Рішення

від 10.10.2016 по справі 914/2144/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.10.2016р. Справа№ 914/2144/16

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРАЙМ ЛОГІСТИК», м. Київ,

до відповідача: Публічного акціонерного товариства «ЛЬВІВСЬКА ВАГОННА КОМПАНІЯ», м. Львів,

про: стягнення 50 000,00 грн

Суддя М. Синчук

при секретарі О. Гринчишин

За участю представників:

позивача: не з'явився,

відповідача: не з'явився.

На розгляд господарського суду Львівської області подано позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРАЙМ ЛОГІСТИК» до Публічного акціонерного товариства «ЛЬВІВСЬКА ВАГОННА КОМПАНІЯ» про стягнення 50 000,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що відповідач у порушення умов Договору оренди залізничного рухомого складу від 22.03.2016 р. №22/03/16 не передав в оренду залізничний рухомий склад, за оренду якого було здійснено попередню проплату в розмірі 50 000,00 грн. Наведене стало підставою для звернення позивача до суду з вимогою про повернення попередньо сплачених позивачем коштів, в розмірі 50 000,00 грн.

Ухвалою суду від 18.08.2016 р. справу прийнято до розгляду, розгляд справи призначено на 29.08.2016 р. Рух справи відображено у попередніх ухвалах суду.

07.10.2016 р. від представника позивача надійшло доповнення до позовної заяви.

В судове засідання 10.10.2016 р. представник позивача не з'явився, незважаючи на те, що був належним чином та завчасно повідомлений про час та місце розгляду справи судом, причин неприбуття в судове засідання не повідомив, вимог ухвали суду від 26.09.2016 р. не виконав.

В судове засідання 10.10.2016 р. представник відповідача не з'явився, незважаючи на те, що був належним чином та завчасно повідомлений про час та місце розгляду справи судом, причин неприбуття в судове засідання не повідомив, вимог ухвали суду від 26.09.2016 р. не виконав.

Поштові відправлення з ухвалами суду від 18.08.2016 р., від 29.08.2016 р., надіслані на адресу відповідача вказану у Безкоштовному запиті з ЄДРПОУ, повернулись до суду з відміткою: «За закінченням терміну зберігання».

Відповідно до ч.3 ст.22 ГПК України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Згідно із пунктом 3.9.2 постанови № 18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Одночасно, застосовуючи положення Господарського процесуального кодексу України та Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи господарський суд зазначає, що частиною 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку, який кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення від 07.07.1989 Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Суд вважає можливим розглянути справу за відсутності представників сторін, оскільки про місце, час та дату розгляду справи останні повідомлені належно, проте не скористалися правами передбаченими діючим господарським процесуальним законодавством, а також в матеріалах справи достатньо необхідних господарському суду документів для прийняття обґрунтованого та правомірного рішення.

Проаналізувавши матеріали справи, суд встановив наступне.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «ПРАЙМ ЛОГІСТИК» (орендар) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ІІЦЄУ ДЕВЕЛОПМЕНТ» (орендодавець) укладено Договір оренди залізничного рухомий складу від 22.03.2016 р. №22/03/16 (надалі - Договір), згідно якого орендодавець зобов'язався передати, а орендар прийняти в оренду залізничний рухомого складу, придатний до перевезення в технічному і комерційному стані на термін та умовах, зазначених в Договорі . (а.с.21-26)

05.04.2016 р. Товариство з обмеженою відповідальністю «ІІЦЄУ ДЕВЕЛОПМЕНТ» було припинено шляхом реорганізації, правонаступником якого стало Публічне акціонерне товариство «ЛЬВІВСЬКА ВАГОННА КОМПАНІЯ».

Додатковою угодою №1 від 05.04.2016 р. (а.с.27-28) до Договору оренди внесені зміни, якими Товариство з обмеженою відповідальністю «ІІЦЄУ ДЕВЕЛОПМЕНТ» замінено його правонаступником - Публічним акціонерним товариством «ЛЬВІВСЬКА ВАГОННА КОМПАНІЯ», що підтверджується записом у ОСОБА_1 державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. (а.с.29-31)

Згідно п. 4.3. Договору орендна плата сплачується орендарем у вигляді попередньої 100% оплати за перший та останній місяць оренди протягом 5-ти банківських днів на підставі виставленого орендодавцем рахунку.

Відповідачем був виставлений рахунок №10 від 22.03.2016 р. на суму 105 000,00 грн, в тому числі ПДВ 17 500,00 грн за оренду 300 вагонів на добу за ціною 350,00 грн з ПДВ. (а.с.32)

Позивач платіжним дорученням №17 від 31.03.2016 р. перерахував на банківський рахунок підприємства, правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «ЛЬВІВСЬКА ВАГОННА КОМПАНІЯ», на підставі рахунку №10 від 22.03.2016 р., 50 000,00 грн. (а.с.41)

Залишок суми оплати за рахунком №10 від 22.03.2016 р. було вирішено сплатити після узгодження дати передачі рухомого складу, відповідно до п. 2.1. Договору.

31.03.2016 р. на електронну адресу відповідача направлено лист заявку №8 з проханням заадресувати на піввагони люкові у кількості 5 штук для перевезення вугілля кам'яного та передати рухомий склад в оренду до 10.04.2016 р. та надати графік за адресації вагонів з зазначенням станції відправлення. (а.с.62)

27.04.2016 р. позивачем на адресу відповідача направлено вимогу про виконання договору оренди залізничного рухомого складу відповідно до листа-заявки №8 від 31.03.2016 р. у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги та доведено до відома, що у разі невиконання вимоги, здійснити повернення попередньої оплати в сумі 50 000,00 грн. (а.с.64-64)

Позивачем на адресу відповідача було направлено лист №1 від 27.04.2016 р. щодо повернення попередньої оплати за Договором в сумі 50 000,00 грн, у зв'язку із невиконанням відповідачем умов Договору в частині передачі в оренду рухомого складу. (а.с.36)

20.05.2016 р. позивач надіслав на адресу відповідача лист-вимогу №1 про повернення суми попередньої оплати в розмірі 50 000,00 грн, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення від 20.05.2016 р. та описом вкладення у цінний лист. (а.с.33,34,35)

30.06.2016 р. позивачем на адресу відповідача надіслано претензію №1 на суму 50 000,00 грн, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення від 06.07.2016 р. та описом вкладення у цінний лист. (а.с.37-38, 39,40)

Станом на день розгляду справи судом, відповідач проплату в розмірі 50 000,00 грн не повернув, доказів зворотнього суду не надав.

При винесенні рішення суд виходив з такого.

Відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно до ст. 173 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, в тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, в тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст. 179 ГК України, майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

Згідно ст.193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог вказаного кодексу.

Порушенням зобов'язання, відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Як встановлено судом, Між Товариством з обмеженою відповідальністю «ПРАЙМ ЛОГІСТИК» (орендар) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ІІЦЄУ ДЕВЕЛОПМЕНТ» правонаступником - Публічним акціонерним товариством «ЛЬВІВСЬКА ВАГОННА КОМПАНІЯ», (орендодавець) укладено Договір оренди залізничного рухомого складу від 22.03.2016 р. №22/03/16 (надалі - Договір), згідно якого орендодавець зобов'язався передати, а орендар прийняти в оренду залізничний рухомого складу, придатний до перевезення в технічному і комерційному стані на термін та умовах, зазначених в Договорі.

За своєю правовою природою договір, що укладений між сторонами, є договором найму.

Відповідно до ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до ст. 765 ЦК України наймодавець зобов'язаний передати наймачеві майно у користування негайно або у строк, встановлений договором найму.

Згідно з ст. 766 ЦК України, якщо наймодавець не передає наймачеві майно, наймач має право за своїм вибором: вимагати від наймодавця передання майна і відшкодування збитків, завданих затримкою; відмовитися від договору найму і вимагати відшкодування завданих йому збитків.

Відповідачем був виставлений рахунок №10 від 22.03.2016 р. на суму 105 000,00 грн, в тому числі ПДВ 17 500,00 грн за оренду 300 вагонів на добу за ціною 350,00 грн з ПДВ.

Позивач платіжним дорученням №17 від 31.03.2016 р. перерахував на банківський рахунок підприємства, правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «ЛЬВІВСЬКА ВАГОННА КОМПАНІЯ», на підставі рахунку №10 від 22.03.2016 р., 50 000,00 грн.

Залишок суми оплати за рахунком №10 від 22.03.2016 р. було вирішено сплатити після узгодження дати передачі рухомого складу, відповідно до п. 2.1. Договору.

31.03.2016 р. на електронну адресу відповідача направлено лист заявку №8 з проханням заадресувати на піввагони люкові у кількості 5 штук для перевезення вугілля кам'яного та передати рухомий склад в оренду до 10.04.2016 р. та надати графік за адресації вагонів з зазначенням станції відправлення.

27.04.2016 р. позивачем на адресу відповідача надіслано вимогу про виконання договору оренди залізничного рухомого складу відповідно до листа-заявки №8 від 31.03.2016 р. у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги та доведено до відома, що у разі невиконання вимоги, здійснити повернення попередньої оплати в сумі 50 000,00 грн.

Станом на день розгляду справи судом, відповідач проплату в розмірі 50 000,00 грн не повернув, доказів зворотнього суду не надав.

Відповідно до ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення з відповідача 50 000,00 грн - попередньої оплати є правомірними та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до статті 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Судовий збір, відповідно до приписів ст.49 ГПК України сплачений позивачем, покладається на відповідача пропорційно до задоволених вимог.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 49, 51, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «ЛЬВІВСЬКА ВАГОННА КОМПАНІЯ» ( 03179, м. Київ, вул. Янтарна, 6, ідентифікаційний код 40132197 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРАЙМ ЛОГІСТИК» ( 79058, м. Львів, проспект В.Чорновола, буд. 45А, корпус 6, ідентифікаційний код 38424884 ) заборгованість в розмірі 50 000,00 грн, 1 378,00 грн судового збору.

3. Накази видати відповідно до ст. 116 ГПК України.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст. ст. 91- 93 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Синчук М.М.