Рішення

від 06.10.2016 по справі 910/6391/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.10.2016Справа №910/6391/16

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ВДС ЕксімТрейд"

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

про стягнення 289 000,00 російських рублів, що еквівалентно 96 358,38 грн.

Суддя Турчин С.О.

Представники сторін:

від позивача: Вовченко В.М. (директор)

від відповідача: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ВДС Ексімтрейд" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення 289 000,00 рос. рублів, що еквівалентно 97 994,12 грн.

З даного позову вбачається, що спір між сторонами виник внаслідок неналежного виконання зобов'язань відповідачем за договором купівлі-продажу № 25/03 від 25.03.2015.

Відповідно до п. 6.1 договору № 25/03 від 25.03.2015, спір між сторонами, за яким не було досягнуто згоди, вирішується згідно з чинним законодавством України судами України.

Якщо сторони передбачили своєю угодою підсудність справи з іноземним елементом судам України, крім випадків виключної підсудності (пункт 1 частини 1 статті 76 Закону України "Про міжнародне приватне право") (2709-15) спір підлягає вирішенню в господарських судах України з урахуванням вимог розділу III ГПК України.

Враховуючи вищевикладене даний позов підлягає розглядові Господарським судом міста Києва.

Порядок передачі судових та позасудових документів для вручення на території Російської Федерації регулюється Угодою про порядок вирішення спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, від 20.03.1992 (постанова Верховної Ради України від 19.12.1992 № 2889- XII "Про ратифікацію Угоди про порядок вирішення спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності").

В зв'язку з вищевикладеним, Господарський суд міста Києва ухвалою від 08.04.2016 порушив провадження у справі № 910/6391/16, призначив її розгляд на 08.09.2016, зобов'язав позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю "ВДС Ексімтрейд" надати суду належним чином (нотаріально) засвідчений переклад на російську мову ухвали Господарського суду міста Києва від 08.04.2016 про порушення провадження у справі №910/6391/16 у двох примірниках для належного повідомлення відповідача про розгляд справи та зупинив провадження у справі № 910/6391/16.

21.04.2016 через відділ діловодства суду від позивача надійшов переклад на російську мову ухвали Господарського суду міста Києва від 08.04.2016 про порушення провадження у справі № 910/6391/16.

22.04.2016 Господарський суд міста Києва направив на адресу Арбітражного суду міста Москви доручення про вручення документів Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1.

13.06.2016 через відділ діловодства суду від Арбітражного суду міста Москви надійшло повідомлення по справі.

15.07.2016 через відділ діловодства суду від Арбітражного суду міста Москви надійшло повідомлення про неможливість виконання судового доручення від 22.04.2016 про вручення документів відповідачу.

25.07.2016 через відділ діловодства суду від Арбітражного суду міста Москви надійшли документи, що були надіслані Господарським судом міста Києва для вручення відповідачу.

08.09.2016 через відділ діловодства суду від позивача надійшли документи по справі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.09.2016 поновлено провадження у справі № 910/6391/16.

В судове засідання 08.09.2016 з'явився представник позивача та надав суду пояснення щодо обставин справи.

Представник відповідача в судове засідання 08.09.2016 не з'явився, відзиву на позов та витребуваних судом документів не надав, про причини неявки суд не повідомив.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.09.2016 розгляд справи відкладено на 06.10.2016 на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

26.09.2016 на виконання вимог ухвали суду від позивача надійшли письмові пояснення по справі, та пояснення щодо гривневого еквіваленту заборгованості відповідача.

У судовому засіданні 06.10.2016 представник позивача підтримав позовні вимоги, надав усні пояснення по справі.

Представник відповідача в судове засідання 06.10.2016 не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується ухвалою Арбітражного суду міста Москви від 01.07.2016 року у справі №А40-112746/16-81-1.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору (п. 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").

Водночас, судом, враховано, що у відповідності до ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку. Перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини.

Враховуючи вищенаведене та те, що наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення, з огляду на визначені ст. 69 ГПК України строки вирішення спору, з метою запобігання безпідставному затягуванню розгляду справи, в судовому засіданні 06.10.2016 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення, відповідно до ст. 85 ГПК України.

Розглянувши надані документи та матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до статті 5 Закону України "Про міжнародне приватне право", учасники правовідносин можуть самостійно здійснювати вибір права, що підлягає застосуванню до змісту правових відносин.

Згідно ст. 76 Закону України "Про міжнародне приватне право" суди України можуть приймати до свого провадження і розглядати справи з іноземним елементом у випадках, якщо сторони передбачили своєю угодою підсудність справи з іноземним елементом судам України.

Суд зазначає, що 19.12.1992 Україна приєдналася до Угоди про порядок вирішення спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, від 20.03.1992 (постанова Верховної Ради України від 19.12.1992 № 2889-XII "Про ратифікацію Угоди про порядок вирішення спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності").

Згідно з підпунктом "в" частини першої статті 4 Угоди про порядок вирішення спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, компетентний суд держави - учасниці Співдружності Незалежних Держав має право розглядати зазначені в статті 1 цієї Угоди спори, якщо на території цієї держави - учасниці Співдружності Незалежних Держав виконано або має бути повністю або частково виконано зобов'язання з договору, що є предметом спору.

Відповідно до частини 2 статті 4 Угоди про порядок вирішення спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності від 20.03.1992, що була підписана та ратифікована Україною й Російською Федерацією, компетентні суди держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав розглядають справи і в інших випадках, якщо про це є письмова угода Сторін про передачу спору до суду.

З матеріалів справи вбачається, що спір між сторонами виник внаслідок неналежного виконання зобов'язань Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 за договором купівлі-продажу № 25/03 від 25.03.2015.

Умовами п. 6.1 Договору купівлі-продажу № 25/03 від 25.03.2015 сторони погодили, що спір між сторонами, по якому не було досягнуто згоди, вирішується відповідно до діючого законодавства України судами України.

Враховуючи вищевикладене, даний позов підлягає розгляду в Господарському суді міста Києва за законодавством України.

Так, 25.03.2015 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ВДС ЕксімТрейд" (далі - постачальник) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (далі - замовник) укладено договір купівлі-продажу № 25/03 ( далі - Договір), відповідно до п. 1.1. якого постачальник зобов'язується відпустити замовнику товар - Автомати для продажу газованої води, марки «Дельта V/A» (б/у) в кількості 12 одиниць, марки «ВИНТАЖ-101» (б/у) в кількості 23 одиниці по ціні 8500,00 російський рублів за одиницю на загальну суму 297 500,00 рос. руб.

Згідно з п. 1.2 Договору, замовник зобов'язується оплатити постачальнику за поставлений товар на суму 297 500,00 рос. руб.

Пунктом 2.1 Договору встановлено, що оплата здійснюється шляхом перерахування замовником грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника протягом 90 днів з моменту отримання товару.

Положеннями пунктів 3.1, 3.3 Договору встановлено, що постачальник здійснює поставку товару в строк до 12 місяців з моменту підписання договору. Товар постачається на умовах FCA Київ.

Даний Договір вступає в силу з моменту підписання і діє до повного виконання обов'язків сторонами (п. 6.2 Договору).

Так, позивач зазначає, що отримав від відповідача заявку на перевезення вантажу автомобільним транспортом № 1 від 20.09.2015, а саме 34 одиниці автоматів для продажу газованої води.

25.09.2015 року позивач здійснив відповідачу поставку товару, відповідно до умов Договору, а саме товар, обумовлений Договором був завантажений позивачем на транспортний засіб, зазначений в заявці № 1 від 20.09.2015 із використанням товаросупровідних документів: міжнародної товарно-транспортної накладної (CMR) № 222189 від 25.09.2015, рахунку-фактури на вантаж № 1 від 25.03.2015.

Позивач, звертаючись до суду з даним позовом зазначає, що відповідач в порушення умов Договору за поставлений товар розрахунки не провів.

18.12.2015 позивач звернувся до відповідача з претензією вих. № 1/12 від 17.12.2015, у якій просив сплатити заборгованість у розмірі 289 000,00 рос. рублів.

Зазначена претензія отримана відповідачем 22.12.2015, однак залишена останнім без відповіді та задоволення.

З огляду на викладене, позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованості в розмірі 289 000,00 російських рублів, що еквівалентно 96358,38 грн.

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 ст. 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Укладений між сторонами Контракт за своєю правовою природою є Договором поставки.

Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем виконано зобов'язання за Договором в частині поставки відповідачу товару, обумовленого Договором, на загальну суму 289 000,00 рос. руб., що підтверджується міжнародною товарно-транспортною накладною (CMR) № 222189 від 25.09.2015 та електронною декларацією № 100250002/2015/513523.

Частиною 1 ст. 691 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як зазначалось вище, відповідно до п. 2.1 Договору, оплата здійснюється шляхом перерахування замовником грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника протягом 90 днів з моменту отримання товару.

Згідно ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частинами 1 і 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що:

- суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання

- відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться;

- кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідач оплату вартості товару, в тому числі і в строки, встановлені Договором, не здійснив, а тому є таким, що прострочив виконання грошового зобов'язання. Матеріали справи не містять доказів оплати відповідачем вартості товару, поставленого позивачем.

Судом встановлено, що заборгованість відповідача перед позивачем за Договором купівлі-продажу № 25/03 від 25.03.2015 в сумі 289 000,00 рос.руб, що еквівалентно 96 358,38 грн. належним чином доведена, документально підтверджена та відповідачем не спростована.

Частиною 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи вищевикладене, суд задовольняє позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ВДС ЕксімТрейд" повністю.

Судовий збір за розгляд справи відповідно до ст. 49 ГПК України покладається на відповідача.

Керуючись ст. ст. 4, 32-34, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, р/р НОМЕР_1, кореспондентський рахунок НОМЕР_2, ІНН НОМЕР_3) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ВДС ЕксімТрейд" (03069, м. Київ, вул. Монтажників, буд. 44, кв. 22, код 37107244) 289 000,00 рос. руб заборгованості, що еквівалентно 96 358,38 грн. та 1 445,38 грн. витрат зі сплати судового збору.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено та підписано 11.10.2016.

Суддя С.О. Турчин