Постанова

від 05.10.2016 по справі 910/31644/15

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" жовтня 2016 р. Справа№ 910/31644/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Іоннікової І.А.

суддів: Станіка С.Р.

Скрипки І.М.

секретар Каніковський А.О.

за участю представників:

від позивача: Певнова А.М. (представник за довіреністю)

від відповідача-1: не з'явився

від відповідача-2: Косьминін О.В. (представник за довіреністю)

розглянувши у відкритому

судовому засіданні

апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Шляхове будівництво "Альтком"

на рішення господарського суду міста Києва

від 05.02.2016 року

у справі №910/31644/15 (суддя Шкурдова Л.М.)

за позовом Підприємства зі стопроцентним іноземним капіталом "Віртген Україна"

до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Європейська юридична компанія "Гаптер і Франц"

2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Шляхове будівництво "Альтком"

про стягнення 98014446,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

Підприємство зі стопроцентним іноземним капіталом "Віртген Україна" звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Європейська юридична компанія "Гаптер і Франц" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Шляхове будівництво "Альтком" про солідарне стягнення з відповідачів 98014446,00 грн. та зобов'язання відповідача-2 повернути майно в кількості 53 одиниць техніки, згідно переліку зазначеного в позовній заяві.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем-2 своїх зобов'язань за договорами оренди, укладеними між відповідачем-2 та позивачем, щодо сплати орендних платежів, які забезпечені порукою з боку відповідача-1 згідно договору поруки, укладеного між позивачем та відповідачем-1, а також щодо повернення відповідачем-2 орендованого майна за наслідками розірвання договорів оренди.

Від позивача 04.02.2016 та 05.02.2016 через канцелярію місцевого господарського суду надійшли заяви про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до яких позивач в порядку ст. 22 Господарського процесуального кодексу України зменшив розмір позовних вимог в частині зобов'язання відповідача-2 повернути майно, одержане останнім в оренду за договором оренди № 468-2010/УКР, а саме: навантажувач фронтальний CASE 921 E 2008 року випуску з ковшем 4,4 куб.м. серійний номер N8F206177, з огляду на те, що 14.11.2014 торгово-промисловою палатою України відповідачу-2 було видано сертифікат № 1526 про настання обставин непереборної сили, а тому просить суд стягнути солідарно з відповідачів 98014446,00 грн. заборгованості по сплаті орендних платежів та зобов'язати відповідача-2 повернути майно в кількості 52 одиниць техніки, згідно наданого переліку.

Судом розглядались остаточні вимоги позивача про солідарне стягнення з відповідачів 98014446,00 грн. заборгованості по сплаті орендних платежів та зобов'язання відповідача-2 повернути майно в кількості 52 одиниць техніки, згідно переліку.

Рішенням господарського суду міста Києва від 05.02.2016 року позовні вимоги задоволено. Стягнуто солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "Європейська юридична компанія "Гаптер і Франц" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Шляхове будівництво "Альтком" на користь Підприємства зі стопроцентним іноземним капіталом "Віртген Україна" 98014446 (дев'яносто вісім мільйонів чотирнадцять тисяч чотириста сорок шість) грн. заборгованості. Зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю "Шляхове будівництво "Альтком" повернути на склад Підприємства зі стопроцентним іноземним капіталом "Віртген Україна" на адресу: м. Київ, вул. Червонопрапорна, 28 техніку (перелік якої викладено в резолютивній частині рішення).

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Європейська юридична компанія "Гаптер і Франц" на користь Підприємства зі стопроцентним іноземним капіталом "Віртген Україна" 91350 (дев'яносто одна тисяча триста п'ятдесят) грн. витрат по сплаті судового збору. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Шляхове будівництво "Альтком" на користь Підприємства зі стопроцентним іноземним капіталом "Віртген Україна" 91350 (дев'яносто одна тисяча триста п'ятдесят) грн. витрат по сплаті судового збору.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду, Товариство з обмеженою відповідальністю "Шляхове будівництво "Альтком" звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 05.02.2016 року у справі №910/31644/15 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Підставою для скасування рішення суду скаржник зазначив неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, а також порушення судом норм матеріального та процесуального права. При цьому скаржник зазначає, що судом без врахування норм статті 63 ГПК України прийнято до провадження позовну заяву про стягнення орендної плати за 53-ма договорами оренди та повернення майна позивачу; судом не враховано, що до позовної заяви не доданий обґрунтований розрахунок сум, що стягуються, що у відповідності до ст. 63 ГПК України є підставою для повернення позовної заяви без розгляду. Також скаржник зазначає, що судом не досліджено розрахунок позивача, зокрема не було перевірено розміру відсоткових ставок, коефіцієнтних ставок/значень УМВБ, які були застосовані при розрахунку боргу, та на які позивач посилається у позовній заяві. Крім того скаржник вказує на те, що 14.11.2014 р. відповідач-2 отримав Сертифікат №1526 торгово-промислової палати України, яким було засвідчено настання з 26.05.2014 р. форс-мажорних обставин та звільнення відповідача-2 від відповідальності за неналежне, часткове або повне невиконання своїх обов'язків за договором №468-2010/УКР від 16.07.2010 р., який входить до переліку договорів у межах якого позивачем було подано позов. 19.02.2016 р. відповідач-2 отримав Сертифікати торгово-промислової палати України №5873 від 19.02.2016 р., №5874 від 19.02.2016 р., №5872 від 19.02.2016 р., №5875 від 19.02.2016 р., №5877 від 19.02.2016 р., №5878 від 19.02.2016 р., №5879 від 19.02.2016 р., №5880 від 19.02.2016 р., №5881 від 19.02.2016 р., №5882 від 19.02.2016 р., якими було засвідчено настання з 26.05.2014 р. форс-мажорних обставин та звільнення відповідача-2 від відповідальності за неналежне, часткове або повне невиконання своїх обов'язків за договорами №434-2010/УКР від 09.04.2010 р., №К436-2010/УКР від 01.07.2010 р., №425-2010/УКР від 09.04.2010 р., №К443-2010/УКР від 01.07.2010 р., №461-2010/УКР від 16.07.2010 р., №463-2010/УКР від 16.07.2010 р., №469-2010/УКР від 16.07.2010 р., №К470-2010/УКР від 16.07.2010 р., №К487-2010/УКР від 01.08.2010 р., №К488-2010/УКР від 01.08.2010 р., які входять до переліку договорів у межах яких позивачем було подано позов.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду (у складі колегії суддів: головуючий суддя Іоннікова І.А., судді Гончаров С.А., Тарасенко К.В.) від 31.03.2016 р. апеляційну скаргу прийнято до провадження, зупинене провадження, у зв'язку з розглядом касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Шляхове будівництво "Альтком" на ухвалу господарського суду міста Києва від 18.12.2015 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 17.02.2016 у даній справі.

Постановою Вищого господарського суду України від 04.04.2016 року вказана касаційна скарга задоволена, ухвалу господарського суду міста Києва від 18.12.2015 року у справі №910/31644/15 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 17.02.2016 року у справі №910/31644/15 скасовано.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду (у складі колегії суддів: головуючий суддя: Іоннікова І.А., судді: Тарасенко К.В., Гончаров С.А.) від 30.05.2016 р. поновлено апеляційне провадження у справі; розгляд апеляційної скарги призначено на 15.06.2016 р.

14.06.2016 р. через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому заперечував проти доводів, викладених в апеляційній скарзі, просив залишити її без задоволення, рішення суду - без змін, вважаючи оскаржуване рішення законним та обґрунтованим. При цьому позивач зазначає, що договори оренди від 09.04.2010 р., від 16.07.2010 р., від 01.08.2010 р., від 12.04.2011 р. укладені між одними і тими ж сторонами, договори містять однотипні основні умови договору оренди, регулювання відносин за даними договорами здійснюється одними нормами матеріального права, а тому господарський суд не допустив порушення норм процесуального права при прийнятті даного позову. Також позивач вважає, що ним правомірно визначено еквівалент грошового зобов'язання в євро, а суму виконання зобов'язання (сплати заборгованості) в гривнях по курсу УМВБ на момент закриття, що передбачено ч.2 ст.533 ЦК України, розділом 2 договорів оренди. На думку позивача в матеріалах справи наявні докази (акти наданих орендних послуг), що підтверджують використання техніки і безпідставність наданих ТПП сертифікатів про наявність форс-мажорних обставин.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду (у складі колегії суддів: головуючий суддя: Іоннікова І.А., судді: Тарасенко К.В., Гончаров С.А.) від 15.06.2016 р. розгляд справи відкладено на 05.07.2016 р.; зобов'язано сторони надати суду довідки розміру курсу УМВБ, встановлений станом на день звернення позивача до суду з даним позовом та станом на день прийняття місцевим господарським судом рішення у даній справі.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду (у складі колегії суддів: головуючий суддя: Іоннікова І.А., судді: Тарасенко К.В., Гончаров С.А.) від 05.07.2016 р. апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Шляхове будівництво "Альтком" прийнято до провадження, призначено розгляд справи на 05.07.2016 року.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду (у складі колегії суддів: головуючий суддя Іоннікова І.А., судді Тарасенко К.В., Гончаров С.А.) від 05.07.2016 р., розгляд справи відкладено на 18.07.2016 р.

Розпорядженням Київського апеляційного господарського суду №09-52/3152/16 від 15.07.2016 р. у справі №910/31644/15 призначено повторний автоматизований розподіл, відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу №910/31644/15 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя: Іоннікова І.А., судді: Станік С.Р., Скрипка І.М.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду (у складі колегії суддів: головуючий суддя: Іоннікова І.А., судді: Станік С.Р., Скрипка І.М.) від 18.07.2016 р. апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Шляхове будівництво "Альтком" прийнято до провадження, призначено розгляд справи на 18.07.2016 року.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду (у складі колегії суддів: головуючий суддя Іоннікова І.А., судді Скрипки І.М., Станіка С.Р.) від 18.07.2016 р. розгляд справи було відкладено на 13.09.2016р.

13.09.2016р. розгляд справи не відбувався, у зв'язку з перебуванням головуючої судді Іоннікової І.А. на лікарняному.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду (у складі колегії суддів: головуючий суддя Іоннікова І.А., судді Скрипки І.М., Станіка С.Р.) від 20.09.2016 р. розгляд апеляційної скарги призначено на 05.10.2016 року. Зобов'язано позивача надати суду розрахунок заборгованості з урахуванням листа НБУ від 09.08.2016 р. №18-005/66768, в якому міститься інформація щодо середньозваженого курсу, який склався за операціями з купівлі-продажу безготівкового євро за гривні на міжбанківському валютному ринку України та станом на 15.12.2015 р. становив 25,914862 гривень за 1 євро.

03.10.2016 р. через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від позивача надійшли додаткові пояснення, в якому міститься розрахунок заборгованості з урахуванням середньозваженого курсу, який склався за операціями з купівлі-продажу безготівкового євро за гривні на міжбанківському валютному ринку України та станом на 15.12.2015 р. відповідно до листа НБУ від 09.08.2016 р. №18-005/66768.

В судове засідання апеляційної інстанції представник відповідача-1 не з'явився.

Оскільки явка представників сторін у судове засідання не була визнана судом обов'язковою, а також зважаючи на наявні в матеріалах справи докази належного повідомлення сторін про місце, дату та час судового розгляду, апеляційний суд визнав можливим розглядати справу у відсутність представника відповідача-1.

В судовому засіданні апеляційної інстанції представники позивача, відповідача-2 надали пояснення по суті спору.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача, відповідача-2, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Київський апеляційний господарський суд встановив наступне.

Між Підприємством зі стопроцентним іноземним капіталом "Віртген Україна", як орендодавцем, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Шляхове будівництво "Альтком", як орендарем, було укладено 53 договори оренди, а саме:

09.04.2010 року - № 425-2010/УКР; № 426-2010/УКР; № 427-2010/УКР; № 428-2010/УКР; № 429-2010/УКР; № 430-2010/УКР; № 431-2010/УКР; № 432-2010/УКР; № 433-2010/УКР; № 434-2010/УКР;

01.07.2010 року - № КL435-2010/УКР; № КL436- 2010/УКР; № К437-2010/УКР; № КL438-2010/УКР; № 439-2010/УКР; № А440-2010/УКР; № К443-2010/УКР; № N444-2010/УКР; № N446-2010/УКР; № К450-2010/УКР; № К451- 2010/УКР; № К452-2010/УКР; № N491-2010/УКР;

16.07.2010 року - № 453-2010/УКР; № 454-2010/УКР; № 455-2010/УКР; № 456-2010/УКР; № 457-2010/УКР; № КL458-2010/УКР; № 460- 2010/УКР; № 461-2010/УКР; № 463-2010/УКР; № 464-2010/УКР; № КL466-2010/УКР; № 468-2010/УКР; № 469-2010/УКР; № К470-2010/УКР; № 472-2010/УКР; № К474-2010/УКР № N475-2010/УКР; № 476-2010/УКР; № 479-2010/УКР;

01.08.2010 року - № 485-2010/УКР; № 486-2010/УКР; № К487-2010/УКР; № К488-2010/УКР; № 489-2010/УКР;

12.04.2011 року - № 111-2011/УКР; № 112-2011/УКР; № 113-2011/УКР (далі - договори оренди).

Відповідно до п. 1.1 зазначених договорів оренди, які є ідентичними, предметом цих договорів оренди є надання орендодавцем, за обумовлену сторонами договору плату, у тимчасове використання орендарю дорожньо-будівельної техніки (всього у кількості 53 од), найменування, опис та вартість якої викладені в Додатку №1 до цих договорів (іменується в подальшому "техніка") на строк не менш 1 (одного) місяця та кратній 1 (одному) місяцю.

Розмір орендної плати та порядок розрахунків сторони передбачили в розділі 2 договорів.

Відповідно до п. 2.2 договорів, протягом 3 (трьох) календарних днів, від дати повідомлення про готовність до введення техніки в експлуатацію, орендар здійснює на користь орендодавця платіж у розмірі місячної орендної плати, згідно п. 2.1 договору.

Пунктом 2.3 договорів встановлено, що всі наступні платежі здійснюються в національній валюті України по курсу УМВБ, який встановлений на день сплати платежу, та розраховується за формулою: (сума в євро х курс закриття УМВБ)+ 0,7% комісії банка від продажу валюти.

Відповідно до п. 2.5 договорів, подальша щомісячна сплата орендних платежів здійснюється орендарем у вигляді попередньої оплати за 5 (п'ять) банківських днів до закінчення календарного місяця (або передплаченого періоду) шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок орендодавця, що підтверджується актом наданих орендних послуг, який сторони укладають не пізніше останнього робочого дня поточного місяця оренди з урахуванням умов згідно п. 2.3. та 2.4., які передбачають оплату в гривневому еквіваленті по відношенню до ціни оренди визначеної сторонами в євро.

Згідно із п. 2.6 договорів, у зв'язку із сезонною специфікою роботи техніки, орендодавець надає орендарю відстрочку виплат трьох орендних платежів за місяці січень, лютий та березень з погашенням даних платежів в наступних трьох місяцях рівними частинами.

Відповідно до п. 3.3 цих же договорів оренди приймання-передача техніки здійснюється на складі орендодавця за адресою: м. Київ, вул. Червонопрапорна, 28. Орендар зобов'язаний провести перевірку техніки, перевірити комплектність техніки і в разі відсутності заперечень чи претензій до техніки укласти Акт приймання-передачі, наданий орендодавцем.

Згідно п. 3.7 договорів оренди, якщо орендар, незалежно від причин, не підписав протягом 3 (трьох) календарних днів з дня прийняття техніки на складі орендодавця в місті Києві акт приймання-передачі техніки або не заявив про наявність недоліків техніки згідно п. 3.4, приймання-передача техніки вважається здійсненою з дати підписання цього договору. При цьому здійснюється нарахування орендної плати з дати підписання договору.

Строк оренди техніки становить 24 календарних місяця з моменту підписання цього договору, а в частині розрахунків - до їх повного завершення. Якщо за місяць до закінчення строку договору орендодавець не надішле орендарю повідомлення про небажання продовжувати дію договору то строк дії договору кожного разу продовжується на такий самий строк на який його було укладено. При цьому дія відстрочки, яка передбачена п. 2.6. на новий строк оренди не розповсюджується, орендар сплачує орендну плату щомісячно (п. 6.1 договорів оренди в редакції додаткових угод №1 до договорів оренди).

Тобто, протягом періодів 2010 рік - 2011 рік та 2011 рік - 2012 рік діяла відстрочка на оплату орендних платежів, яка передбачена п. 2.6 договорів.

Водночас, за період з 2013 року по січень 2015 року орендна плата нараховується щомісячно.

05.01.2015 року між позивачем та відповідачем-2 були укладені Додаткові угоди до договорів оренди, якими передбачено внесення змін до п. 2.6 договорів оренди, та викладено останній в наступній редакції: "в зв'язку з сезонною специфікою роботи техніки, орендодавець надає орендарю відстрочку виплати двох орендних платежів за січень, лютий 2015 р. з погашенням цих платежів в наступних двох місяцях, у березні та квітні 2015 р. рівними частинами".

З огляду на зазначене, сплата орендних платежів за січень 2015 року та лютий 2015 року перенесена відповідно на березень 2015 року (+ січень 2015 року) та квітень 2015 року (+ лютий 2015 року) та нараховується у подвійному розмірі.

На виконання умов договорів оренди позивач передав, а відповідач-2 прийняв в оренду техніку, визначену специфікаціями до кожного договору оренди, що підтверджується відповідними Актами приймання-передачі техніки, які підписані сторонами в двосторонньому порядку та копії яких залучені до матеріалів справи.

Спір у справі виник у зв'язку із неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем грошових зобов'язань по оплаті орендних платежів за договорами оренди, у зв'язку з чим позивач вказує на існування заборгованості у розмірі 3750026,63 євро, що еквівалентно 98014446,00 грн. за період з червня 2012 по листопад 2015 року

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно приписів статей 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк (ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1, 5 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Згідно розрахунку заборгованості відповідача-2 зі сплати орендних платежів, зробленого позивачем, загальний розмір орендної плати за період з червня 2012 по листопад 2015 складає 3750026,63 євро (з визначенням еквівалентну 98014446,00 грн.).

Виходячи зі змісту статті 533 Цивільного кодексу України, грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Ця норма кореспондується із приписами ст. 524 Цивільного кодексу України, згідно з якою зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.

Таким чином, положення чинного законодавства хоч і передбачають обов'язковість застосування валюти України при здійсненні розрахунків, але не містять заборони визначення грошового еквіваленту зобов'язань в іноземній валюті.

Аналогічна правова позиція наведена в постанові Верховного Суду України від 07.10.2014 у справі №3-133гс14.

Таким чином, заперечення відповідача-2 щодо заборони визначення ціни в іноземній валюті, а відтак і необґрунтованості здійсненого позивачем розрахунку заборгованості по сплаті орендних платежів за переліченими вище договорами оренди техніки є безпідставними та не приймаються судом до уваги.

З розрахунку заборгованості вбачається, що позивачем здійснено розрахунок заборгованості за кожним договором оренди окремо, при цьому позивачем враховано, що 29.01.2015 року між позивачем та відповідачем-2 було укладено Додаткову угоду до договору оренди №468-2010/УКР від 16.07.2010р., згідно з п. 1.1 якої у зв'язку з виникненням обставин непереборної сили, що підтверджується сертифікатом ТПП України від 14.11.14р. № 1526, починаючи з 26.05.2014 року орендодавець припиняє нараховувати орендні платежі, а орендар припиняє їх сплачувати за договором оренди № 468-2010/УКР від 16.07.2010р., а тому під час розрахунку суми заборгованості за договором №468-2010/УКР від 16.07.2010 р. позивачем взято період з травня 2012 року по квітень 2014 року, враховано проведення заліку зустрічних однорідних вимог за договором №427-2010/УКР від 09.04.2010р., а також враховано під час розрахунку суми заборгованості, погоджену сторонами в п. 2.6 договору оренди, додатковими угодами №1 та додатковими угодами від 05.01.2015 р. до договорів оренди, відстрочку сплати орендних платежів.

З огляду на викладене, з урахуванням положень договорів оренди в частині нарахування та сплати орендних платежів, та додаткових угод до договорів оренди, здійснений позивачем розрахунок заборгованості, який визначено в іноземній валюті за період з червня 2012 року по листопад 2015 року відповідає вказаним вимогам законодавства та обставинам справи.

Разом з тим, колегія суддів звертає увагу на те, що розмір заборгованості, визначений в національній валюті - гривні здійснено позивачем з застосуванням не вірного розміру середньозваженого курсу, який склався за операціями з купівлі-продажу безготівкового євро за гривні на міжбанківському валютному ринку України.

Так, за розрахунком суду апеляційної інстанції розмір заборгованості, визначений в національній валюті - гривні становить 97181422,61 грн. Розрахунок здійснений з урахуванням розміру середньозваженого курсу, який склався за операціями з купівлі-продажу безготівкового євро за гривні на міжбанківському валютному ринку України станом на 15.12.2015 р. (станом на день звернення позивача до суду з позовною заявою), який відповідно до листа НБУ від 09.08.2016 р. №18-005/66768 становить 25,914862 гривень за 1 євро (3750026,63 євро х 25,914862 = 97181422,61 грн.).

Посилання відповідача-2 на те, що при здійсненні розрахунку позивач враховував комісію банка від продажу валюти у максимальному розмірі - 0,7% за всіма договорами, тоді як договорами передбачені різні суми комісії банку, не ґрунтуються на фактичних обставинах справи. Так, з матеріалів справи вбачається, що позивач не пред'являв вимогу до відповідачів про стягнення комісії банка від продажу валюти по жодному з вищевказаних договорів.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Доказів сплати зазначеного боргу відповідач-2 суду не надав.

Статтею 599 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Колегією суддів встановлено, що 08.04.2013 р. між позивачем та відповідачем-1 був укладений договір поруки (далі - договір поруки), відповідно до умов якого поручитель - відповідач-1 поручається перед кредитором - позивачем за виконання обов'язків Товариства з обмеженою відповідальністю "Шляхове будівництво "Альтком" (надалі іменується "боржник") за договорами, передбаченим п. 2.1. цього договору, щодо сплати заборгованості за цими договорам в повному обсязі з урахуванням пені, інфляційних втрат та 3% річних (п. 1.1 договору поруки).

Відповідно до п. 1.2 договору поруки у разі порушення боржником договорів оренди, що зазначені в п. 2.1. цього договору, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники.

Згідно п. 1.3 договору поруки поручитель повинен виконати обґрунтовані грошові вимоги кредитора за договорами, передбаченим п. 2.1. цього договору, протягом семи днів з дати отримання вимоги кредитора в розмірі, що вказана в вимозі, але не більше ніж суму в українських гривнях, що є еквівалентом 5000000,00 (п'ять мільйонів) євро.

Цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та його скріплення печатками сторін. Строк дії поруки визначено до 31.12.2015р. (п. 4.1 та 4.2 договору поруки).

Враховуючи те, що відповідач-2 свої зобов'язання за договорами оренди щодо сплати орендних платежів належним чином не виконав, позивач надіслав на адресу відповідача-1 лист №130/1 від 30.11.2015, яким вимагав сплатити заборгованість по сплаті орендних платежів. Вказану кореспонденцію відповідач-1 отримав 30.11.2015 р., про свідчить підпис директора Товариства з обмеженою відповідальністю "Європейська юридична компанія "Гаптер і Франц" на вказаному листі.

Проте, відповідач-1 вимоги вказаної претензії не виконав, відповіді не надав, заборгованість відповідача-2 за договорами оренди щодо сплати орендних платежів не погасив.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до вимог ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку.

Статтею 554 названого Кодексу встановлено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

З огляду на викладене, враховуючи те, що відповідач-2 не виконав свої договірні зобов'язання щодо сплати орендних платежів за користування технікою за період з червня 2012 року по листопад 2015 року за договорами оренди, які забезпечені порукою, яка не припинена в порядку ст. 559 ЦК України, суд приходить до висновку, що позивачем правомірно заявлено позов про стягнення солідарно з відповідачів 97181422,61 грн. заборгованості по сплаті орендних платежів.

Також, позивач посилаючись на приписи п. 2.10 договорів, просить суд зобов'язати відповідача-2 повернути позивачу орендовану техніку, перелік якої викладено в прохальній частині позову (заяві про зменшення позовних вимог) в загальній кількості 52 одиниці, за наслідками розірвання договорів оренди.

Враховуючи те, що відповідач-2 припинив з травня 2012 року виконувати взяті на себе зобов'язання щодо сплати орендних платежів позивач направив на адресу відповідача-2 лист №120 від 03.11.2015, в якому пославшись на існування заборгованості зі сплати орендних платежів і положення п. 2.10 договору розірвав договори оренди і вимагав погасити існуючу заборгованість та повернути об'єкти оренди.

Факт надіслання зазначеної кореспонденції підтверджується чеком "Укрпошти" від 03.11.2015 №9518 та описом вкладення у цінний лист від 03.11.2015, належним чином завірені копії яких містяться в матеріалах справи.

Відповідно до п. 2.10 договорів оренди, у разі затримання орендарем платежу згідно п. 2.2 та п. 2.5 договору протягом 30 календарних днів, або порушення обумовлених умов експлуатації, орендодавець має право зупинити експлуатацію обладнання, при цьому орендодавець має право в односторонньому порядку розірвати договір та здійснити заходи щодо повернення техніки на склад, та вимагати від орендаря відшкодування всіх витрат, що пов'язані з поверненням обладнання та відновленням технічного стану за виключенням затрат, що пов'язані з нормальним зносом.

Приписами ч. 3 ст. 651, ст. 782 Цивільного кодексу України встановлено право наймодавця на відмову від договору найму в зв'язку з несплатою наймачем орендних платежів за користування об'єктом оренди.

За вказаних обставин, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що договори оренди техніки, укладені між позивачем та відповідачем-2, є припиненими.

Доказів повернення орендованого майна в кількості 52 одиниць, згідно з переліком зазначеним в позовній заяві (заяві про зменшення позовних вимог), відповідач-2 станом на час розгляду справи місцевому господарському суду не надав.

Згідно ст. 785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Враховуючи вищенаведені вимоги ст. 785 ЦК України та той факт, що договір оренди є припиненим, відповідач зобов'язаний негайно повернути орендоване майно позивачу.

З огляду на зазначене, вимога позивача щодо зобов'язання відповідача-2 повернути орендоване майно, згідно переліку зазначеному в прохальній частині позовної заяви (заяві про зменшення позовних вимог), у кількості 52 одиниць, яке фактично перебуває в тимчасовому володінні останнього є доведеною, обґрунтованою, відповідачем-2 не спростованою та такою, що підлягає задоволенню.

Колегія суддів вважає безпідставними посилання скаржника на те, що судом без врахування норм статті 63 ГПК України прийнято до провадження позовну заяву про стягнення орендної плати за 53-ма договорами оренди та повернення майна позивачу та не враховано, що до позовної заяви не доданий обґрунтований розрахунок сум, що стягуються, що у відповідності до ст. 63 ГПК України є підставою для повернення позовної заяви без розгляду з огляду на наступне, оскільки як вбачається зі змісту договорів оренди, останні підписані між тими ж сторонами, містять однотипні умови договору оренди, регулювання відносин за даними договорами здійснюється однаковими нормами права; в матеріалах справи міститься розрахунок заборгованості.

Колегією суддів не приймаються до уваги твердження скаржника, викладені в апеляційної скарзі про те, що наявність сертифікатів торгово-промислової палати України №5873 від 19.02.2016 р., №5874 від 19.02.2016 р., №5872 від 19.02.2016 р., №5875 від 19.02.2016 р., №5877 від 19.02.2016 р., №5878 від 19.02.2016 р., №5879 від 19.02.2016 р., №5880 від 19.02.2016 р., №5881 від 19.02.2016 р., №5882 від 19.02.2016 р., якими засвідчено настання з 26.05.2014 р. форс-мажорних обставин звільняє відповідача-2 від відповідальності за неналежне, часткове або повне невиконання своїх обов'язків за договорами №434-2010/УКР від 09.04.2010 р., №К436-2010/УКР від 01.07.2010 р., №425-2010/УКР від 09.04.2010 р., №К443-2010/УКР від 01.07.2010 р., №461-2010/УКР від 16.07.2010 р., №463-2010/УКР від 16.07.2010 р., №469-2010/УКР від 16.07.2010 р., №К470-2010/УКР від 16.07.2010 р., №К487-2010/УКР від 01.08.2010 р., №К488-2010/УКР від 01.08.2010 р., які входять до переліку договорів у межах яких позивачем було подано позов, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 3 ст. 14 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні", торгово-промислова палата України засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), а також торговельні та портові звичаї, прийняті в Україні, за зверненнями суб'єктів господарської діяльності та фізичних осіб.

Статтею 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" визначено, що торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб'єкта господарської діяльності за собівартістю.

Порядок засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) встановлено Регламентом засвідчення торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), затв. рішенням Президії ТПП України від 18.12.14 за № 44(5).

Відповідно до п. 3.3 Регламенту, сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) - документ встановленої ТПП України форми, який засвідчує настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), виданий ТПП України або регіональною торгово-промисловою палатою згідно з чинним законодавством, умовами договору (контракту, угоди тощо) та цим Регламентом.

Відповідно до ч. 2 ст. 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

Підпунктом 3.3.1 п. 3.1 Регламенту визначено, що форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) (Force Majeure) - це надзвичайні та невідворотні обставини, які об'єктивно впливають на виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків за законодавчими і іншими нормативними актами, дію яких неможливо було передбачити та дія яких унеможливлює їх виконання протягом певного періоду часу.

Згідно з п. 6.2 Регламенту форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) засвідчуються за заявою зацікавленої особи по кожному окремому договору, контракту, угоді тощо, а також по податкових та інших зобов'язаннях/обов'язках, виконання яких настало згідно з законодавчим чи іншим нормативним актом або може настати найближчим часом і виконання яких стало неможливим через наявність зазначених обставин.

При цьому, відповідно до ст. 1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" торгово-промислова палата є недержавною неприбутковою самоврядною організацією, яка об'єднує юридичних осіб, які створені і діють відповідно до законодавства України, та громадян України, зареєстрованих як підприємці, та їх об'єднання.

Сертифікат, виданий торгово-промисловою палатою України, - не є актом ненормативного характеру (індивідуальним актом), оскільки він не породжує прав і обов'язків для позивача та йому не адресований, а є лише результатом практичної діяльності торгово-промислової палати з визначених питань.

Сертифікат не спрямований на регулювання суспільних відносин і не має обов'язкового характеру для суб'єктів таких відносин.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Вищого господарського суду України №910/14673/15, №910/11826/15, №910/24738/15.

Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що вказані сертифікати були видані товариству "Альтком" 19.02.2016 р. на підставі його звернення 09.02.2016 р., тобто вже після розгляду спору по суті.

Відповідно до ч.1 ст. 101 ГПК України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Скаржником не обґрунтовано неможливість звернення до торгово-промислової палати України для отримання відповідних сертифікатів під час розгляду справи в суді першої інстанції; звернення до торгово-промислової палати України залежало виключно від волевиявлення самого скаржника.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ч. 2 ст. 34 ГПК України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтвердженні певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З огляду на викладене, Київський апеляційний господарський суд приходить до висновку, що суд першої інстанції вірно встановив обставини справи, однак судом не вірно встановлений розмір заборгованості, визначений в національній валюті - гривні, не враховано правильний розмір середньозваженого курсу, який склався за операціями з купівлі-продажу безготівкового євро за гривні на міжбанківському валютному ринку України станом на 15.12.2015 р. та відповідно розмір заборгованості, яка підлягає задоволенню, а тому рішення місцевого господарського суду в цій частині підлягає зміні, а стягненню солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "Європейська юридична компанія "Гаптер і Франц" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Шляхове будівництво "Альтком" на користь Підприємства зі стопроцентним іноземним капіталом "Віртген Україна" підлягає 97181422,61 грн. заборгованості. В частині стягнення заборгованості в розмірі 833023,39 грн. в позові відмовити. Пункт 3 резолютивної частини рішення залишити без змін. Пункти 4 та 5 резолютивної частини рішення змінити в частині визначення розміру судового збору.

Судові витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви, судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на сторін пропорційно задоволених вимог, у відповідності до вимог ст. 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 49, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Шляхове будівництво "Альтком" на рішення господарського суду міста Києва від 05.02.2016 року у справі №910/31644/15 задовольнити частково.

Рішення господарського суду міста Києва від 05.02.2016 р. у справі №910/579/13 змінити, виклавши пункти 1 та 2 резолютивної частини рішення в наступній редакції:

«1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "Європейська юридична компанія "Гаптер і Франц" (03150, м.Київ, вул.Ковпака, буд.17, код ЄДРПОУ 32917540) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Шляхове будівництво "Альтком" (87525, м.Маріуполь, вул.Бахчиванджи, буд.2, код ЄДРПОУ 32794511) на користь Підприємства зі стопроцентним іноземним капіталом "Віртген Україна" (03680, м.Київ, вул.Червонопрапорна, буд.28, код ЄДРПОУ 25638086) 97181422 (дев'яносто сім мільйонів сто вісімдесят одна тисяча чотириста двадцять дві) грн. 61 коп. заборгованості.

В іншій частині в позові відмовити.»

Пункт 3 резолютивної частини рішення залишити без змін.

Пункти 4 та 5 резолютивної частини рішення змінити в частині визначення розміру судового збору та викласти в наступній редакції:

«4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Європейська юридична компанія "Гаптер і Франц" (03150, м. Київ, вул. Ковпака, буд.17, код ЄДРПОУ 32917540) на користь Підприємства зі стопроцентним іноземним капіталом "Віртген Україна" (03680, м. Київ, вул. Червонопрапорна, буд. 28, код ЄДРПОУ 25638086) 90573 (дев'яносто тисяч п'ятсот сімдесят три) грн. 62 коп. - витрат по сплаті судового збору за розгляд позовної заяві.

5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Шляхове будівництво "Альтком" (87525, м. Маріуполь, вул. Бахчиванджи, буд.2, код ЄДРПОУ 32794511) на користь Підприємства зі стопроцентним іноземним капіталом "Віртген Україна" (03680, м. Київ, вул. Червонопрапорна, буд.28, код ЄДРПОУ 25638086) 90573 (дев'яносто тисяч п'ятсот сімдесят три) грн. 62 коп. - витрат по сплаті судового збору за розгляд позовної заяві.»

Стягнути з Підприємства зі стопроцентним іноземним капіталом "Віртген Україна" (03680, м. Київ, вул. Червонопрапорна, буд.28, код ЄДРПОУ 25638086) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Шляхове будівництво "Альтком" (87525, м. Маріуполь, вул. Бахчиванджи, буд.2, код ЄДРПОУ 32794511) 1708 (одну тисячу сімсот вісім) грн. 04 коп. - витрат по сплаті судового збору за розгляд апеляційної скарги.

Видачу наказів доручити господарському суду міста Києва.

Матеріали справи №910/31644/15 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у встановлені законом порядку та строки.

Головуючий суддя І.А. Іоннікова

Судді С.Р. Станік

І.М. Скрипка