Рішення

від 11.10.2016 по справі 926/2378/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" жовтня 2016 р. Справа № 926/2378/16

За позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Агроцентр-Галичина», м. Тернопіль

до сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Лан", с. Кадубівці Заставнівського району Чернівецької області

про стягнення заборгованості у сумі 76097,96 грн.

Суддя Паскарь А. Д.

представники сторін:

від позивача – не з'явився;

від відповідача – не з'явився;

СУТЬ СПОРУ: товариство з обмеженою відповідальністю «Агроцентр-Галичина» звернулося до Господарського суду Чернівецької області з позовною заявою до сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Лан" про стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу від 02.02.2015 № АГ 02/02/15-6 у сумі 76097,96 грн., з яких 34354,50 грн. заборгованості за поставлений товар, 17872,07 грн. штрафу, 19201,21 грн. пені, 1293,68 грн. 3% річних та 3370,50 грн. інфляційних втрат.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що відповідач у порушення умов зазначеного договору неналежно виконав свої зобов'язання по оплаті вартості поставленого позивачем товару, внаслідок чого заборгував останньому суму позову.

Ухвалою суду від 16.08.2016 порушено провадження у справі та призначено до розгляду на 01.09.2016.

Надалі розгляд справи неодноразово відкладався у зв'язку з неявкою представника відповідача та неподання останнім витребуваних судом документів.

До початку судового засідання 11.10.2016 від позивача на адресу суду надійшло клопотання, в якому останній просив суд розглянути справу за відсутності представника позивача у зв'язку із його перебуванням у відпустці.

У судове засідання відповідач, який належним чином був повідомлений про час, місце та дату розгляду справи, вчергове явку свого представника не забезпечив, відзиву на позов не надав.

Відповідно до частини третьої статті 22 Господарського процесуального кодексу України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Систематичне нез'явлення представника відповідача у судові засідання, про які його було належним чином було повідомлено, що підтверджується поштовими повідомлення про вручення поштового відправлення (а. с. 3, 36, 40), та неподання витребуваних судом документів, свідчить про зловживання останнім своїми процесуальними правами та порушення права позивача на розгляд його справи упродовж розумного строку, що гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна.

За таких обставин справу належить розглянути за наявними в ній матеріалами відповідно до статті 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи та проаналізувавши законодавство, що регулює спірні правовідносини між сторонами, суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість позову з таких підстав.

02 лютого 2015 року між сторонами укладено договір № АГ 02/02/15-6 (далі – договір), згідно пункту 1.1 якого позивач зобов'язався в строки, визначені договором, передати у власність відповідачеві засоби захисту рослин та/або мікродобрива, стимулятори росту рослин (регулятори росту), насіння (далі – товар), а відповідач зобов'язався прийняти товар і оплатити його вартість.

На виконання умов договору позивач поставив відповідачеві товар на загальну суму 71488,28 грн., що підтверджується видатковими накладними від 19.06.2015 № 494, від 29.06.2015 № 514, від 25.08.2015 № 619 та від 28.10.2015 № 794.

Пунктом 2.1 договору сторони передбачили, що відповідач проводить оплату вартості товару шляхом перерахування коштів на рахунок позивача у банківській установі. Термін та схема оплати кожної партії товару будуть обговорюватись сторонами в кожному конкретному випадку окремо та відображатись у відповідних специфікаціях-додатках, які є додатками до цього договору. Обов'язок оплати відповідачем вартості товару також обумовлений у пункті 3.2.2 договору.

У своїх поясненнях від 23.08.2016 № 190 позивач повідомив суд, що не має змоги надати специфікації-додатки до договору, оскільки вони фактично не були укладені.

Отже, договором строки виконання грошового зобов'язання не узгоджені. Частиною другою статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Враховуючи, що між сторонами фактично виникли зобов'язання за договором поставки, до якого застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, то при визначенні строку виконання грошового зобов'язання належить застосовувати положення частини першої статті 692 ЦК України, згідно з якою покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Із зазначеного слідує, що відповідач зобов'язаний був оплатити вартість товару негайно після його прийняття, незалежно від того, чи пред'явив йому позивач пов'язану з цим вимогу. При цьому передбачена законом відповідальність за невиконання грошового зобов'язання підлягає застосуванню починаючи з дня, наступного за днем прийняття товару. Такої ж думки притримується пленум Вищого господарського суду України у пункті 1.7 постанови від 17.12.2013 № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань».

З матеріалів справи вбачається, що відповідач неналежно виконав умови договору та частково сплатив вартість поставленого позивачем товару на загальну суму 37133,78 грн., що підтверджується платіжними дорученнями від 15.12.2015 № 74 та від 25.12.2015 № 79. Таким чином, відповідач заборгував позивачеві 34354,50 грн. вартості товару. Окрім того, відповідач прострочив строки здійснення оплати отриманого ним товару.

У відповідності до частини першої статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно із частиною другою статті 692 ЦК України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Частиною другою статті 193 Господарського кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до пункту 7.2.1 відповідач несе відповідальність за затримку з оплатою позивачеві за поставлений товар, сплачуючи штраф в розмірі 25 % від суми боргу (його неоплаченої частини) на перший день прострочення платежу, а також сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період прострочення від суми заборгованості за кожен день прострочення оплати.

Відтак, позивач нарахував відповідачеві штраф та пеню в розмірі 17 872,07 грн. та 19207,21 грн. відповідно.

Верховний суд України у постанові від 09.04.2012 висловив правову позицію, згідно якої одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України – видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Згідно із частини третьої статті 82 ГПК України при виборі і застосуванні правової норми до спірних правовідносин суд враховує висновки Верховного Суду України, викладені у постановах, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 11116 цього Кодексу.

Отже, позивач правомірно просить суд одночасно стягнути з відповідача і штраф, і пеню в якості штрафних санкцій за прострочення останнім строків оплати вартості поставленого позивачем товару.

Судом перевірено розрахунок штрафу та визнано його обґрунтованим. Однак, перевіривши розрахунки пені, суд встановив, що позивачем не враховано вимоги частини шостої статті 232 ГК України, відповідно до якої нарахування санкцій за прострочення виконання зобов'язання якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконане.

А тому, відповідно до виконаного судом розрахунку з відповідача за прострочення оплати товару підлягає стягненню по накладній від 19.06.2015 № 494 – 2529,36 грн. за період з 22.06.2015 по 22.12.2015, а по накладній від 28.10.2015 № 794 – 7564,87 грн. за період з 29.10.2015 по 29.04.2016. В решті розрахунок пені є обґрунтованим та вірним.

При цьому трьохрічний строк позовної давності про стягнення неустойки, зазначений у пункті 7.4 договору, не може замінювати чи продовжувати період часу, за який нараховується штрафна санкція, оскільки є терміном, у межах якого сторона може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Таким чином, з відповідача загалом підлягає стягненню 15923,56 грн. пені.

Окрім зазначеного, позивач нарахував відповідачеві інфляційні втрати та три проценти річних у сумі 3370,50 грн. та 1293,68 грн. відповідно.

Частиною другою статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом також перевірено зазначені розрахунки позивача та визнано їх обґрунтованими.

Таким чином, загалом з відповідача на користь позивача слід стягнути 72814,31 грн. (34354,50 грн. вартості товару + 17872,07 грн. штрафу, 15923,56 грн. пені + 3370,50 грн. інфляційних втрат + 1293,68 грн. 3% річних).

Відповідно до статті 49 ГПК України судовий збір покласти на сторони пропорційно задоволеним позовним вимогам.

На підставі викладеного, керуючись статтями 82, 84, 85 ГПК України, господарський суд

В И Р І Ш И В :

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Лан» (59421, Чернівецька обл., Заставнівський район, с. Кадубівці; ідентифікаційний код 03801290) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Агроцентр-Галичина» (46027, м. Тернопіль, вул. М. Кривоноса, 26; ідентифікаційний код 37556849) 72814,31 грн. заборгованості та 1318,54 грн. судового збору.

3.В решті позову відмовити.

Суддя А. Паскарь