Постанова

від 11.10.2016 по справі 910/11115/16

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" жовтня 2016 р. Справа№ 910/11115/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тищенко А.І.

суддів: Михальської Ю.Б.

Станіка С.Р.

За участю представників сторін:

від позивача: Скрипник С.В. - представник

від відповідача: Телицька В.А. - представник

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу Київської міської ради

на рішення

Господарського суду міста Києва

від 06.07.2016

у справі № 910/11115/16 (суддя Сівакова В.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Міська Будівельна компанія"

до відповідача Київської міської ради

про визнання договору оренди земельної ділянки від 04.12.2006 №82-6-00390 поновленим; визнання додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки від 04.12.2006 № 82-6-00390 укладеною

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Міська Будівельна Компанія" звернулося до Господарського суду м. Києва з позовом до Київської міської ради про визнання договору оренди земельної ділянки від 04.12.2006 поновленим, визнання додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки від 04.12.2006 укладеною в редакції позивача.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 06.07.2016 у справі № 910/11115/16 позовні вимоги задоволено частково, визнано укладеною додаткову угоду до договору оренди земельної ділянки від 04.12.2006р., укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Міська Будівельна Компанія" та Київською міською радою, зареєстрованого Головним управлінням земельних ресурсів КМДА 08.12.2006р. за №82-6-00390, в редакції позивача. В решті задоволення позовних вимог відмовлено.

На підставі рішення суду з Київської міської ради підлягає стягненню на користь Товариства обмеженою відповідальністю "Міська Будівельна Компанія" 1 378 грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою, просить рішення суду скасувати в частині задоволених позовних вимог та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю, посилаючись на необґрунтованість рішення суду та порушення норм матеріального та процесуального права.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт посилається на те, що стаття 33 Закону України "Про оренду землі" містить дві різні правові конструкції, пістави для захисту переважного права орендаря, що виникає відповідно до частини 1 зазначеної статті не є тотожними підставам захисту права за частиною 6 наведеної статті.

Апелянт зазначає, що закон пов'язує процедуру поновлення договору оренди земельної ділянки зі встановленням строку, протягом якого орендар мав виконати певні дії (звернутись із листом- повідомленням у строк, встановлений цим договором оренди, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі) для того, щоб додержати порядок поновлення зазначеного договору.

Апелянт звертає увагу суду на те, що Департаментом земельних ресурсів КМДА на звернення ТОВ «Міська будівельна компанія» була надана відповідь, що оформлена листом від 06.08.2015 № 057041-14063, з якої вбачається, що постановою Слідчого управління Служби безпеки України від 15.11.2012 № 663 та постановою слідчого відділу Прокуратури м. Києва від 22.10.2012 № 50-6217, а також постановою ГУ СБУ у м. Києві та Київській області від 20.07.2010 і від 03.09.2010 № 1601 на означену земельну ділянку накладено арешт та заборонено вчиняти щодо неї будь-які дії.

Враховуючи наведене та беручи до уваги ту обставину, апелянт зазначає, що земельна ділянка площею 0,2164 га на вул. Анрі Барбюса (біля будинку 5-6) у Печерському районі м. Києва є речовим доказом в кримінальній справі, а отже Київська міська рада об'єктивно в силу непереборних обставин не могла виконати приписи ст. 33 Закону України « Про оренду землі».

Апелянт звертає увагу суду на те, що під час розгляду справи в судовому засіданні 06.07.2016 представником позивача було долучено до матеріалів справи постанову СБУ від 01.03.2016 щодо зняття арешту із спірної земельної ділянки. Однак матеріали справи не містять доказів зняття арешту, що накладений згідно постанови слідчого відділу Прокуратури м. Києва від 22.10.2012 № 50-6217.

Апелянт вважає, що місцевим господарським судом на момент винесення оспорюваного рішення зазначені документи не досліджувались, у зв»язку із чим судом дійшов помилкового висновок про задоволення позовних вимог.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні матеріали справи у повному обсязі, перевіривши повноту встановлення обставин справи та їх юридичну оцінку, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вислухавши пояснення представника позивача та представника відповідача,колегія встановила наступне.

04.12.2006 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Міська Будівельна Компанія" (орендар за умовами договору) та Київською міською радою (орендодавець за умовами договору) було укладено договір оренди земельної ділянки, який посвідчено 04.12.2006 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Дем'яненко Т.М., зареєстровано в реєстрі за №4961, а також зареєстровано Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), про що зроблено запис від 08.12.2006 року за №82-6-00390 у книзі записів державної реєстрації договорів.

Відповідно до п. 1.1. укладеного договору орендодавець на підставі рішення Київської міської ради від 28.09.2006 р. №96/153 за актом приймання-передачі передає, а орендар приймає в оренду (строкове платне користування земельну ділянку (далі об'єкт оренди або Земельна ділянка), визначену цим договором.

Згідно з п. 2.1. договору об'єктом оренди відповідно зо цього договору є земельна ділянка з наступними характеристиками:

- місце розташування - пул. Анрі Барбюса (біля буд. 5-6) у Печерському районі м Києва;

- розмір - 2164 (дві тисячі сто шістдесят чотири) кв.м.;

- цільове призначення для будівництва, експлуатації та обслуговування житлового будинку з вбудованими га прибудованими торговельно-офісними приміщеннями та підземним паркінгом;

- кадастровий номер - 8000000000:79:009:0022.

Пунктом 3.1. договору сторонами погоджено, що договір укладено до 10 серпня 2009 року.

08.12.2006 року на виконання умов договору відповідачем передано, а позивачем прийнято у володіння та користування об'єкт оренди, що підтверджується підписаним між сторонами 08.12.2006 року актом приймання-передачі земельної ділянки (копія акту міститься в матеріалах справи).

17.05.2010 року між позивачем та відповідачем укладено договір про поновлення договору оренди земельної ділянки, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Дем'яненко Т.М. 04.12.2006 року за реєстровим №4961 (далі по тексту - договір про поновлення договору оренди), за умовами якого (п. 1. договору про поновлення договору оренди) сторони дійшли згоди поновити договір оренди земельної ділянки до 11.08.2015 року.

Відповідно до п. 11.7. договору оренди земельної ділянки після закінчення строку, на який було укладено цей договір, орендар, за умови належною виконання своїх обов'язків, має за інших рівних умов переважне право на поновлення договору. У цьому разі орендар повинен не пізніше, ніж за 3 (три) місяці до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію. У разі поновлення договору на новий строк його умови можуть бути змінені за згодою сторін.

08.05.2015 року позивачем було подано клопотання про поновлення договору оренди, яке зареєстроване відповідачем за №А-21595.

До клопотання додано необхідний комплект документів (копії містяться в матеріалах справи), зокрема: підписаний орендарем проект додаткової угоди про поновлення договору оренди; витяг із Державного земельного кадастру, складовою якого є кадастровий план земельної ділянки; довідку ДПІ про відсутність заборгованості по сплаті орендної плати; технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі; дозвіл на будівельні роботи; витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 04.02.2015р., засвідчена печаткою та підписом керівника копія Статуту; витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Таким чином, позивачем було надано всі документи, передбачені ст. 33 Закону України "Про оренду землі" і Тимчасовим порядком передачі (надання) земельних ділянок в користування або у власність із земель комунальної власності в місті Києві (затверджений Рішенням Київської міської ради XI сесії VI скликання від 28 лютого 2013 року N 63/9120).

Позивач зазначає, що відповідач відповідь на клопотання позивача про поновлення договору оренди не надав, додаткову угоду про поновлення договору оренди земельної ділянки не підписав ні у встановлений законодавством місячний строк, ні на день подання позову до суду, що змусило позивача звернутись до суду за захистом своїх прав.

Відповідно до ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ) (ч.1. ст. 760 ЦК України).

Відповідно до ст. 1. Закону України "Про оренду землі" оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Згідно з ч. 1 ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до частин 1, 2 статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

За змістом статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 527 ЦК України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно вимог ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Судом встановлено, що позивач належним чином виконаував умови договору оренди земельної ділянки.

Відповідно до приписів ч. 1, 2, 3 ст. 33 Закону України "Про оренду землі" по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі). Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов'язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі. До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди.

Згідно з ч. 3, 4 ст. 181 ГК України сторона яка одержала проект договору, у разі згоди з його умовами, оформляє договір відповідно до вимог частини першої цієї статті і повертає один примірник договору другій стороні або надсилає відповідь на лист, факсограму тощо у двадцятиденний строк після одержання договору. За наявності заперечень щодо окремих умов договору сторона, яка одержала проект договору, складає протокол розбіжностей, про що робиться застереження у договорі, та у двадцятиденний строк надсилає другій стороні два примірники протоколу розбіжностей разом з підписаним договором.

Відповідно до ч. 5 ст. 33 Закону України "Про оренду землі" орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

Відмова, а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди до договору оренди землі може бути оскаржено в суді (ч. 9 ст. 33 Закону України "Про оренду землі").

Згідно з п. 2.17 постанови пленуму Вищого Господарського Суду України від 17 травня 2011 року №6 "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" у вирішенні спорів, пов'язаних з поновленням (пролонгацією) договорів оренди земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, судам слід враховувати положення статті 33 Закону України "Про оренду землі" (в редакції Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", який набрав чинності з 12.03.2011). Відтак господарським судам у вирішенні відповідних спорів необхідно з'ясовувати, зокрема, чи повідомляв орендар орендодавця у встановленому порядку про намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк та чи заперечував орендодавець у строк, визначений законом, проти поновлення договору.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду України, викладеної постановою Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 25 лютого 2015 р. у справі N 6-219цс14, у частині першій статті 33 Закону "Про оренду землі" передбачено, що по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк. Реалізація зазначеного переважного права на поновлення договору оренди можлива лише за умови дотримання встановлених цією нормою певної процедури і строків (частини 2-5 цієї статті). Так, для застосування частини першої статті 33 Закону України "Про оренду землі" та визнання за орендарем переважного права на поновлення договору оренди необхідно встановити наступні юридичні факти: орендар належно виконує свої обов'язки за договором; орендар до спливу строку договору повідомив орендодавця у встановлені строки про свій намір скористатися переважним правом укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди; орендодавець протягом місяця не повідомив орендаря про наявність заперечень та своє рішення.

Відповідач зазначає, що на звернення ТОВ "Міська будівельна Компанія" Департаментом земельних ресурсів КМДА була надана відповідь, що оформлена листом від 06.08.2015 № 057041-14063, з якої вбачається, що згідно постанови слідчого управління Служби безпеки України від 15.11.2012 № 1663 та постанови слідчого відділу Прокуратури м. Києва від 22.10.2012 № 50-6217, а також постанови ГУ СБУ у м. Києві та Київській області від 20.07.2010 і від 03.09.2010 № 1601 на зазначену земельну ділянку накладено арешт та заборонено вчиняти щодо неї будь-які дії. Враховуючи наведене, беручи до уваги, що земельна ділянка площею 0,2164 га на вул. Анрі Барбюса, (біля будинку 5-6) у Печерському районі м. Києва є речовим доказом в кримінальній справі Київська міська рада об'єктивно в силу непереборних обставин не могла виконати приписи ст. 33 Закону України "Про оренду землі".

Колегія зазначає, що відповідачем не надано жодних доказів надсилання (вручення) позивачу листа від 06.08.2015 року № 057041-14063, а отже місцевий суд дійшов обгрунтованого висновку про порушення відповідачем приписів ст. 33 Закону України "Про оренду землі".

01.03.2016 року Постановою про зняття арешту із земельної ділянки старшого слідчого слідчого відділу Головного управління СБ України у м. Києві та Київській області майор юстиції В. Кобрін, скасовано арешт із земельних ділянок по вулиці Анрі Барбюса (біля буд. 5-6) з кадастровим номером 8000000000:79:009:022 та по вулиці Анрі Барбюса з кадастровим номером 8000000000:79:009:037 у місті Києві, який накладався у кримінальному провадженні № 22012110000000031 під час досудового слідства у вказаних вище кримінальних справах.

Враховуючи вищевикладене, у відповідача відсутні правові підстави для відмови позивачу у укладанні додаткової угоди з підстав накладення арешту на земельну ділянку та заборону вчиняти щодо неї будь-які дії.

Як вбачається з матеріалів справи та не спростовано відповідачем ті обставини, що орендар (позивач) належно виконує свої обов'язки за договором; орендар (позивач) до спливу строку договору повідомив орендодавця у встановлені строки про свій намір скористатися переважним правом укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар (позивач) додав проект додаткової угоди; орендодавець (відповідач) протягом місяця не повідомив орендаря про наявність заперечень та своє рішення.

Відповідно ст. 13 Конституції України земля є об'єктом права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб'єкти права власності рівні перед законом. До розмежування земель державної і комунальної власності, повноваженнями з розпорядження ними в межах населених пунктів, тобто функціями виконавчої влади, наділені міські ради (Розділ Х Перехідні положення, п.12 Земельного кодексу України).

Частина 2 ст. 19 Конституції України зобов'язує органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно приписів статті 144 Конституції України органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території, а тому у разі прийняття відповідним органом рішення про внесення змін щодо ставок орендної плати за земельні ділянки та затвердження нових коефіцієнтів, що використовуються для розрахунку орендної плати за земельні ділянки, такі обставини можуть бути не взяті судом до уваги лише у разі скасування такого рішення органу місцевого самоврядування в установленому законом порядку.

Статтею 68 Конституції України встановлено, що кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України.

Враховуючи вищевикладене, колегія приходить до висновку про те, що позовні вимоги в частині визнання укладеною додаткову угоду до договору оренди земельної ділянки від 04.12.2006р., укладеного між ТОВ "Міська Будівельна Компанія" і Київською міською радою, зареєстрований Головним управлінням земельних ресурсів КМДА 08.12.2006р. за №82-6-00390 в редакції позивача є документально доведеними, а тому підлягають задоволенню.

Позовні вимоги про визнання поновленим на той самий строк (на п'ять років) і на тих самих умовах, які передбачені цим договором, договору оренди земельної ділянки від 04.12.2006р., укладеним між ТОВ "Міська Будівельна Компанія" і Київською міською радою, зареєстрованим Головним управлінням земельних ресурсів КМДА 08.12.2006р. за №82-6-00390 задоволенню не підлягають, оскільки вони є аналогічним відображенням п. 1 додаткової угоди запропонованої позивачем.

Відповідно до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 43 ГПК України Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному та повному і об»єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Апелянтом не надано суду доказів, які б свідчили про необґрунтованість вимог позивача, а доводи викладені в апеляційній скарзі не можуть бути підставами для скасування рішення місцевого суду.

Статтями 33, 34 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Оцінюючи вищенаведені обставини, колегія приходить до висновку, що рішення Господарського суду м. Києва відповідає обставинам справи і чинному законодавству, а отже підстав для його скасування або зміни не вбачається, в зв'язку з чим апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Київської міської ради на рішення Господарського суду міста Києва від 06.07.2016 у справі № 910/11115/16 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду міста Києва від 06.07.2016 у справі № 910/11115/16 залишити без змін.

Матеріали справи № 910/11115/16 повернути до Господарського суду м. Києва.

Головуючий суддя А.І. Тищенко

Судді Ю.Б. Михальська

С.Р. Станік