Постанова

від 20.07.2011 по справі 2а-6419/11/1370

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 липня 2011 р. № 2а-6419/11/1370

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Костецького Н.В.

при секретарі Луценка Ю.С.

з участю представників:

від позивача - ОСОБА_1

від відповідача - ОСОБА_2

розглянувши у судовому засіданні в залі суду в м.Львові адміністративну справу за позовом Приватного підприємства «Час-Пік»до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м.Львова про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

в с т а н о в и в :

Позивач - Приватне підприємство «Час-Пік»звернулося до суду з позовом про скасування податкового повідомлення-рішення №0001342300/13585 від 30.05.2011року, виданого Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі м. Львова.

Позовні вимоги обґрунтовано доводами викладеними у позовній заяві, зокрема позивач зазначає, що відповідач безпідставно видав оскаржуване податкове повідомлення-рішення, оскільки позивач нікчемних правочинів не укладав, здійснював діяльність спрямовану на реальне настання правових наслідків.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала повністю з підстав, викладених у позовній заяві, просила позов задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позову заперечив з підстав, зазначених в акті перевірки.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши подані документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку. При цьому, надання правової оцінки згаданим висновкам суд робить в розрізі обґрунтованості чи необґрунтованості податкової вигоди.

У період з 29.04.2011р. по 10.05.2011р. відповідачем проведена позапланова невиїзна перевірка ПП «Час-Пік»з питань перевірки показників декларації з податку на додану вартість за січень-лютий 2011р.

За наслідками перевірки відповідачем 17.05.2011р. складено акт №859/23-121/22360472, на підставі якого прийнято податкове повідомлення-рішення №0001342300/13585, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в сумі 281647,18 грн., штрафна (фінансова) санкція 70411,80., разом - 352058,98 грн.

Як вбачається з акту перевірки, відповідачем встановлено, що ПП «Час-Пік»порушило п. 198.2, 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого підприємством занижено податок на додану вартість на суму 281647,18 грн.

Вказані висновки акта перевірки ґрунтуються на тому, що дані відображені у деклараціях з податку на додану вартість не відповідають показникам фінансово-господарської діяльності ПП «Час-Пік»оскільки правочин ПП «Час-Пік»з ТзОВ «Профінком»є нікчемним.

Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч.1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

До адміністративних судів згідно з ч.2 цієї ж статті можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Юрисдикція адміністративних судів відповідно до ч. 1 ст. 17 КАС України поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму.

Згідно з п.1.1.ст.1 Податкового кодексу України (далі ПК України), відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України.

Судом з матеріалів справи встановлено укладення позивачем з ТзОВ «Профінком»договору: №15/12 від 15 грудня 2010р. про поставку товарів.

Виконання обумовленого договору стверджується податковими накладними, видатковими накладними, товарно-транспортними накладними, оборотно-сальдовими відомостями, копії яких долучено до матеріалів справи.

В свою чергу ПП «Час-Пік»уклало договори з з ФОП ОСОБА_3 - № П-92 від 01.01.2009 р., з ДП «Управління по експлуатації адміністративних будинків податкових органів»- № П-1390 від 03.01.2011р., з ФОП ОСОБА_4 - №П-920 від 12.10.2010 р., з ПП ОСОБА_5 - №П-146 від 01.01.2009р., з ТзОВ ТВК «Львівхолод»-№272 від 03.01.2011р. про виконання яких свідчать реєстри розхідних накладних.

З вказаних реєстрів розхідних накладних вбачається, що ПП «Час-Пік»здійснювало торгівельну діяльність по специфікації товарів отриманих від ТзОВ «Профінком».

Відповідно до п. 187.1 ст. 187 ПК України, датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

При цьому у висновках акта перевірки зазначено про порушення позивачем ч.5 ст.203. ч.1.2 ст.215. ст.216 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах при придбанні та продажу товарів, робіт, послуг. Товар, послуги по вказаних правочинах не був переданий в порушення статей 662. 655 та 656 ЦК України. Крім того, як вбачається зі змісту згаданого акту також встановлено і факт нікчемності таких правочинів з посиланням на ст.228 ЦК України.

Суд звертає увагу відповідача, що відповідно до листа ДПА України «Щодо підстав для визнання договорів нікчемними»від 29.09.2010 року №20289/7/16-1617, дані, наведені в декларації, повинні відповідати даним бухгалтерського та податкового обліку платника, отже, аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. Наявність же розбіжностей між сумами податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість у розрізі контрагентів не є самостійною підставою для визнання правочинів нікчемними.

Відповідно до ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Стаття 203 ч.5 ЦК України передбачає, що правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Таким чином, в системному аналізі цих норм для визнання правочину нікчемним повинні бути наступні умови: 1. Наявність самого правочину. 2. Відсутність у сторони (сторін) в момент вчинення правочину спрямування на реальне настання правових наслідків, що ним обумовлені. 3. Наявність умислу на вчинення такого правочину.

Перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК України, згідно якої правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини. спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності: правочини спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження, об'єктами права власності українського народу -землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна: правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

Така правова позиція викладена у Постанові Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсний».

А оскільки відповідач при встановленні факту нікчемності правочину в акті перевірки покликався саме на ст.228 ЦК України, наведені обставини враховуються судом при прийнятті судового рішення.

Окрім цього, з 01 січня 2011 року набули чинності зміни, внесені до ЦК України, зокрема, було викладено частину першу статті 203 у новій редакції та доповнено статтю 228 частиною третьою. На підставі частини 3 статті 228 ЦК України чи статті 207 Господарського кодексу України (далі ГК України) доводити недійсність правочинів (господарських зобов'язань) органи державної податкової служби зобов'язані виключно у судовому порядку.

Крім цього перевіряючим органом зроблено висновок про нікчемність правочину на підставі висновків перевірки ДПІ у Солом'янському районі м. Києва. Так, перевіркою встановлено нікчемність правочинів з контрагентами ТзОВ «Профінком», зокрема, встановлено відсутність підприємства за місцем реєстрації, відсутність будь-якої інформації про наявність складських приміщень, наявність автомобільного чи іншого транспорту, устаткування, що необхідне для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства, загальна чисельність працюючих на підприємстві складала 1 особу.

Однак як встановлено судом на підставі товарно-транспортних накладних, довідки про наявність на балансі вантажних автомобілів від 15.06.2011 р за № 50 з доданими копіями свідоцтв про реєстрацію т.з., позивач самостійно здійснював перевезення товару придбаного у ТзОВ «Профінком».

Крім того, перевіркою встановлено, підприємством не було подано до ДПІ у Солом'янському районі м. Києва декларації про прибуток. Проте, як вбачається з долучених до матеріалів справи копій декларацій з ПДВ за січень та лютий 2011р., такі подавались до ДПІ у Солом'янському районі м. Києва, що підтверджується відтиском штампу ДПІ з відміткою «одержано».

Також перевіркою встановлено, що діяльність та звітність ТзОВ «Профінком»ведеться без відома директора підприємства гр.. ОСОБА_6, оскільки декларації з ПДВ за січень та лютий 2011р. підписані не гр.. ОСОБА_6, а іншою особою. Проте, як вбачається із наявного в матеріалах справи Протоколу Загальних зборів учасників ТзОВ «Профінком» від 24.11.2010р. ОСОБА_6 звільнено з посади директора товариства з 24.11.2010р., а ОСОБА_7 призначено на цю посаду з 25.11.2010р.

Крім цього в матеріалах справи міститься копія свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість ТзОВ «Профінком» № 100308803, дата реєстрації - 08.11.2010 року, свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи - ТзОВ «Профінком»№ 377413, дата реєстрації-13.10.2010р., довідка з ЄДРПОУ серії АА № 367437 ТзОВ «Профінком»станом на 17.02.2011 року де зазначено керівника ОСОБА_7, що свідчать про правомірність вчинення правочинів ОСОБА_7 як керівника ТзОВ «Профінком».

Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Посадові особи органів державної податкової служби відповідно до ч. 1 ст. 13 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" зобов'язані дотримувати Конституції і законів України, інших нормативних актів, прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій, забезпечувати виконання покладених на органи державної податкової служби функцій та повною мірою використовувати надані їм права.

Згідно ст.21 ПК України, посадові особи контролюючих органів зобов'язані: дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами; не допускати порушень прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій. Шкода, завдана неправомірними діями посадових осіб контролюючих органів, підлягає відшкодуванню за рахунок коштів державного бюджету, передбачених таким контролюючим органам.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, наявні в матеріалах справи докази спростовують висновки органу державної податкової служби щодо безтоварності господарської операції між позивачем та ТзОВ «Профінком».

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оскільки у даній справі оспорюється прийняте відповідачем, суб'єктом владних повноважень, за результатами проведеної невиїзної перевірки податкове повідомлення-рішення, суд відповідно до вимог ч.3 ст.2 КАС України, перевіряє чи прийняте (вчинене) воно: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Матеріали справи свідчать, що відповідні положення відповідачем дотримані не були, що в свою чергу зумовило необхідність звернення позивача за захистом свого порушеного права до суду.

Таким чином, сукупність вищенаведених встановлених обставин підтверджено документально, що дає суду підстави визнати позовні вимоги обґрунтованими, доведеними матеріалами справи, і такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Судові витрати у вигляді судового збору (3,40 грн.), відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, слід стягнути з Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст.7-14,17,18,49,51,158,160-163,167 Кодексу адміністративного судочинства України , суд -

п о с т а н о в и в:

1. Позов задовольнити повністю

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Шевченківському районі м. Львова №0001342300/13585 від 30.05.2011 року.

3. Стягнути з державного бюджету України в користь Приватного підприємства «Час-Пік» (м. Львів, вул. Жовківська, 28, ЄДРПОУ 22360472) 3 грн. 40 коп. судового збору.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд з одночасним надсиланням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення.

Постанова набирає законної сили в строк та в порядку, передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови складено та підписано 27.07.2011р.

Суддя Костецький Н.В.