставки судового збору встановлюються у таких розмірах: за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру - 1,5 відсотки ціни позову, але не менше 1 розміру мінімальної заробітної плати, що складає 1378,00 грн., та не більше 150 розмірів мінімальних заробітних плат.

Як доказ сплати судових витрат, позивач подав платіжне доручення № 1770 від 28.07.2016 року на суму 1378,00 грн. про сплату судового збору.

Господарські витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України, слід покласти на відповідача, оскільки спір виник з його вини.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 4 3 , 33, 43, 49, 82, 83, 84, 85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ :

1. Уточнені (зменшені) позовні вимоги - задоволити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ХАРЧОВИК» (79040, м. Львів, вул. Курмановича, 2, код ЄДРПОУ 22350893) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДВ-ЕКОСВІТ» (79035, м. Львів, вул. Пасічна, 127, код ЄДРПОУ 38457239) основний борг в розмірі 2677 (дві тисячі шістсот сімдесят сім) грн. 34 коп., 3% річних у розмірі 6 (шість) грн. 91 коп., інфляційні втрати у розмірі 68 (шістдесят вісім) грн. 05 коп. та 1378 (одна тисяча триста сімдесят вісім) грн. 00 коп. судового збору.

3. Наказ видати, в порядку ст. 116 ГПК України, після набрання рішенням законної сили.

Суддя Пазичев В.М.

Повний текст рішення виготовлено 10.10.2016 року.