Рішення

від 27.09.2016 по справі 910/15013/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 235-95-51

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" вересня 2016 р. Справа № 910/15013/16

Розглянувши матеріали справи за позовом за позовом Приватного підприємства В«ПРОМБУДВ»

до Товариства з обмеженою відповідальністю В«СКС-ГРУППВ»

про стягнення 183335,08 грн.

Суддя Т.П. Карпечкін

В засіданні приймали участь:

від позивача: ОСОБА_1 (довіреність б/н від 20.07.2016 року);

від відповідача: ОСОБА_2 (довіреність б/н від 28.10.2013 року).

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду Київської області 01.09.2016 року на підставі ст. 15, 17 Господарського процесуального кодексу України та ухвали від 19.08.2016 року № 910/15013/16 з Господарського суду міста Києва, за встановленою підсудністю, надійшли матеріали позовної заяви у справі № 910/15013/16 за позовом Приватного підприємства В«ПРОМБУДВ» до Товариства з обмеженою відповідальністю В«СКС-ГРУППВ» про стягнення 183335,08 грн. заборгованості за Договором поставки б/н від 14.05.2015 року.

Згідно автоматизованого розподілу справ, позовну заяву у справі № 910/15013/16 передано судді Господарського суду Київської області Карпечкіну Т.П.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 02.09.2016 року порушено провадження у справі № 910/15013/16 та призначено справу до розгляду на 27.09.2016 року.

В судовому засіданні 27.09.2016 року представником позивача подано заяву, в порядку ст. 22 ГПК України, про збільшення позовних вимог, якою позивач просить суд стягнути з відповідача крім суми основного боргу в розмірі 183335,08 грн., 4271,67 грн. 3 % річних та 7011,07 грн. інфляційних та підтримав уточнені позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідач в судовому засіданні 27.09.2016 року проти позову заперечував, однак письмового відзиву на позов та контррозрахунку не надав.

Таким чином, у відповідності до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення прийнято господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами, у нарадчій кімнаті.

Згідно ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, після закінчення розгляду справи у судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши надані докази, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

14.05.2015 року між Приватним підприємством В«ПРОМБУДВ» (позивач, Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю В«СКС-ГРУППВ» (відповідач, Покупець) було укладено Договір поставки б/н (далі - Договір).

Відповідно до п. 1.1 Договору Постачальник зобов'язується в порядку та на умовах, визначених в цьому Договорі, передати у власність Покупцеві, а Покупець зобов'язується в порядку та на умовах, визначених в цьому Договорі, прийняти та оплатити товари зі скла (далі - ОСОБА_3), що зазначений в рахунку на оплату або специфікації, які є невід'ємною частиною цього Договору.

Найменування товару, його кількість, асортимент, ціна за одиницю товару, гривнева вартість ОСОБА_3 вказуються в видатковій накладній (п. 1.2 Договору).

Умови оплати узгоджені Сторонами з відстроченням платежу на 14 календарних днів з моменту передачі ОСОБА_3 Покупцю (п. 2.2 Договору).

На виконання зобов'язань за Договором позивачем протягом червня 2015 року - травня 2016 року було поставлено відповідачу ОСОБА_3 на загальну суму 581407,70 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними, які підписані уповноваженими представниками Сторін та скріплені їх печатками та довіреностями на отримання ТМЦ.

Однак, відповідач в порушення п. 2.2 Договору про розрахунок з відстроченням платежу на 14 календарних днів з моменту передачі ОСОБА_3, своєчасно та в повному обсязі свої зобов'язання з оплати отриманого ОСОБА_3 не виконав, розрахувався частково на суму 398072,62 грн., оплати проводив з простроченням, у зв'язку з чим, за відповідачем виникла заборгованість в сумі 183335,08 грн.

Відтак, у зв'язку з невиконанням відповідачем умов Договору, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення 183335,08 грн. основного боргу, 4271,67 грн. 3 % річних та 7011,07 грн. інфляційних (згідно уточнених позовних вимог).

Крім того, в ході розгляду спору позивач, на виконання вимог суду, надав докази надіслання на адресу відповідача ОСОБА_4 звіряння взаєморозрахунків згідно спірного Договору на спірну суму коштів в розмірі 183335,08 грн., який залишений останнім без відповіді та задоволення.

Згідно з ч. 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч.2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п.1 ч.2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Стаття 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до п. 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як передбачено ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

За наслідками розгляду спору судом встановлено заборгованість відповідача в сумі 183335,08 грн., що відповідачем не заперечено і не спростовано.

У зв'язку з простроченням відповідачем строків оплати ОСОБА_3, позивач також заявив у позові вимогу (згідно заяви про збільшення позовних вимог) про стягнення з відповідача 4271,67 грн. 3 % річних та 7011,07 грн. інфляційних в порядку ст. 625 Цивільного кодексу України за період з 09.12.2015 року по 27.09.2016 року.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом досліджено та встановлено, що позивачем нараховані 3 % річних та інфляційні по кожному періоду на фактичні суми заборгованості, існування яких у відповідні періоди відповідачем не заперечено та не спростовано, з врахуванням часткових проплат.

Враховуючи встановлені судом обставини щодо наявності заборгованості відповідача та фактів прострочення платежів, суд дійшов висновку про правомірність вимог позивача про стягнення 3 % річних та інфляційних.

Однак, судом було виявлено помилки в наданому позивачем розрахунку (уточненому), зокрема, помилки в періодах нарахування, оскільки позивачем помилково дні часткових проплат включені в періоди нарахування 3 % річних та інфляційних на суми без врахування часткових проплат та помилки в сумах, на які відбувались нарахування 3% річних та інфляційних по видатковій накладній від 24.11.2015 року № РН-0000861 на суму 99460,02 грн. Судом було здійснено правильний розрахунок 3 % річних та інфляційних, згідно з якими з відповідача підлягає стягненню 4269,56 грн. 3% річних, інфляційні підлягають задоволенню в заявленому розмірі, оскільки за розрахунком суду інфляційні втрати складають більшу суму, ніж заявлено в позові. Оскільки, суд не може виходити за межі позовних вимог, вимоги про стягнення інфляційних підлягають задоволенню в заявленому розмірі.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог і заперечень.

Проаналізувавши вищезазначені норми чинного законодавства України, повно та всебічно розглянувши матеріали справи господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги (уточнені) підлягають частковому задоволенню в сумі 194615,71 грн. з яких: 183335,08 грн. основного боргу, 4269,56 грн. 3 % річних та 7011,07 грн. інфляційних. В решті позов задоволенню не підлягає.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, відповідач має відшкодувати позивачу витрати по сплаті судового збору пропорційно уточненим задоволеним позовним вимогам.

Керуючись ст. ст. 22, 33, 49 , 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд Київської області, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю В«СКС-ГРУППВ» (08600, Київська обл., Васильківський район, с. Борисів, вул. Ставкова, буд. 4, код 38578444) на користь Приватного підприємства В«ПРОМБУДВ» (02121, м. Київ, вул. Колекторна, буд. 3, код 25586975) 183335 (сто вісімдесят три тисячі триста тридцять п'ять) грн. 08 коп. основного боргу, 4269 (чотири тисячі двісті шістдесять дев'ять) грн. 56 коп. 3 % річних та 7011 (сім тисяч одинадцять) грн. 07 коп. інфляційних та 2919 (дві тисячі дев'ятсот дев'ятнадцять) грн. 23 коп. витрат по сплаті судового збору.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

3. В решті позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено: 10.10.206 р.

Суддя Т.П. Карпечкін