Ухвала

від 05.10.2016 по справі 756/10402/16-к

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 11-cc/796/3455/2016 Слідчий суддя в 1-й інстанції: ОСОБА_1

Категорія: ст. 170 КПК Доповідач: ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 жовтня 2016 року місто Київ

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду міста Києва у складі:

головуючого судді ОСОБА_2

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4

при секретарі судового засідання ОСОБА_5

з участю:

прокурора ОСОБА_6

власника майна ОСОБА_7

представників власника майна ОСОБА_8 , ОСОБА_9

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу ОСОБА_7 та її представників ОСОБА_8 і ОСОБА_9 на ухвалу слідчого судді Оболонського районного суду м. Києва від 15 серпня 2016 року, -

ВСТАНОВИЛА:

Цією ухвалою задоволено клопотання старшого слідчого СВ Оболонського УП ГУ НП в м. Києві ОСОБА_10 , погоджене прокурором Київської місцевої прокуратури № 5 ОСОБА_11 та накладено арешт на майно, а саме два житлові будинки АДРЕСА_1 .

Приймаючи рішення про задоволення клопотання, слідчий суддя виходив з положень передбачених п.1 ч. 2 ст.1 70 та ч. 1 ст. 98 КПК України, а саме з доведеності необхідності забезпечення збереження речових доказів, оскільки є підстави вважати, що наведене майно набуто кримінально протиправним шляхом. Також слідчий суддя виходив з того, що при накладенні арешту з наведеною метою передбачено можливість арешту майна будь-якої особи.

Не погоджуючись з ухвалою слідчого судді апелянти просять скасувати дану ухвалу, постановити нову, якою скасувати накладений арешт.

В обґрунтування наведених вимог апелянт вказує на невідповідність висновків слідчого судді обставинам справи через невірне зазначення номера договору дарування земельної ділянки та дату його укладання. В описовій частині ухвали слідчого судді відсутнє посилання на будинок АДРЕСА_2 та відповідну земельну ділянку, проте це посилання міститься в резолютивній частині ухвали, що, на думку апелянтів, свідчить про вихід слідчого судді за межі поданого слідчим клопотання.

Також апелянти зазначають, що ОСОБА_7 не має статусу підозрюваної, обвинуваченої або засудженої у цьому кримінальному провадженні, а слідчий суддя не мав відомостей щодо незаконного оформлення договору дарування ОСОБА_12 через відсутність жодних обтяжень на момент їх укладання.

Крім цього, апелянти звертають увагу на ті обставини, що на момент внесення відомостей до ЄРДР ОСОБА_12 вже помер і ця обставина була відома заявнику ОСОБА_13 , оскільки він був присутній на похоронах.

Разом з цим апелянти зазначають, що відносини між ОСОБА_12 та ОСОБА_13 мали характер цивільно-правових про, що свідчить факт звернення ОСОБА_13 з позовом у порядку цивільного судочинства, а слідчим не надано суду доказів відповідності майна пп.1-4 ч.2 ст.167 ст.ст.98, 100 КПК України.

Посилаючись на положення ст. 284 КПК України апелянти вважають, що стороною обвинувачення відкрито кримінальне провадження відносно померлої особи, оскільки ОСОБА_12 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , а відомості в ЄРДР внесені 30.07.2016 року.

В обґрунтування пропуску п`ятиденного строку для апеляційного оскарження ОСОБА_7 зазначає, що не була присутня під час розгляду справи слідчим суддею, а оскаржувану ухвалу отримала 23.09.2016 після чого 27.09.2016 звернулась з апеляційною скаргою, що свідчить про своєчасність звернення до апеляційного суду, з огляду на положення ст.395 КПК України.

Заслухавши доповідь судді, думку власника майна та її представників, які підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити, позицію прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, вивчивши матеріали провадження та перевіривши вимоги апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Так, у відповідності до абз. 2 ч. 3 ст. 395 КПК України, якщо ухвалу слідчого судді було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, що в даному випадку мало місце, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.

Враховуючи наведене, п`ятиденний строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді апелянтом не порушено, а тому і не підлягає поновленню.

Одним із методів державної реакції на порушення, що носять кримінально-правовий характер, є заходи забезпечення кримінального провадження, передбачені ст. 131 КПК України, які виступають важливим елементом механізму здійснення завдань кримінального провадження при розслідуванні злочинів.

При апеляційному розгляді встановлено, що у даному кримінальному провадженні слідчим суддею обґрунтовано застосовано такий захід забезпечення кримінального провадження як арешт майна та правильно визначені правові підстави для цього.

Як вбачається з наданих в апеляційний суд матеріалів, у провадженні слідчого відділу Оболонського УП ГУ НП у місті Києві перебувають матеріали кримінального провадження № 12016100050007662, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 30.07.2016 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 1 ст. 382 КК України.

Старший слідчий СВ Оболонського УП ГУ НП в м. Києві ОСОБА_10 , за погодженням із прокурором Київської місцевої прокуратури № 5 ОСОБА_11 , звернувся до Оболонського районного суду міста Києва з клопотанням про накладення арешту на два житлові будинки АДРЕСА_1 .

15.08.2016 року ухвалою слідчого судді Оболонського районного суду міста Києва вказане клопотання задоволено та накладено арешт на майно, а саме два житлові будинки АДРЕСА_1 .

Жодних об`єктивних даних, які б спростовували чи ставили під сумнів законність прийнятого слідчим суддею рішення колегія суддів в матеріалах судової справи по розгляду клопотання по накладенню арешту не вбачає, оскільки покладені в основу ухвали слідчого судді мотиви, що стали підставою для задоволення клопотання слідчого, слід визнати обґрунтованими, а доводи апеляційної скарги такими, що не заслуговують на увагу колегії суддів і не ґрунтуються на законі, виходячи з наступного.

КПК України вимагає обов`язкового дотримання вимог закону при оформленні всіх процесуальних документів, надаючи цим вимогам принциповий характер.

Отже, якщо закон визначив, що клопотання слідчого про накладення арешту повинно відповідати вимогам ст. 171 КПК України, то слідчий повинен неухильного їх дотримуватися.

Так, згідно ст. 171 КПК України у клопотанні слідчого повинно бути зазначено правові (законні) підстави, у зв`язку з якими потрібно здійснити арешт майна.

Вказана норма також узгоджується з ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, відповідної до якої будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

Відповідно до ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

У випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98цього Кодексу.

Задовольняючи клопотання слідчого, внесене в межах кримінального провадження за № 12016100050007662 про накладення арешту на два житлові будинки АДРЕСА_1 , слідчий суддя, як вбачається з журналу судового засідання, заслухав пояснення слідчого та прокурора та, прийшов до правильного висновку, що клопотання старшого слідчого відповідає вимогам ст. 171 КПК України та містить достатньо правових підстав для його задоволення.

З огляду на вищенаведене та враховуючи, що в засіданні суду першої інстанції ретельно перевірено майно і його відношення до матеріалів кримінального провадження, колегія суддів вважає, що слідчий суддя дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для задоволення клопотання та накладення арешту на майно зазначене в клопотанні.

Зокрема, матеріали провадження свідчать, що на даному етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власників майна з метою попередження настання наслідків, які можуть перешкодити кримінальному провадженню.

Посилання апелянтів в апеляційній скарзі на невірне зазначення номера договору дарування земельної ділянки та дату його укладання, не може бути самостійною підставою для відмови у задоволенні клопотання слідчого про арешт майна, яке відповідає вимогам ст. 171 КПК України, як і твердження про відсутність в описовій частині ухвали слідчого судді посилання на будинок АДРЕСА_2 та відповідну земельну ділянку, оскільки в резолютивній частині ухвали чітко вказано майно, на яке слідчий суддя своєю ухвалою накладає арешт. Враховуючи викладене, вимоги апеляційної скарги в частині виходу слідчого судді за межі поданого слідчим клопотання, є необґрунтованими та спростовуються матеріалами провадження.

Крім цього, апелянти не позбавлені права звернення із заявою про виправлення описки в ухвалі слідчого судді.

Що стосується вимог апеляційної скарги в частині відсутності у ОСОБА_7 статусу підозрюваної, обвинуваченої або засудженої у цьому кримінальному провадженні, то вони є необґрунтованими, оскільки у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 КПК України, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Посилання апелянтів на цивільно-правовий характер відносин між ОСОБА_12 та ОСОБА_13 та відсутності доказів відповідності майна пп.1-4 ч.2 ст.167 ст.ст.98, 100 КПК України, то ці обставини не є предметом розгляду під час вирішення питання про накладення арешту на майно.

Більш того, матеріали провадження свідчать, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою запобігання відчуження, знищення чи пошкодження майна, що може перешкодити кримінальному провадженню, а слідчий суддя на даній стадії не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у фізичної або юридичної особи за вчинення злочину, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких і є накладення арешту на майно.

Твердження авторів апеляційної скарги про те, що стороною обвинувачення відкрито кримінальне провадження відносно померлої особи, оскільки ОСОБА_12 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , а відомості в ЄРДР внесені 30.07.2016 року, також не може бути самостійною підставою для скасування ухвали слідчого судді, оскільки перелік підстав для цього міститься у ст. 173 КПК України.

Зважаючи на вищевикладене, слідчий суддя обґрунтовано, у відповідності до вимог ст. ст. 131-132, 170 173 КПК України, наклав арешт на майно, а саме два житлові будинки АДРЕСА_1 , з метою забезпечення збереження речових доказів, врахувавши при цьому і наслідки від вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження для інших осіб, та забезпечивши своїм рішенням розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а тому вимоги апелянтів щодо невідповідності висновків слідчого судді обставинам справи, слід визнати непереконливими.

Враховуючи встановлені обставини та відповідні їм правовідносини, колегія суддів вважає, що ухвалу слідчого судді необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу ОСОБА_7 та її представників ОСОБА_8 і ОСОБА_9 без задоволення.

Керуючись ст. ст. 170 173, 309, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Ухвалу слідчого судді Оболонського районного суду м. Києва від 15 серпня 2016 року, якою задоволено клопотання старшого слідчого СВ Оболонського УП ГУ НП в м. Києві ОСОБА_10 та накладено арешт на майно, а саме два житлові будинки АДРЕСА_1 , залишити без змін, а апеляційну скаргу ОСОБА_7 та її представників ОСОБА_8 і ОСОБА_9 без задоволення.

Ухвала апеляційного суду оскарженню не підлягає.

СУДДІ:

ОСОБА_2 ОСОБА_14 ОСОБА_4