Рішення

від 05.10.2016 по справі 922/2930/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан ОСОБА_1, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" жовтня 2016 р.Справа № 922/2930/16

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Жельне С.Ч.

при секретарі судового засідання Федоровій Т.О.

розглянувши справу

за позовом ТОВ "Харківгаз Збут", м. Харків до Ордівської сільської ради, с. Нова Мерефа про стягнення коштів у сумі 3 153,41 грн. за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_2 за дов. №2424 від 05.09.2016 року;

від відповідача: ОСОБА_3 (посв. б/н від 2015 року).

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Харківгаз Збут" звернулось до господарського суду з позовною заявою про стягнення з Ордівської сільської ради заборгованості за спожитий природний газ за умовами Договору на постачання природного газу за регульованим тарифом № 2015/ТП-БО-311077 від 31.08.2015р. у розмірі 2485,90 грн., пені у розмірі 501,73 грн., 3% річних у розмірі 46,46 грн. та інфляційних витрат у розмірі 119,32 грн. Судовий збір позивач просить стягнути з відповідача.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 01.09.2016р. за вищевказаним позовом було порушено провадження у справі № 922/2930/16 та розгляд справи призначено на 20.09.2016р. об 11:00 год.

Представник відповідача через канцелярію суду 19.09.2016р. надав супровідним листом документи (вх.№30856) для долучення до матеріалів справи.

Крім цього, 03.10.2016р. через канцелярію суду від представника відповідача надійшли письмові заперечення на позов разом з документами для долучення останніх до матеріалів справи, які після їх дослідження були долучені судом до матеріалів справи.

У судовому засіданні 05.10.2016р. представник позивача позов підтримав, наполягав на його задоволенні.

Представник відповідача у судовому засіданні 05.10.2016р. проти позовних вимог не заперечував, також зазначив, що не підтримує подані раніше відповідачем письмові заперечення на позов (вх.№32305).

Розглянувши матеріали справи, повно та всебічно дослідивши обставини та докази на їх підтвердження, вислухавши представників сторін, судом встановлено наступне:

31 серпня 2015 року між ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ХАРКІВГАЗ ЗБУТ» (далі - Позивач. Постачальник), Публічним акціонерним товариством -Харківгаз» (далі - Газорозподільне підприємство) та Ордівською сільською радою (далі -Відповідач, Споживач) було укладено Договір на постачання природного газу за регульованим тарифом № 2015/ТП-БО-311077 (далі - Договір).

Відповідно до предмету Договору Позивач зобов'язувався поставити природний газ Споживачу в обсягах і порядку, передбачених Договором, для забезпечення потреб Споживача, а Споживач зобов'язався оплатити вартість газу і наданих послуг у розмірах строках, порядку та на умовах, передбачених Договором. Згідно з додатком № 3 Договору договірний обсяг постачання природного газу у 2015 р. передбачено 1,950 тис. куб. м Плановий обсяг у грудні 2015 р. - 0,7 тис. куб. м.

Згідно з п. 4.6 Договору оплата вартості послуг з постачання газу здійснюється Споживачем на умовах щомісячної 100% попередньої оплати договірного обсягу постачання газу визначеного в додатку № 3 Договору, не пізніше ніж за три робочих дні до початку розрахункового періоду.

У випадку недоплати вартості послуг з постачання газу за розрахунковий період Споживач проводить остаточний розрахунок не пізніше 10 (десятого) числа місяця, наступного за розрахунковим.

Відповідно до п. 10.1. Договір набуває чинності з дати його підписання, та відповідно до ч. 3 ст. 631 ЦКУ поширює свою дію на відносини в частині постачання природного газу з 01.07.2015 р. та укладається на строк до 31.12.2015 р.

Пунктом 3.6. Договору передбачено, що послуги з постачання газу підтверджуються підписаним Постачальником та Споживачем актом приймання-передачі газу, що оформлюється на підставі акта про фактичний обсяг спожитого (протранспортованого) газу (технічного акту приймання-передачі природного газу) за розрахунковий період, складеного Споживачем та Газорозподільним підприємством відповідно до пункту 2.5. розділу II Договору.

Згідно з п. 3.9 Договору акти приймання-передачі газу є підставою для остаточних розрахунків Споживача з Постачальником.

Як свідчать матеріали справи, факт надання позивачем та отримання відповідачем послуг з постачання газу у грудні 2015р. підтверджується підписаними сторонами актами приймання-передачі природного газу.

Так, позивач на виконання умов договору надав відповідачу послуги з постачання природного газу у кількості:

Акт приймання-передачі природного газу № ХО300016013 від 21.12.2015 р. відповідно до якого Позивачем були передані Відповідачу 0,556 тис.куб.м. природного газу вартістю 4 989,72 гривень.

Акт приймання-передачі природного газу № ХО300017306 від 31.12.2015 р. відповідно до якого Позивачем були передані Відповідачу 0,277 тис.куб.м. природного газу вартістю 2 485,90 гривень (копії вищезазначених актів приймання-передачі природного газу до Договору № 2015/ТП-БО-311077 від 31.08.2015 р. - додаються). Підписані Сторонами акти приймання - передачі за вищевказаний період свідчать про факт отримання Відповідачем послуг з постачання природного газу.

Всього за вказаний період позивач передав відповідачу природного газу на загальну суму 7475,62 грн.

23.12.2015 р. Відповідачем було частково оплачено вартість природного газу спожитого у грудні згідно з договором 2015/ТП-БО-311077 від 31.08.2015 р. на суму 4 989.72 грн. Дані обставини підтверджуються випискою по особовому рахунку № 26005110058 за період з 01.12.2015 р. по 31.12.2015 р.

Обсяги спожитого природного газу за період з 22 по 31 грудня 2015 року залишились несплаченими. Виходячи з цього, сума основного боргу по вищезазначеному Договору складає 2 485,90 (дві тисячі чотириста вісімдесят п'ять грн. 90 коп.) грн. за отриманий Відповідачем природний газ у обсязі 0,277 тис.м.куб.

Таким чином, відповідач, в порушення умов укладеного між сторонами Договору, розрахунок за отриманий природний газ здійснив не в повному обсязі, та має заборгованість перед позивачем в розмірі 2 485,90 грн., що і стало підставою доля звернення позивача з відповідним позовом до господарського суду.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить з наступного.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 ЦК України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов’язку, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов’язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки.

У відповідності із ст.173 ГК України та ст. 509 ЦК України, господарським визнається зобов’язання, що виникає між суб’єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб’єкт (зобов’язана сторона, у тому числі боржник) зобов’язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб’єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб’єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов’язаної сторони виконати її обов’язку.

Господарські зобов’язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 ГК України).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).

Відповідно до ст. 6 ЦК України сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства; сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами; сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Ст. 627 ЦК України встановлено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв діловою обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 п. 4 ст. 179 ГК України при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.

Відповідно до ч. 7 ст. 179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України).

Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Згідно статті 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 16 ЦК України, частиною 2 статті 20 ГК України, одним із способів захисту права є примусове виконання обов’язку в натурі (присудження до виконання обов’язку в натурі).

Відповідно до ст. 598 ЦК України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом та припинення зобов’язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених законом або договором, а згідно статті 599 ЦК України, зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч.1 ст. 193 ГК України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

У відповідності до положень ст. 714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Статтею 265 ГК України встановлено, що за договором поставки одна сторона - постачальник, зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки другій стороні - покупцеві, товар, а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар і сплатити за нього певну грошову суму. Договір укладається на розсуд сторін.

Положеннями ч. 2 ст. 19 Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу" передбачено, що споживач зобов'язаний забезпечувати своєчасну оплату в повному обсязі послуг з постачання природного газу.

Факт поставки споживачу природного газу, передбаченого сторонами у Договорі на постачання природного газу за регульованим тарифом № 2015/ТП-БО-311077 від 31.08.2015р., підтверджується підписаними сторонами актами приймання-передачі природного газу за грудень 2015р., відповідно до якого позивач поставив відповідачу природний газ на суму 7 475,62 грн., за який відповідач, на час звернення позивача до суду розрахувався частково та мав заборгованість за Договором в розмірі 2 485,90 грн.

Отже, враховуючи вищевикладене, відповідач визнається судом таким, що прострочив виконання зобов’язання з оплати за отриманий природний газ за Договором на постачання природного газу за регульованим тарифом № 2015/ТП-БО-311077 від 31.08.2015р. в розмірі 2 485,90 грн.

Відповідно статей 55 Конституції України, статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до 4-3 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст. 22 ГПК України, сторони користуються рівними процесуальними правами. Сторони мають право, в тому числі, подавати докази.

Згідно ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Як вбачається з матеріалів справи, та не заперечується відповідачем по справі, відповідач свої зобов'язання щодо сплати суми заборгованості перед позивачем виконав із порушенням встановленого Договором строку виконання, у зв'язку із чим позивачем нарахована відповідачу 501,73 грн. - пені, 46,46 грн. - 3% річних,119,32 грн. - інфляційних втрат.

Згідно ч. 1 ст. 610 та п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема - сплата неустойки.

У відповідності до ч.1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст. 625 ЦК України боржник, не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 3% річних у сумі 46,46 грн. та 119,32 грн. інфляційних витрат, нарахованих згідно ч.2 ст.625 ЦК України за прострочення виконання грошового зобов’язання, підлягають задоволенню як правомірні та обґрунтовані (здійснений позивачем розрахунок перевірено судом).

Розглядаючи питання щодо стягнення з відповідача пені у розмірі 501,73 грн., даючи правову оцінку вказаним вимогам, суд виходить з наступного.

Приписами ч. 1 ст. 216 ГК України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до частини 1 статті 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 546 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі (ст. 547 ЦК України).

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).

Згідно ст.1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Відповідно до ст. 2 Закону, розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п. 6.2.2. Договору, у разі порушення Споживачем строків оплати, передбачених розділом IV Договору, споживач сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення платежу.

За приписами ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно розрахунку, що міститься в матеріалах справи, позивачем було нараховано пеню, яка становить 501,73 грн. за період з 11.01.2016р. по 10.07.2016р.

Перевіривши правомірність нарахування позивачем вказаної суми пені, суд зазначає, що дане нарахування не суперечить вимогам чинного законодавства, умовам договору та не заперечується відповідачем.

Враховуючи викладені вище обставини, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківгаз Збут" підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 1, 2, 12, 22, 32, 33, 43, 44, 49, 65, 69, 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Ордівської сільської ради (63223, Харківська область, Нововодолазький район, с. Нова Мерефа, вул. Воронцова, п/р 3541400401735, № 3541700101735 у УДКСУ у Нововодолазькому районі, код ЄДРПОУ 04398086) на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ХАРКІВГАЗ ЗБУТ» (61004, м. Харків, вул. Москалівська, 57/59, п/р 26005110058 в АБ «Кліринговий дім» м. Київ, МФО 300647, код ЄДРПОУ 39590621) заборгованість за спожитий природний газ в розмірі 2 485,90 (дві тисячі чотириста вісімдесят пять грн. 90 коп.) грн., пеню у розмірі - 501,73 (п'ятсот одна грн. 73 коп.) грн., 3% річних у розмірі 46,46 (сорок шість грн. 46 коп.) грн., інфляційні витрати у розмірі 119,32 (сто дев'ятнадцять грн. 32 коп.) грн., а також судовий збір у сумі 1 378,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 10.10.2016 р.

Суддя ОСОБА_1