Ухвала

від 10.10.2016 по справі 2/59-10-3285

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

10 жовтня 2016 року Справа № 2/59-10-3285

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді:Погребняка В.Я., суддів:Катеринчук Л.Й., Панової І.Ю., розглянувши матеріали касаційної скаргиАрбітражного керуючого Дарієнка В.Д. на постановуОдеського апеляційного господарського суду від 25.11.2015 року у справі№ 2/59-10-3285 господарського суду Одеської області за заявоюРоздільнянської міжрайонної державної податкової інспекції доЗакритого акціонерного товариства "Фрунзівський молзавод" пробанкрутство,

ВСТАНОВИВ:

Арбітражний керуючий Дарієнко В.Д. звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою № 02-3285 від 31.08.2016 року, на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 25.11.2015 року у справі № 2/59-10-3285 господарського суду Одеської області.

Подана касаційна скарга не відповідає вимогам розділу ХІІ 1 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) з таких підстав.

Відповідно до ст. 110 ГПК України касаційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня набрання судовим рішенням апеляційного господарського суду законної сили.

Ст. 129 Конституції України встановлено основні засади судочинства, якими, зокрема, є забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом.

П. 1 ст. 6 Конвенцї про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.

Порушення п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод констатував Європейський суд з прав людини у справі "Устименко проти України".

Зокрема, Високий суд вказав, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване п. 1 ст. 6 Конвенції, повинно тлумачитись у світлі Преамбули Кинвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов'язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише коли він зумовлює особливими і непереборними обставинами.

Суд встановив, що якщо звичайний строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності. Хоча саме національним судам, перш за все, належить виносити рішення про поновлення строку оскарження, їх свобода розсуду не є необмеженою. Суди повинні обґрунтовувати відповідне рішення. У кожному випадку національні суди повинні встановити, чи виправдовуються причини поновлення строку оскарження втручання у принцип res judicata, особливо коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів стосовно часу або підстав для поновлення строків (рішення у справі "Пономарьов проти України" від 03.04.2008 року).

Арбітражний керуючий Дарієнко В.Д. звернувся з касаційною скаргою на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 25.11.2015 року, яка набрала законної сили з дня її прийняття, отже останній день строку, встановленого для оскарження зазначеної постанови в касаційному порядку - 15.12.2015 року.

Як вбачається, касаційна скарга здана до Одеського апеляційного господарського суду 31.08.2016 року, тобто зі значним пропуском процесуального строку встановленого для подання касаційної скарги.

Відповідно до ст. 53 ГПК України відновлення пропущеного строку здійснюється господарським судом за наявності поважної причини його пропуску.

Виходячи зі змісту ст. 53 ГПК України, поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами у справі процесуальних дій та підтверджені належними доказами.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 111 1 ГПК України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом, якщо скаргу подано після закінчення строку, встановленого для її подання, без клопотання про поновлення цього строку або таке клопотання відхилено.

В касаційній скарзі заявник просить поновити строк подачі касаційної скарги, при цьому, не наводить обставин та не надає жодних доказів, які б об'єктивно свідчили про неможливість вчасного звернення з касаційною скаргою, або про поважність причин пропуску строку на звернення з касаційною скаргою та протягом розумних строків.

Відхилення клопотання про відновлення пропущеного строку, встановленого для подання касаційної скарги, є підставою для повернення поданої касаційної скарги скаржнику.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 53, 86, 111, п. 5 ч. 1 ст. 111 3 ГПК України, Вищий господарський суд України

УХВАЛИВ:

1. У задоволенні клопотання про відновлення строку, встановленого для оскарження судового акта в касаційному порядку, відмовити.

2. Касаційну скаргу Арбітражного керуючого Дарієнка В.Д. на ухвалу Одеського апеляційного господарського суду від 25.11.2015 року у справі № 2/59-10-3285 господарського суду Одеської області повернути скаржнику.

Головуючий суддя:Погребняк В.Я. Судді:Катеринчук Л.Й. Панова І.Ю.