Ухвала

від 03.10.2016 по справі 820/1284/16

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 жовтня 2016 р.Справа № 820/1284/16 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Рєзнікової С.С.

Суддів: Бегунца А.О. , Старостіна В.В.

за участю секретаря судового засідання Машури Г.І.

представника позивача: Кізілов О.В.,

представників відповідача: Хардікової Н.І., Піскуна О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Центральної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 13.07.2016р. по справі № 820/1284/16

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю " АН ГРО ПЛЮС"

до Центральної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "АН ГРО ПЛЮС", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Центральної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області, в якому просить суд:

- визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення від 29.10.2015р. №0000752272 та №0000742272.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 13.07.2016р. адміністративний позов задоволено.

Скасовано податкові повідомлення - рішення від 29.10.2015 року №0000752272 та від 29.10.2015 року №0000742272.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог позивача.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на невідповідність оскаржуваної постанови вимогам ст. 159 КАС України щодо законності та обґрунтованості судового рішення, вважає, що постанова суду першої інстанції винесена з неправильністю (неповнотою) дослідження доказів і встановлення обставин у справі та застосуванням судом норм права.

Позивач не скористався своїм правом на подання письмових заперечень на апеляційну скаргу.

В судовому засіданні апеляційної інстанції представники відповідача підтримали апеляційну скаргу, просили задовольнити її, посилаючись на доводи та обґрунтування, викладені в апеляційній скарзі.

Представник позивача вважав рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим та просив залишити його без змін.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що на підставі направлень від 18.09.2015р. №325, від 18.09.2015р. №324, виданих згідно із п.п.78.1.1 п.78.1 ст. 78 ПК України та наказу від 18.09.2015р. № 378, фахівцями контролюючого органу в період з 21.09.2015р. по 02.10.2015р. була проведена документальна позапланова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю "Ан Гро Плюс", код ЄДРПОУ 33289608 з питань дотримання вимог валютного законодавства по імпортному контракту № 13/01-12 від 13.01.2012р., який укладено з ООО «Ранок» (Росія), за період 01.11.2014р. - 21.09.2015р.; по імпортному контракту № 19/12 від 19.12.2014р., який укладено з ООО «Ранок» (Росія), за період 19.12.2014р. - 18.09.2015р.; по імпортному контракту № 24/02 від 24.02.2015р., який укладено з ООО «Ранок» (Росія), за період 24.02.2015 - 24.09.2015 (з урахування наданих в ході проведення перевірки документів); по імпортному контракту № 02/03 від 02.03.2015р., який укладено з ООО «Ранок» (Росія), за період 02.03.2015р. - 18.09.2015р.; по експортному контракту № 1/10 від 10.10.2006р., який укладено з ООО «Ранок» (Росія), за період 01.01.2012р. - 21.09.2015р.

За результатами вказаної перевірки складений акт №368/20-33-22-05-08/33289608 від 09.10.2015р., відповідно до висновків, якого відповідачем встановлено наступні порушення:

- ст. 2 ЗУ від 23.09.1994р. № 185/94-ВР "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" зі змінами та доповненнями у частині несвоєчасного надходження на територію України та у власність ТОВ «Ан Гро Плюс» валютної виручки (в якості повернення попередньої оплати) у сумі 16500 000,00 рублів РФ по імпортному контракту 19/12 від 19.12.2014р. з ООО «Ранок» (Росія), у частині несвоєчасного надходження на територію України та у власність ТОВ «Ан Гро Плюс» валютної виручки (в якості повернення попередньої оплати) у сумі 304903,08 рублів РФ по імпортному контракту 24/02 від 24.02.2015р. з ООО «Ранок» (Росія), у частині несвоєчасного надходження на територію України та у власність ТОВ «Ан Гро Плюс» валютної виручки (в якості повернення попередньої оплати) у сумі 29 043,63 доларів США по імпортному контракту 02/03 від 02.03.2015р. з ООО «Ранок» (Росія), у частині несвоєчасного надходження на територію України та у власність ТОВ «Ан Гро Плюс» валютної виручки (в якості повернення попередньої оплати) у сумі 18012 771,76 рублів РФ по імпортному контракту 13/01-12 від 13.01.2012р. з ООО «Ранок» (Росія).

- ст. 1 ЗУ від 23.09.1994р. № 185/94-ВР "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" зі змінами та доповненнями в частині несвоєчасного надходження на територію України та у власність ТОВ «Ан Гро Плюс» валютної виручки на суму 23221997,98 рублів РФ та 214252,86 доларів США по експортному контракту № 1/10 від 10.10.2006р.; у частині ненадходження на територію України валютних коштів у сумі 38269998,93 рублів РФ по експортному контракту № 1/10 від 10.10.2006р.

- ст. 5 ЗУ від 23.09.1994р. № 185/94-ВР "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" зі змінами та доповненнями в частині неперерахування до бюджету позитивної курсової різниці при виконанні імпортним контрактам № 13/01-12 від 13.01.2012р. та № 19/12 від 19.12.2014р.

- ст. 9 ДКМУ "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" від 19.02.1993р. № 15-93 та п.1 Указу Президента України від 18.06.1994р. № 319/94 "Про невідкладні заходи щодо повернення в Україну валютних цінностей, які незаконно знаходяться за межами України" в частині порушення порядку декларування валютних цінностей в „Декларації про валютні цінності, доходи та майно... станом на 01.07.2015 р."

На підставі висновків акта перевірки №368/20-33-22-05-08/33289608 від 09.10.2015р., контролюючим органом були винесені податкові повідомлення-рішення від 29.10.2015р. № 0000752272, від 29.10.2015р. № 0000742272.

З наявних матеріалів справи вбачається, що ТОВ «Ан Гро Плюс» (Покупець) та ООО «Ранок» (Росія) (Продавець) уклали контракт від 13.01.2012р. № 13/01-12, згідно з яким Продавець зобов'язується поставити, а Покупець прийняти бумагу офсет.

ТОВ «Ан Гро Плюс» на виконання вимог контракту від 13.01.2012 № 13/01-12 з валютного рахунку № 26003013004295 у ПАТ «Дочірній банк Сбербанку Росії», МФО 320627 перераховано попередню оплату за імпортний товар (бумагу офсет) на загальну суму 24 492 771,76 рублів РФ (екв. 7 091 085,17 грн). У зв'язку з неможливістю поставки продукції відбулося повернення нерезидентом попередньої оплати на валютний рахунок ТОВ «Ан Гро Плюс» № 26004023004295 у ПАТ «Дочірній банк Сбербанку Росії», МФО 320627, № 2600246985901 у ПАТ «Юніон Стандарт Банк», МФО 305987, № 26006300002829 у ПАТ «Діамантбанк», МФО 320854 на загальну суму 81 763 609,41 рублів РФ (екв. 26230 367,46 грн).

Крім того, ТОВ «Ан Гро Плюс» (Покупець) та ООО «Ранок» (Росія) (Продавець) уклали контракт від 19.12.2014р. № 19/12, згідно з яким Продавець зобов'язується поставити, а Покупець прийняти бумагу офсет. ТОВ «Ан Гро Плюс» на виконання вимог контракту від 19.12.2014 № 19/12 з валютного рахунку № 26008996107638 у ПАТ «Перший Український Міжнародний Банк», МФО 334851 перераховано попередню оплату за імпортний товар (бумага офсетна) на загальну суму 16 500 000,00 рублів РФ (екв. 4 514 930,00 грн.). У зв'язку з неможливістю поставки продукції відбулося повернення нерезидентом попередньої оплати на валютний рахунок ТОВ «Ан Гро Плюс» № 26008996107638 у ПАТ «Перший Український Міжнародний Банк», МФО 334851 на загальну суму 16 500 000,00 рублів РФ (екв. 6 527 719,00 грн).

24.02.2016р. ТОВ «Ан Гро Плюс» (Покупець) та ООО «Ранок» (Росія) (Продавець) уклали контракт № 24/02, згідно з яким Продавець зобов'язується поставити, а Покупець прийняти бумагу офсет. ТОВ «Ан Гро Плюс» на виконання вимог контракту № 24/02 від 24.02.2015 з валютного рахунку № 2600246985901 у ПАТ «Юніон Стандарт Банк», МФО 305987 перераховано попередню оплату за імпортний товар (бумага офсетна) на загальну суму 304 903,08 рублів РФ (екв. 139 432,18 грн.) згідно з платіжним дорученням від 02.03.2015, граничний строк надходження імпортної продукції - 31.05.2015. У зв'язку з неможливістю поставки продукції 24.09.2015 відбулося повернення нерезидентом попередньої оплати на валютний рахунок ТОВ «Ан Гро Плюс» № 26006300002829 у ПАТ «Діамантбанк», МФО 320854 на загальну суму 304 903,08 рублів РФ (екв. 100 160,66 грн.).

Також, ТОВ «Ан Гро Плюс» (Покупець) та ООО «Ранок» (Росія) (Продавець) уклали контракт від 02.03.2015р. № 02/03, згідно з яким Продавець зобов'язується поставити, а Покупець прийняти бумагу офсет. ТОВ «Ан Гро Плюс» на виконання вимог контракту від 02.03.2015 № 02/03 з валютного рахунку № 2600246985901 у ПАТ «Юніон Стандарт Банк», МФО 305987 перераховано попередню оплату за імпортний товар (бумага офсетна) на загальну суму 29 043,62 доларів США (екв. 625 975,50 грн.) згідно платіжного доручення від 11.03.2015, граничний строк надходження імпортної продукції - 09.06.2015. У зв'язку з неможливістю поставки продукції 15.09.2015 відбулося повернення нерезидентом попередньої оплати на валютний рахунок ТОВ «Ан Гро Плюс» № 26006300002829 у ПАТ «Діамантбанк», МФО 320854 на загальну суму 29 043,63 доларів США (екв. 630 207,71 грн.).

Висновками акта перевірки встановлено, що в межах вказаних контрактів повернута попередня оплата надійшла на валютні рахунки ТОВ «Ан Гро Плюс» з порушенням законодавчо встановлених строків.

Так, відповідно до ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно - правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Згідно п. 1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, таким чином, договір за своєю правовою суттю є підставами виникнення прав та обов'язків. Зміст договору в свою чергу становить умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими для виконання відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно до ст. 509 ЦК України зобов'язання є право відношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України та ч. 8 ст. 181 ГК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Згідно з ст. 712 ПК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно ст.2 ЗУ від 23.09.1994р. № 185/94-ВР "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті", з урахуванням змін та доповнень, імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 180 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують висновку центрального органу виконавчої влади з питань економічної політики.

Слід зазначити, що на час підписання ЗЕД договорів, а також на дату повернення попередньої оплати підприємству ТОВ «АН ГРО ПЛЮС» діяв ЗУ "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті", згідно положень якого на валютні розрахунки передбачався строк 180 календарних днів.

Отже, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, що оскільки правовідносини між підприємством ТОВ «АН ГРО ПЛЮС» та ТОВ «РАНОК» виникли у момент підписання контрактів строки розрахунків за операціями експорту та імпорту товарів, передбачені ст.ст. 1, 2 ЗУ «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» з 180 днів до 90 календарних днів не розповсюджується на виконання умов вищезазначених контрактів. Відповідно, повернення іноземної валюти на адресу ТОВ «АН ГРО ПЛЮС» у рамках 180 денного терміну не може кваліфікуватись як порушення.

Доказів повернення попередньої оплати підприємству ТОВ «АН ГРО ПЛЮС» з перевищенням 180 днів до суду не надано, відповідно в діях позивача відсутні порушення, встановлені актом перевірки.

Вказаний висновок узгоджується з правовою позицією, викладеною в ухвалі Вищого адміністративного суду України у справі №К/800/33960/14 від 04.11.2014р.

Крім того, в межах договорів поставки від 19.12.2014р. № 19/12, від 02.03.2015р. № 02/03, від 24.02.2015р. № 24/02, від 13.01.2012 р. № 13/01 - 12 від 10.10.2006р. № 1/10, позивачем виконано авансові платежі в повному обсязі, при цьому постачальником з незрозумілих підстав не було поставлено на адресу Покупця товару.

Таким чином правового зв`язку між невиконанням або неналаженим виконанням підприємством ТОВ «Ранок» (Росія) своїх господарських зобов'язань за вищезазначеними договорами жодним чином не пов'язано з виконанням господарських зобов'язань ТОВ «Ан Гро Плюс» як покупця за даним контактом.

Відповідно до ст. 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, однак контролюючим органом фактично застосовано до підприємства ТОВ «Ан Гро Плюс» штрафні санкції за можливі порушення його контрагентами своїх господарських зобов'язань, що в свою чергу є неправомірним.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено апеляційним розглядом, що ТОВ «Ан Гро Плюс» (Продавець) та ООО «Ранок» (Росія) (Покупець) уклали контракт від 10.10.2006р. № 1/10, згідно з яким Продавець продає, а Покупець приймає товар згідно з Специфікаціями.

На виконання умов контракту № 1/10 від 10.10.2006р. ТОВ «Ан Гро Плюс» на адресу нерезидента відвантажено товар (книжки дитячі, код товару 4903000000, 4901990000, іграшки в наборах, код товару 9503007000, 9503006900, 9503003900, плакати для дошкiльних установ, код товару 4911990000, словники та енциклопедії, код товару 4901910000 та інші) на загальну суму 345 174 651,40 рублів РФ (екв. 98 696 594,73 грн.) згідно МД, копії яких містяться в матеріалах справи.

З матеріалів справи встановлено, що між ТОВ «Ан Гро Плюс» (замовник) та ООО «Ранок» (Росія) (виконавець) укладені договори від 04.01.2013р. № 98 та від 01.04.2013р. №147 про надання послуг по передпродажній підготовці та просуванню товарів. Про фактичне виконання вказаних договорів свідчать наявні в матеріалах справи копії актів виконаних робіт.

Припинення зобов'язань за експортними операціями по вказаним договорам було проведено ТОВ «Ан Гро Плюс» (Продавець) та ООО «Ранок» (Росія) шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог, що підтверджується угодами про надання послуг, додатковими угодами, актами виконаних робіт (послуг), угодами про залік зустрічних однорідних вимог, актами заліку зустрічних однорідних вимог.

Згідно з ч. 1 ст. 601 ЦК України зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.

З огляду на правомірність дій позивача щодо взаємовідносин з контрагентом ООО «Ранок» по зарахуванню зустрічних однорідних вимог, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність факту несвоєчасного надходження на територію України та у власність ТОВ «Ан Гро Плюс» валютної виручки в частині ненадходження на територію України валютних коштів за експортним контрактом № 1/10 від 10.10.2006 року.

Стосовно встановленого актом перевірки порушення щодо неперерахування до бюджету позитивної курсової різниці, слід зазначити наступне.

Відповідно до ст. 5 ЗУ "Про порядок здійснення розрахунків у іноземній валюті" що у разі порушення резидентами строків, установлених Національним банком України відповідно до статті 3 цього Закону, придбана валюта продається уповноваженими банками протягом 5 робочих днів на міжбанківському валютному ринку України. При цьому позитивна курсова різниця, що може виникнути за такою операцією, щоквартально направляється до Державного бюджету України, а негативна курсова різниця відноситься на результати господарської діяльності резидента.

Вказаною вище статтею не встановлено жодного обов'язку для платників податків-резидентів, невиконання яких може призвести до настання відповідальності для таких платників податків.

Наданими до перевірки документами підтверджується, що позитивна курсова різниця, що утворилась внаслідок обміну грошових коштів (передплати), повернутих на адресу ТОВ «Ан Гро Плюс», нерезидентом була включена до складу податкових доходів підприємства за відповідні періоди, яку було враховано при визначенні бази оподаткування податком на прибуток та відповідно, при нарахуванні податкових зобов'язань з цього податку.

Перерахування позитивної курсової різниці на користь державного бюджету України належить до компетенції суб'єктів ринків, якими є комерційні банки та уповноважені фінансові установи. Водночас, обов'язок підприємства-резидента здійснювати перерахування до бюджету зазначеної курсової різниці жодною нормою законодавства не передбачено, відповідно, відповідальності за таке неперерахування курсової різниці від продажу іноземної валюти чинним законодавством також не передбачено, що взагалі виключає можливість застосування до позивача будь-яких санкцій.

Крім того, відповідно до ст. 4 ЗУ "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті", якою, зокрема, передбачено нарахування пені за порушення резидентами строків, визначених ст. ст. 1, 2 Закону, або встановлених Національним банком України, загальний розмір якого не може перевищувати суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару), позитивна курсова різниця не є податковим зобов'язанням, штрафною санкцією або пенею.

Сума позитивної курсової різниці не є зобов'язанням платника податків в розумінні глави 4 Податкового кодексу України, та, відповідно, не може бути заявлена до стягнення податковим органом державної податкової служби на підставі пп. 20.1.28 п. 20.1 ст. 20 ПК України.

Отже, оскільки ТОВ «Ан Гро Плюс» отримало грошові кошти внаслідок повернення передплати, а не внаслідок придбання для забезпечення виконання зобов'язань перед нерезидентом, відповідно у податкового органу відсутні підстави для застосування положень статі 5 ЗУ «Про порядок здійснення розрахунків у іноземній валюті».

Крім того, відповідно до пункту 3 Розділу III Положення про порядок та умови торгівлі іноземною валютою, яке затверджене Постановою НБУ № 281 від 10.08.2005р. (надалі Положення №281) клієнт - резидент зобов'язаний використати іноземну валюту, що куплена (або обміняна згідно з пунктом 18 розділу І цього Положення) у встановленому порядку через суб'єкта ринку, не пізніше ніж за десять робочих днів після дня її зарахування на його поточний рахунок на потреби, зазначені в заяві про купівлю іноземної валюти.

ТОВ "Ан Гро Плюс" придбавав валюту та переказував її контрагенту з дотриманням десятиденного строку, встановленого пункту 3 Розділу III Положення №281.

Відповідно до пункту 1 розділу І Положення № 281 це Положення встановлює порядок та умови торгівлі іноземною валютою на міжбанківському валютному ринку України та на міжнародних валютних ринках. Пунктом 4 передбачено, що суб'єкти ринку - уповноважені банки, уповноважені фінансові установи.

Згідно п. 5 розділу І Положення №281 торгівлю іноземною валютою на міжбанківському валютному ринку України, на міжнародному валютному ринку дозволяється здійснювати виключно Національному банку та суб'єктам ринку (або з такими суб'єктами).

Таким чином, обов'язок здійснювати перерахунок позитивної курсової різниці лежить не на підприємствах, а на суб'єктах ринку, якими є уповноважені фінансові та банківські установи.

Відповідно до п. 7 розділу III Положення суб'єкт ринку зобов'язаний продати без доручення клієнта-резидента не пізніше ніж на наступний робочий день після дня зарахування на розподільчий рахунок повернені на адресу резидента у зв'язку з тим, що взаємні зобов'язання частково або повністю не виконані, кошти в іноземній валюті, які були куплені та перераховані на користь нерезидента. Позитивна курсова різниця, що може виникнути за такою операцією, щокварталу перераховується до Державного бюджету України, а негативна курсова різниця відноситься на результати господарської діяльності резидента.

Обов'язок підприємства-резидента здійснювати перерахування до бюджету зазначеної курсової різниці жодною нормою законодавства не передбачено, відповідно й відповідальності за таке неперерахування курсової різниці від продажу іноземної валюти чинним законодавством також не передбачено, що виключає можливість застосування до позивача будь - яких санкцій у даній ситуації.

Отже, вимоги податкового органу щодо перерахування до державного бюджету грошових коштів у розмірі позитивної курсової різниці внаслідок порушення позивачем ст. 5 ЗУ "Про порядок здійснення розрахунків у іноземній валюті", є необґрунтованим. Позивач не є суб'єктом ринку в розумінні п. 7 розділу III Положення про порядок та умови торгівлі іноземною валютою, у якого виникає обов'язок перерахування позитивної курсової різниці до державного бюджету України, що узгоджується, також, з положеннями ст. 3 ЗУ "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" щодо продажу валюти виключно уповноваженим банком.

Аналогічна правова позиція підтверджується судовою практикою, зокрема, ухвалою ВАСУ від 12.05.2014 р. №К/800/6191/14.

Стосовно визначеного висновками акту порушення ст.9 ДКМУ від 19.02.1993 року № 15-93 ДКМУ "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" ТОВ «АН Гро Плюс» у валютній декларації станом на 01.07.2015р. у розділі ІІ п. 13 не відображено (приховано) дані щодо простроченої заборгованості у сумі 29 043,63 доларів США, по який на звітну дату перевищено встановлені законодавством строки за імпортним контрактом № 02/03 від 02.03.2015, який укладено з ООО "Ранок" (Російська Федерація), слід зазначати наступне.

Відповідно до п.п. 1, 2 ст. 13 Декрету Кабiнету Мiнiстрiв України вiд 19.02.1993 року № 15-93 «Про систему валютного регулювання i валютного контролю» (надалі Декрет) Нацiональний банк є головним органом валютного контролю, що здiйснює контроль за виконанням правил регулювання валютних операцiй на територiї України та забезпечує виконання уповноваженими банками функцій щодо здійснення валютного контролю згідно з цим Декретом та іншими актами валютного законодавства України.

Відповідно до ст. 44 Закону України «Про Нацiональний банк України» Нацiональний банк дiє як уповноважена державна установа при застосуваннi законодавства України про валютне регулювання i валютний контроль.

Згідно з ч. 1 ст. 9 Декрету валютнi цiнностi та iнше майно резидентiв, яке перебуває за межами України, пiдлягає обов'язковому декларуванню у Нацiональному банку України.

Згiдно з абз. 7, 8 п. 2 ст. 16 Декрету до резидентiв, нерезидентiв, винних у порушеннi правил валютного регулювання i валютного контролю, застосовуються такi мiри вiдповiдальностi (фiнансовi санкцiї): за невиконання резидентами вимог щодо декларування валютних цiнностей та iншого майна, передбачених статтею 9 цього Декрету, - штраф у сумi, що встановлюється Нацiональним банком України.

Вiдповiдно до п. 3 Указу Президента України вiд 27.06.1999р. № 734/99 «Про врегулювання порядку одержання резидентами кредитiв, позик в iноземнiй валютi вiд нерезидентiв та застосування штрафних санкцiй за порушення валютного законодавства» (якi фактично продубльованi в п. 3.1. Положення про валютний контроль, затвердженого Постановою НБУ вiд 08.02.2000 року № 49) санкцiї, передбаченi статтею 2 цього Указу та пунктом 2 статтi 16 Декрету Кабiнету Мiнiстрiв України вiд 19 лютого 1993 року № 15 «Про систему валютного регулювання i валютного контролю», застосовуються Нацiональним банком України до банкiв та iнших фiнансово-кредитних установ, органами державної податкової служби - до iнших резидентiв i нерезидентiв України.

Відповідно до ст. 16 Декрету Кабiнету Мiнiстрiв України вiд 19.02.1993 року № 15-93 «Про систему валютного регулювання i валютного контролю» компетентний орган, який здiйснює застосування фiнансових санкцiй за порушення ст. 9 цього Декрету, та не передбачає множинного тлумачення своїх положень.

Згідно ч. 1 ст. 244-2 КАС України, рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Відповідно до правових висновків Верховного Суду України, викладених у постанові від 7 лютого 2012 року у справі № 21-904а10, положення Указу Президента України від 27 червня 1999 року № 734/99 "Про врегулювання порядку одержання резидентами кредитів, позик в іноземній валюті від нерезидентів та застосування штрафних санкцій за порушення валютного законодавства", яким органи державної податкової служби наділено повноваженнями застосовувати до резидентів і нерезидентів України санкції, передбачені пунктом 2 статті 16 Декрету, не підлягають застосуванню, оскільки, врегульовуючи по-іншому питання, які були врегульовані законом (Декретом, виданим у межах повноважень, наданих Законом України від 18 листопада 1992 року № 2796-XII "Про тимчасове делегування Кабінету Міністрів України повноважень видавати декрети в сфері законодавчого регулювання"), Указ суперечить обмеженням, встановленим пунктом 4 Перехідних положень Конституції України та необґрунтовано створює протиріччя в правовому регулюванні відносин.

Стосовно посилань відповідача щодо відсутності у ТОВ «АН Гро Плюс» акту цінової експертизи до Державного інформаційно-аналітичного центру моніторингу зовнішніх товарних ринків, слід зазначати наступне.

Згідно з п.4 постанови Правління Національного банку України від 30.12.2003р. № 597 «Про переказування коштів у національній та іноземній валюті на користь нерезидентів за деякими операціями», підставою для проведення зазначених у пункті 1 цієї постанови операцій з оплати робіт, послуг, прав інтелектуальної власності та/або виконання зобов'язань за векселем, яким оформлена заборгованість резидента перед нерезидентом за такою оплатою, та/або зарахування заборгованості за такою оплатою в разі проведення заліку зустрічних однорідних вимог, якщо загальна вартість послуг, робіт, прав інтелектуальної власності за договором перевищує 50000 євро, або еквівалент цієї суми в іншій валюті за офіційним курсом гривні до іноземних валют, установленим Національним банком України на день укладення договору або за станом на 1 січня 1999 року, якщо відповідний договір було укладено до дати введення євро в безготівковий обіг (далі - офіційний курс гривні до іноземних валют), окрім зазначених у пункті 1 цієї постанови документів, є акт цінової експертизи Державного інформаційно-аналітичного центру моніторингу зовнішніх товарних ринків, який засвідчує відповідність контрактних цін на роботи, послуги, права інтелектуальної власності, які є предметом договору, кон'юнктурі ринку.

Вказана норма стосується виключно операцій з оплати робіт, послуг, прав інтелектуальної власності та/або виконання зобов'язань за векселем, яким оформлена заборгованість резидента перед нерезидентом за такою оплатою, та/або зарахування заборгованості за такою оплатою в разі проведення заліку зустрічних однорідних вимог. При цьому сума перевищення визначається за кожним договором окремо.

Відповідно до п. 1 вказаної вище постанови, підставою для переказування уповноваженими банками та іншими фінансовими установами (далі - банки) коштів у національній та іноземній валюті на користь (на рахунок) нерезидентів як за дорученням резидентів - суб'єктів підприємницької діяльності, так і на виконання власних зобов'язань щодо оплати робіт, послуг (у тому числі послуг з продажу товару в кредит, передавання майна в оренду, у лізинг, надання в користування прав інтелектуальної власності), прав інтелектуальної власності за договорами, які передбачають їх виконання, надання, передавання нерезидентами, уважаються такі документи: договір з нерезидентом, оформлений відповідно до вимог чинного законодавства України, або інший документ, який згідно з чинним законодавством України має силу договору; документи, які свідчать про фактично надані послуги, виконані роботи чи передані права інтелектуальної власності.

Постанова від 30.12.2003р. № 597 зобов'язує насамперед саме банківську установу вимагати від платника податку для здійснення оплати робіт, послуг за міжнародними контрактами акт цінової експертизи та не передбачає відповідальності для останнього щодо її невиконання, а невиконання вимог вищезазначеного нормативно - правового акту не впливає на суму застосованих для платника податку фінансових санкцій. Більш того переказування уповноваженими банками та іншими фінансовими установами коштів у національній та іноземній валюті без акту цінової експертизи є можливе порушення зі сторони банківської установи, а не платника податку.

Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правомірного висновку стосовно того, що суб'єктом владних повноважень не викладено жодних належних та допустимих доводів про наявність порушень позивачем валютного законодавства в межах досліджених правовідносин.

Отже, суд першої інстанції належним чином оцінив надані докази і на підставі встановленого обґрунтовано задовольнив адміністративний позов.

Відповідно до ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції від 13.07.2016р. відповідає вимогам ст. 159 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог відповідача.

Відповідно до ч.1 ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновком суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків, щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Центральної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 13.07.2016р. по справі № 820/1284/16 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Рєзнікова С.С. Судді Бегунц А.О. Старостін В.В. Повний текст ухвали виготовлений 10.10.2016 р.