Рішення

від 05.10.2016 по справі 908/1615/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

05.10.2016 Справа № 908/1615/16

за позовом Публічного акціонерного товариства "Кредобанк", м. Львів

до Приватного підприємства "Владі", м.Слов'янськ, Донецька область

про стягнення заборгованості.

Суддя Говорун О.В.

Представники:

від позивача - ОСОБА_1 довіреність № 8813 від 20.08.2016;

від відповідача - не з'явився.

Публічне акціонерне товариство "Кредобанк" звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до Приватного підприємства "Владі" про стягнення заборгованості в розмірі 20996грн96коп., з яких сума заборгованості за кредитом - 17701грн09коп., прострочені відсотки-3153грн76коп., прострочена сума комісії - 8грн85коп. та пеня у розмірі - 0грн32коп .

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що між позивачем та відповідачем був укладений договір овердрафту №114Б-354 від 22.04.2014. Позивач зобов'язання за договором виконав в повному обсязі, але відповідач свої зобов'язання належним чином не виконав, у зв'язку з чим утворилась заборгованість відповідача, яку позивач просить стягнути.

08.08.2016 позивач надав до суду заву про уточнення позовних вимог, якою фактично розмір позовних вимог було збільшено. Судом зазначена заява прийнята, спір розглядається з урахуванням зави про збільшення позовних вимог, відповідно до якої позивач просить стягнути з відповідача заборгованість в розмірі 23998грн35коп., з яких сума заборгованості за кредитом - 17701грн09коп., прострочені відсотки - 5248грн40коп., прострочена сума комісії - 8грн85коп. та пеня у розмірі - 1040грн01коп .

Відповідач у судове засідання не з'явився, відзив на позов не надав, про місце, дату та час розгляду справи був повідомлений належним чином, про причини неявки суду не повідомив, тому справу, на підставі ст.75 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Суд, заслухавши представника позивача, дослідивши письмові докази у судовому засіданні, встановив наступні факти та відповідні ним правовідносини.

22.04.2014 між позивачем та відповідачем укладено договір про надання овердрафту №11Б-354 (далі - договір), відповідно до п.1 договору банк зобов'язується надати позичальнику Овердрафт, тобто надати у його власність грошові кошти у національній валюті для оплати наданих ним розрахункових документів в разі недостатності коштів на його поточному рахунку в межах встановленого максимального ліміту заборгованості в розмірі та на умовах, обумовлених цим договором, а позичальник зобов'язується повернути його і сплатити проценти та комісії за користування ним (а.с.10-12).

Пунктом 2.1 договору встановлено, що ліміт овердрафту за договором складає 20000грн.

Процентна ставка за договором складає 28 % (п.2.2 Договору).

В разі невиконання вимог, передбачених у п.2.5.1 цього договору, процентна ставка за користування кредитними коштами встановлюється з розрахунку на 2% вище діючої, починаючи з 1-го числа наступного місяця після місяця, в якому було не дотримано цієї умови. В подальшому при виконанні Позичальником вищезазначеної вимоги, процентна ставка за користування кредитними коштами встановлюється на попередньому рівні, починаючи з 1 - го числа наступного місяця, в якому було виконано дану умову. Така зміна розміру процентів додаткового погодження Сторонами не потребує. (п.2.2.1. Договору)

За управління кредитом (Овердрафтом) справляється комісія - 0,05%, яка нараховуються від суми платежів, здійснених за рахунок овердрафту протягом одного операційного дня і сплачується при поступленні коштів на поточний рахунок Позичальника, але не пізніше останнього робочого дня місяця, за який вона нарахована (п.2.3.1 Договору).

Пунктом 2.4 Договору встановлено, що дата остаточного повернення Овердрафту є 21 квітня 2015 року.

Відповідно до п.4.7 договору банк, у випадках, передбачених п.2.10. цього договору, вправі вимагати дострокового повернення овердрафту, процентів, комісій та інших, належних до сплати платежів за цим договором, про що письмово повідомляє позичальника.

Позивач свої зобов'язання за договором виконав, що підтверджується меморіальним ордером та банківськими виписками по рахункам відповідача (а.с.48-52, 58).

Відповідно до ч.1 ст.1054 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 1 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно з ч.1 ст.193 Господарського кодексу України (далі - ГК України), яка кореспондується зі ст.526 ЦК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ч.1 ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

В порушення зазначених вимог закону та договору, відповідач взяті на себе зобов'язання належним чином не виконав, отримані кошти у встановлені строки не повернув, проценти за користування овердрафтом та комісію за його отримання своєчасно та в повному обсязі не сплатив.

На час прийняття рішення у справі, відповідачем доказів оплати заборгованості позивачу не надано.

Враховуючи вищезазначене, господарський суд вважає позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за кредитом у розмірі 17701грн09коп., прострочених відсотків у розмірі 5248грн40коп . та простроченої суми комісії у розмірі 8грн85коп., нарахованої станом на 13.07.2016, в розмірі 22958грн34коп. обґрунтованими та доведеними доказами, що містяться в матеріалах справи.

Крім того, позивачем заявлена вимога про стягнення пені за несвоєчасне виконання відповідачем своїх грошових зобов'язань за договором за період з 13.02.2016 по 12.07.2016 в розмірі 1040грн01коп.

Відповідно до п.2.6 договору, за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань за договором нараховується пеня у розмірі 0,03% за кожен день прострочки від простроченої/несплаченої суми, але не більше подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діяла у період прострочки, за весь час прострочки.

Згідно з ч.1 ст.230 ГК України, штрафними санкціями в розумінні цього кодексу є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, пеня, штраф), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення їм прав здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Статтею 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов'язань може забезпечуватися згідно з законом або договором неустойкою (штрафом, пенею).

За містом ст.549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст.2 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції", на час проведення антитерористичної операції забороняється нарахування пені та/або штрафів на основну суму заборгованості із зобов'язань за кредитними договорами та договорами позики з 14 квітня 2014 року, юридичним особам та фізичним особам - підприємцям, що провадять (провадили) свою господарську діяльність на території населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція. Банки та інші фінансові установи, а також кредитори зобов'язані скасувати зазначеним у цій статті особам пеню та/або штрафи, нараховані на основну суму заборгованості із зобов'язань за кредитними договорами і договорами позики у період проведення антитерористичної операції.

Пунктом 1 Розпорядження Кабінету Міністрів України від 02 грудня 2015 №1275-р В«Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів УкраїниВ» , затверджений перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція. Згідно з додатком до зазначеного розпорядження, до переліку населених пунктів, на території яких здійснювалась антитерористична операція, включено м.Слов'янськ, Донецька область.

Виходячи з наведеного вище, суд приходить до висновку про безпідставність вимог позивача про стягненні пені з відповідача починаючи з 14.04.2014. Згідно з розрахунком заборгованості за договором, позивачем, станом на 13.04.2014 року, пеня не нарахована, з огляду на що зазначені позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Водночас, судом зазначається, що, на підставі ст. 38 ГПК України, господарський суд витребовує докази за наявності відповідного клопотання, у разі неможливості самостійно надати докази сторонами.

Згідно з ч.1 ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

За таких обставин, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню частково.

Господарські витрати розподілити відповідно до ст.49 ГПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Приватного підприємства "Владі" (84110, Донецька область, м.Слов'янськ, Траса Київ-Довжанський, буд. 10, ідентифікаційний код юридичної особи 31386497) на користь Публічного акціонерного товариства "Кредобанк" (79026, м.Львів, вул.Сахарова, буд.78, МФО 325365, ідентифікаційний код юридичної особи 09807862) 17701грн09коп., заборгованості за кредитом, 5248грн40коп.прострочених відсотків, 8грн85коп. простроченої суми комісії та 1318грн28коп. витрат з оплати судового збору.

В задоволенні інших вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не було скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів, через господарський суд, який розглянув справу.

Повне рішення складено 10 жовтня 2016 року.

Суддя О.В. Говорун